Ухвала

від 15.02.2024 по справі 190/1237/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/328/24 Справа № 190/1237/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурора П`ятихацького відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого директором-робочим ФОП « ОСОБА_8 », проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України (далі - КК), -

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчої СВ ВП №7 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 , погодженого прокурором П`ятихацького відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 18 березня 2024 року.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_8 покладено такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та до суду залежно від стадії кримінального провадження за першою вимогою;

- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора та суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

- утриматись від спілкування з потерпілим і свідками в даному кримінальному проваджені, за винятком участі в процесуальних діях;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснено ОСОБА_8 , що у разі невиконання вказаних обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а також, що працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися до житла за адресою: АДРЕСА_1 , вимагати від нього надати усні чи письмові пояснення з приводу питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється в тому, що 08.06.2023 у не встановлених в ході досудового розслідування часі та місці, з метою незаконного збагачення, у нього виник злочинний умисел, спрямований на заволодінням грошовими коштами в особливо великих розмірах, шляхом зловживання довірою раніше знайомого ОСОБА_7 , загальною сумою 2 586 000,00 грн., які останній отримав від держави, як матеріальну допомогу за загибель сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та загинув 26 квітня 2022 року в бойових діях поблизу населеного пункту Авдіївка, Донецької області.

В той же день, тобто 08.06.2023 близько 09:00 год. ОСОБА_8 , реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, приїхав на невстановленому в ході досудового розслідуванні автомобілі, до території домоволодіння АДРЕСА_2 , де зустрівся з ОСОБА_7 та користуючись довірливими відносинами і безпорадним станом останнього, в якому ОСОБА_7 перебував тривалий час, після загибелі рідного сина ОСОБА_12 , який був військовослужбовцем Збройних сил України, шляхом зловживання довірою, з метою незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, розповів ОСОБА_7 заздалегідь вигадану, неправдиву історію, в якій начебто останнього терміново розшукує поліція для притягнення до відповідальності за начебто вчинений ОСОБА_7 тяжкий злочин, який насправді він не вчиняв, а також розшукують особи чоловічої статі з метою спричинення тілесних ушкоджень за вчинення ним начебто дій розпусного характеру, яких він насправді не вчиняв.

ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 , що допоможе вирішити вказані конфлікти та вказані особи припинять переслідування останнього, якщо він передасть ОСОБА_8 грошові кошти загальною сумою 2 586 000,00 грн., інакше конфлікт не вирішити взагалі.

В свою чергу ОСОБА_7 будучи фізично та морально пригніченим після розповіді ОСОБА_8 , яка насамперед була заздалегідь вигаданою неправдою, про що ОСОБА_7 на той час не розумів, оскільки знаходився у безпорадному стані та був заляканий ОСОБА_8 , погодився на пропозицію останнього.

Після чого, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний умисел, повідомив ОСОБА_7 про необхідність спочатку передачі йому грошових коштів у сумі 86 000,00 грн., для початку вирішення вищевказаних складних проблем, на що ОСОБА_7 погодився. Тоді, ОСОБА_8 , відвіз на не встановленому в ході досудового розслідуванні автомобілі, ОСОБА_7 з с. Саксагань, Кам`янського району, Дніпропетровської області до м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, де останній перебуваючи біля банкомату АТ «Ощадбанк», що знаходиться за адресою: вул. Шевченко 123, м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, зняв грошові кошти трьома платежами на загальну суму у розмірі 86 000,00 грн., що підтверджується тимчасовим доступом до банківської таємниці АТ «Ощадбанк» від 21.07.2023 та передав ОСОБА_8 , який відвіз ОСОБА_7 до місця мешкання останнього, за адресою: АДРЕСА_3 .

Цього ж дня, 08.06.2023, близько 14:00 год., більш точного часу під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 продовжуючи реалізовувати свій раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою останнього, приїхав на не встановленому в ході досудового розслідуванні автомобілі до території домоволодіння потерпілого ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та повідомив останньому, про необхідність передання йому додаткових грошових коштів у сумі 2 500 000,00 грн., необхідних для вирішення питання з поліцією та особами чоловічої статі, які погрожують потерпілому ОСОБА_7 .

Після чого, цього ж дня, ОСОБА_8 привіз ОСОБА_7 з с. Жовте, Кам`янського району, Дніпропетровської області до відділення АТ «Ощадбанк», що знаходиться за адресою: вул. Шевченко 123, м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, де передав останньому реквізити належного йому рахунку НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» для перерахунку грошових коштів. Після чого, ОСОБА_7 з належного йому рахунку НОМЕР_3 відкритий у АТ «Ощадбанк» перерахував кошти трьома платежами сумами 200,00 грн., 400 000,00 грн., 2 099 800,00 грн. на загальну суму 2 500 000,00 грн. В подальшому ОСОБА_8 , отримані від потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти у загальній сумі 2 586 000,00 грн. витратив на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

14.06.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК.

17.01.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку з незаконністю, необґрунтованістю, невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону та матеріалам справи.

В обґрунтування зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчий суддя погодився з позицією сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, у зв`язку з якими було обрано запобіжний захід. Разом з тим, самостійно обрав більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, додатково мотивуючи це тим, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, одружений, працевлаштований, раніше не судимий, тощо.

Сторона обвинувачення вважає, що враховуючи тяжкість злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення та невідворотність покарання, зазначені судом мотиви, не є підставою для не задоволення клопотання та не обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурор вважає, що вищевикладені обставини свідчать також і про наявність ризику впливу підозрюваного ОСОБА_8 на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він безпосередньо з ними знайомий.

На підставі викладеного, прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року та постанови нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, який просив скасувати ухвалу слідчого судді та постанови нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, вислухавши пояснення потерпілого, який підтримав апеляційні вимоги прокурора, думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили відмовити у її задоволенні, а рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до положень ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до положень ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).

Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».

Положеннями ч.4 ст.194 КПК передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом положень частини першої та другої статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Мотивуючи своє рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 та обираючи стосовно нього інший більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК, а також на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ці висновки не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.404 КПК апеляційним судом не перевіряються.

Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_8 незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з чим погоджується колегія суддів. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами (а.с.1-6).

При цьому колегія суддів зазначає, що всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об`єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов`язків, або намагався переховуватися від слідства. Навпаки, під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що у сторони обвинувачення наразі відсутні зауваження щодо процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та який своєчасно з`являється за викликом до слідчого.

Водночас апеляційний суд враховує, що згідно розписки від 12.06.2023 року (тобто ще до моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР від 13.06.2023) ОСОБА_13 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_7 , отримала від ОСОБА_8 , грошові кошти у розмірі 2 400 000 грн, які раніше надавалися йому на збереження (а.с.182).

Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров`я, репутації, сімейного та майнового стану, який одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, має постійне місце реєстрації та проживання, є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, у вигляді цілодобового домашнього арешту, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов`язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленому ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК. У випадку недотримання підозрюваним ОСОБА_8 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурора П`ятихацького відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 строком на два місяці, тобто до 18 березня 2024 року та покладенням відповідних обов`язків - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4