Ухвала

від 14.02.2024 по справі 400/1117/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа №400/1117/19

адміністративне провадження №К/9901/6626/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Миколаївського міського голови

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 (головуючий суддя Малих О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 (головуючий суддя Крусян А.В., судді Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.)

у справі №400/1117/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристмас.»

до Миколаївського міського голови

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кристмас.» (далі - ТОВ «Кристмас.») звернулося до суду з позовом до Миколаївського міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження від 22.10.2018 №325р «Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва».

2. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, позов задоволено:

2.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Миколаївського міського голови Сенкевича Олександра Федоровича № 325р від 22.10.2018 «Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва».

2.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС.» судові витрати у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. 05.07.2017 ТОВ «Кристмас.» звернулося до Миколаївського міського голови з заявою щодо переоформлення земельної ділянки для обслуговування муніципального ринку, орієнтованою площею 40000 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. 8 Повздовжня, 2в/7.

3.2. Рішенням Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 надано ТОВ «Кристмас.» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 40000 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 21.08.2012 №19/42, з метою передачі в оренду для обслуговування муніципального торгового комплексу по вул. 8 Повздовжній, 2в/7; надано ТОВ «Кристмас.» згоду на відновлення меж земельної ділянки площею 40000 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 21.08.2012 №19/42, з метою передачі в оренду для обслуговування муніципального торгового комплексу по вул. 8 Повздовжній, 2в/7.

3.3. Розпорядженням Миколаївського міського голови від 22.10.2018 №325р, на підставі статей 19, 20, частини 4 статті 42, частин 4, 8 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зупинено дію рішенням Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва» (зауваження додаються); винесено рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва» на повторний розгляд позачергової сорок третьої сесії Миколаївської міської ради VII скликання.

3.4. Згідно доданих зауважень зазначено, що вказаний проект рішення міської ради не надходив до управління комунального майна Миколаївської міської ради для ознайомлення та погодження, у зв`язку з чим управління не мало можливості надати своїх пропозиції чи зауваження до даного проекту рішення.

Передача вказаної земельної ділянки в оренду ТОВ «Кристмас.» для обслуговування муніципального торгового комплексу порушуватиме право комунального власності територіальної громади м. Миколаєва на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на даній земельній ділянці.

З огляду на зазначене, відповідач вважав, що прийняте рішення викликає обґрунтовані зауваження та підлягає зупиненню.

3.5. На засіданні 44-ій чергової сесії Миколаївської міської ради, яке відбулось 25.10.2018, рішення щодо внесення до порядку денного розгляд зауважень Миколаївського міського голови до Розпорядження Миколаївського міського голови Сенкевича О.Ф. № 325р від 22.10.2018 «Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва» прийнято не було.

3.6. 30.10.2018 на засіданні 44-ої чергової сесії Миколаївської міської ради рішення щодо внесення до порядку денного розгляд зауважень Миколаївського міського голови до Розпорядження Миколаївського міського голови Сенкевича О.Ф. № 325р від 22.10.2018 «Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва» також не було прийнято.

3.7. Розгляд проекту рішення був винесений на голосування сесії міської ради 25.10.2018 та 30.10.2018, але за результатами його розгляду зауваження міського голови не набрало необхідних 2/3 голосів від складу міської ради.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності розпорядження Миколаївського міського голови від 22.10.2018 №325р, оскільки воно прийнято суб`єктом владних повноважень без належних на те підстав, а тому підлягає скасуванню. Зазначено, що оскільки на момент прийняття оскарженого розпорядженням Миколаївського міського голови від 22.10.2018 №325р, земельна ділянка загальною площею 40000 кв.м. з кадастровим №4810136900:02:009:0003, розташована за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, Ленінський район, вул. 8 Повздовжня, 2-в перебувала на праві користування у ТОВ «Кристмас.», безпідставним є висновок зауважень доданих до вищезазначеного розпорядження щодо порушення права комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва на об`єкти нерухомого майна, що розміщені на земельній ділянці. Додатково вказано й те, що позивачем надавався до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого ТОВ «Кристмас.» належить на праві приватної власності частина муніципального торгового комплексу розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Ленінський район, вул. 8 Повздовжня, 2-в/7, тобто, на вищезазначеній земельній ділянці.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Миколаївським міським головою подано касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем вказано на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини статті 328 КАС України, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у подібних правовідносинах. Аргументуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на те, що чинним законодавством до виключних повноважень міського голови належить можливість зупинення рішення міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття та винесення на повторний розгляд ради із обґрунтуванням зауважень. Однак, зважаючи на те, що частиною 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить виключного переліку підстав, з яких міський голова може зупинити дію рішення ради, вирішення питання про зупинення рішення міської ради та визначення конкретних підстав такого зупинення, чинним законодавством віднесено до дискреційних повноважень міського голови. Відтак, на думку відповідача, задовольняючи позов, суд перейняв на себе виключні повноваження міської ради щодо повторного розгляду зупиненого міським головою рішення ради та поза межами наданих йому повноважень фактично вирішив питання про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Позивач наполягає на необґрунтованості та нераціональності оспорюваного розпорядження.

7. Також від скаржника надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Відповідач мотивує своє прохання тим, що, оскільки предметом спору у цій справі є вимоги позивача про скасування розпорядження Миколаївського міського голови № 325р від 22.10.2018, яким зупинено дію рішення Миколаївської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 40000 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 21.08.2012 №19/42, з метою передачі в оренду для обслуговування муніципального торгового комплексу по вул. 8 Повздовжній, 2в/7, та надано згоду ТОВ «Кристмас.» на відновлення меж цієї ділянки, то спір стосується майнового інтересу позивача, а орган місцевого самоврядування здійснює правомочності власника комунального майна.

7.1. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 09.07.2020 у справі №490/11851/16-а в аналогічних правовідносинах.

8. Згодом від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких він просить врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2021 у справі №490/5198/17, згідно якої суд не вправі надавати оцінку підставам для накладення вето, викладеним у зауваженнях голови ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

10. Спірні правовідносини виникли з приводу розпорядження відповідача, яким зупинена дія рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва».

11. Відповідачем при прийнятті спірного розпорядження реалізовані повноваження, що передбачені частиною 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

12. Відповідно до частини 1 статті 73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно проживають або тимчасово проживають на відповідній території.

13. Повноваження міського голови визначені статтею 42 Закону №280/97-ВР. Зокрема, частиною 4 цієї статті передбачено, що сільський, селищний, міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, видає розпорядження у межах своїх повноважень, тощо.

14. Одночасно з цим, повноваження міської ради визначені у статтях 25, 26 цього Закону. Так, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, перелік вказаних питань міститься в статті 26 Закону.

15. Частинами 1 та 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

16. Відповідно до частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

17. З аналізу зазначених положень законодавства можна дійти висновку, що повноваження міського голови щодо зупинення рішення міської ради пов`язані з процедурою набрання чинності актів саме ради і не пов`язані з реалізацією безпосередньо міським головою визначених законом владних управлінських функцій.

18. Питання застосування частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР неодноразово поставало перед Верховним Судом при ухваленні судових рішень.

19. Зокрема, Верховний Суд (у складі колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) у постанові від 18.12.2019 у справі № 813/5033/17, надаючи оцінку зауваженням міського голови до рішення Дрогобицької міської ради від 30.08.2017 № 803 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна», зазначав, що право накладати вето на рішення відповідної ради належить до дискреційних повноважень голови цієї ради, яке, в подальшому, може бути подолане самою радою. Таким чином, суд не вправі надавати оцінку підставам для накладення такого вето, викладеним у зауваженнях голови ради. При цьому колегія суддів погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, залишивши рішення суду апеляційної інстанції без змін.

20. У подальшому вказаний висновок був підтриманий та застосований колегіями суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справах №133/194/18, №444/2445/16, від 02.06.2021 у справі №1.380.2019.004630, від 23.09.2021 у справі №490/5198/17.

21. Колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у подібних правовідносинах доходили аналогічних висновків, а саме у справах №2а-2378/11 та №620/289/21. При цьому у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №2а-2378/11 суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду по справі №813/5033/17, дійшов висновку, що самі по собі зауваження міського голови не можуть бути предметом судового оскарження, оскільки належать до виключних повноважень міського голови, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

22. Надалі висновок, за яким зауваження міського голови щодо рішень рад не можуть бути предметом судового оскарження, враховувався Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема при розгляді справ №461/11571/15, №601/1814/16, №824/609/19, №727/8953/17. Однак, Верховний Суд за наслідками перегляду судових рішень у цих справах доходив висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та судовому розгляду в цілому.

23. Таким чином в одному випадку Верховний Суд розглядає спір по суті та відмовляє у задоволенні позовних вимог, в іншому - закриває провадження у справі, не розглядаючи спір по суті.

24. Отже, має місце неоднакова судова практика Верховного Суду у складі колегій суддів різних судових палат Касаційного адміністративного суду у подібних спірних правовідносинах (при оскарженні зупинення міським головою рішень рад), а саме - щодо процесуальних наслідків неможливості оскарження зауважень міського голови щодо рішень рад.

25. Виходячи із усталеної правозастосовчої практики щодо неможливості оцінки в судовому порядку зауважень міського голови, колегія суддів схиляється до необхідності закриття провадження у таких справах (як єдина правильна процесуальна дія) з огляду на таке.

26. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

28. Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Порушення прав має стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

29. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

30. Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

31. Пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

32. За визначенням індивідуального акту, що міститься у пункті 19 частини 1 статті 4 КАС України, - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

33. Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

34. Як слідує зі змісту оспорюваного розпорядження від 22.10.2018 №325р «Про зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою суб`єкту господарювання в Інгульському районі м. Миколаєва» цим актом окрім зупинення дії рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 №42/299 ще й винесено його на повторний розгляд ради, а також у зауваженнях викладена особиста позиція міського голови з приводу наслідків його прийняття. Зазначене розпорядження не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, а рішення, яке зупинено, підлягає обов`язковому повторному розгляду радою як колегіальним органом, однак із врахуванням на свій розсуд зауважень міського голови.

35. Наслідком прийняття (видання) такого акта є виникнення відповідних обов`язків у ради щодо розгляду зауважень міського голови, які при цьому не носять зобов`язального характеру, оскільки долаються двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

36. З огляду на викладене, зупинення міським головою дії рішення ради не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.

37. На переконання Суду наведене свідчить про відсутність публічно-правового спору між позивачем та відповідачем. Оспорюване розпорядження не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути оскаржено рішення ради щодо суті винесеного на її розгляд питання.

38. Повертаючись до процесуальних наслідків при розгляді Верховним Судом аналогічних спорів, на думку колегії суддів, вірним у таких випадках є застосування положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, за якими суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тим самим, Суд підтримує підхід колегій суддів Верховного Суду, реалізований у постановах від 23.06.2020 у справі № 461/11571/15, від 15.09.2020 у справі №601/1814/16, від 18.05.2022 у справі №824/609/19, від 12.09.2022 у справі №727/8953/17.

39. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

40. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

41. Колегія суддів у цій справі зазначає, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

42. З огляду на те, що колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норму частини 4 статті 59 Закону №280/97-ВР у своєму взаємозв`язку із нормами КАС України в частині допустимості оскарження в судовому порядку зупинення рішень рад, очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

43. Відповідно до частини 2 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

44. Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

45. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.

46. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне передати справу №400/1117/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 341, частиною 2 статті 346, статтями 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Справу №400/1117/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристмас.» до Миколаївського міського голови про визнання протиправним та скасування розпорядження передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін