Постанова

від 06.02.2024 по справі 903/588/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року Справа № 903/588/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2023, повний текст складено 30.10.2023, у справі №903/588/23 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 973 782, 37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23 позов задоволено.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" (03066, місто Київ, провулок Охтирський, будинок 7, код ЄДРПОУ 41790774) 973 782, 37 грн. заборгованості, в т.ч.: 714 472 грн. основного боргу, 146 648, 93 грн. пені, 24 672, 04 грн. інфляційних втрат, 87 989, 40 грн. 30% річних та 14 606, 74 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 23.10.2023 у справі №903/588/23 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Волинської області 23.10.2023 у справі №903/588/23 в частині стягнення 14 606, 74 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Апелянт зазначає, що Господарським судом Волинської області невірно застосовано ч. 9 ст. 129 ГПК України та вважає, що оскільки спір у справі №903/588/23 виник внаслідок неправильних дій ТОВ "ІСКОФІТА", тому відповідно ло ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору (повністю чи частково) мали бути покладені судом першої інстанції на ТОВ "ІСКОФІТА".

Вказує, що неправомірність дій позивача полягає в тому, що всупереч п. 12.8. Договору та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" ТОВ "ІСКОФІТА" поширило, а саме передало до Господарського суду Волинської області Договір, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, зміст яких є конфіденційним.

27.11.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області. 01.12.2023 матеріали справи №903/588/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

08.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання із проханням залишити апеляційну скаргу без руху по причині неподання Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

20.12.2023 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі №903/588/23 від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.12.2023, у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 25.12.2023 по 29.12.2023 включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/588/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/588/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "06" лютого 2024 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано позивачу у строк до 18.01.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 201).

18.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

30.01.2024 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із тим, що представник ПОСП ім. І. Франка адвокат Овчарук Андрій Олександрович братиме участь у судовому засіданні у справі № 903/1278/23, яке призначене на 06.02.2024 року о 12.20 год. у м. Луцьку.

01.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Учасники справи в судове засідання 06.02.2024 не з`явились.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи таке.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявниками клопотань не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без їхньої участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

14 березня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (покупець) укладено договір поставки №193 згідно з умовами котрого, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця миючі та дезінфікуючі засоби (надалі іменується Товар), вказаний в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно та в повній мірі здійснити його оплату. Сторони погодили, що можуть укладати специфікації на поставку партій товару, в яких зазначається найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна кількість, місце та умови поставки товару, порядок розрахунків, термін поставки товару та ін.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника за допомогою кур`єрських служб доставок. Конкретна адреса місця доставки визначається в заявках.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.7 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка визначена у видатковій накладній. Поставка партії Товару здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від покупця заявки на поставку партії товару. Місце поставки, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товару може узгоджуватися сторонами на підставі заявки покупця. Заявка надсилається покупцем на адресу постачальника не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати поставки партії товару за допомогою поштового зв`язку на адресу постачальника, вказану в цьому договорі або засобами факсимільного зв`язку на телефон/факс постачальника. Постачальник повідомляє покупця про час і місце, коли товар буде наданий у розпорядження останнього. Повідомлення надається шляхом телефонного чи факсимільного зв`язку. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній. Факт отримання партії товару покупцем, а також документів, передбачених п. 2.2. даного договору засвідчується підписом та печаткою покупця на видатковій накладній. Покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу па отримання товару.

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що оплата партій товару, що поставляється за цим договором, здійснюється: перша партія товару - у формі 100% передоплати вартості партії товару; друга та наступні партії товару - на умовах відстрочки платежу протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки партії товару.

На виконання умов договору позивачем у лютому місяці 2023 року було поставлено, а ПОСП ім. Івана Франка, прийнято товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 814 472, 00 грн. згідно видаткової накладної №56 від 09.02.2023 на суму 814 472, 00 грн.

Поставка товарів визначеною вартістю підтверджується також долученою позивачем до матеріалів справи товарно-транспортною накладною №Р52 від 09.02.2023 на суму 814 472 грн.

Додатково позивачем до відповіді на відзив від 07.07.2023 долучено рахунок-фактуру від 08.02.2023 №57 на суму 814 472 грн. (а.с. 61)

Також в підтвердження договірних відносин між сторонами, що виникли на підставі договору поставки №193 від 14 березня 2022 року, позивачем надано видаткові накладні №133 від 25.03.2022 на суму 300 993,30 грн., №283 від 04.07.2022 на суму 101 010 грн., №300 від 12.07.2022 на суму 238 510 грн., №499 від 16.11.2022 на суму 122 200 грн., №11 від 09.01.2023 на суму 44 467,30 грн., №23 від 17.01.2023 на суму 133 401,90 грн. з доказами їх оплати: платіжні інструкції від 15.03.2022 №9747, від 31.05.2022 №1152, від 11.07.2022 №2300, від 15.11.2022 №1357, від 06.01.2023 №12152, від 16.01.2023 №12271 (а.с. 55-60).

На вимогу господарського суду позивачем надано для огляду оригінал договору поставки №193 від 14 березня 2022 року, видаткової накладної №56 від 09 лютого 2023 року, товарно-транспортної накладної №Р52 від 09 лютого 2023 року, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-05.06.2023 та оригінали акту звірки взаємних розрахунків за період 14.03.2022-05.06.2023, видаткових накладних №283 від 04.07.2022, №300 від 12.07.2022, №499 від 16.11.2022, №11 від 09.01.2023, №23 від 17.01.2023.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткова накладна №56 від 09 лютого 2023 року на суму 814 472 грн. на поставку ТОВ "ІСКОФІТА" товарно-матеріальних цінностей ПОСП ім. Івана Франка підписана уповноваженими представниками сторін, скріплена відтисками печаток господарюючих суб`єктів, містить всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяг здійсненої сторонами на підставі останньої, згідно умов підписаного договору поставки №193 від 14 березня 2022 року господарської операції.

Проте, ПОСП ім. Івана Франка взяті на себе згідно договору поставки №193 від 14 березня 2022 року зобов`язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 814 472, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка у якому просить стягнути 997 931, 14 грн. заборгованості в т.ч. 814 472 грн. основного боргу, 105 992, 93 грн. пені, 13 870, 46 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 63 595, 75 грн. 30% річних, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКОФІТА" 973 782, 37 грн. заборгованості, в т.ч.: 714 472 грн. основного боргу, 146 648, 93 грн. пені, 24 672, 04 грн. інфляційних втрат, 87 989, 40 грн. 30% річних та 14 606, 74 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23 в частині стягнення судового збору, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги основним доводом ПОСП ім. Івана Франка є те, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, а саме порушення ТОВ "ІСКОФІТА" пункту 12.8. Договору, згідно з яким Сторони домовились, що вся інформація яка стосується Договору та випливає з умов його виконання Сторонами є конфіденційною інформацією Сторін та не може розголошуватися третім особам без попередньої згоди Сторін, якщо інше прямо не встановлено Законом та ч.2 ст.21 Закону України "Про інформацію".

Так, відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Вимогами статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Стаття 505 ЦК України дає також визначення такому поняттю, як комерційна таємниця, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Тобто, визначення "комерційна таємниця" включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Комерційна таємниця включає в себе тільки відомості та інформацію, які, в цілому чи певній формі та сукупності її складових, не є легкодоступними для певних категорій осіб.

Комерційну цінність такої інформації становить те, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги. Зобов`язання з дотримання конфіденційності можуть встановлюватись в чітко оформлюваних домовленостях і такі зобов`язання є справедливими з міркувань добросовісності в аспектах розуміння здійснення господарської діяльності в економічній конкуренції.

Колегією суддів встановлено, що сторонами Договору в жодний спосіб ні в Договорі, ні в Додатках до Договору не визначено переліку інформації, що становить комерційну таємницю.

Між ТОВ "ІСКОФІТА" та ПОСП ім. Івана Франка не було складено і підписано інших документів, які б містили перелік документів, що містять комерційну таємницю та відповідні зобов`язання щодо збереження такої таємниці.

Щодо доводів ПОСП ім. Івана Франка про надання ТОВ "ІСКОФІТА" документів, що містять комерційну таємницю саме до Господарського суду Волинської області, колегія суддів звертає увагу, що судовий захист прав і свобод особи це один із видів державного захисту прав і свобод людини, юридичної особи і саме держава бере на себе таку відповідальність та обов`язок.

Тлумачення ПОСП ім. Івана Франка умов Договору та твердження, що ним не погоджувалося надання ТОВ "ІСКОФІТА" Господарському суду Договору та первинних документів на думку суду має на меті позбавлення ТОВ "ІСКОФІТА" права на звернення до суду за захистом свого майнового права без погодження з ПОСП ім. Івана Франка.

Так, ТОВ "ІСКОФІТА", користуючись своїми правами як особа, яка має право на судовий захист, керуючись обставинами, що стверджують відсутність добровільного виконання ПОСП ім. Івана Франка договірних зобов`язань з оплати товару, суперечливою поведінкою щодо визнання своїх договірних зобов`язань, правомірно звернулося з позовом до суду для захисту порушеного права.

Таке звернення відбулось саме у зв`язку неправомірними діями ПОСП ім. Івана Франка з виконання взятих на себе договірних зобов`язань по сплаті грошових коштів за поставлений товар.

Господарським судом Волинської області позовні вимоги ТОВ "ІСКОФІТА" визнані правомірними, про що зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення.

Таким чином посилання апелянта на ч. 9 ст. 129 ГПК України та на те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору - не знаходить свого підтвердження.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що вимоги позивача у даній справі були задоволені судом в повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору в повному обсязі правомірно покладені судом першої інстанції на відповідача.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 23.10.2023 у справі №903/588/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №903/588/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "15" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.