Постанова

від 20.05.2024 по справі 916/4779/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4779/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 (суддя Ю.А. Шаратов, м.Одеса, повний текст складено 15.02.2024)

у справі №916/4779/23

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 27.11.2020 №20/21-721101-ТЕ-33 в розмірі 119096,37 грн, з якої 72214,14 грн сума основного боргу, 9612,70 грн пеня, 7919,95 грн 3 % річних, 29349,58 грн інфляційні втрати,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 27.11.2020 №20/21-721101-ТЕ-33 в розмірі 119096,37 грн, з якої 72214,14 грн сума основного боргу, 9612,70 грн пеня, 7919,95 грн 3 % річних, 29349,58 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконанням відповідачем умов вказаного вище Договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 72214,14 грн суми основного боргу, 961,27 грн пені, 7919,95 грн 3 % річних, 29349,58 грн інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем цілком правомірно визначено вартість спожитого відповідачем природного газу, яка підлягає сплаті останнім, з огляду на що дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ у заявленій позивачем сумі та правомірність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Водночас, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, врахувавши інтереси сторін, ступень виконання зобов`язання, період перебування відповідача на тимчасово окупованій території, його статус непідприємницького товариства, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3% річних, суд першої інстанції зменшив суму пені до 961,27 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 у справі №916/4779/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8651,43 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що відповідачем до матеріалів справи взагалі не надано жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, у зв`язку з чим суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно розглянути питання про зменшення пені. Крім того, зменшення штрафних санкцій на 90% нівелює саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 01.03.2024 за вх.№757/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024.

Оскільки на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4779/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 06.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 у справі №916/4779/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4779/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.03.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/4779/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 у справі №916/4779/23. Встановлено відповідачу строк до 05.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.04.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України оскаржується рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, його перегляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Стосовно здійснення судом апеляційної інстанції повідомлення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ про розгляд справи в суді апеляційної інстанції судова колегія зазначає, що ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 направлялась відповідачу за адресою, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проте вказане поштове відправлення повернуто оператором поштового зв`язку з довідкою адресат відсутній за вказаною адресою.

З огляду на приписи пунктів 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відповідачу є 26.03.2024, тобто дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за адресою його місцезнаходження.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено учасниками справи, 27.11.2020 між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку САНАТОРНИЙ (Споживач) укладено договір №20/21-721101-ТЕ-33 постачання природного газу (надалі - Договір), згідно із пунктом 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно із пунктом 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу у листопаді 2020 квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 45 тис.куб.м., у тому числі по місяцях:

- листопад 2020 4,0 тис.куб.м.;

- грудень 2020 11,0 тис.куб.м.;

- січень 2021 12,0 тис.куб.м.;

- лютий 2021 10,0 тис.куб.м.;

- березень 2021 8,0 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного Договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п.3.8. Договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору передбачено, що ціна (без урахування тарифів на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється відповідно до вимог Положення (із змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів і визначається в Прейскуранті на природний газ із ресурсів Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України під час виконання компанією обов`язків постачати природний газ споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, покладених на компанію відповідно до статті 11 Закону України Про ринок природного газу. Прейскурант розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності). У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства та/або тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, вони є обов`язковими для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб. метрів природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту… .

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.5.1. Договору).

Відповідно до пункту 7.1. та 7.2. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14.2 % річних але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно пункту 7.7. Договору збитки, завдані одній із Сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою Стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) Стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

В подальшому між Сторонами укладались додаткові угоди, а саме: від 23.11.2020 №1, від 22.12.2020 №2, від 29.01.2021 №3, від 26.02.2021 №4, якими Сторони доповнювали пункт 4.2. Договору та визначали ціну природного газу.

Додатковою угодою №5 від 26.03.2021 Сторонами внесено зміни до Договору, зокрема, пунктом 7.2. визначено пеню у розмірі 13,3 % річних.

На виконанням умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 325777,65 грн (з урахуванням вартості транспортування та ПДВ), на підтвердження чого надано копії актів приймання передачі природного газу від 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021.

Відповідач частково оплатив поставлений природний газ в сумі 253563,51 грн, що встановлено судом першої інстанції, підтверджується банківськими виписками (а.с.35-111) та не оспорено сторонами.

Несплата решти суми поставленого природного газу у розмірі 72214,14 грн, на яку нараховано 9612,70 грн пені, 7919,95 грн 3 % річних, 29349,58 грн інфляційних втрат, стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.

Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені на 90% до 961,27грн.

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.

Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку із зменшенням її розміру.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії значно та надмірно, які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи період перебування відповідача на тимчасово окупованій території, його статус непідприємницького товариства, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3% річних, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 961,27 грн.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Апеляційний суд вважає, що зменшення розміру пені забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, захистив власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позову у зв`язку із зменшенням пені, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 14.02.2024 у справі №916/4779/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран