Постанова

від 31.01.2018 по справі 812/719/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року справа №812/719/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 812/719/16 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., м.Сєвєродонецьк, повний текст складено 02.12.2016 року) за позовом Приватного науково-виробничого підприємства Арбас до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-виробниче підприємство Арбас звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області в якому з урахуванням уточнюючих вимог просив скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області податкове повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 в частині нарахування Приватному науково-виробничому підприємству Арбас грошового зобов'язання з плати за землю та штрафу за період з 15.04.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 23922,37 грн., з яких 20967,60 грн. податкового зобов'язання та 2954,77 грн. штрафу.

Постановою від 28 листопада 2016 року Луганський окружний адміністративний суд задовольнив позов.

Скасував прийняте Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області податкове повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 в частині нарахування Приватному науково-виробничому підприємству Арбас грошового зобов'язання з плати за землю та штрафу за період з 15.04.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 23922,37 грн., з яких 20967,60 грн. податкового зобов'язання та 2954,77 грн. штрафу.

Стягнув з відповідача на користь Приватного науково-виробничого підприємства Арбас сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій пославшись на безпідставність та необгрунтованість судового рішення просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та прийняти нове рішення яким відмовити підприємству у задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивачем в порушення статей 286, 288 Податкового кодексу України не було надано до 20.03.2014 року уточнюючої податкової декларації з орендної плати за землю за 2014 рік та занижено орендну плату за землю за 2014 рік. Також зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення вже оскаржувалось позивачем у судовому порядку до Харківського окружного адміністративного суду а в подальшому і до Харківського апеляційного адміністративного суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 820/18143/14 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року по справі № 820/18143/14 у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 відмовлено. Посилається на приписи п. 30.4 статті 30 ПК України відповідно доя якої податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Тобто використання податкоої пільги є правом платника податків, а не його обовязком. Вважає що у контролюючого органу були відсутні будь - які підстави для звільнення ПНВП Арбас від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 15.11.2007 року № 1596 вирішено передати ПНВП Арбас в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,3668 га із земель промисловості (під 462/10000 часток комплексу будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 4.

На виконання вказаного рішення між Сєвєродонецькою міською радою та ПНВП Арбас укладено договір оренди землі від 30.11.2007 року, державна реєстрація від 30.11.2007 за № 040941900009 (а.с.19-21).

В пункті 5 договору сторони передбачили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 374392 грн. 76 коп.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 4118 грн. 32 коп. на рік, що складає 1,10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 11 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: 343 грн. 19 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно до пункту 34 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

ПП Арбас подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік від 30.01.2014 року № 9003220802, якою визнає- орендної плати за землю за 2014 рік в розмірі 18752,14 грн, та визначено суму щомісячний платіж в розмірі 1562,68 грн (а.с. 66-69).

Згідно акту від 01.10.2014 № 1238/12-14-22- 01/25370057 (а.с.33-35) встановлено, що в порушення абзацу 1 пункту 288.1, пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України відповідачем занижено орендну плату за землю за 2014 рік на суму 25097,95 грн.; в порушення абзацу 2 пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України відповідачем не подано уточнюючу податкову декларацію по орендній платі за землю за 2014 рік.

На підставі висновків акту перевірки від 01.10.2014 року № 1238/12-14-22- 01/215370057 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю в сумі 29085,32 грн., з яких: основний платіж - 25097,95 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3987,37 грн.

15.10.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0001002201, яким ПНВП Арбас збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю в сумі 29085,32 грн., з яких: основний платіж - 25097,95 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3987,37 грн, на підставі акту від 01.10.2014 № 1238/12-14-22-01/25370057 позапланової невиїзної перевірки ПНВП Арбас з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за землю за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (а.с.40).

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2014 року по справі № 913/89/14 позов Сєвєродонецької міської ради задоволено частково, внесені зміни до договору оренди землі від 30.11.2007 року, державна реєстрація від 30.11.2007 року за № 040941900009, який укладений між Сєвєродонецькою міською радою та приватним науково-виробничим підприємством Арбас , відносно земельної ділянки площею 0,3668 га із земель промисловості (під 462/10000 часток комплексу будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, 4, виклавши п. 5 розділу Об'єкт оренди договору у наступній редакції: 5.Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:04:002:0158 становить 964757 грн. 36 коп. ; виклавши п. 9 розділу Орендна плата договору у наступній редакції: 9.Орендна плата вноситься Орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: 48237 грн. 87 коп. на рік ; виклавши п. 11 розділу Орендна плата у наступній редакції: 11.Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі: 4019 грн. 82 коп. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця . Рішення господарського суду Луганської області від 12.02.2014 року по справі №913/89/14 набрало законної сили.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПНВП Арбас : 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, вул. 4, корпус 9 (а.с.8-11).

Приймаючи рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України (Основні засади податкового законодавства України) визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, серед яких діє принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Преамбулою Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII-VII ( Закон № 1669-VII), який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669-VII (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону № 1669-VII визначено скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 Закону № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 11 Закону № 1669-VII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014 року), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону № 1669-VII (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні Офіційний вісник Президента України від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Закон № 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі Луганська область :

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р, Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі Луганська область :

1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 .

Таким чином, з аналізу норм Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції відносно спірних правовідносин можливо дійти наступних висновків.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-року При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 та від 05.11.2014 року № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначені міста Луганськ та Лисичанськ. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015 року) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015 року) розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р суперечило Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції . Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р, яким міста обласного значення: м. Луганськ та м. Лисичанськ віднесені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому колегія суддів зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р в період з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 року у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, колегія суддів вважає, що на момент перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України № 1669-VII мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону.

При вирішенні питання відносно позивача щодо визначення наявності податкового боргу відповідач повинен був керуватися усіма положеннями Податкового кодексу України та нормами Закону № 1669-VII. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати окремі положення Податкового кодексу України, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для визначення сум податкового боргу.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Посилання представника Відповідача на ті обставини, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України, є незмістовними з наступних підстав.

При даних спірних правовідносинах розглядається питання не застосування податкових пільг, а питання застосування положень статей 6, 7 Закону № 1669-VII, якими суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасована орендна плата за користування державним та комунальним майном. При цьому самим Законом не передбачена процедура визначення порядку звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном.

Також відповідач повинен був враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України та застосувати принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Тобто, відповідач в силу приписів ст. 4 Податкового кодексу України не повинен був однозначно застосовувати ті положення, що Законом № 1669-VII не внесені зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, а повинен був надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Зазначена підстава відносно позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у відповідача законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 за спірний період.

Посилання апелянта на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 820/18143/14, якою відмовлено в задоволенні позову ПНВП Арбас до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року №0001002201, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015, як на підставу для відмови в задоволенні позову є безпідставним з таких підстав.

Позов у справі № 820/18143/14 був обґрунтований відсутністю державної реєстрації змін до договору оренди землі 30.11.2007 року, внесених рішенням господарського суду Луганської області від 12.02.2014 року по справі № 913/89/14, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 підлягало скасуванню.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивачем в якості підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 не зазначалися ті підстави, які розглядаються по справі № 812/719/16, а Харківським окружним адміністративним судом не надавалася оцінка спірним правовідносинам з урахуванням норм, про застосування яких позивач просить у даній адміністративній справі.

Відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Статтею 7 КАС України визначені принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, серед яких є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Враховуючи приписи п. 5 ч. 3 ст. 108, п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України та застосовуючи закріплені ст. 7 КАС України такі принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах, як верховенство права, законність та рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, суд першої інстанції зробив правильний висновок, з яким погоджується колегія суддів, що за встановлених обставин: наявність різних підстав оскарження спірного податкового повідомлення-рішення по справам № 820/18143/14 та № 812/719/16, відсутні підстави для закриття провадження у справі № 812/719/16 в порядку п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки відсутня ознака того самого спору внаслідок різних підстав оскарження.

Колегія суддів зазначає, що данній справі розглядається спір між тими самими сторонами, про той самий предмет, однак з інших підстав. Як наслідок, відсутні підстави для залишення даної позовної заяви без розгляду на підставі положень ст. 155 КАС України та закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 820/18143/14 зовсім не встановлювалися обставини відсутності підстав для задоволення позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням положень Закону № 1669-VII. У зв'язку з чим відсутні підстави для застосування при даному розгляді справи положень статті 72 КАС України для звільнення від доказування в частині відсутності законодавчо встановлених підстав для звільнення позивача від орендної плати.

Посилання апелянта на положення статті 10 Закону № 1669-VII, якою сертифікат Торгово-промислової палати України визначений як єдиний належний та достатній документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, як на підставу для відмови в задоволенні позову є безпідставним з таких підстав.

Статтею 10 Закону № 1669-VII прямо визначено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є тим документом, на підставі якого відбувається звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Тобто, передумовою отримання та застосування сертифікату Торгово-промислової палати України повинен бути факт наявності обов'язку виконання зобов'язання. Лише при наявності такого обов'язку та за умови його невиконання або неналежного виконання виникає необхідність отримання вказаного сертифікату.

Однак при данних спірних правовідносинах позивач в силу приписів ст. 6 Закону № 1669-VII, чинної на момент спірного періоду, зовсім був звільнений від такого зобов'язання, як сплата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Тобто, відсутні як такі обставини, які б обумовлювали наявність обов'язку у позивача для виконання певного зобов'язання: в даному випадку - сплати за користування земельними ділянками комунальної власності.

Як наслідок, були відсутні законодавчо передбачені підстави для отримання позивачем Сертифікату Торгово-промислової палати України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач звільняється від виконання своїх обов'язків зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в силу приписів Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 в частині нарахування Приватному науково-виробничому підприємству Арбас грошового зобов'язання з плати за землю та штрафу за період з 15.04.2014 року по 31.12.2014 року на загальну суму 23922,37 грн., з яких 20967,60 грн. податкового зобов'язання та 2954,77 грн. штрафу.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 243, 244, 250, 311, 313 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 812/719/16 за позовом Приватного науково-виробничого підприємства Арбас до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001002201 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 812/719/16 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 31 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова