Рішення

від 06.02.2024 по справі 904/4486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024м. ДніпроСправа № 904/4486/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Університет митної справи та фінансів

про стягнення пені, неустойки та виселення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Коральова Д.В.;

від відповідача: Чернець І.А.;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", в якому просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість зі сплати пені в розмірі 103, 26 грн;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України неустойку в розмірі 582 959, 59 грн;

- виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з державного нерухомого майна - частини даху та нежитлового вбудованого приміщення площею 10 кв. м та 7 кв. м розміщеного на даху шестиповерхової будівлі та технічному поверсі за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 8, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів.

Ухвалою суду від 23.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4486/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.09.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшов відзив та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та залучення третіх осіб.

Ухвалою суду від 15.09.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

18.09.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.10.2023 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/4486/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду

Від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" 06.11.2023 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме: Університет митної справи та фінансів (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 2/4; ідентифікаційний код 39568620).

06.11.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.11.2023 від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з наданням відповідачем великої кількості платіжних доручень, які необхідно перевірити та неможливістю представника прибути до судового засідання.

Ухвалою суду від 06.11.2023 підготовче засідання відкладено до 05.12.2023.

29.11.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 05.12.2023 підготовче засідання відкладено в межах розумного строку до 19.12.2023.

18.12.2023 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

19.12.2023 від Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.12.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 16.01.2024.

В судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву до 06.02.2024.

В судове засідання 06.02.2024 з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

В ході судового засідання 16.01.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 16.01.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4478-ОД від 28.07.2011, а саме в частині щодо своєчасного повернення майна.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо попередження про намір, який він повинен був вчинити згідно п.7.4 договору, пунктом 10.1. договору передбачений порядок пролонгації строку дії договору відповідач продовжував виконувати свої зобов`язання за договором (сплата орендної плати, виконання обов`язку щодо страхування майна), а позивач продовжував їх приймати. Відповідач мав намір скористатися своїм правом на продовження договору і повідомив про це позивача до спливу строку договору оренди. Оскільки договір оренди № 12/02-4478-ОД від 28.07.2011 був автоматично продовжений на підставі положень статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для стягнення неустойки за порушення строків повернення орендованого майна.

ПрАТ «Київстар» також наголошує та те, що позивач не може вимагати стягнення неустойки з відповідача, за період з 24.02.2022 по сьогоднішній день і далі, поки триває дія воєнного стану в Україні, відповідно до вимог ст.32 Закону України «Про електронні комунікації», ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» та листа Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій від 14.04.2022 року № 68/ВС/03-6, розпоряджень НЦУ № 245 від 16.05.2022 та № 256 від 21.05.2022, наявні обставини, які роблять неможливим демонтаж телекомунікаційного обладнання, з метою звільнення об`єкта мережі та повернення його позивачу. Приватному акціонерному товариству «Київстар», як постачальнику електронних комунікаційних послуг заборонено здійснювати демонтаж технічних засобів та інших елементів мереж електронних комунікаційних, які розташовані на об`єкті оренди за оспорюваним договором. Відповідно у відповідача відсутня можливість повернути об`єкт оренди, відтак відсутня і вина в діях відповідача у неповерненні об`єкта оренди в період з 24.02.2022 по 30.06.2023. Таким чином, відсутність вини в діях відповідача щодо неповернення об`єкту в період з 24.02.2022 по 30.06.2023 виключає настання відповідальності у вигляді неустойки в сумі 582 959, 59 грн, що передбачена ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що ст. 654 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Крім того, згідно п. 10.3 Договору оренди зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформляються додатковими угодами, а згідно п. 10.10 всі зміни і доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Таким чином, враховуючи, що сторони не погодили продовження дії договору оренди та не оформили цей факт в письмовому вигляді, відповідною додатковою угодою про внесення змін до основного договору, як це було згідно Додаткових угод в 2012, 2015 та 2017 роках, виходячи з норм діючого законодавства України, зокрема Цивільного кодексу України, а також положень вказаного Договору оренди вищезазначений договір від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД не міг бути продовженим автоматично та не був, адже, підписуючи Додаткову угоду від 21.07.2017 представник відповідача був обізнаний та чітко усвідомлював, що договір оренди є пролонгованим по 27.04.2020 включно та за яких умов останній може бути продовженим за умови надання інформації щодо виконання умов Договору оренди, чого зроблено з боку відповідача не було.

Позиція третьої особи

Третя особа не скористалася своїм правом на подання письмових пояснень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

28.07.2011 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (далі орендар, позивач), було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4478-ОД (далі договір, договір оренди) (арк. с. 6-9 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає' п строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - частину даху та нежитлове вбудоване приміщення реєстровий номер 0003300.5.64.ААААЖЖІ 67 (далі - Майно) площею 17, 0 кв. м. (10, 0 кв.м, 7, 0 кв. м), розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 8, на технічному поверсі та даху шестиповерхової будівлі, що перебуває на балансі Академії митної служби України (код ЄДРПОУ 24613078) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на "02" лютого 2011р і становить за незалежною оцінкою 77 536, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється. (пункт 1.2 договору).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору орендар набуває права строкового платного користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку червень 2011 року 2 033, 22 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2011.

За змістом пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним у співвідношенні:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 1 016, 62 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 1 016, 62 грн.

Відповідно до пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 3.8. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання .у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі Орендодавцеві, зобов`язання Орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а Орендар зобов`язаній сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (пункт 5.5 договору).

За умовами пункту 5.19 договору орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання цього договору.

У разі наміру продовжити строк дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20 договору).

Письмово повідомити Орендаря та Балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного Договору (пункт 7.4 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 28 липня 2011 р по 27 червня 2014 р включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Згідно з пунктом 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.9 договору).

Відповідно до пункту 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено договором.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.12 договору).

Додатковою угодою від 06.03.2012 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2013 № 12/02-5192-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 20.03.2014 по 19.02.2017 включно.

Додатковою угодою від 13.03.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 28 липня 2011 № 12/02-4478-ОД, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 «Про внесення змін до Метожики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» п. 3.1. та 3.6. Розділу 3 первинного договору оренди викладені в наступній редакції: «.. .орендна плата у розмірі 2 664,96 грн./базова за серпень місяць 2011 p без ПДВ коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня, розрахована за «Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна», яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями до неї. Орендна плата згідно розрахунку (додатки 1, 2, 3) перераховується таким чином:

«...- 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1 332, 48 грн;

- 50% - балансоутримувачу - у розмірі 1 332, 48 грн» Усі інші умови Договору, не порушені даною угодою, залишаються без змін.

Додатковою угодою від 02.02.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 28.06.2014 по 27.05.2017 включно. Пункт 5.6. Розділу 5 Договору було викладено в наступній редакції: «У місячний термін після укладання цього Договору застрахувати орендоване нерухоме майно на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди у порядку, визначеному законодавством, від пожежі, залиття, протиправних дій 3-іх осіб, стихійних явищ не менше, ніж на його вартість, визначену висновком про вартість, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії договору страхування орендованого майна, страхового полісу, договору страхування цивільної відповідальності та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату страхових платежів. Постійно поновлювати договір страхування державного майна та договір страхування цивільної відповідальності таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень Орендодавцю та Балансоутримувачу.

Додатковою угодою від 16.09.2015 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД балансоутримувачем за договором оренди визначено Університет митної справи та фінансів (код ЄДРПОУ 39568620).

Додатковою угодою від 21.07.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД первинний договір оренди було пролонговано з 28.05.2017 по 27.04.2020 включно.

Листом від 16.01.2020 № 1035/07 Відповідач звернувся до Регіонального відділення щодо продовження терміну дії договору оренди від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД на 2 роки 11 місяців. При цьому, жодні документи, які б підтверджували виконання орендарем умов договору оренди, як це визначено п. 5.20. Договору, до вказаного листа додані не були.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, наказом від 12.05.2020 № 12/02-68-ПО Регіонального відділення договір оренди нерухомого майна від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області та ПрАТ «Київстар» припинено з 28.04.2020.

Листом від 19.05.2020 № 11-02-02650 Регіональне відділення звернулось до ПрАТ «Київстар» та Балансоутримувача та повідомило, що відповідно ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у зв`язку із закінченням терміну дії договору, договір оренди державного майна від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД припинений з 28.04.2020, у зв`язку з чим Орендарю необхідно повернути балансоутримувачу орендоване майно та у разі ненадання Відповідачем акту приймання-передачі, Регіональним відділенням відповідно до ст. 785 ЦК України буде проведена робота щодо нарахування та стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, яка підлягає стягненню в судовому порядку. від пожежі, залиття, протиправних дій 3-іх осіб, стихійних явищ не менше, ніж на його вартість, визначену висновком про вартість, і надати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії договору страхування орендованого майна, страхового полісу, договору страхування цивільної відповідальності та копії платіжних доручень з відміткою банку про сплату страхових платежів. Постійно поновлювати договір страхування державного майна та договір страхування цивільної відповідальності таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, з одночасним наданням копій договорів страхування та платіжних доручень Орендодавцю та Балансоутримувачу.

Однак, в порушення норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положень Договору, майно за договором оренди від 28.07.2011 № 12/02-4478-ОД на теперішній час залишається неповернутим Відповідачем Балансоутримувачу згідно відповідного акту та продовжує ним незаконно використовуватись.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини оренди майна державної власності.

Щодо стягнення неустойки

Стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та не вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:

договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).

Слід відзначити, що відповідно до умов договору та змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Стверджуючи про припинення спірного договору оренди, позивач у справі посилається на звернення до відповідача та балансоутримувача листом № 11-02-02650 від 19.05.2020.

Відповідач вважає надані позивачем докази направлення вказаного листа на адресу ПрАТ "Київстар" неналежними, у зв`язку з чим вважає договір оренди автоматично продовженим, а підстави для повернення орендованого майна балансоутримувачу відсутніми.

Оцінюючи ці докази, суд зауважує, що список згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих № 19617 з відбитком поштового штемпеля від 22.05.2020, дає можливість встановити: дату відправлення, відправника й одержувача.

Аргументи відповідача про те, що до не надано опису вкладення, судом відхилюється, оскільки у спірних правовідносинах чинне законодавство не містить подібних застережень, а відповідач не надав спростовуючих доказів про інший зміст кореспонденції за цим фіскальним чеком.

Тому, заперечення відповідача щодо відсутності у поданих позивачем доказах необхідної інформації, за допомогою якої можна встановити факт надсилання йому позивачем листа № 11-02-02650 від 19.05.2020, не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене та відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону № 2269-XII договір № 12/02-4478-ОД від 28.07.2011 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, не може вважатися поновленим з 28.04.2020 на строк, який був раніше встановлений договором.

Відтак, орендар (відповідач) згідно з умовами пункту 5.5 договору повинен був повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору (28.04.2020), тобто не пізніше 01.05.2020.

Відповідач доказів прийняття ним заходів до повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не надав.

Отже, неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після 28.04.2020.

Заявлена позивачем до стягнення неустойка в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України становить 582 959, 59 грн, яка розрахована ним за період: з 15.05.2020 по 15.07.2023 (з урахуванням строків перерахування орендної плати згідно з пунктом 3.6 договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим) (арк. с. 24 том 1).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями в матеріалах справи (арк. с. 84 - 129 том 1).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, сплачена орендодавцю орендна плата за період з квітня 2020 року по липень 2023 у розмірі 432 670, 70 грн (враховуючи припинення дії договору оренди з 28.04.2020) підлягає зарахуванню в рахунок сплати , передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки.

З огляду на наведене, з урахуванням наявних орендних платежів з боку відповідача протягом спірного періоду, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними та такими, що відповідають правовому регулюванню частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України й підлягають задоволенню в сумі 432 670, 70 грн грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 103, 26 грн за період з 16.07.2018 по 28.04.2020.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з пунктом 3.8. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4478-ОД від 28.07.2011, орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6.співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

З поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що ним неправильно розраховано суму пені, а саме: позивач нарахував інфляційні втрати на пеню, тоді як правильно нараховувати на індексовану орендну плату..

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 103, 26 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо виселення Приватного акціонерного товариства "Київстар" з державного нерухомого майна

Як встановлено судом вище, договір оренди припинив свою дію 28.04.2020.

Відповідно до п.5.5. договору орендар зобов`язується, у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

У разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (п. 10.11. договору).

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Докази повернення відповідачем орендованого майна балансоутримувачу в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про виселення Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: частини площі нежитлових приміщень коридору 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 поверхів та частини площі приміщення технічного поверху площею 23, 18 м кв, розміщене за адресою: 50027, м.Кривий Ріг, вул.Дмитрова, 34/6, гуртожиток № 4 9-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 9 174, 06 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; код ЄДРПОУ 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) неустойку в розмірі 432 670, 70 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 174, 06 грн.

Виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; код ЄДРПОУ 21673832) з незаконно займаного приміщення, що перебуває у державній власності, а саме: частини даху та нежитлового вбудованого приміщення площею 10 кв. м та 7 кв. м розміщеного на даху шестиповерхової будівлі та технічному поверсі за адресою: м. Дніпро, узвіз Крутогірний (колишня вул. Рогальова), 8, що перебуває на балансі Університету митної справи та фінансів.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.02.2024

Суддя В.І. Ярошенко