Ухвала

від 15.02.2024 по справі 758/812/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/812/24 Головуючий у суді І інстанції: Будзан Л.Д.

провадження №22-ц/824/7529/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

15 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Олійника В.І., Гаращенка Д.Р., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «БУДКЕПІТАЛ», ТОВ «Компанія з управління активами «БУДКЕПІТАЛ СІТІ», Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лінтер» про захист прав споживачів шляхом визнання частини договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати позивачем судового збору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 26 січня 2024 року подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Разом з тим, у прийнятті до розгляду апеляційної скарги слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України встановлено, що ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Тлумачення пункту 13 частини першої статті 353, статті 133 ЦПК України та інших норм процесуального законодавства свідчить, що встановлення судом у відповідній ухвалі розміру судових витрат може бути предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №607/23244/21 сформульовано правовий висновок про те, що, застосовуючи пункт 10 частини першої статті 294 КАС України, який за змістом є тотожним пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви (заяви) без руху в частині визначення розміру судових витрат окремо від рішення суду, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. В такому випадку заявник може реалізувати своє право на апеляційне оскарження такого судового рішення, шляхом включення заперечень на нього до апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України (у випадку постановлення такого рішення місцевим судом).

Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без руху в частині визначення розміру судових витрат не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, а відтак апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху підлягає поверненню особі, яка її подала.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Керуючись ст.ст.353, 357 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року вважати неподаною та повернути особі, що її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник