Постанова

від 15.02.2024 по справі 909/524/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 909/524/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий, Кравчук Н.М., Матущак О.І.)

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 (суддя Неверовська Л.М.)

за скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"

на дії та бездіяльність приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича

у справі №909/524/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 78833,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад вимог скарги

1. У серпні 2023 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" (далі - АТ "СК "ІНГО") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області зі скаргою в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про визнання дій приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язання приватного виконавця повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2422,62 грн відповідно до платіжної інструкції №9311 від 11.06.2020 та в сумі 2422,62 грн відповідно до платіжної інструкції №9789 від 22.06.2020.

2. Скарга мотивована тим, що АТ "СК "ІНГО" пред`явило виконавчий документ на примусове виконання рішення господарського суду у даній справі до приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича та на рахунок приватного виконавця сплатило авансові внески в сумі 2422,62 грн (платіжна інструкція №9311 від 11.06.2020), в сумі 2422,62 грн (платіжна інструкція №9789 від 22.06.2020).

3. Скаржник зазначає, що 28.10.2020 приватний виконавець Солонько Микола Миколайович повернув наказ від 22.08.2019 у справі №909/524/19 стягувачу без прийняття до виконання, однак згідно з вимогами абзацу 13 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" не повернув стягувачу авансовий внесок.

4. 25.08.2023 від приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича до господарського суду надійшли заперечення на скаргу на дії/бездіяльність приватного виконавця, в яких останній, крім заперечень щодо суті скарги, зазначив про те, що скарга на дії приватного виконавця подана майже через три роки після повернення стягувачу виконавчого документа та майже через рік після подання стягувачем заяви приватному виконавцю про повернення коштів, що свідчить про пропущення встановленого чинним законодавством України строку на оскарження дій приватного виконавця.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2019 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 78833,02 грн задоволено.

6. На виконання вказаного рішення місцевий господарський суд 22.08.2019 видав наказ. Стягувачем за вказаним наказом є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".

7. 19.03.2020 рішенням загальних зборів Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна" змінено назву компанії на АТ "СК "ІНГО".

8. 04.05.2020 між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солонько Миколою Миколайовичем та АТ "СК "ІНГО" укладено договір про додаткову винагороду приватного виконавця.

9. Згідно з умовами даного договору стягувач доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про органи та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства Юстиції України №512/5 віл 02.04.2012, іншими нормативно-правовими актами, за заявами стягувача зобов`язаний здійснити заходи (надалі - послуги), спрямовані на примусове виконання виконавчих документів, за додаткову винагороду приватного виконавця (п. 1.1 договору).

10. Стягувач зобов`язується прийняти надані приватним виконавцем послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3 договору).

11. Оплата належної виконавцю додаткової винагороди здійснюється стягувачем шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця для зарахування винагороди (п. 3.2 договору).

12. Сторони домовилися, що стягувач сплачує додаткову винагороду виконавця на підставі рахунку-фактури, який є актом виконаних робіт та наданих послуг (п. 3.3 договору).

13. Кошти, які надійшли на рахунок виконавця для зарахування винагороди, поверненню виконавцем не підлягають. Після сплати додаткової винагороди виконавцю на рахунок для зарахування винагороди, стягувач претензій щодо виконаних робіт та обсягу наданих послуг виконавцем немає (п. 3.4 договору).

14. Витрати (авансування витрат, додаткове авансування витрат), які можуть виникнути в рамках даного договору і які безпосередньо пов`язані з предметом договору, не відносяться до складу додаткової винагороди виконавця і оплачуються стягувачем окремо і самостійно (п. 3.5 договору).

15. На виконання умов вказаного договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, приватним виконавцем Солонько М.М. було виставлено АТ "СК "ІНГО" рахунок-фактуру №11-06/2020 від 11.06.2020 на суму 2422,62 грн та рахунок-фактуру №22-06/2020-1 від 22.06.2020 на суму 2422,62 грн, з найменуванням (товари, роботи, послуги) - додаткова винагорода за виконання наказу №909/524/19 від 22.08.2019 Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" на користь стягувача боргу.

16. АТ "СК "ІНГО" згідно з платіжною інструкцією №9311 від 11.06.2020 сплачено 2422,62 грн та згідно з платіжною інструкцією №9789 від 22.06.2020 сплачено 2422,62 грн. В рядку призначення платежу в даних платіжних інструкціях зазначено: "за виконання наказу №909/524/19 від 22.08.2019 Господарського суду про стягнення з СК "Галицька" на користь СК "Інго" боргу".

17. 28.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем повернуто судовий наказ Господарського суду Івано-Франківської області №909/524/19 від 22.08.2019 стягувачу на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), про що винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

18. Як зазначає скаржник, 22.11.2022 ним направлено заяву про повернення авансового внеску на підставі абзацу 13 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" приватному виконавцю Солонько М.М. Однак, кошти авансового внеску до цього часу не повернуто, письмової відповіді на звернення про повернення авансового внеску приватним виконавцем не надано.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

19. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у задоволенні скарги АТ "СК "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця відмовлено.

20. Ухвала мотивована тим, що між приватним виконавцем та скаржником наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020. Умовами даного договору передбачено умови та порядок оплати вартості додаткової винагороди приватному виконавцю.

21. Господарський суд першої інстанції виходив з того, що наявність вказаного договору від 04.05.2020, а також виставлених приватним виконавцем страховій компанії рахунків-фактур №11-06/2020 від 11.06.2020, №22-06/2020-1 від 22.06.2020 на оплату додаткової винагороди, та їх оплата товариством свідчать про те, що сплачені 2422,62 грн згідно з платіжною інструкцією №9311 від 11.06.2020 та 2422,62 грн згідно з платіжною інструкцією №9789 від 22.06.2020 грошові кошти не є авансовими внесками в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а є оплатою додаткової винагороди за договором про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020.

22. У зв`язку з викладеним, господарський суд зазначив, що вимоги скаржника випливають з цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020 і сплачені кошти не є авансовим внеском, а тому в задоволенні скарги на дії приватного виконавця слід відмовити.

23. Крім того, в ухвалі господарський суд з посиланням на ст. 341 ГПК України зауважив, що скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском встановленого чинним законодавством України строку на оскарження дій приватного виконавця.

24. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 залишено без змін.

25. Постанова мотивована тим, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в задоволенні скарги АТ "СК "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця слід відмовити.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

26. АТ "СК "ІНГО" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити скаргу АТ "СК "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця, визнати дії приватного виконавця незаконними, зобов`язати приватного виконавця повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2422,62 грн відповідно до платіжної інструкції №9311 від 11.06.2020 та в сумі 2422,62 грн відповідно до платіжної інструкції №9789 від 22.06.2020 на рахунок стягувача.

27. Скаржник зазначає, що розглядаючи скаргу на дії та бездіяльність приватного виконавця у зв`язку з порушенням ним вимог ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", господарські суди попередніх інстанцій неправильно надали оцінку доказам у справі, чим порушено вимоги ст.ст. 86, 236 ГПК України.

28. Скаржник зауважує, що АТ "СК "ІНГО" як стягувач та сторона виконавчого провадження не уповноважувало Бута М.А. підписувати з приватним виконавцем договір про додаткову винагороду приватного виконавця, та будь-яких інших договорів від імені АТ "СК "ІНГО".

29. Касаційна скарга також мотивована тим, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій незаконно встановили, що між приватним виконавцем та скаржником наявні цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, тоді як господарськими судами не взято до уваги, що договір про додаткову винагороду приватного виконавця від 04.05.2020, АТ "СК "ІНГО" не підписувався. Також судами не взято до уваги, що в матеріалах справи відсутня довіреність №183 від 31.03.2020, яка нібито уповноважувала Бута М.А. підписувати від імені АТ "СК "ІНГО" документи.

30. На думку скаржника, угода між приватним виконавцем і стягувачем може бути укладена тільки у випадку одночасного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження разом з постановою про стягнення основної винагороди, тоді як виконавче провадження відкрито не було.

31. Також скаржник зазначає те, що господарськими судами попередніх інстанцій прийнято рішення з порушенням ст. 341 ГПК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", яке не відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постанові Верховного Суду 22.12.2021 у справі №760/19348/20, стосовно того, що триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Бездіяльність приватного виконавця є триваючою, оскільки відсутній факт прийняття рішення приватним виконавцем про повернення чи відмову у поверненні сплачених авансових внесків як суб`єкта владних повноважень.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

32. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця, щодо неповернення авансових внесків, сплачених на підставі договору про додаткову винагороду за виконання наказу.

34. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у ч. 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

35. Відповідно до змісту ухвали господарського суду, яка залишена без змін постановою господарського суду апеляційної інстанції, остання містить взаємовиключні висновки щодо відмови у задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця. Так, в ухвалі зазначено: 1) вимоги скаржника випливають з цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами на підставі договору про додаткову винагороду приватного виконавця і сплачені кошти не є авансовим внеском, а тому в задоволенні скарги на дії приватного виконавця слід відмовити, а також те, що 2) скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України строку на оскарження дій приватного виконавця.

36. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

37. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

38. Відповідно до положень ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

39. Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

40. При цьому пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 ГПК України).

41. За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

42. Як свідчить зміст оскарженої ухвали, господарський суд першої інстанції не надав оцінку доводам приватного виконавця про пропуск стягувачем строку для подання скарги.

43. Зокрема господарський суд першої інстанції не встановлював ні початок перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріплений у ч. 1 ст. 341 ГПК України, ні дату звернення стягувача з відповідною скаргою з дослідженням поведінки скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав. При цьому розглянув по суті подану скаргу, дійшовши висновку про безпідставність поданої скарги.

44. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд також не досліджував питання дотримання стягувачем строку подання скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця.

45. Верховний Суд неодноразово зазначав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

46. Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

47. Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та та можливість господарського суду щодо розгляду такої скарги по суті в порядку ст. 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу.

48. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

49. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №904/3734/20 між тими ж сторонами та за аналогічних обставин і яку Верховний Суд враховує під час ухвалення цієї постанови.

50. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

52. Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, враховуючи неповноту дослідження та оцінки судами зібраних у справі доказів та обставин, що входять до предмета доказування у цьому спорі, безпідставне залишення без розгляду судом першої інстанції клопотання виконавця про пропуск стягувачем строку на подання скарги на дії приватного виконавця, та не виправлення вказаного процесуального порушення судом апеляційної інстанції.

53. Зважаючи на наведене у його сукупності, Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в цій частині з підстав наведених у цій постанові. У цьому ж зв`язку, інші твердження скаржника щодо порушення господарськими судами норм законодавства під час розгляду скарги по суті, Верховним Судом не розглядаються. У той же час виявлені процесуальні порушення не можуть бути виправлені Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

54. Вказане зумовлює скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

56. Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

57. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

58. З огляду на скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2023 у справі №909/524/19 скасувати.

3. Справу №909/524/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді С. Жуков

В. Пєсков