Постанова

від 15.02.2024 по справі 464/8858/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

464/8858/23

3/465/889/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.02.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором ТзОВ «АЛП Ремонтно Будівельна Компанія» проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.3ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

під час проведення позапланового заходу із здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у формі перевірки у ТзОВ «АЛП Ремонтно Будівельна Компанія» виявлено порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України, ч.4 ст. 24 КЗпП України, а саме під час позапланового заходу із здійснення державного контролю у формі перевірки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АЛП Ремонтно будівельна компанія», предметом якого є додержання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин, оплати праці, керівником Товариства для огляду надано 70 договорів про виконання робіт (цивільно правові договори), які періодично укладались у 2022-2023 роках, між Товариством ( в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі статуту та іменується «Замовник» та фізичними особами, які іменуються «Виконавцями».

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 41 КУпАП.

Представником ОСОБА_1 адвокатом Коровяком Б.Е. 15.02.2024 року подано заперечення у справі, в яких вказано, що протокол про адміністративне правопорушення № 3ЗХ/ЛВ/23059/089/П/1ПТ складено 07.12.2023, однак перевірка тривала до 04.12.2023 року, тобто протокол складено після спливу 24 годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто повинна відсилати на конкретні спеціальні норми законодавства зі вказівкою на статтю, пункт (підпункт), що підлягав застосуванню та був порушений особою відносно якої складено протокол.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з ч. 1ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Під час вказаного заходу державного контролю, було виявлено не оформлення трудових відносин, оплати праці керівником Товариства, а відтак має місце порушення ч.1 ст. 21 та ч.4 ст.24 КЗпП України, що на думку органу державного контролю, є порушенням ч.3ст.41 КУпАП.

В матеріалах справи містяться договори про виконання робіт, які укладались між ТзОВ «АЛП Ремонтно Будівельна Компанія» та працівниками. Вказаними договорами між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов, передбачених для договорів вказаного виду. Також на виконання цих договорів між сторонами підписано акти про виконання робіт, з визначенням вартості робіт.

Частина 3 ст.41 КУпАП передбачає відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Таким чином, до протоколу не надано та не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження виявлених порушень, зокрема, що вказані особи, з якими було укладено договори про виконання робіт та цивільно правові договори, виконували роботу, відомості щодо фактичного допуску працівників до роботи без оформлення з ними трудового договору (контракту) відсутні.

Також, у справі, відсутні належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема пояснення осіб, яких як вказано у протоколі незаконно було допущено до роботи. Сам по собі акт інспекційного відвідування від 04.12.2023, без наявності доказів які доводять обставини, які у ньому зазначені, за умови заперечення особою вчинення ним правопорушення, не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3ст. 41 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які доводять «поза розумним сумнівом» винуватість особи та спростовують докази (пояснення) надані стороною захисту свідчать про відсутність законних підстав для притягнення даної особи до відповідальності за інкриміноване їй правопорушення.

Ураховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та матеріалах, долучених до нього, які були зібрані органом, що склав протокол, та для з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція збирання доказів, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності, та з огляду на те, що без встановлення фактичних обставин події правопорушення, суд не має можливості прийняти остаточне законне рішення по суті справи.

Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в спосіб, що визначений законодавством, не доведеною.

На підставівикладеного,керуючись статтями 38,247,283,284,294 КУпАП,-

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3ст.41КУпАП закрити на підставі п.1ст. 247 КУпАПза відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Ванівський Ю.М.