Ухвала

від 29.01.2024 по справі 132/250/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/250/24

Ухвала

Іменем України

29 січня 2024 року місто КАЛИНІВКА

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024р. до Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024р., передана на розгляд судді Сєліну Є.В.

Ознайомившись із позовом, вважаю, що його необхідно залишити без руху виходячи з наступних підстав:

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в порядкустатті 171 КАС України, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, які пред`являються до позовних заяв, встановлених статтями160та161 КАС України.

Так, імперативними приписами пункту 2 частини 5статті 160 КАС Українипередбачено, що в позовній заяві повинно бути зазначено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічноправових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічновладних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 6статті 4 КАС України).

Згідно з положеннямистатті 46 КАС Українисторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно достатті 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Так, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151,частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають правопрацівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частини 1 та 2статті 222 КУпАП).

При цьому, приписами частини 1статті 13Закону України«Про Національнуполіцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до частини 1статті 15Закону України«Про Національнуполіцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а самевід імені органів Національної поліції і її територіальних органів.

Отже, відповідний інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган Національної поліції, на який, зокрема положеннямистатті 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 183 вищенаведеного кодифікованого закону України.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган Національної поліції - суб`єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року по справі № 724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).

Як вбачається з матеріалів позову, відповідачем у справі виступає Відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, в якому проходить службу інспектор поліції, який склав протокол.

Відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області не є юридичною особою, а тому не може виступати відповідачем у справі за адміністративним позовом. Належним відповідачем може бути лише орган Національної поліції, від імені якого діяв співробітник поліції, і який є юридичною особою.

Згідно ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За ч.2 цієї ж статті, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного місцевий суд вважає за необхідне залишити вказаний адміністративний позов без руху, надавши заявнику строк для усунення його недоліків, викладених судом у мотивувальній частині цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122-123, 256 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, роз`яснивши при цьому, що в разі не усунення вищевказаних недоліків в наданий строк, позов буде вважатися неподаним та повернутий.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя