Рішення

від 16.02.2024 по справі 592/1559/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/1559/24

Провадження №2/592/871/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Катрич О.М.

за участю секретаря судового засідання - Дядечко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Супруна Дмитра Володимировича до Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

встановив:

Позивач вимоги мотивує тим, що з 21.02.2001 року працював у відповідача, а 03.12.2021 року був звільнений з роботи. Відповідач останнім часом виплачував заробітну плату не регулярно, а згодом перестав платити. На день звільнення, відповідач заборгував йому 100 000,00 грн. (63 195,18 грн. згідно корінця за листопад 2021 р. +19 514,02 згідно довідки форми ОК-5 за грудень 2021 р. + вихідна допомога при звільненні) Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Середній заробіток по затримці виплати заробітної плати також не виплачено. Позивач звільнився у грудні 2021 року, отже, згідно до довідки форми ОК-5 та відповідно до порядку визначеного постановою КМУ № 100 заробітна плата та фактично відпрацьовані робочі дні позивача за два останні місяці, що передували звільненню становлять: за жовтень 2021 року - 14 079,39 грн., 21 р.д., за листопад 2021 року - 14 230,16 грн., 22 р.д., що в сумі складає 28 309,55 грн. / 43 р.д. = середньоденна заробітна плата 658,36 грн. Затримка виплати заробітної плати склала 294 днів з наступного робочого дня після звільнення (з 04.12.2021 р. по 19.07.2022 р. та з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р.): 2021 р. - 20 р.д. (грудень - 20 р.д.), 2022 р. - 260 р.д. (січень - 21 р.д., лютий - 20 р.д., березень - 23 р.д., квітень - 21 р.д., травень - 22 р.д., червень - 22 р.д., липень - 21 р.д., серпень - 23 р.д., вересень - 22 р.д., жовтень - 21 р.д., листопад - 22 р.д., грудень - 22 р.д.), 2023 р. - 14 р.д (січень - 14 р.д.) враховуючи п`ятиденний робочий тиждень. Таким чином, середній заробіток, що підлягає стягненню становить (658,36 грн.*294 днів) = 193 557,84 грн.

Тому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 100 000,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 193 557,84 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в даній цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву у вказаний в ухвалі строк не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснюється.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.02.2001 по 03.12.2021 перебував у трудових відносинах з ДП "ОБ і ВТ", що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8)

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з виплати заробітної плати відповідачем у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

Згідно корінця за листопад 2021 р. сума заборгованості по заробітній платі становить 63 195,18 грн., яку відповідач і не оспорює. (а.с.9)

Відповідно до довідки форми ОК-5 за грудень 2021 р. вбачається, що сума заборгованості по заробітній платі становить 19 514,02 грн. (а.с.11)

Згідно ст. 44 КЗпП України вихідна допомога при припиненні трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до копії трудової книжки вбачається, що позивач 03.12.2021 був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію ст.38 КЗпП України.

А отже, позивач має право на вихідну допомогу передбачену КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 20 постанови №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Так, представник позивача вважає, що позивач звільнився у грудні 2021 року, отже, згідно до довідки форми ОК-5 та відповідно до порядку визначеного постановою КМУ № 100 заробітна плата та фактично відпрацьовані робочі дні позивача за два останні місяці, що передували звільненню становлять: за жовтень 2021 року - 14 079,39 грн., 21 р.д., за листопад 2021 року - 14 230,16 грн., 22 р.д., що в сумі складає 28 309,55 грн. / 43 р.д. = середньоденна заробітна плата 658,36 грн. Затримка виплати заробітної плати склала 294 днів з наступного робочого дня після звільнення (з 04.12.2021 р. по 19.07.2022 р. та з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р.): 2021 р. - 20 р.д. (грудень - 20 р.д.), 2022 р. - 260 р.д. (січень - 21 р.д., лютий - 20 р.д., березень - 23 р.д., квітень - 21 р.д., травень - 22 р.д., червень - 22 р.д., липень - 21 р.д., серпень - 23 р.д., вересень - 22 р.д., жовтень - 21 р.д., листопад - 22 р.д., грудень - 22 р.д.), 2023 р. - 14 р.д (січень - 14 р.д.) враховуючи п`ятиденний робочий тиждень. Таким чином, середній заробіток, що підлягає стягненню становить (658,36 грн.*294 днів) = 193 557,84 грн.

Оскільки представником відповідача відзиву до суду подано не було, заперечень на спростування розрахунку невиплачених сум при звільненні до суду не надходило, як і заперечень щодо п`ятиденного робочого тиждня тощо, а тому суд погоджується з розрахунком представника позивача.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 193 557,84 грн., з яких підлягають утриманню податок з доходів фізичних осіб та військовий збір (відповідно до вимог Податкового кодексу України).

Однак, виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі позивача, який становив 100 000,00 грн., тому враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року №716/9584/15-ц, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у меншому розмірі.

Встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним стягнути з ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 80 000,00 грн. (з суми середнього заробітку підлягають стягненню податки та обов`язкові платежі) та заборгованості по заробітній платі в сумі 100 000,00 грн.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., оскільки позивача було звільнено від його сплати.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Супруна Дмитра Володимировича - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 80 000,00 грн., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути із Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Катрич