Постанова

від 15.02.2024 по справі 812/719/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 812/719/16

касаційне провадження № К/9901/28793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (далі - Інспекція) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 (суддя Борзаниця С.В.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «Арбас» (далі - Підприємство) до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0001002201.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що: об`єкт оподаткування, відносно якого згідно з позицією Інспекції у Підприємства виникло податкове зобов`язання, знаходиться у м. Сєвєродонецьк, тоді як згідно зі статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2016, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0001002201 в частині нарахування Підприємству грошового зобов`язання із плати за землю та штрафу за період з 15.04.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 23922,37 грн., з яких: 20967,60 грн - податкове зобов`язання, 2954,77 грн. - штраф.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог обґрунтовані тим, що Підприємство зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність на території м. Сєвєродонецьк Донецької області, тобто у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, земельна ділянка також розташована в м. Сєвєродонецьк, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 28.02.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України; на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 жодного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операцій, затверджено не було.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.02.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Підприємства є адреса: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, вул. 4, корпус 9. Позивач перебуває на податковому обліку в Інспекції, яка також розташована у м. Сєвєродонецьк Донецької області по вул. Енергетиків, 72.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 15.11.2007 № 1596 було вирішено передати Підприємству в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,3668 га із земель промисловості (під 462/10000 часток комплексу будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 4.

На виконання вказаного рішення між Сєвєродонецькою міською радою та Підприємством був укладений договір оренди землі від 30.11.2007, державна реєстрація від 30.11.2007 за № 040941900009.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.02.2014 року у справі № 913/89/14 позов Сєвєродонецької міської ради був задоволений частково: внесені зміни до договору оренди землі від 30.11.2007, державна реєстрація від 30.11.2007 за № 040941900009, який укладений між Сєвєродонецькою міською радою та Підприємством, відносно земельної ділянки площею 0,3668 га із земель промисловості (під 462/10000 часток комплексу будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 4, виклавши п. 5 розділу «Об`єкт оренди» договору у наступній редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:04:002:0158 становить 964757 грн. 36 коп.»; виклавши п. 9 розділу «Орендна плата» договору у наступній редакції: « 9. Орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі: 48237 грн. 87 коп. на рік»; виклавши п. 11 розділу «Орендна плата» у наступній редакції: « 11. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі: 4019 грн. 82 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця». Вказане рішення набрало законної сили.

Підприємством до Інспекції була подана податкова декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9003220802, згідно з якою позивач задекларував орендну плату за землю у загальному розмірі 18752,14 грн. та визначив суму щомісячного плату в розмірі 1562,68 грн.

Також, 27.01.2017 Товариство подало до Інспекції уточнюючий розрахунок за 2014 рік, в якому позивачем було нараховане до зменшення податкове зобов`язання на рік на суму 60039,36 грн., відповідно до якого, починаючи з травня 2014 року по грудень 2014 року належні до сплати податкові зобов`язання становили 0,00 грн.

Інспекцією була проведена позапланова невиїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 01.10.2014 № 1238/12-14-22-01/25370057, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги: абзацу 1 пункту 288.1 статті 288, пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю за 2014 рік на загальну суму 25097,95 грн.; абзацу 2 пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, що мало вираз у неподанні уточнюючої декларації по орендній платі за землю за 2014 рік.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція 15.10.2014 прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001002201, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата за землю на 29085,32 грн., з яких: основний платіж - 25097,95 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3987,37 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Інспекції касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права під час ухвалення судових рішень в частині задоволених позовних вимог.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Згідно з пунктом 286.2 пункту 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положеннями статті 6 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Місто Сєвєродонецьк Донецької області, на території якого знаходиться земельна ділянка (м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 4), на якій Підприємство провадить господарську діяльність, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (чинне).

З огляду на положення статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що збільшення Підприємству грошових зобов`язань ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) за платежем: орендна плата за землю за період 15.04.2014 до 31.12.2014.

При цьому, оскільки 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Також, статтею 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин в частині задоволених позовних вимог, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій у визначеній частині відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк