Постанова

від 30.05.2024 по справі 343/2000/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/2000/23

Провадження № 22-ц/4808/582/24

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 08 лютого 2024 року, постановлене в складі судді Монташевич С.М. в м. Долина, повний текст складено 16 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю органу опіки та піклування Служби у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що сторони з 2015 по 2017 роки спільно проживали в цивільному шлюбі, в якому народилися діти: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось, відповідач зловживав алкоголем, а на початку 2020 року пішов із сім`ї. Оскільки ОСОБА_3 не цікавився дітьми, не забезпечував їх матеріально, вона звернулася до суду з позовом про стягнення з нього аліментів. Рішенням Долинського районного суду від 06.10.2020 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Рішення суду ОСОБА_3 не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 81 000,00 грн, яку боржник сплатив тільки у серпні 2022 року. Однак знов не сплачує аліменти, не цікавиться ні вихованням дітей, ні їх матеріальним утриманням. Вказане свідчить про свідоме ухилення від виконання батьком своїх обов`язків. З січня 2020 року він жодного разу не навідався до дітей, не подарував їм подарунків, не цікавиться дітьми, не спілкується з ними. Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути користь позивачки витрати за надання правничої допомоги та сплаченого судового збору

Рішенням Долинського районного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Покладено на Службу у справах дітей Вигодської селищної ради Івано-Франківської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подалаапеляційну скаргу,в якійставиться питанняпро скасуванняоскаржуваного рішенняз ухваленнямнового про задоволенняпозову,посилаючись напорушення нормматеріального тапроцесуального права. Зокремавказує,що відповідач протягом 4-хроків нецікавиться життямдітей небере участіу їхньомувихованні таматеріальному забезпечення,що залишилось позаувагою суду.Він нехтуєсвоїми батьківськимиобов`язками,що можнарозцінювати яксвідоме ухиляннявід вихованнядітей. Крімтого,не взятодо уваги показаннясвідків,які підтвердилифакт неналежноговиконання своїх батьківськихобов`язків та агресивнуповедінку відповідача.Не враховано,що дітивідвикли відбатька, ОСОБА_3 не спілкуєтьсяз ними взагалі,а томупозбавлення останньогобатьківських правбуде відповідати найкращимінтересам дітей. Вказує, що в неї вже є інший чоловік, з яким перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, який проживае спільно з дітьми, любить і забезпечує дітей, тому повернення відповідача в сім`ю є неможливим

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із конкретних обставин даної справи, принципів об`єктивності, законності та справедливості, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо дітей, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною. Крім того, малолітні діти підтвердили свою прихильність до тата, виявили бажання, щоб він повернувся до них. При цьому вони жодного разу не обмовилися про будь-якого іншого чоловіка, який би міг замінити їм батьківську любов, хоча їхня мама, позивачка по справі, зареєструвала шлюб з іншою людиною.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_4 з 2015 по 2017 роки спільно проживали в цивільному шлюбі, в якому народилися діти: син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 309, актовий запис № 7 відповідно (а.с. 5, 6)

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06.10.2020 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліментів на малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 12-13).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, сума заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_3 станом на 01.01.2023 складає 120 988,03 грн (а.с.7)

Згідно довідки № 2420 від 26.10.2023 ОСОБА_3 18.04.2022 призваний по призову на військову службу під час мобілізації першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 67).

ОСОБА_3 з 04.05.2022 по теперішній час на підставі наказу командира військової частини № НОМЕР_2 від 04.05.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 69).

Згідно із даними характеристики ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона вступила у перший клас Вигодського ліцею 01.09.2022. До цього відвідувала ДНЗ "Дзвіночок" у смт Вигода. На даний час навчається у 2-А класі. За час навчання зарекомендувала себе сумлінною ученицею. Мати ОСОБА_1 займається вихованням дитини, підтримує постійний контакт з ліцеєм, відвідує батьківські збори (а.с. 32).

Відповідно до характеристики ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він вступив у перший клас Вигодського ліцею 01.09.2021. До цього відвідував ДНЗ "Дзвіночок" у смт Вигода. На даний час навчається у 3-Б класі. За час навчання зарекомендував себе сумлінним ученем. Мати ОСОБА_1 систематично та сумлінно займається вихованням дитини, підтримує постійний контакт з ліцеєм, відвідує батьківські збори. Дбає про здоров`я та всебічний розвиток ОСОБА_9 . Батько ОСОБА_3 жодного разу не відвідував навчальний заклад та не цікавився навчальними успіхами дитини (а.с. 33).

10 серпня 2023 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 10.08.2023 (а.с. 31).

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вигодської селищної ради від 25 вересня 2023 року, затвердженого рішенням від 28.09.2023 №45 Виконавчим комітетом Вигодської селищної ради Івано-Франківської області є недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , 07 травня 2016 року (а.с. 41-45).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід виходити з того, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме:

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов`язані:

постійно дбати про фізичне здоров`я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім`ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків, захищає права сім`ї.

Згідно ч.ч.1,2 ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

На виконання вимог зазначеного закону неповнолітні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час розгляду справи в суді першої інстанцї надали свої пояснення та підтвердили свою прихильність до батька, виявили бажання, щоб він повернувся до них.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в неї вже є інший чоловік, з яким перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі, він проживає спільно з дітьми разом, любить і забезпечує дітей, тому повернення відповідача в сім`ю є неможливим, оскільки зазначене не є підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Крім цього, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про байдуже ставлення ОСОБА_3 до дітей, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Інші доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.374,375,382-384,389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Долинського районного суду від 08 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 травня 2024 року.

Судді: В.Д. Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта