Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/10804/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/10804/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023

у справі № 910/10804/23 (суддя О.В. Гулевець)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Раута Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України»

про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 2 983 056,74 грн,

за участю представників:

від позивача: Сенько А.В.;

від відповідача: Юхименко Д.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Раута Груп» (далі також - ТОВ «Раута Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» (далі також - ТОВ «АБУ») про визнання розірваним договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та стягнення 2 983 056,74 грн, з яких:

9 800,00 грн переплата за договором надання послуг будівельної техніки №АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021;

153 621,74 грн вартості недопоставленого товару (піску) за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021;

2 819 635,00 грн передоплати за поставку товару (щебінь) в подальшому за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021.

Позовні вимоги, з посиланням на норми ст.ст. 612, 651, 1212 ЦК України, обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов за договором про надання послуг будівельної техніки №АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021 та за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі.

15.08.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому останнім заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання розірваним договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, а також клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 Господарським судом міста Києва у задоволенні вищевказаних клопотань відповідача відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/10804/23 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Раута Груп» заборгованість у розмірі 2 983 056,74 грн та судовий збір у розмірі 44 745,85 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 вмотивовано встановленими судом обставинами припинення дії договору з 01.06.2023; задовольняючи вимоги про стягнення грошових коштів отриманих ТОВ «АБУ» від ТОВ «Раута Груп» за договорами поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та надання послуг будівельної техніки №АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021, суд виходив із встановлених обставин припинення дії згаданих договорів та безпідставного утримання відповідачем коштів, отриманих на виконання цих договорів. Керуючись приписами ст. 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачеві коштів як таких, що утримуються відповідачем безпідставно.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Одночасно, скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати протокольні ухвали Господарського суду міста Києва 30.08.2023 у справі №910/10804/23.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою Товариство вказало на неправильне застосування судом статей 651,652 ЦК України, наполягаючи на недоведеності позивачем неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, адже невиконання останнім обов`язку з поставки придбаного на авансовий платіж товару обумовлене неналежним виконанням позивачем обов`язку, передбаченого п.3.1 договору, щодо направлення на адресу відповідача письмової заявки, в якій погоджуються умовами поставки товару; суд не застосував ст. 652 ЦК України на предмет наявності одночасно усіх 4-х умов, необхідних для розірвання договору у судовому порядку. При цьому, висновки суду про припинення дії договору не узгоджуються з п. 9.1 договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, яким встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 01.06.2022, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань згідно умов договору. До того ж, дія договору продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору. За доводами відповідача, відмова від пролонгації договору мала би бути надісланою рівно за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору, а не раніше чи пізніше; суд також неправильно застосував ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, задовольнивши вимоги позивача за відсутності встановленого у рішенні суду порушеного відповідачем права.

Водночас скаржник наголосив на неправильному застосуванні судом ст. 1212 ЦК України, посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин, незалежно від того чи припинив договір поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 свою дію; недотримання судом вимог ст.ст. 76, 86 ГПК України, ненадання належної оцінки умовам п. 3.1 договору, що призвело до формування помилкового висновку про те, що строк виконання зобов`язань за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 є таким, що настав. Також, судом взято до уваги неналежний доказ, а саме, лист ТОВ «Раута груп» від 10.05.2022 №447 (а.с. 41), яке ТОВ «АБУ» не отримувало, оскільки на експрес-накладній №59000817835756 відсутній підпис та будь-які інші докази, які б підтверджували отримання листа відповідачем; судом було порушено вимоги ст.ст. 173, 174 ГПК України в частині об`єднання позовних вимог, заявлених позивачем за різними договорами; неправильно застосовано ст. 231 ГПК України та безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 розірваним; неправильно застосовано ст.ст. 74, 81 ГПК України та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а саме, письмових заявок на поставку товару по рахунку А-00001337 від 30.12.2021.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ «АБУ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10804/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ «АБУ» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10804/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

16.11.2023 матеріали справи № 910/10804/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після повернення з навчання, яке тривало у період з 13.11.2023 по 17.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10804/23 та призначено справу до розгляду на 17.01.2024. Товариству з обмеженою відповідальністю «РАУТА ГРУП» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18 грудня 2023 року.

12.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУТА ГРУП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, з наданням правильної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та застосуванням до спірних правовідносин сторін відповідних норм матеріального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/10804/23 до 30.01.2024.

24.01.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

01.02.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли ідентичні за змістом письмові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувавши рішення та ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, висловив свої заперечення проти апеляційних доводів, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

30.01.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також поданого позивачем відзиву, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Щодо вимог про стягнення 153 621,74 грн вартості недопоставленого товару (піску) за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та 2 819 635,00 грн передоплати за майбутню поставку товару (щебінь) за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАУТА ГРУП» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ» (постачальник, відповідач) був укладений договір № АБУ/191021/0663/ОМГ (далі - договір № АБУ/191021/0663/ОМГ), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти покупцю, а покупець вчасно приймати та оплачувати будівельні матеріали, відповідно до умов даного договору.

Вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки визначаються сторонами у Специфікаціях, рахунках-фактурах та/або (та) видаткових накладних, що додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ поставка товару здійснюється на підставі попередньо погоджених сторонами умов, які відображаються у письмовій заявці покупця на кожну окрему партію товару. Заявка надсилається покупцем постачальнику засобами електронного зв`язку, а також може прийматись через додатки Vibеr, WhatsApp, Telegram тощо. Під «партією» товару сторони розуміють кількість товару, вказану в одній видатковій накладній.

У відповідності до п. 4.1. та п. 4.2. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ постачальник зобов`язаний проінформувати покупця про заплановану поставку товару. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах даного договору. Неузгоджені даним договором питання приймання товару по кількості та якості регулюються нормами чинного законодавства України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 із змінами та доповненнями) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 із змінами та доповненнями) в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Пунктом 4.3. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ сторони погодили, що розвантаження товару здійснюється на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних протягом однієї години з моменту прибуття транспортного засобу постачальника на склад (будівельний майданчик, місце вивантаження) покупця.

У відповідності до п. 5.1., п. 5.2. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується в специфікаціях та видаткових накладних, рахунках-фактурах постачальника. Сума договору визначається загальною вартістю поставленого товару, відповідно до видаткових накладних постачальника.

Згідно із п. 5.3. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Здійснюючи оплату за товар, покупець зобов`язується в платіжному дорученні в розділі «Призначення платежу» вказати: «Оплата за товар згідно договору поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ від « 19» жовтня 2021 року».

Покупець здійснює розрахунок за цим договором в наступному порядку:

- 20 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 7-ми банківських днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури від постачальника;

- 75 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 30-ти календарних днів з дати приймання товару, що підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних;

- 5 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 30-ти календарних днів з дати завершення поставок товару за цим договором (п. 6.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 01.06.2022 із дня підписання сторонами, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору (п. 9.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення однією із сторін про припинення дії договору у строк, встановлений пунктом 9.1. договору, у зв`язку з чим договір є продовжений до 01.06.2023.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

За частиною 1 статті 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма вміщена до статті 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом п. 9.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 01.06.2022 із дня підписання сторонами, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного договору. Договір продовжується автоматично на кожен наступний календарний рік, у випадку якщо жодна із сторін не заявить вимогу про його розірвання за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з огляду на відсутність вимоги про розірвання договору, строк дії останнього було продовжено до 01.06.2023.

Одночасно, 27.04.2023 позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №490 від 25.04.2023 з проханням підписати додаткові угоди про розірвання договору № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та розірвання договору № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021, а також з вимогою повернути суму невикористаної передоплати у загальному розмірі 2 983 056,74 грн та підписати акти звірки взаєморозрахунків по договорам. Направлення даної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною № 0420300359875 від 27.04.2023.

Суд дійшов висновку, що строк дії договору № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 припинився 01.06.2023 з огляду на направлену позивачем відповідачеві вимогу про розірвання договору.

Водночас, за доводами апеляційної скарги, суд надав неправильну оцінку умовам договору, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про припинення строку дії договору 01.06.2023, адже, на переконання відповідача, п. 9.1 договору встановлює можливість відмови від пролонгації договору виключно за 20 днів до припинення строку дії договору, а не раніше.

Колегія суддів з таким тлумаченням умов, наданим відповідачем погодитись не може.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За частиною 1 статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до частини 1 статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Надаючи тлумачення умовам п.9.1 договору, суд апеляційної інстанції виходить з того, що формулювання «за 20 днів до припинення» вказує на те, що кожна зі сторін може скористатись правом на розірвання договору протягом усього строку дії цього договору.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що договір поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 є чинним та не припинив своєї дії є безпідставними та суперечать п. 9.1 договору, статтям 251-253, 631 ЦК України.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021.

Так, згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як уже було зауважено, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм може бути розірвано лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного до судового рішення) договір. Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.

Одночасно, як було встановлено судом, під час дії договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, сторони підписали Специфікацію № 1, відповідно до якої ціна за товар, яка вказана в цій Специфікації, зазначена на день її укладення, і може змінюватись за домовленістю сторін, та діє при умові поставки за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків.

За змістом Специфікації №1 сторони погодили найменування товару, вартість та кількість товару: пісок яружний 65 000 тонн - 10 400 000,00 грн; пісок річковий 8 300 тонн - 2 075 000,00 грн; щебінь 40x70 5 600 тонн - 2 436 000,00 грн; щебінь 20x40 3 380 тонн - 1 470 300,00 грн; щебінь 5*10 1 260 тонн - 611 100,00 грн; відсів 1 260 тонн - 396 900,00 грн. Загальна кількість та вартість товару: 84 800 тонн - 17 389 300,00 грн.

У пункті 3 Специфікації № 1 сторони погодили, що строки поставки товару визначаються сторонами згідно заявок покупця та не можуть перевищувати строк 3 (три) календарні дні з моменту письмового замовлення на пошту - abukiev8@gmail.com та/або повідомлення на номер телефону - 0954083181.

На виконання умов договору № АБУ/191021/0663/ОМГ, позивач сплатив на рахунок відповідача 4 517 920,00 грн згідно з платіжними інструкціями: № 3230 від 28.10.2021 та № 3510 від 22.12.2021 з призначенням платежу: «оплата за пісок згідно рах. № 10552 від 19.10.2021, у т.ч. ПДВ 20% 579653,33 грн», «оплата за пісок згідно рах. № 13101 від 21.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% 173333,33 грн».

У свою чергу, відповідач поставив позивачеві товар на загальну суму 4 364 298,26 грн, що підтверджується видатковими накладними: №15519 від 04.11.2021, №16920 від 30.11.2021, №17184 від 01.12.2021, №17258 від 02.12.2021, №17314 від 03.12.2021, №17377 від 04.12.2021, №17406 від 06.12.2021, №17460 від 07.12.2021, №17510 від 08.12.2021, №17581 від 09.12.2021, №17582 від 09.12.2021, №17629 від 10.12.2021, №17694 від 11.12.2021, №17693 від 11.12.2021, №17706 від 12.12.2021, №17735 від 13.12.2021, №17782 від 14.12.2021, №17829 від 15.12.2021, №18148 від 16.12.2021, №18210 від 17.12.2021, №18268 від 18.12.2021, №18291 від 19.12.2021, №18324 від 20.12.2021, №18325 від 20.12.2021, №18362 від 21.12.2021, №18400 від 22.12.2021, №18423 від 23.12.2021.

Таким чином, залишок непоставленого товару, оплаченого позивачем становить 153 621,74 грн (4 517 920,00 грн - 4 364 298,26 грн).

Надаючи оцінку встановленим судом обставинам справи, колегія суддів виходить з того, що за нормою статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як уже було зауважено, 27.04.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію №490 від 25.04.2023 з проханням не лише підписати додаткові угоди про розірвання договору № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та розірвання договору № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021, а й з вимогою повернути суму невикористаної передоплати у загальному розмірі 2 983 056,74 грн, з яких 153 621,74 грн - вартість недопоставленого піску, 2 819 635,00 грн - вартість щебеню згідно рах. № 13337 від 30.12.2021, та підписати акти звірки взаєморозрахунків по договорах. Направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною № 0420300359875 від 27.04.2023.

Колегія суддів, надаючи оцінку претензії від 25.04.2023 №490, вважає, що остання, у розумінні статті 670 ЦК України, є вимогою саме про повернення коштів за недопоставлений товар. Тобто, позивач реалізував своє право, передбачене статтею 670 ЦК України.

Крім цього, на виконання умов договору № АБУ/191021/0663/ОМГ та на підставі рахунку на оплату № 13337 від 30.12.2021 позивач сплатив на рахунок відповідача 2819635,00 грн згідно із платіжними інструкціями: № 3619 від 27.01.2022 та № 3748 від 23.02.2022 з призначенням платежу: «оплата за щебінь згідно рах. № 13337 від 30.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% 234 969,58 грн».

Станом на час розгляду спору по суті, відповідач так і не поставив товар, за який позивач перерахував кошти за рахунком на оплату № 13337 від 30.12.2021.

Розглядаючи спір по суті, суд виходив з того, що строк виконання зобов`язань відповідача щодо поставки товару, оплаченого позивачем настав. Натомість, відповідач наполягав у суді першої інстанції, та у апеляційній скарзі на тому, що позивач мав направити йому додатково письмову заявку із деталями поставки стосовно місця приймання товару, кількості та тоннажу автомобілів, які мають здійснювати перевезення товару тощо).

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача, адже, як убачається із матеріалів справи, підписавши Специфікацію №1 до договору, сторони погодили місце поставки - Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, а також обсяги поставки товару.

У пункті 3 Специфікації № 1 сторони також погодили, що строки поставки товару визначаються сторонами згідно заявок покупця та не можуть перевищувати строк 3 (три) календарні дні з моменту письмового замовлення на пошту - abukiev8@gmail.com та/або повідомлення на номер телефону - 0954083181.

У договорі сторони визначили, що вид, одиниця виміру, ціна, умови та строки поставки визначаються сторонами у Специфікаціях, рахунках-фактурах та/або (та) видаткових накладних, що додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було виставлено рахунок № 13337 від 30.12.2021 на оплату щебеню 40x70 у кількості 2 730 тонн; щебеню 20x40 у кількості 2 240 тонн; щебеню 5x10 у кількості 665 тонн та відсіву у кількості 1 064 тонн, у загальному розмірі 2 819 635, 00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що рахунок виставлений не на весь обсяг щебеню та відсіву, погоджений сторонами у специфікації №1 (у специфікації №1 сторони погодили - щебінь 40x70 5 600 тонн - 2 436 000,00 грн; щебінь 20x40 3 380 тонн - 1 470 300,00 грн; щебінь 5*10 - 1 260 тонн - 611 100,00 грн; відсів 1 260 тонн - 396 900,00 грн).

Позивач неодноразово наголошував на тому, що усі комунікації та замовлення поставок здійснювались за номером телефону 0954083181, що узгоджується з умовами договору.

Відповідно, враховуючи, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату частини товару, визначеного у специфікації №1, а оскільки сторони погодили можливість здійснення заявок телефоном, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем було прийнято замовлення на поставку товару, а саме: щебеню 40x70 у кількості 2 730 тонн; щебеню 20x40 у кількості 2 240 тонн; щебеню 5x10 у кількості 665 тонн та відсіву у кількості 1 064 тонн, у загальному розмірі 2 819 635, 00 грн, і таке замовлення мало бути виконане протягом 3-х календарних днів з дати виставлення ним рахунка, а саме 03.01.2022.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів також враховує, що Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Обсяг наданих сторонами доказів, а також пояснень дає підстави для висновку про те, що в межах дії договору поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ сторони здійснювали комунікації телефоном, в т.ч. заявки також оформлювались телефоном. Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, що слугували підставою для виставлення ним рахунка № 13337 від 30.12.2021 позивачеві, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що найбільш вірогідним є подання заявки позивачем телефоном, відтак, письмовою фіксацією заявки є рахунок, що також узгоджується з умовами договору.

Суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що відповідач мав поставити позивачеві товар 03.01.2022 за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, однак, протягом 1,5 року цього не зробив.

Статтею 689 ЦК України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 6.1. договору № АБУ/191021/0663/ОМГ сторони погодили, що покупець здійснює розрахунок за цим договором в наступному порядку:

-20 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 7-ми банківських днів з дати отримання відповідного рахунку-фактури від постачальника;

-75 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 30-ти календарних днів з дати приймання товару, що підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних;

-5 % від вартості кожного погодженого замовлення - протягом 30-ти календарних днів з дати завершення поставок товару за цим договором.

Отже, сторонами погоджено поетапну оплату товару у розмірі від вартості кожного погодженого замовлення. При цьому, перша оплата здійснюється у розмірі 20 % від вартості кожного погодженого замовлення на підставі отриманого рахунку-фактури від відповідача. Тобто має місце попередня оплата товару.

Як уже було встановлено, позивач здійснив оплату рахунку № 13337 від 30.12.2021 на загальну суму 2 819 635,00 грн повністю, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3619 від 27.01.2022 та № 3748 від 23.02.2022 з призначенням платежу: «оплата за щебінь згідно рах. № 13337 від 30.12.2021, у т.ч. ПДВ 20% 234 969,58 грн».

У подальшому, у зв`язку із відсутністю поставки товару, позивач звернувся до відповідача із претензією №490 від 25.04.2023 з проханням підписати додаткові угоди про розірвання договору № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та розірвання договору № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021, а також із вимогою повернути суму невикористаної передоплати в загальному розмірі 2 983 056,74 грн та підписати акти звірки взаєморозрахунків по договорах. Направлення претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною № 0420300359875 від 27.04.2023.

Надаючи оцінку претензії, колегія суддів приходить до висновку, що у такий спосіб позивач реалізував своє право, визначене ст. 693 ЦК України, та вимагає повернення сплачених на виконання умов договору коштів в рахунок майбутньої поставки товару.

Оскільки позивач шляхом направлення відповідачеві претензії №490 від 25.04.2023, звернувся до нього з вимогою повернути суму невикористаної передоплати у загальному розмірі 2 983 056,74 грн, з яких 153 621,74 грн - вартість недопоставленого піску, 2 819 635,00 грн - вартість щебеню згідно рах. № 13337 від 30.12.2021, що за висновком колегії суддів в частині недопоставки піску у розумінні статті 670 ЦК України є вимогою саме про повернення коштів за недопоставлений товар, а щодо поставки щебеню у розумінні статті 693 ЦК України є вимогою про повернення коштів за сплачений, однак непоставлений товар, то, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальному розмірі 2 983 056,74 грн за договором поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів також звертає увагу відповідача на те, що порушення прав позивача підтверджується обставинами неналежного виконання відповідачем умов договору щодо отримання грошових коштів за поставку товару та відсутністю як доказів поставки товару (пісок, щебінь, відсів), так і доказів придбання товару та готовності відповідача цей товар поставити. Матеріали справи не містять жодних доказів звернення відповідача до позивача із вимогами про прийняття товару, придбаного ним на виконання заявки, отриманої ним телефоном та оформленої рахунком № 13337 від 30.12.2021 на загальну суму 2 819 635,00 грн.

Заявник апеляційної скарги слушно підкреслив, що до виконання зобов`язань за договором поставки № АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, незалежно від припинення його дії 01.06.2023 не можна застосовувати ст. 1212 ЦК України. Одночасно, існування договірних відносин (щодо поставки оплаченого товару) поза межами строку дії договору не позбавляє обов`язку відповідача цей товар поставити, як і не позбавляє позивача права вимагати повернення грошових коштів сплачених за товар, який так і не було поставлено відповідачем.

Щодо вимог про стягнення 9 800,00 грн переплати за договором надання послуг будівельної техніки №АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАУТА ГРУП» (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ» (виконавець, відповідач) укладений договір № АБУ/03122021/КСЄ (далі - договір № АБУ/03122021/КСЄ), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги будівельної техніки на будівельних об`єктах замовника.

Зміст, обсяг та місце надання послуг, які будуть надані виконавцем, згідно умов цього договору, визначаються сторонами в письмових заявках (п. 1.2. договору № АБУ/03122021/КСЄ).

Відповідно до п. 3.1. договору № АБУ/03122021/КСЄ ціна цього договору складається з вартості всіх послуг, які будуть надані в рамках виконання цього договору.

У відповідності до п. 3.2. договору № АБУ/03122021/КСЄ оплата за надані виконавцем послуги здійснюється в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів замовником на поточний рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури. Виконавець зобов`язаний надавати рахунки-фактури за кожні 3-ри відпрацьовані дні.

Пунктами 5.1. та п 5.2. договору № АБУ/03122021/КСЄ сторони визначили, що послуги на об`єктах замовника надаються протягом дії цього договору: з дати підписання цього договору і по 31.12.2022, за умови виконання замовником взятих на себе зобов`язань за цим договором. Строк надання послуг передбачений п. 5.1. цього договору, може бути продовжено за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

За змістом п. 4.4. договору № АБУ/03122021/КСЄ, передача - приймання наданих послуг у відповідності з цим договором оформлюється сторонами шляхом підписання Актів передачі-приймання наданих послуг. Надані виконавцем Акти передачі-приймання наданих послуг замовник зобов`язується підписувати та повертати виконавцю протягом 5-ти робочих днів з моменту їх отримання від виконавця, або в той же строк надає вмотивовану відмову від їх підписання. В разі відмови замовника підписати вказаний акт та ненадання в обумовлений строк вмотивованої відмови, Акт вважається підписаним без зауважень.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору № АБУ/03122021/КСЄ).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Надаючи оцінку умовам договору, колегія суддів виходить з того, що умовами договору передбачена оплата наданих послуг за актом їх надання. Внесення авансових платежів не передбачається.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Відповідно до актів надання послуг: № 17419 від 06.12.2021, № 17529 від 08.12.2021, №17652 від 10.12.2021, № 17708 від 12.12.2021, № 17849 від 15.12.2021, № 18330 від 20.12.2021, № 18460 від 22.12.2021, відповідач надав позивачу послуги за договором № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021 на загальну суму 171 700,00 грн.

На виконання умов договору № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 181 500,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3436 від 06.12.2021, №3457 від 08.12.2021, № 3469 від 14.12.2021, № 3479 від 15.12.2021, № 3490 від 20.12.2021.

Водночас, здійснивши арифметичний перерахунок, колегія суддів дійшла висновку про наявність переплати за договором у розмірі 9 800,00 грн (181 500,00 грн - 171 700,00 грн).

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем визначених у договорі № АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021 послуг на суму 9 800,00 грн. Акти надання послуг на суму 9 800,00 грн в матеріалах справи відсутні. Відповідно, оскільки договором не передбачено авансування надання послуг, у відповідача відсутній обов`язок надавати будь-які послуги за договором після закінчення строку дії договору.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що відповідач утримує кошти у розмірі 9 800,00 грн за відсутності правових підстав, відтак ці кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції у цій частині є вмотивованими.

Щодо вимог про скасування протокольної ухвали від 30.08.2023 про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання розірваним договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, яке обґрунтоване тим, що позивач просить встановити факт розірвання договору, що (встановлення юридичних фактів) не відноситься до юрисдикції господарського суду.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує на такому.

За змістом п. 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Як убачається із вимог позовної заяви, остання в частині розірвання договору вмотивована положеннями статей 651, 652 ЦК України, а також обставинами неналежного виконання договору. Зі змісту позовної заяви вбачається намір позивача розірвати договір поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, а не встановити юридичний факт, як помилково тлумачить вимоги відповідач.

Отже, незалежно від наявності клопотання позивача про уточнення прохальної частини позову в частині розірвання договору поставки, у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки розглядаючи позов суд надає оцінку підставам і предмету позовних вимог, а не лише формулюванню позивачем прохальної частини позову.

Одночасно, у підготовчому засіданні 30.08.2023 представником позивача надано клопотання, в якому позивач просив вважати вірною вимогу про розірвання договору поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАУТА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУДІВЕЛЬНИКІВ УКРАЇНИ».

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тобто позивач відповідною заявою уточнив позовні вимоги, що обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції.

Отже, підстави для закриття провадження у справі з мотивів, наведених у клопотанні відповідача - відсутні.

Щодо вимог про скасування протокольної ухвали від 30.08.2023 про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає про таке.

У підготовчому засіданні 30.08.2023, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу.

У поданому клопотанні відповідач просив витребувати у позивача його письмові заявки щодо поставки товару за договором №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд виходив з того, що наявність чи відсутність витребуваних доказів не встановлюватиме факту наявності чи відсутності підстав для розірвання договору №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та стягнення сплачених позивачем коштів на виконання договору №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 та договору про надання послуг будівельної техніки №АБУ/03122021/КСЄ від 03.12.2021.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач акцентував увагу на відсутності у нього саме письмових заявок, оскільки заявки подавались телефоном.

У суді першої інстанції позивачем також надавались пояснення щодо відсутності письмових заявок, у зв`язку з чим останній заперечував проти задоволення клопотання відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про порушення судом та недотримання позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Як зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, частини 4 та 5 статті 173 ГПК України передбачають, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо iнше не встановлено законом. А також, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Зазначений перелік є вичерпний.

Крім того, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання господарського судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України визначають, що суд, з урахуванням конкретних обставин, має право вчинити такі процесуальні дії як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №902/434/19

Колегія суддів враховує, що позовні вимоги, хоча і базуються на різних договорах, однак за своєю суттю є однорідними, адже мало місце перерахування позивачем коштів відповідачеві та невиконання останнім зобов`язань за договором, і відмова у поверненні коштів тощо. Оскільки сторонами договорів є позивач та відповідач, колегія суддів приходить до висновку, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії та ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 04.04.2023 у справі № 911/1757/21, від 30.03.2023 у справі № 910/4501/22, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції не у повному обсязі відповідає чинному законодавству. Водночас, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Так, під час апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено неправильне застосування судом норм матеріального права до вимог про стягнення 153 621,74 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 вартості недопоставленого товару (піску) та 2 819 635,00 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 передоплати за майбутню поставку товару (щебінь). У цій частині відсутні підстави для застосування статті 1212 ЦК України, оскільки зобов`язання, які виникли на підставі договору не припинили своєї дії у зв`язку з його припиненням. Натомість, підлягають застосуванню статті 669, 670, 693 ЦК України.

Водночас, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення спору по суті у цій частині.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини рішення щодо розгляду вимог про стягнення 153 621,74 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 вартості недопоставленого товару (піску) та 2 819 635,00 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 передоплати за майбутню поставку товару (щебінь).

Оскільки у апеляційній скарзі ставились вимоги про скасування рішення повністю та про прийняття нового рішення, то, з огляду на висновки, до яких суд дійшов за результатом апеляційного перегляду справи, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Північним апеляційним господарським судом, з огляду на викладене зазначається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України», як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і за наслідками апеляційного провадження надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Колегія суддів також приймає доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс будівельників України» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10804/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/10804/23 змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в частині розгляду позовних вимог про стягнення 153 621,74 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 вартості недопоставленого товару (піску) та 2 819 635,00 грн за договором поставки №АБУ/191021/0663/ОМГ від 19.10.2021 передоплати за майбутню поставку товару (щебінь) в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/10804/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10804/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова