Рішення

від 14.02.2024 по справі 916/4779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4779/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Червонофлотська (Богородицька), буд. 54, код ЄДРПОУ 35220254)

про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 27.11.2020 № 20/21-721101-ТЕ-33 в розмірі 119 096,37 грн., з якої 72 214,14 грн. сума основного боргу, 9 612,70 грн. пеня, 7 919,95 грн. 3 % річних, 29 349,58 грн. інфляційні втрати

Представники:

Від позивача Овчарук О.О. (адвокат, довіреність від 12.12.2023 № 14-280);

Від відповідача - не з`явився.

Суть спору:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «САНАТОРНИЙ» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу від 27.11.2020 № 20/21-721101-ТЕ-33 в розмірі 119 096,37 грн., з якої 72 214,14 грн. сума основного боргу, 9 612,70 грн. пеня, 7 919,95 грн. 3 % річних, 29 349,58 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.12.2023.

Судове засідання призначене на 04.12.2023 не відбулося у зв`язку із несанкціонованим втручанням 30.11.2023 в роботу інформаційних (автоматизованих) електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 11.12.2023 призначено судове засідання на 20.12.2023.

Судове засідання призначене на 20.12.2023 не відбулося у зв`язку із несправністю мережі відеоконференцзв`язку Easycon, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 27.12.2023 призначено судове засідання на 10.01.2024.

Протокольною ухвалою від 10.01.2024 оголошено перерву в судовому засіданні в межах розумного строку до 14.02.2024.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 12, 13, 14, 15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 20, 173, 174, 175, 193, 216, 217, 218, 230, 231, 264, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору постачання природного газу від 27.11.2020 № 20/21-721101-ТЕ-33 щодо оплати спожитого природного газу.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Згідно із частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

в с т а н о в и в :

27.11.2020 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 20/21-721101-ТЕ-33 (далі Договір від 27.11.2020).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 27.11.2020 постачальник (Позивач) зобов`язався поставити споживачеві (Відповідачу) природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із пунктами 2.1, 3.8 Договору від 27.11.2020 постачальник передає споживачу у листопаді 2020 квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 45 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): 4,0 листопад 2020р.; 11,0 - грудень 2020р.; 12,0 січень 2021р.; 10,0 лютий 2021р.; 8,0 березень 2021р. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору від 27.11.2020 визначено, що ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу». Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Пунктом 5.1 Договору від 27.11.2020 встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, а саме: від 23.11.2020 № 1, від 22.12.2020 № 2, від 29.01.2021 № 3, від 26.02.2021 № 4, від 26.03.2021 № 5. /а.с. 18, 19, 20, 21, 22/

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що Позивачем та Відповідачем складено та підписано Акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 325 777,65 грн., а саме:

10 400,71 грн. від 30.11.2020 за листопад 2020р. (а.с. 28);

87 393,36 грн. від 31.12.2020 за грудень 2020р. (а.с. 29);

96 669,44 грн. від 31.01.2021 за січень 2021р. (а.с. 30);

69 242,94 грн. від 28.02.2021 за лютий 2021р. (а.с. 31);

62 071,20 грн. від 31.03.2021 за березень 2021р. (а.с. 32).

Відповідач частково оплатив поставлений газ в сумі 253 563,51 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме: 10 400,71 грн. 16.12.2020; 5 393,00 грн. 13.01.2021; 9 800,36 грн. 13.01.2021; 4 000,00 грн. 20.01.2021; 8 000,00 грн. 20.01.2021; 2 500,00 грн. 29.01.2021; 8 100,00 грн. 29.01.2021; 2 500,00 грн. 08.02.2021; 5 000,00 грн. 08.02.2021; 2 500,00 грн. 11.02.2021; 19 000,00 грн. 17.02.2021; 6 500,00 грн. 18.02.2021; 8 800,00 грн. 18.02.2021; 1 900,00 грн. 25.02.2021; 3 400,00 грн. 25.02.2021; 9 500,00 грн. 25.02.2021; 3 669,44 грн. 05.03.2021; 5 000,00 грн. 15.03.2021; 12 500,00 грн. 15.03.2021; 4 000,00 грн. 22.03.2021; 10 000,00 грн. 22.03.2021; 5 000,00 грн. 26.03.2021; 2 000,00 грн. 31.03.2021; 10 200,00 грн. 13.04.2021; 2 700,00 грн. 16.04.2021; 7 900,00 грн. 16.04.2021; 9 000,00 грн. 19.04.2021; 1 300,00 грн. 28.04.2021; 10 000,00 грн. 12.05.2021; 25 000,00 грн. 10.06.2021; 8 000,00 грн. 18.06.2021; 3 000,00 грн. 19.07.2021; 17 000,00 грн. 13.08.2021; 10 000,00 грн. 18.01.2022.

Отже Відповідач здійснював оплати несвоєчасно, чим порушив пункт 5.1 Договору від 27.11.2020.

Сума заборгованості Відповідача за Договором від 27.11.2020 складає 72 214,14 грн. (325 777,65 - 253 563,51 = 72 214,14).

Докази оплати ОСББ «САНАТОРНИЙ» заборгованості у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3 % річних за прострочення оплати за Договором від 27.11.2020 за періоди з 26.01.2021 по 26.09.2023 складає суму у розмірі 7 919,95 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем /а.с. 23-27/.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором від 27.11.2020 за періоди з 26.02.2021 по 31.08.2023 складають суму в розмірі 29 349,58 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем /а.с. 23-27/.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 Договору від 27.11.2020 у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що сума пені за прострочення оплати за Договором від 27.11.2020 у періоди з 26.01.2021 по 26.10.2021 складає суму в розмірі 9 612,70 грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного Позивачем /а.с. 23-27/.

Частиною першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

Зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Враховуючи інтереси сторін, ступень виконання зобов`язання, період перебування Відповідача на тимчасово окупованій території, його статус непідприємницького товариства, що обмежує обсяг та джерела його доходів, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3 % річних, суд вважає за можливе зменшити суму пені до 961,27 грн.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 72 214,14 грн. суми основного боргу, 961,27 грн. пені, 7 919,95 грн. 3 % річних, 29 349,58 грн. суми інфляційних втрат.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на Відповідача без врахування зменшення такого розміру.

Керуючись частиною першою статті 11, 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною третьою статті 551, частиною першою статті 610, частиною другою статті 625, статтею 629, частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Червонофлотська (Богородицька), буд. 54, код ЄДРПОУ 35220254) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 72 214,14 грн. (сімдесят дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 14 коп.) суми основного боргу, 961,27 грн. (дев`ятсот шістдесят одна гривня 27 коп.) пені, 7 919,95 грн. (сім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 95 коп.) 3 % річних, 29 349,58 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста сорок дев`ять гривень 58 коп.) інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

3. Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ в частині стягнення пені в розмірі 8 651,43 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15 лютого 2024 р.

Суддя Ю.А. Шаратов