Рішення

від 30.01.2024 по справі 953/6029/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6029/23

н/п 2/953/609/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Київський районний суд м.Харкова у складі :

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса» , звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , по стягнення виплачених з вини службової особи коштів в сумі 64163,11 грн.

В обґрунтування позову зазанчає, що наказом ОСОБА_1 , як директора ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф. М.М. Бокаріуса», від 29.06.2022 № 374/07-02 був звільнений працівник ОСОБА_2 .

В подальшому рішенням суду вказаний наказ скасовано та ОСОБА_2 поновлений на роботі. Також рішенням суду присуджені ОСОБА_2 кошти в сумі 41 083, 68 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу; 3470, 89 грн - 25% посадового окладу за вчене звання доцента за весь період роботи; 2082, 54 грн. - 15% посадового окладу за науковий ступінь кандидата наук за весь період роботи; 5000 грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди; 275,70 грн.- на відшкодування сплаченого судового збору; 12250 грн. - на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф. М.М. Бокаріуса» виплатило ОСОБА_2 кошти присуджені судом, внаслдіок чого на підставі ст.ст.134, 237 КЗпП України, виплачені кошти підлягають стягненню з директора, як винної особи в незаконному звільнені працівника.

Відповідач - ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що судове рішення Крольовського районного суду м. Житомира від 28.03.2023р. не має для нього юридичних наслідків, оскільки він не приймав участі у розгляді вказаної справи. При цьому фактично зазначаючи, що звільнення працівника ОСОБА_2 було законним, нараховані судом до сплати ОСОБА_2 кошти, розраховані не вірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Статуту ННЦІСЕ, установу очолює директор, який, окрім іншого, приймає на роботу і звільняє працівників Національного наукового центру та його підрозділів (відділень).

Наказом Міністра юстиції України № 736/к від 14.04.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ННЦ ІСЕ з 20 квітня 2021 року, на умовах контракту строком на чотири роки.

Відповідно до контракту № 1 від 14.04.2021 року, укладеного між Міністерством юстиції України в особі Міністра та ОСОБА_1 , директор зобов`язаний здійснювати належну організацію роботи та керівництво діяльністю ННЦ ІСЕ; забезпечувати ефективне використання бюджетних коштів і збереження закріпленого за ННЦ ІСЕ майна; забезпечувати додержання законності у діяльності ННЦ ІСЕ.

Пунктом 12 вказаного контракту передбачено, що Директор несе відповідальність в повному обсязі за шкоду, заподіяну з його вини ННЦ ІСЕ, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Контракт з ОСОБА_1 припинений на підставі наказу Міністерства юстиції України № 922/к від 27.06.2023 року.

15.11.2021 року наказом директора Національного наукового центру інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 1510/07-02 ОСОБА_2 прийнятий на посаду старшого наукового співробітника відділення Бюро у м. Києві за сумісництвом, Наказом директора ННЦ ІСЕ ОСОБА_1 від 29.06.2022 № 374/07-02 ОСОБА_2 звільнений з займаної посади.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.03.2023 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ директора ННЦ ІСЕ про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, поновлено на посаді старшого наукового співробітника відділу науково-методичної роботи -київського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за .умісництвом та стягнуто на його користь - 41083 (сорок одна тисяча вісімдесят три) грн 98 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу; 3470 (три тисячі чотириста сімдесят) грн 89 коп.; 25% посадового окладу за вчене звання доцента за весь період роботи; 2082(дві тисячі вісімдесят дві) грн 54 коп. 15% посадового окладу за науковий ступінь кандидата наук за весь період роботи; 5000 (п`ять тисяч) грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди; 275 (двісті сімдесят п`ять) грн 70 коп - на відшкодування сплаченого судового збору, пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги у частині моральної шкоди; 12250 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. - на відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Рішення набуло чинності.

На виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.03.2023р. видано наказ №427/07-02 від 30.06.2023р., яким з 30.06.2023р. ОСОБА_2 поновлено на роботі, вважати нечинним наказ директора від 29.06.2022р. та виплатити ОСОБА_2 за період з 30.06.202 по 13.02.2023 - 41 083, 68 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу; 3470, 89 грн - 25% посадового окладу за вчене звання доцента за весь період роботи; 2082, 54 грн. - 15% посадового окладу за науковий ступінь кандидата наук за весь період роботи; 5000 грн. - на відшкодування завданої моральної шкоди; 275,70 грн.- на відшкодування сплаченого судового збору; 12250 грн. - на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

12.07.2023р. ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф. М.М. Бокаріуса» сплачено на користь ОСОБА_2 присуджені за рішенням суду грошові кошти, в тому числі 41 083, 68 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підтверджується платіжними інструкціями №№568, 569, 570, 571, 572, 573.

Згідно частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини 1 статті 134 КЗпП України).

Статтею 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 11 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 КЗпП України та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

За п.п. 5.1, 5.3. статуту ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф. М.М. Бокаріуса», центр очолює директор , який працює за контрактом з Мін`юстом . Директор Національного науково центру приймає та звільняє на роботу працівників.

Згідно Контракту №1 від 14.04.2021р. із ОСОБА_1 , директор має право укладати договори, у тому числі трудові із працівникам Національного наукового центру, у межах повноважень видавати накази, обов`язкові до виконання усіма працівниками .

Пунктом 12 вказаного контракту передбачено, що Директор несе відповідальність в повному обсязі за шкоду, заподіяну з його вини ННЦ ІСЕ, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що лише директор має право видавати накази звільняти працівників, зобов`язаний забезпечувати дотримання трудового законодавства, тому несе персональну відповідальність за незаконне звільнення працівників.

Відповідно до частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.03.2023 року, встановлено факт незаконного звільнення працівника ННЦ ІСЕ ОСОБА_2 за наказом директора ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що зазначеного працівника звільнено із порушенням закону за наказом директора ОСОБА_1 , тому останній як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненого працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, позовні вимоги ННЦ «ІСЕ ім.засл.проф. М.М. Бокаріуса» підлягають задоволенню частково у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 41 083, 68 грн. , відповідно, які стягнуті судовими рішеннями з ННЦ та сплачені останнім на користь звільненого працівника.

Позовні вимоги підприємства про стягнення інших сум з відповідача, задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 12, 13, 81, 83, 89, 91, 141, 230, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса» (61177, м.Харків, вул.Золочівська,б.8а, код ЄДРПОУ 02883133) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф.М.С. Бокаріуса» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 41083 грн. 98 коп., а також судовий збір в сумі 1718 грн. 56 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст виготовлено 05.02.2024р.

Суддя Бородіна Н.М.