Рішення

від 08.02.2024 по справі 343/2000/23

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2000/23

Провадження №: 2/343/100/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/2000/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Кажука В.Б.,

представника органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області - Шопоняк Н.М.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з нього на її користь витрати за надання правничої допомоги та сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем вони не перебували в зареєстрованому шлюбі. З 2015 по 2017 роки вони проживали в цивільному шлюбі в будинку його батьків, а з 2017 по 2020 роки - в її мами в с. Пациків Вигодської територіальної громади. В період спільного проживання у них народилися: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя виявилося невдалим. Відповідач почав нехтувати сімейними цінностями, зловживати алкоголем, а на початку 2020 року пішов із сім`ї. Оскільки ОСОБА_2 не цікавився дітьми, не забезпечував їх матеріально, вона звернулася до суду з позовом про стягнення з нього аліментів. Її позов було задоволено і рішенням суду від 06.10.2020 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Проте і після цього він не забезпечував дітей матеріально. До літа 2022 року у нього накопичилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі майже 81000,00 гривень. Коли виконавча служба заблокувала всі його рахунки, в серпні 2022 року він погасив наявну в нього заборгованість. Однак з серпня 2022 року до сьогодні він знову не сплатив жодної копійки. Відповідач не цікавиться ні вихованням дітей, ні їх матеріальним утриманням. Вказане свідчить про свідоме ухилення від виконання батьком своїх обов`язків. З січня 2020 року він жодного разу не навідався до дітей, не подарував їм подарунків, не придбавав. канцелярські приладдя. ОСОБА_2 більше трьох років не цікавиться дітьми, не спілкується з ними і вони фактично відвикли від нього, він став їм чужим. У зв`язку з викладеним, вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, що буде відповідати інтересам дітей.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково вказала, що вони з ОСОБА_2 спочатку проживали у його батьків. Однак відповідач почав вживали алкоголь, скандалити, застосовувати до неї фізичну силу, тому вони переїхали проживати до її бабусі. Проте і це не дало бажаного результату. Згодом вони пішли проживати на орендовану квартиру. Через певний час вони залишили своїх дітей на виховання її мамі, а самі поїхали на роботу: вона виїхала за кордон, а відповідач - у м. Київ. Жодних коштів на утримання дітей останній не передавав. Коли вона повернулася в Україну, влаштувалася на роботу, а відповідач, вернувшись зі столиці, - ні. Він залишився дома, тому вона, крім дітей, змушена була ще і його утримувати. Так далі тривати не могло, тому вони розійшлись. З цього часу він перестав цікавитися дітьми, не надавав добровільно кошти на їх утримання. Вона звернулася за стягненням аліментів, однак він і такі не сплачує. Вона намагалася сприяти йому у виконанні ним своїх батьківських обов`язків: телефонувала до нього, запрошувала на дні народження дітей, на їхні свята, однак він не приходив. Тільки одного разу приїжджав та хотів взяти дітей із собою. Проте він перебував за кермом у стані алкогольного сп`яніння, тому вона їх з ним відмовилася відпустити. У зв`язку з цим він вчинив скандал, почав її штовхати, налаштовувати дітей проти неї. Останні злякались такої поведінки тата, почали плакати. З того часу він більше про них не згадує. Вона розповідала дітям, що їхній батько несе військову службу. Коли він перебував у відпустці, вона просила його навідатися до дітей. Однак він відмовився, жодного разу до них не прийшов, не поцікавився їхнім життям. Тай і діти вже ним не цікавляться, не питаються, де він. ОСОБА_2 мало того, що не надає будь-яких коштів на утримання дітей, він навіть відмовляється надати довідку про проходження ним військової служби, хоча така дала б можливість їхнім дітям харчуватися в навчальному закладі безкоштовно. Вона не може змусити його змінити своє ставлення до сина та дочки, тому вважає, що позбавлення його батьківських прав відносно них ніяким чином не вплине на нього негативно. Навпаки це відповідатиме інтересам дітей, оскільки вони зможуть харчуватися в школі безкоштовно, вона матиме можливість змінити місце їх реєстрації, оформити статус малозабезпеченої сім`ї та реалізувати інші права.

Представник позивачки - адвокат Кажук В.Б. у судовому засіданні підтримав позицію своєї довірительки, просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідач три роки не цікавиться сім`єю, не утримує дітей матеріально, не бере участі в їх вихованні, хоча ніхто йому не чинив у цьому перешкод. Його ж перебування у складі ЗСУ не є тією обставиною, яка звільняє його від виконання батьківського обов`язку перед дітьми. Про його байдужість до дітей свідчить і його відмова надати довідку про проходження ним військової служби, яка б дала можливість його дітям безкоштовно харчуватися в навчальному закладі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій позов визнав, не заперечив щодо його задоволення. Просив провести розгляд справи та ухвалити рішення за його відсутності (а.с. 76).

На виконання своїх повноважень представник органу опіки та піклування Вигодської селищної ради Івано-Франківської області надав висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету від 28.09.2023.

Заяви та клопотання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 16.08.2023 відкрито провадження у даній справі, призначено провести підготовче судове засідання за участю сторін, зобов`язано орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Фрканківської області надати висновок на виконання своїх повноважень щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

29 серпня 2023 року від органу опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Фрканківської області поступило клопотання про залучення до участі в даній спраі Службу у справах дітей Вигодської селищної ради для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав за місцем фактичного проживання дітей.

05 вересня 2023 року представник позивачки подав заяву про зміну позивача, до якої долучив уточнену позовну заяву в частині зміненого прізвища його довірительки з додатками.

Ухвалою суду від 05.09.2023 клопотання представника позивачки задоволено, постановлено вважати позивачкою ОСОБА_1 . Зобов`язано орган опіки та піклування Вигодської селищної ради надати висновок на виконання своїх повноважень щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

03 жовтня 2023 року представником органу опіки та піклування Вигодської селищної ради подано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету від 28.09.2023.

11 жовтня 2023 року від мами відповідача ОСОБА_5 поступила заява, в якій вона повідомла, що її син перебуває у ЗСУ.

Ухвалою суду від 16.10.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження та постановлено витребувати з територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію про те, чи перебуває відповідач на військовій службі.

16 жовтня 2023 року від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

03 листопада 2023 року на виконання ухвали суду від 16.10.2023 надійшла довідка про проходження ОСОБА_2 військової служби.

06 листопада 2023 року від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.11.2023 провадження у даній справі зупинено до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ.

26 грудня 2023 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив поновити провадження у справі, позов визнав, не заперечив проти його задоволення. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Ухвалою суду від 27.12.2023 провадження у справі поновлено.

29 грудня 2023 року представник позивачки подав заяву про проведення підготовчого судового засідання за його відсутності та відсутності його довірительки.

Ухвалою суду від 29.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

02 січня 2024 року представниця Служби у спарвах дітей Вигодської селищної ради подала клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представник позивачки подав клопотання про виклик свідків, про подачу якого було заявлено в підготовчому судовому засіданні.

Протокольними ухвалами суду від 23.01.2024 постановлено долучити до матеріалів справи заяву відповідача про визнання позову від 26.12.2023, однак не приймати таке визнання позову та не ухвалювати рішення в порядку ст. 206 ЦПК України, а дослідити всі докази та вислухати думку дітей, з метою не порушення їхніх прав, свобод та інтересів. Задоволено клопотання про допит свідків.

У судовому засіданні 07.02.2024 заслухано пояснення (думку) малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

як вказала в судовому засіданні позивачка, вони з відповідачем офіційно шлюб не реєстрували. За час їх спільного проживання у них народилося двоє дітей. Спору щодо батьківства ОСОБА_2 між ними не має.

Так, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.07.2015 та серії НОМЕР_2 від 13.05.2016, в батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися відповідно син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 309, і дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 7 (а.с. 5, 6).

На підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 12-13).

Позивачка зазначає, що відповідач участі в утриманні дітей не бере, аліменти не сплачує, на підтвердження чого надала відповідний розрахунок зі сплати аліментів, в якому вказано, що сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 складає 120988,03 грн (а.с. 7).

Як вбачається з довідки № 2420 від 26.10.2023, яка надана на вимогу суду, ОСОБА_2 18.04.2022 призваний по призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_8 у в/ч НОМЕР_3 (а.с. 67). Згідно зі скерованою на адресу суду довідкою ОСОБА_2 , яка без вихідного номера та дати, він з 04.05.2022 по теперішній час на підставі наказу командира військової частини № 126 від 04.05.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 69).

10 серпня 2023 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 10.08.2023 (а.с. 31).

Як вказала позивачка, відповідач більше трьох років не навідується до дітей, не цікавиться їх розвитком та начанням, на підтвердження чого надала відповідні характеристики з навчального закладу.

Згідно із даними характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона вступила у перший клас Вигодського ліцею 01.09.2022. До цього відвідувала ДНЗ "Дзвіночок" у смт Вигода. На даний час навчається у 2-А класі. За час навчання зарекомендувала себе сумлінною ученицею. Мати ОСОБА_1 займається вихованням дитини, підтримує постійний контакт з ліцеєм, відвідує батьківські збори (а.с. 32).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вступив у перший клас Вигодського ліцею 01.09.2021. До цього відвідував ДНЗ "Дзвіночок" у смт Вигода. На даний час навчається у 3-Б класі. За час навчання зарекомендував себе сумлінним ученем. Мати ОСОБА_1 систематично та сумлінно займається вихованням дитини, підтримує постійний контакт з ліцеєм, відвідує батьківські збори. Дбає про здоров`я та всебічний розвиток ОСОБА_3 . Батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідував навчальний заклад та не цікавився навчальними успіхами дитини (а.с. 33).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він зареєстрований у с. Сенечів, але близько 15 років проживає у с. Пациків по сусідству з ОСОБА_1 . Він має вроджену ваду ока, тому часто потребує сторонньої допомоги. Таку йому надає позивачка, а він їй у свою чергу також допомагає, чим може. В силу цього йому часто доводилося бачити ОСОБА_2 у колі сім`ї. Він завжди був агресивний. Він міг при дітях і штовхнути ОСОБА_1 в груди. Одного разу, коли він допомагав ОСОБА_1 по господарству, був очевидцем того, коли відповідач після випитого алкоголю почав "воювати", пошкодивши літню кухню. При цьому на дітей не зважав. До самих дітей він ставився по-різному: інколи агресивно, інколи лагідно. Крім того зазначив, що він певний час працював з ОСОБА_2 на роботі і ніколи не бачив, щоб він поспішав до сім`ї, не чув, щоб він розповідав про своїх дітей. Також він був свідком того, коли ОСОБА_2 приїжджав по дітей. Позивачка склала їхні речі та вивела їх до нього. Проте відповідач був випивший, почав брати її за горло. Тоді вона з ним дітей не відпустила, забрала їх назад додому. Вони плакали, були перелякані. Останні три роки ОСОБА_2 зовсім ними не цікавиться, не приїжджає, та й вони про тата не згадують.

Свідок ОСОБА_12 , яка є мамою позивачки, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 проживав з її дочкою у цивільному шлюбі. Спочатку вони жити в нього, а коли він почав знущатися над нею, вона забрала їх проживати до своїх батьків. Проте відповідач і там не змінив своєї поведінки. Він почав застосовувати силу вже не тільки до ОСОБА_1 , а й до її (свідка) перестарілих батьків. Тому вона винайняла для сім`ї дочки окрему квартиру, за оренду якої сама ж і сплачувала кошти. Згодом її дочка виїхала за кордон на заробітки, а ОСОБА_2 влаштувався на роботу в м. Київ. Онуки залишилися з нею. Оскільки їх батьки не надавали на їх утримання коштів, вона вимагала, щоб сторони повернулися додому та самі виховували своїх дітей. Дочка по приїзді в Україну влаштувалася на роботу, а відповідач по поверненні таку вже не шукав. Він залишився дома, пиячив, влаштовував бійки, у присутності дітей прикладав до ОСОБА_1 ніж. Її донька неодноразово то розходилась, то сходилась з ОСОБА_2 . Проте він поведінку свою не змінював, тому вона прогнала його з хати. Діти інколи їздили до нього, однак завжди поверталися неохайні та недоглянуті. При цьому він по-різному до них відносився: коли пив - діти боялися його, коли ж він був тверезий - бавились з ним. Коли ОСОБА_1 остаточно припинила з ним свої відносини, то залишилась з двома дітьми сама. Батько перестав цікавитися ними, не навідував їх, хоча будь-яких перешкод йому в цьому не чинилося. Останні його відвідини закінчилися побиттям позивачки. Більше трьох років він не приїжджає до дітей, не спілкується з ними. Вони теж перестали про нього питати.

В судовому засіданні було заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вказав, що він на даний час проживає з мамою. Вона водить його до школи, готує йому їсти, вчить з ним уроки. Тата давно не бачив, знає, що він перебуває на війні. Колись він приходив на його день народження. Хоче, щоб тато повернувся у його життя.

В судовому засіданні було також заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказала, що з татом вони часто грали в хованки, під час чого він залазив на шафу й вони не могли його знайти. Їй тоді було близько 4-5 років. Складав він з ними і конструктор. Він був добрий, щоб вона боялася його чи плакала не пам`ятає. Він забирав їх до себе, а потім приводив додому. Він купував їм чіпси, іграшки. Хотіла б, щоб тато повернувся.

Діти також розповіли, що ходять у музичну школу, відвідують інші гуртки, але тато про це нічого не знає, не приходить по них.

Орган опіки та піклування на виконання своїх повноважень надав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Вигодської селищної ради Івано-Франківської області (а.с. 41-45).

У висновку серед іншого вказано, що в тексті позовної заяви зазначено, що з серпня 2022 року до дати подання позовної заяви ОСОБА_2 не сплачує аліменти на дітей. Довідка з Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про наявність заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня. Актом обстеження матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживає 6 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - дочка, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - син, ОСОБА_14 - батько ОСОБА_1 , ОСОБА_12 - мати ОСОБА_1 . Згідно із довідкою з військової частини НОМЕР_5 м. Сєвєродонецька від 24.04.2023 № 4039, солдат ОСОБА_2 з 04.05.2022 по 16.05.2022, з 15.10.2022 по 30.10.2022, з 03.02.2023 по 03.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи поблизу м. Бахмут Донецької області. Згідно з довідкою з військово - лікарської комісії КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» Долинської міської ради Івано-Франківської області від 20.64.2023, ОСОБА_2 отримав травми, пов`язані з захистом Батьківщини. Згідно з довідкою з військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_7 від 30.05.2023, в ОСОБА_2 наявне захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Оцінка суду:

заслухавши сторону позивачки, думку малолітніх дітей, свідків, вивчивши зміст заяв по суті спору, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно із ч. 2 та 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

З позовом про позбавлення батьківських прав відповідача звернулася мати малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2015 року народження, та ОСОБА_4 , 2016 року народження.

Батько дітей ОСОБА_2 , перебуваючи на службі у ЗС України, неодноразово клопотав про відкладення розгляду справи. Після зупинення провадження у справі, перебуваючи у відпустці, відповідач звернувся до суду, щоб відновити провадження. В цій заяві він також зазначив про визнання ним позову.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.

Зазначаючи, що відповідач біля трьох років не виконує своїх батьківських обов`язків, позивачка не доводить належними та допустимими доказами винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Навпаки під час розгляду справи встановлено, що відповідач з 18.04.2022 призваний по призову на військову службу під час мобілізації, тобто виконує свій конституційний обов`язок захисту своєї країни, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи поблизу м. Бахмут Донецької області, під час чого отримав травми, пов`язані із захистом Батьківщини, що позбавляє його можливості фізично виконувати свої батьківські обов`язки щодо двох малолітніх дітей. Тобто, суд звертає увагу, що два роки з тих трьох, про які вказує позивачка, відповідач перебував на військовій службі, зазнавав травми, пов`язані з захистом Батьківщини, а також отримав захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, що вказує на об`єктивні чинники відсутності батька в житті малолітніх дітей. Також у судовому засіданні, як малолітні діти, так і свідки, вказували на те, що після припинення фактичних шлюбних відносин сторін, відповідач навідував дітей, забирав їх до себе додому, тому сумнівним є те, що той рік, коли ОСОБА_2 перебував дома, він не спілкувався з дітьми, не цікавився ними.

На підтвердження позовних вимог позивачка також не долучає і беззаперечних доказів, які свідчили б про аморальний спосіб життя відповідача, зловживання алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дітей. Її ж твердження про вчинення насильства щодо неї, як і покази свідків в цій частині суд не бере до уваги, оскільки, як вказав Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі № 320/5094/19, особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, тому що у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків. Діти ж у судовому засіданні, хоч і вказували, що погано пам`ятають тата, але розповідали тільки приємні моменти, пов`язані з ним, і не могли пригадати жодної обставини, за якої він би їх розчарував, засмутив чи образив.

Також позивачкою не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті самих дітей в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав. До її ж тверджень про те, що таким чином вона матиме змогу забезпечити своїх дітей безоплатним харчуванням у навчальному закладі, суд ставиться критично, оскільки позивачка, користуючись правовою допомогою, не позбавлена можливості отримати довідку про проходження відповідачем військової служби за допомогою адвокатського запиту і без позбавлення останнього батьківських прав, що дасть також право її дітям користування безплатним харчуванням у школі. Більше того така довідка наявна в матеріалах справи, за отриманням її копії вона не зверталась, хоча як учасник справи, має таке право.

Щодо неналежного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати аліментів, то вказана обставина сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, про що вказано Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2022 року у справі № 308/9081/21 (провадження № 61-8290св22). Крім того, перебуваючи на військовій службі, відповідач отримує заробітну плату, а тому стягнення аліментів з нього може проводитись у примусовому порядку.

Суд критично оцінює і характеристики з навчального закладу дітей сторін, які сторона позивачки надала як на підтвердження невиконання відповідачем свої батьківський обов`язків, оскільки такі беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від своїх обов`язків з виховання дітей. Суд зазначає, що останній ще з квітня 2022 року призваний на військову службу, а його донька тільки у вересні 2022 року вступила у Вигодський ліцей, що свідчить про об`єктивні перешкоди у відвідуванні батьком навчального закладу. Щодо сина, то він з вересня 2021 вступив до згаданого ліцею і тільки близько пів року його навчання його батько ще жив цивільним життям, тому його неявку до навчального закладу протягом більше трьох років не можна розцінювати як злісне та винне ухилення від участі у вихованні дитини.

Щодо поданої ОСОБА_2 заяви про визнання позову, то суд зазначає таке.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів ст. 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладені норми права, заява відповідача від 26.12.2023, в якій він визнав позов про позбавлення його батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Відтак, суд протокольною ухвалою від 23.01.2024 відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме ч. 3 ст. 155 СК України, та порушує інтереси малолітніх дітей.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 також наголосив на тому, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Більше того, суд зазначає, що відповідач формальне визнання позову жодним чином не мотивував, а в судовому засіданні не вдалося встановити дійсні обставини, які спонукали його до прийняття такої позиції. Навпаки на початку розгляду справи він двічі клопотав про відкладення її розгляду. Зі змісту рішення, яким з нього стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей, встановлено, що він позов визнав та погодився на виконання обов`язку щодо їх матеріального забезпечення, погашав наявну в нього заборгованість по сплаті аліментів, до проходження військової служби неодноразово забирав дітей до себе, про що вказала свідок ОСОБА_12 , що свідчить про те, що він не втратив інтерес до власних дітей.

Також, як вбачається з висновку органу опіки та піклування, то він вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Даний висновок та рішення є належним чином вмотивованим та позивачем не оскаржувалися.

В судовому засіданні малолітні діти підтвердили свою прихильність до тата, виявили бажання, щоб він повернувся до них. При цьому вони жодного разу не обмовилися про будь-якого іншого чоловіка, який би міг замінити їм батьківську любов, хоча їхня мама, позивачка по справі, зареєструвала шлюб з іншою людиною.

Проаналізувавши всі надані докази по справі в їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, принципів об`єктивності, законності та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо дітей, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, враховуючи найкращі інтереси малолітніх дітей, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, оскільки відповідач не приймає активної участі у спілкуванні з дітьми, які сумують за ним, хоча не позбавлений змоги і в умовах проходження військової служби, реалізувати таку можливість за допомогою широкого спектру дистанційного зв`язку, зустрітися з ними під час відпустки, надавати кошти на їх утримання, навчання, натомість формально відмовляється від сина та дочки, що свідчать про недостатньо сумлінне відношення до виконання ним батьківських обов`язків щодо виховання дітей, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей.

При цьому суд вважає, що також слід покласти на Службу у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

У разі небажання відповідача в подальшому змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивачка не позбавлена права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом.

Розподіл судових витрат:

частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на оплату судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 5, 7, 150, 157, 155, 164 СК України, ст. 81, 206 ЦПК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Покласти на Службу у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований у АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Орган опіки та піклування: Служба у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області, місцезнаходження селище Вигода, вул. Данила Галицького, 75 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44352383.

Повний зміст рішення суду буде складено до 16 лютого 2024 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повний зміст рішення суду складено 16 лютого 2024 року.