Постанова

від 14.02.2024 по справі 160/9314/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м.Дніпро Справа № 160/9314/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники учасників провадження:

учасники провадження в судове засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іларіонівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 (суддя Бєлік В.Г., повний текст якої підписаний 20.11.2023) у справі № 160/9314/20

за позовом Іларіонівської селищної ради, смт. Іларіонове, Синельниківський район, Дніпропетровська область

до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області, м. Синельникове, Дніпропетровська область

третя особа-1: Зайцівська сільська рада, село Зайцеве, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-2: Славгородська селищна рада, смт. Славгород, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-3: Раївська сільська рада, с. Раївка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-4: Роздорська селищна рада, смт. Роздори, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-5: Дерезуватська сільська рада, с. Дерезувате, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-6: Писарівська сільська рада, с. Писарівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область

третя особа-7: Любимівська сільська рада, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область

про визнання протиправними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №160/9314/20 позовну заяву Іларіонівської селищної ради до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Іларіонівська селищна рада, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд встановивши, що ухвалу отримано позивачем, тим не менш, не з`ясував якій саме особі вручена ухвала і хто проставив підпис у повідомленні про вручення ухвали. В той час, як позивач не має такої ухвали, а особа, яка проставила підпис у повідомленні йому не відома.

При цьому представником позивача є адвокат Дубовенко В.І., яка є користувачем системи «Електронний суд», втім, їй не було направлено інформацію про виклик у судове засідання через систему ЄСІТС.

Відповідач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду ухвали суду в апеляційному порядку.

Як не скористались правом надання пояснень на апеляційну скаргу треті особи у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.12.2023 здійснено запит матеріалів справи №160/9314/20 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

15.12.2023 матеріали справи №160/9314/20 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу позивача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (визначена сума сплати 2684 грн), доказів направлення скарги учасникам процесу (оскільки останнім не надано описів вкладення у цінні листи), незазначення відомостей про відсутність/наявність у заявника електронного кабінету в системі ЄСІТС. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2023 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 19.12.2023 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну інструкцію №1326 від 25.12.2023 про сплату 2684,00 грн, докази направлення скарги учасникам процесу (описи вкладення у цінний лист), зазначено, що у заявника (його виконавчого комітету) наявний електронний кабінет, зареєстрований 27.10.2021.

Ухвалою Центрального апеляційного від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №160/9314/20; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 14.02.2024 на 09:30 годину; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

14.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі, яке задоволено судом.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надсилали.

В судовому засіданні 14.02.2024 підписана вступна та резолютивна частина постанови у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

11.08.2020 Іларіонівська селищна рада звернулася до суду із позовом до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Синельниківської районної ради Дніпропетровської області від 27.05.2020 №601-34/VII "Про передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Синельниківського району до комунальної власності територіальної громади Раївської сільської ради комунального некомерційного підприємства "Синельниківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Синельниківської районної ради";

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Синельниківської районної ради Дніпропетровської області від 27.05.2020 № 603-34/VII "Про передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Синельниківського району до комунальної власності територіальної громади Славгородської селищної ради комунальної установи "Синельниківський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)".

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 10.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд постановою від 23.08.2023 задовольнив частково касаційну скаргу Іларіонівської селищної ради та вирішив:

- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №160/9314/20 скасувати, провадження у справі закрити;

- повідомити позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства;

- роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

31.08.2023 до Верховного Суду, надійшла заява позивача про передачу справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 задовольнив заяву Іларіонівської селищної ради про передачу справи за підсудністю та передати справу №160/9314/20 за позовом Іларіонівської селищної ради до Синельниківської районної ради Дніпропетровської області, про визнання протиправними та скасування рішень до Господарського суду Дніпропетровської області.

15.09.2023 матеріали справи № 160/9314/20 надійшли на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023, справу № 160/9314/20 розподілено для розгляду судді Бєлік В.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 прийнято справу № 160/9314/20 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 10.10.2023 о 11:20 год.

25.09.2023 на офіційну електронну адресу суду від третьої особи-4 надійшов лист № 803/01-17 від 25.09.2023, у якому він просив розглянути справу без участі представника третьої особи-4 за наявними в матеріалах справи документами.

03.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, у якому він просить залишити позовну заяву без руху та вважає, що позовні вимоги, заявлені до відповідача, є необґрунтованими та безпідставними.

04.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення.

09.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.

09.10.2023 на офіційну електронну адресу суду від позивача надійшла заява, у якій він просив відкласти судове засідання на іншу дату, у зв`язку із тим, що представник позивача перебуває у відпустці за межами України.

У призначене підготовче судове засідання 10.10.2023 представники позивача та третіх осіб 1, 2, 4, 5, 6, 7 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 14.11.2023 о 11:40 год.

Позивач свого повноважного представника для участі в підготовче судове засідання 14.11.2023 не забезпечив.

За результатами розгляду справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №160/9314/20 позовну заяву Іларіонівської селищної ради залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд керувався пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновку про неявку уповноваженого представника позивача, повідомленого про час та місце слухання справи належним чином і ненадходження від останнього будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частинами 1, 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономаренко проти України»).

В рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як передбачено ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України).

У розумінні наведених положень процесуального закону, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності.

Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 910/4372/20, оскільки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вказаних постановах виклала правовий висновок щодо застосування ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України (неявка позивача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання за відсутності клопотання останнього про розгляд справи за його відсутності є підставою для залишення позову без розгляду) і такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню вказаних норм процесуального права, то суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 10.02.2021 у справі № 916/365/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо досліджуваної справи, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 прийнято справу № 160/9314/20 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 10.10.2023 о 11:20 год.

Позивач належним чином повідомлений про судове засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (а.с.129, т.4).

Від позивача до суду 09.10.2023 надійшло клопотання про відкладення судового засідання через неможливість явки представника у судове засідання (а.с.125, т.4).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2023 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 14.11.2023 о 11:40 год.

Зазначену ухвалу отримано позивачем 18.10.2023, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (а.с.143, т.4).

Додатково слід зазначити, що відповідно до пункту 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти.

Позивачем у позовні заяву зазначена інформація для здійснення засобів зв`язку, зокрема за допомогою електронної пошти info@ilarionove.otg.gov.ua.

Згідно Довідки про доставку електронного листа "Документ в електронному вигляді "Ухвала, що не оскаржується" від 10.10.2023 у справі №160/9314/20, було надіслано позивачеві на його електронну адресу info@ilarionove.otg.gov.ua., однак документ повернувся не доставлено) з повідомленням про помилку.

Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28.04.2023 у справі №904/272/22 від 22.11.2022 у справі 29/5005/6325/2011 (904/7806/21), від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 20.04.2023 у справі № 920/367/17.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 18.11.2022 у справі №922/3337/21, з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з презумпції обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, яке суд направив на електронну адресу позивача 10.10.2023.

Позивач свого повноважного представника для участі в підготовчому судовому засіданні 14.11.2023 не забезпечив, будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи, з чим погоджується апеляційний господарський суд.

Щодо доводів апелянта про не з`ясування судом, яка особа розписалась у повідомленні про вручення ухвали суду, то вони не приймаються в силу наступного.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в силу положень Правил надання послуг поштового зв`язку, видача поштового відправлення одержувачу здійснюється відділенням поштового зв`язку виключно за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу, а тому поштові відправлення не можуть бути видані жодній іншій особі, аніж визначеному адресату або уповноваженій особі на підставі відповідного доручення.

При цьому, пункти 89, 96, 105 Правил надання послуг поштового зв`язку виключають можливість отримання поштової кореспонденції неуповноваженою особою, а в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання посадовими особами АТ "Укрпошта" своїх обов`язків щодо вручення листа №4930022270127.

Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, за якими направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13, від 16.12.2022 у справі № 915/53/20, від 30.03.2023 у справі № 910/2654/22, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).

Водночас, скаржником при зверненні до апеляційного суду не доведено ані факту відсутності в уповноважених осіб на отримання кореспонденції, ані факту перевищення повноважень та/чи факту вчинення неправомірних дій (бездіяльності) посадовими особами органу поштового зв`язку під час виконання ними своїх обов`язків.

Отже, доводи скаржника про те, що суд не пересвідчився, чи належною особою отримано ухвалу господарського суду, у зв`язку з чим позивач вважається необізнаним із ухвалою суду, спростовуються наведеним вище.

Колегія суддів наголошує, що суд і не має обов`язку з`ясовувати чи належною особою отримано процесуальні документи за дійсними адресами учасників справи, оскільки належна і добросовісна поведінка оператора поштового зв`язку із вручення поштових відправлень презюмується. В той час, як саме особа, що порушує питання отримання за її адресою кореспонденції третіми (невідомими) особами має довести належними і допустимими доказами неправомірної поведінки органу поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення (ухвалу), тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іларіонівської селищної ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №160/9314/20 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2023 у справі №160/9314/20 залишити без змін.

Судові витрати Іларіонівської селищної ради за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко