Постанова

від 06.02.2024 по справі 906/1409/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1409/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 906/1409/20 Господарського суду Житомирської області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Прожектор"

до Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

про визнання незаконним та скасування рішення комісії

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Прожектор"

про стягнення 298 484,75 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Прожектор" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання незаконним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства "Житомиробленерго", оформлене протоколом засідання комісії №22 від 29.10.2020, яким Приватному акціонерному товариству "Прожектор" нараховано до сплати вартість недорахованої електричної енергії на суму 298 484,75 грн.

В свою чергу, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Господарського суду Житомирської області із зустрічним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прожектор" 298 484,75 грн вартості спожитої необлікованої електричної енергії, яка нарахована внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, що зафіксовано в акті № 00481-20 від 25.09.2020.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 у справі № 906/1409/20 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено: присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прожектор" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" 298 484,75 грн вартості необлікованої електричної енергії.

Постановою від 27.09.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 у справі № 906/1409/20.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2024 касаційне провадження у справі № 906/1409/20 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Прожектор" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Прожектор" в частині оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 906/1409/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19.06.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 у справі № 906/1409/20 залишено без змін.

При прийнятті постанови Верховним Судом розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не здійснювався.

Водночас, у відзиві на касаційну скаргу Акціонерним товариством "Житомиробленерго" зазначено, що воно очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції та заявлено про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом рішення у справі.

22.01.2024 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося до Верховного Суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 призначено до розгляду заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи на 06.02.2024 о 09:45 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 209. Запропоновано Приватному акціонерному товариству "Прожектор" надати відзив на зазначену заяву.

Відповідно до довідок про доставку документа в кабінет Електронного суду від 25.01.2024 зазначену ухвалу Верховного Суду від 24.01.2024 доставлено в електронні кабінети Приватного акціонерного товариства "Прожектор" та Акціонерного товариства "Житомиробленерго" 25.01.2024 о 00:56 (т. 4 а. с. 151-152).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

Акціонерним товариством "Житомиробленерго" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн в суді касаційної інстанції надано:

- копію додаткової угоди № 58 від 16.01.2024 до договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019, укладеної між адвокатом Приведьоном В. М. та Акціонерним товариством "Житомиробленерго", відповідно до умов якої сторони домовились про фіксований гонорар адвоката у розмірі 30 000,00 грн (в тому числі «гонорар успіху» за рішення суду на користь клієнта в суді 20 000,00 грн);

- копію детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) згідно із договором про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019 та додатковою угодою № 58 від 16.01.2024, відповідно до якого адвокатом Приведьоном В. М. надано Акціонерному товариству "Житомиробленерго" наступні послуги: «1. Консультація клієнта, вивчення касаційної скарги, аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, повязаних із застосуванням законодавства, підготовка відзиву, вартість послуги 5 000, 00 грн. 2. Прийняття участі у засіданні суду, вартість послуги 5 000,00 грн. 3. «Гонорар успіху» за рішення суду на користь клієнта, вартість 20 000,00 грн».

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2019, укладеного між адвокатом Приведьоном В. М. та Акціонерним товариством "Житомиробленерго". Відповідно до пункту 1.1 договору пердметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Згідно із пунктом 4.2 договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Отже, Акціонерним товариством "Житомиробленерго", згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, як і заперечень щодо поданої заяви Приватним акціонерним товариством "Прожектор" надано не було.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, та з огляду на результати розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Прожектор", Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прожектор" на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Прожектор" (11603, Житомирська обл., м. Малин, вул. Володимирська, 36; код ЄДРПОУ 14307825) на користь Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Віктора Косенка, 32/8; код ЄДРПОУ 22048622) 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 906/1409/20.

3. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Житомирської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова