Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/21840/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/21840/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" - арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий -Поляков Б. М., судді: Остапенко О. М., Отрюх Б. В.) від 18.09.2023

за заявою боржника Приватного акціонерного товариства "Сеніко"

про визнання банкрутом.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 21.10.2014 Господарський суд міста Києва ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Сеніко" (далі - Боржник) за особливостями, передбаченими статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (порушення справи про банкрутство за рішенням власника боржника), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

04.11.2014 Господарський суд міста Києва ухвалив визнати Боржника банкрутом, відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Боржника - Гусара Івана Олексійовича.

10.03.2015 Господарський суд міста Києва ухвалив, зокрема, внести окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області на суму 66 000 000 грн 00 коп. як такі, що забезпечені заставою майна Боржника.

1.2. 18.06.2019 Національний банк України (далі - Нацбанк) звернувся зі скаргою на бездіяльність ліквідатора Боржника - Гусара І. О., в якій просив визнати протиправною бездіяльність ліквідатора Боржника - Гусара І. О. (арбітражного керуючого) щодо невжиття заходів, спрямованих на перерахування кредитору коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна (майнового комплексу площею 5 765,90 кв. м, що розташований в місті Києві по вул. Зрошувальна, 19), переданого Боржником в заставу Нацбанку.

1.3. Скарга обґрунтована бездіяльністю ліквідатора Боржника - Гусара І. О., а саме неналежним виконанням ним обов`язків у цій справі, оскільки він затягує ліквідаційну процедуру у цій справі, не подає звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а також не перераховує кредитору кошти, отримані від реалізації нерухомого майна, переданого Боржником в заставу кредитору.

1.4. 31.03.2023 Нацбанк подав заяву про уточнення скарги на дії голови ліквідаційної комісії Боржника, в якій просив уточнити вимоги та аргументи скарги на дії/бездіяльність ліквідатора у цій справі, а саме:

- визнати протиправними дії голови ліквідаційної комісії Боржника - Гусара І. О. щодо розподілу коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від реалізації майна Боржника (що перебувало в заставі Нацбанку);

- визнати протиправною бездіяльність голови ліквідаційної комісії Боржника - Гусара І. О., що полягає у неперерахуванні ним на рахунок Нацбанку коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від реалізації майна Боржника (що перебувало в заставі Нацбанку);

- зобов`язати голову ліквідаційної комісії Боржника - Гусара І. О. перерахувати Нацбанку кошти в сумі 2 705 612 грн 80 коп., отримані від реалізації майна Боржника, переданого в заставу Нацбанку;

- стягнути з голови ліквідаційної комісії Боржника - Гусара І. О. на користь кредитора 3 % річних в сумі 243 505 грн 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 1 165 044 11 коп., нараховані за період з 06.03.2020 до 06.03.2023, а також витрати за проведення судової експертизи у цій справі - в сумі 61 161 грн 48 коп.

1.5. Заяву про уточнення скарги обґрунтовано:

- безпідставним направленням ліквідатором Боржника коштів, отриманих від реалізації майна Боржника (що перебувало в заставі Нацбанку), в рахунок оплати за договором від 01.06.2017 № 14 (та додатковою угодою до нього) через відсутність згоди кредиторів на його укладення, порушення встановленої законом черговості задоволення вимог кредиторів, ненадання у справі оригіналу додатка цього договору та невідповідність умовам договору та строкам його виконання розрахунку плати за вказаною угодою, а також через те, що судовою експертизою встановлені обставини штучного зістарювання цього договору, що ставить під сумнів його реальне виконання;

- недотриманням вимог закону щодо погодження з кредиторами Боржника та затвердження судом витрат у ліквідаційній процедурі, зокрема про відшкодування витрат за наведеним договором та витрат грошової винагороди ліквідатору;

- безпідставним перерахуванням ліквідатором Боржника сум грошової винагороди, що не була затверджена судом, -

що призвело до втрати Нацбанком права на отримання коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від продажу майна, переданого Боржником в заставу Нацбанку, та завдання Нацбанку шкоди на зазначену суму внаслідок протиправної поведінки ліквідатора Боржника.

Вимоги щодо нарахованих на спірну суму 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтовані обставинами прострочення ліквідатором перерахування Нацбанку спірної суми коштів, отриманих від реалізації майна Боржника.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 29.06.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив відмовити Нацбанку в задоволенні скарги на дії ліквідатора Боржника, а ліквідатора Боржника зобов`язати надати суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс Боржника.

2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для задоволення скарги Нацбанку на дії ліквідатора Боржника, оскільки ним проводиться робота та вживаються всі необхідні заходи у ліквідаційній процедурі Боржника.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 18.09.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та ухвалити нове рішення, яким скаргу Нацбанку на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. задовольнити, визнати протиправними його дії щодо розподілу та неперерахування коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від реалізації майна Боржника, що перебувало в заставі Нацбанку, зобов`язати голову ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. перерахувати Нацбанку 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від реалізації майна Боржника, стягнути з голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. 3 % річних в сумі 243 505 грн 00 коп. та інфляційні витрати в сумі 1 165 044 грн 11 коп., нараховані за період з 06.03.2020 до 06.03.2023, а також 61 161 грн 48 коп. витрат за проведення судової експертизи.

3.2. Судове рішення мотивоване наявністю підстав для задоволення скарги Нацбанку на дії ліквідатора Боржника, оскільки сукупність обставин укладення договору про охорону майна Боржника від 01.06.2017 № 14, додаткової угоди до нього, результатів експертного дослідження цих документів, відсутність їх оригіналів та належним чином завірених копій вказує на недопустимість таких доказів на підтвердження обґрунтованості витрат, здійснених Гусаром І. О. за цими угодами, тоді як відсутність правової оцінки цих обставин з боку місцевого суду свідчить, що він не досліджував ні скарги, ні доказів у частині цих доводів. Також апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд не врахував, що частина коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від продажу майна Боржника, що перебувало в заставі Нацбанку, залишилась неперерахованою Нацбанку саме внаслідок неправомірних дій Гусара І. О. з розпорядження зазначеними коштами всупереч їх призначенню, оскільки ці кошти були розподілені та витрачені Гусаром І. О. на власний розсуд, зокрема і на виплату грошової винагороди арбітражного керуючого у цій справі, але без належних на це правових підстав, що свідчить про протиправні дії цієї особи, яким має бути надана судом відповідна правова оцінка.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Господарський суд міста Києва 04.11.2014 постановив визнати Боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити голову ліквідаційної комісії Гусара І. О.

4.2. 10.03.2015 Господарський суд міста Києва ухвалив внести кредиторські вимоги Нацбанку в сумі 66 000 000 грн 00 коп. окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, а саме: майновим комплексом площею 5 765,90 кв. м., який розташований за адресою: вул. Зрошувальна, 19, м. Київ (далі - Нерухоме майно).

4.3. 10.12.2018 в межах справи про банкрутство відбувся другий повторний аукціон з продажу Нерухомого майна Банкрута, відповідно до якого Нерухоме майно Банкрута реалізовано за ціною 7 725 612 грн 80 коп.

4.4. Національний банк неодноразово звертався з листами від 15.01.2019 № 12-0007/2413, від 27.02.2019 № 63-0008/11087, від 25.04.2019 № 63-0008/22838 та від 29.10.2019 № 63-0008/56361 до ліквідатора Боржника Гусара І. О. щодо перерахування коштів від реалізації нерухомого майна.

4.5. Арбітражним керуючим Гусаром І. О. у наданих Нацбанку відповідях від 28.01.2019, 14.03.2019, 30.05.2019 зазначалося про передчасність перерахування коштів у зв`язку з оскарженням результатів аукціону ТОВ "ЮК "ЮР-ФАКТОР", за результатом розгляду якого суди усіх інстанцій відмовили в задоволенні позову, а рішення набрало законної сили 07.10.2019 з ухваленням судового рішення Північним апеляційним господарським судом.

4.6. 17.12.2019 перераховано Нацбанку частину коштів у сумі 3 500 000 грн 00 коп., а 06.03.2020 - чергову частину в сумі 1 520 000 грн 00 коп. - в рахунок часткового погашення вимог Нацбанку.

4.7. Під час розгляду скарги Нацбанку ліквідатор подав суду звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, через що Нацбанку стало відомо про існування договору № 14 від 01.06.2017 про надання послуг з охорони майна (далі - Договір про охорону) та додаткової угоди від 01.06.2017 до договору про надання послуг з охорони майна, що укладені між Боржником в особі ліквідатора Гусара І. О. та ТОВ "Гарант Сіті Плюс" в особі директора ОСОБА_2

4.8. За Договором про охорону та Додатковою угодою від 01.06.2017 про надання послуг з охорони майна ліквідатор з коштів з реалізації Нерухомого майна, що перебувало в забезпеченні Нацбанку, перерахував ТОВ "Гарант Сіті Плюс" кошти на суму 1 744 080 грн 00 грн.

4.9. Станом на час розгляду справи Нацбанк отримав 5 020 000 грн 00 коп. із 7 725 612 грн 80 коп., а решта коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп. не була перерахована Нацбанку та розподілена ліквідатором у таких сумах:

- виплата основної грошової винагороди ліквідатору за період з 04.11.2014 до 13.03.2020 - 382 885 грн 87 коп.;

- послуги з проведення незалежної оцінки майна на підставі договорів від 10.09.2015 та від 01.09.2016, укладених із суб`єктом оціночної діяльності ПП "М.С. Консалтинг", - 50 000 грн 00 коп.;

- винагорода організатора аукціону - 695 305 грн 15 коп.;

- послуги з обслуговування ліквідаційного рахунку - 3 500 грн 00 коп.;

- послуги з охорони майна Боржника на підставі договору від 01.06.2017, укладеного з ТОВ "Гарант Сіті Плюс", - 1 744 080 грн 00 коп.;

- інші витрати ліквідатора, здійснені в ліквідаційній процедурі (отримання витягів, інформаційних довідок, послуги нотаріуса, вчинення реєстраційних дій, тощо) - 5 559 грн 49 коп.

4.10. 03.12.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив задовольнити клопотання Нацбанку про призначення комплексної фізико-хімічної почеркознавчої експертизи у цій справі, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ). На вирішення експертів поставлені питання в межах Договору про охорону та додаткової угоди до цього договору від 01.06.2017, укладених між Боржником та ТОВ "Гарант Сіті Плюс".

4.11. 02.11.2022 експерти КНДІСЕ за результатами проведення судової технічної експертизи документів у справі № 910/21840/14 надали висновок № 1588/22-34/1589/22-33/28083/22-33/28084-28098/22-34 (далі - Висновок).

Відповідно до Висновку експертами досліджувалися наведені питання та встановлено таке:

1. Чи підписано Договір про охорону директором ТОВ "Гарант Сіті Плюс" та ліквідатором Боржника на дату 01.06.2017 та у який період часу був виконаний підпис Договору?

Підписи від імені Гусара І. О. і ОСОБА_2 виконані кульковими ручками, спорядженими пастами різних відтінків синьо-фіолетового кольору.

4.12. Подальшим дослідженням Договору про охорону встановлено наступне:

- у штрихах друкованих знаків на п`ятому аркуші документа частинки барвної речовини дещо оплавлені;

- переважно у місці розташування підпису від імені директора ТОВ "Гарант Сіті Плюс" ОСОБА_2 спостерігається змазаність друкованих знаків у вигляді "витягування" речовини тонеру;

- у місцях перетину штрихів підпису від імені директора ТОВ "Гарант Сіті Плюс" слабо проглядаються сліди від пишучого приладу, що обумовлено поглинанням барвної речовини підпису речовиною тонеру внаслідок термічної дії на документ;

- на п`ятому аркуші Договору про охорону (здебільшого в місці розташування підпису від імені директора ТОВ "Гарант Сіті Плюс" ОСОБА_2), здійснювався вплив сторонніх факторів (термічний, нерівномірний по поверхні аркуша), не властивих для звичайних умов зберігання документів, що могло призвести до штучного зістарювання його реквізитів;

- на першому, другому, третьому та четвертому аркушах Договору про охорону немає ознак штучного зістарювання документів.

Штучне зістарювання документів - це результат дії сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що виявляється у невідповідності компонентного складу реквізитів документів дійсному часу їх виконання.

Експерти КНДІСЕ встановити, коли саме виконані підпис від імені директора ТОВ ТОВ "Гарант Сіті Плюс" ОСОБА_2 та підпис від імені ліквідатора Боржника Гусара І. О. в Договорі про охорону, не вдалося через вплив сторонніх факторів (термічний, нерівномірний по поверхні аркуша), не властивих для звичайних умов зберігання документів.

За висновком КНДІСЕ, в Договорі про охорону підпис від імені директора ТОВ "Гарант Сіті Плюс" ОСОБА_2 виконаний не на дату, зазначену в документі (01.06.2017), а пізніше.

ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що аркуш п`ятий аркуш Договору про охорону піддавався термічній дії, що призвело до штучного зістарювання документа. Це свідчить про те, що названий Договір не був підписаний сторонами в дату, зазначену в Договорі, - 01.06.2017, а підписання відбулося значно пізніше.

4.13. Чи нанесений відбиток печатки ТОВ "Гарант Сіті Плюс" та Боржника в Договорі про охорону в той час, яким датований документ - 01.06.2017, та у який період був нанесений відбиток печатки ТОВ "Гарант Сіті Плюс" та Боржника в Договорі?

Установити час нанесення відбитку печатки Боржника та ТОВ "Гарант Сіті Плюс" у Договорі про охорону неможливо.

4.14. Водночас експертами досліджувалося питання щодо наявності штучного зістарювання в Договорі про охорону.

Відповідно до Висновку експертів на п`ятий аркуш Договору про охорону (на якому містяться підписи та печатки сторін) здійснювався вплив сторонніх факторів (термічний, нерівномірний по поверхні аркуша), не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання його реквізитів.

4.15. При проведенні призначеної судом комплексної фізико-хімічної почеркознавчої експертизи у цій справі експерти не вирішили питання в межах додаткової угоди від 01.06.2017 до Договору про охорону у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження - оригіналу додаткової угоди до Договору про охорону.

У матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують нарахування та виплату голові ліквідаційної комісії грошової винагороди на загальну суму 397 899 грн 36 коп. без погодження з Нацбанком.

4.16. У матеріалах справи немає документів, які б підтверджували затвердження кредиторами щомісячного розміру грошової винагороди ліквідатору. Ухвалою суду в межах цієї справи розмір щомісячної грошової винагороди ліквідатору також не встановлювався.

4.17. Ліквідатор не перебуває у трудових відносинах з Боржником, які регулюються нормами трудового законодавства України.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 04.12.2023 ліквідатор Боржника - Гусар І. О. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами, наведеними в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12, 30, 61, 64, 75 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та статті 42, 44, 45, 49, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах: щодо правил відшкодування винагороди арбітражному керуючому у справі про банкрутство, правил розгляду вимог про стягнення грошових вимог з арбітражного керуючого, умов визнання договору неукладеним, які унеможливлюють такий висновок, якщо спірний договір виконується сторонами, - викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 927/1191/14, від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 20.03.2019 у справі № 5024/980/2011, від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 18.03.2020 у справі № 456/2946/17; а також в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.

6.2. За аргументами скаржника, апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову застосував правові висновки, які не є тотожними з правовідносинами у цій справі, зокрема висновки Верховного Суду в постанові від 13.03.2018 у справі № Б8/180-10, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, а також Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.09.2018 у справі № 6/363 та від 12.03.2019 у справі № 904/8223/16.

6.3. Крім того, скаржник зазначив про порушення апеляційним судом норм процесуального права у справі про банкрутство, оскільки суд розглянув у справі про банкрутство за скаргою на дії ліквідатора вимоги майнового характеру, що мали розглядатись у позовному провадженні, адже стосувались стягнення коштів з відповідача, яким безпосередньо визначено не Боржника, а голову ліквідаційної комісії Боржника як фізичну особу.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Нацбанк у відзиві на касаційну скаргу заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, загалом аналогічних мотивам, викладеним в оскаржуваній постанові, наголосивши на відсутності підстав для касаційного перегляду оскаржуваної постанови у цій справі, а також на врахуванні апеляційним судом висновків Верховного Суду, що стосуються, зокрема, вирішеного у справі питання про застосування статті 625 ЦК України та порядку виплати арбітражному керуючому грошової винагороди у справі про банкрутство.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо правил вирішення спорів про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями/бездіяльністю арбітражного керуючого

8.1. Предметом спору та розгляду у цій справі про банкрутство стала скарга Нацбанку (кредитора Боржника, визнаного у справі та вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника) на дії голови ліквідаційної комісії Боржника з розпорядження/розподілення коштів у сумі 2 705 612 грн 80 коп., отриманих від реалізації в процедурі банкрутства нерухомого майна Боржника, переданого Нацбанку в заставу.

При цьому Нацбанк, оскаржуючи зазначені дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О., також заявив вимоги про стягнення з нього на користь Нацбанку шкоди на заявлену суму та нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3 % річних за правилами статті 625 ЦК України у зв`язку з допущеним головою ліквідаційної комісії Боржника Гусаром І. О. простроченням розподілення та перерахування спірної суми на користь Нацбанку.

У зв`язку із цим Суд насамперед звертається до загальних правил та порядку заперечення, оскарження дій/бездіяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство з підстав незаконності цих дій/бездіяльності.

8.2. Механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець реалізував, визначивши в розділі І книги другої КУзПБ обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків.

8.3. Зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків законодавець відносить до дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (частина перша, пункт 3 частини другої статті 19 КУзПБ).

Крім того невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого, зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей тощо є підставою для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, що здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою (пункти 1- 3 частини четвертої статті 28 цього Кодексу).

За положеннями частини четвертої статті 28 КУзПБ:

- комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав;

- за наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

8.4. Поряд із цим в статті 25 КУзПБ законодавець передбачив регулювання порядку відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого:

- шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону;

- шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок арбітражного керуючого або страхових виплат у разі укладення ним договору страхування;

- шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.

8.5. Що ж до виконання повноважень та обов`язків арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі - ліквідатора (керуючого реалізацією майна боржника - у процедурі погашення боргів для справ про неплатоспроможність фізичної особи), то законодавець в положеннях КУзПБ окремо врегулював порядок та умови захисту від помилки або незаконних дій арбітражного керуючого на цій стадії провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Згідно із частиною третьою статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Наведеній нормі кореспондують положення частини шостої статті 61 цього Кодексу, згідно з якими дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

У частині четвертій статті 65 КУзПБ законодавець також передбачив, що у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд постановляє ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом.

8.6. За змістом наведених положень КУзПБ, заперечень та незгоди з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, під час здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності), а також враховуючи мету, яку намагається досягнути заявник, не погоджуючись та оскаржуючи дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, звернення заявника умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається:

- усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків, і, відповідно, до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності);

- відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

При цьому якщо перших два типи звернення (за заявою, клопотанням та скаргою) не містять у вимогах грошової складової, то третій тип звернення має відповідну складову.

8.7. У зв`язку з наведеним розмежуванням у зверненнях до суду у справі про банкрутство щодо дій арбітражного керуючого законодавець встановив різне правове регулювання для їх розгляду і для вирішення відповідних спорів між заявником та арбітражним керуючим.

Зокрема, КУзПБ у статті 25 окремо та безпосередньо регулює правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим.

Так, КУзПБ визначає підстави і порядок відшкодування особі шкоди, заподіяної внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, на що спрямовані, зокрема, приписи статті 24 КУзПБ щодо страхування діяльності арбітражного керуючого.

Поряд із цим вказівка в частині першій статті 25 КУзПБ щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відповідно до закону свідчить про можливість застосування загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, статтею 1166 ЦК України.

У цьому висновку Суд звертається до близьких за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих в постанові від 11.11.2021 у справі № 5023/1123/12.

8.8. Відповідно до заявлених у цій справі вимог у скарзі на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. Нацбанк домагається захисту та відновлення його прав кредитора на задоволення визнаних у цій справі грошових вимог до Боржника шляхом стягнення з голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. шкоди на спірну суму, яка, за твердженням Нацбанку, була завдана йому незаконними діями голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О., оскільки він неправомірно розпорядився цими коштами, отримавши їх у складі загальної суми коштів у розмірі 7 725 612 грн 80 коп. від реалізації переданого Нацбанку в заставу майна Боржника, але перерахувавши спірну суму не відповідно до закону - не для задоволення вимог Нацбанку, а за іншим призначенням (пункти 1.4, 1.5, 4.3).

8.9. Ураховуючи викладене, стверджувані Нацбанком обставини непроведення ліквідатором розрахунків з кредитором за результатами реалізації майна боржника є підставою для юридичної відповідальності ліквідатора або відшкодування завданої ним шкоди за умови доведення незаконності таких дій ліквідатора.

У цьому висновку Суд звертається до близьких за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих в пункті 69 постанови від 11.11.2021 у справі № 5023/1123/12.

8.10. Відшкодування збитків/шкоди є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною згідно з правилами статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке мало наслідком завдання особі майнових збитків, саме є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" ГК України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України.

8.11. За загальним правилом про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди (збитків) - деліктну відповідальність, що випливає із положень статті 1166 ЦК України, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, а тому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків/шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

8.12. Отже, загальні правила та підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України (пункти 8.10, 8.11), вимагають дослідження та встановлення судом за вимогами про відшкодування шкоди усіх елементів складу цивільного правопорушення, чого апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано не було.

Це було обумовлено також порушенням апеляційним судом процесуального порядку розгляду та вирішення спору за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим .

8.13. Так, вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру та містять ознаки спору в розумінні положень частини другої статті 4 ГПК України.

8.14. Звертаючись до правил розгляду та вирішення спору у справі про банкрутство, Суд зазначає, що нормами статті 7 КУзПБ визначені правила та порядок розгляду майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.

Положення частини другої цієї статті КУзПБ передбачають розгляд цієї категорії спорів за правилами ГПК України, тобто з урахуванням вимог статей 12, 20, частини восьмої статті 29 ГПК України, за правилами позовного провадження у межах провадження відповідної справи про банкрутство.

Однак вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної особі арбітражним керуючим, заявляються не до боржника, а до такого особливого суб`єкта цивільної та господарської відповідальності у справі про банкрутство, як арбітражний керуючий (стаття 25 КУзПБ), тоді як ні ГПК України, ні КУзПБ безпосередньо не визначають процесуальних правил (процедури) розгляду відповідних вимог та зазначеної категорії спору.

8.15. Втім, враховуючи, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим, випливають та пов`язані безпосередньо зі здійсненням процедур у справі про банкрутство, Суд доходить висновку, що в разі якщо поряд з оскарженням дій/бездіяльності арбітражного керуючого у справі про банкрутство заявник заявляє до арбітражного керуючого вимогу про відшкодування шкоди, завданої його діями/бездіяльністю, ці вимоги мають заявлятися та розглядатися у спорі про відшкодування шкоди:

- із дотриманням вимог щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, статтею 1166 ЦК України (пункти 8.10, 8.11);

- за правилами заявлення вимог та розгляду спорів майнового характеру, що вирішуються у межах справи про банкрутство (стаття 7 КУзПБ), тобто за правилами позовного провадження.

8.16. Поряд із цим, якщо заявник, не погоджуючись з діями/бездіяльністю арбітражного керуючого, звертається з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної арбітражним керуючим, з порушенням наведених порядку та вимог - не з позовом про відшкодування шкоди, а за скаргою на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) у справі про банкрутство, то ця скарга задоволенню не підлягає, а суд ухвалює про відмову в її задоволенні.

8.17. Апеляційний суд наведеного не врахував, здійснивши розгляд по суті вимог Нацбанку про стягнення спірної суми шкоди з голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. на користь Нацбанку за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора у справі про банкрутство, а не позову в межах справи про банкрутство про відшкодування шкоди, не дотримавши загальних правил та підстав покладення відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених статтею 1166 ЦК України (пункти 8.10, 8.11): без дослідження та встановлення за вимогами про відшкодування шкоди усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Отже, апеляційний суд ухвалив оскаржуване рішення про задоволення скарг Нацбанку всупереч встановленим законом порядку і вимогам для розгляду та вирішення спору про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство (пункти 8.11, 8.12, 8.15).

8.18. У зв`язку із цим, враховуючи похідний характер вимог Нацбанку про стягнення з голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. нарахованих за правилами статті 625 ЦК України на спірну суму шкоди інфляційних втрат та 3 % річних, висновки апеляційного суду про задоволення цих вимог є ухваленими з порушенням визначених законом порядку і вимог для розгляду та вирішення відповідних спорів у межах справи про банкрутство.

8.19. Дійшовши наведених висновків, з урахуванням мотивів, викладених в цій постанові, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника у відповідній частині - про незаконність рішення апеляційного суду про задоволення скарги Нацбанку на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О., тому відповідні вимоги скаржника (пункти 5.1, 6.3) підлягають задоволенню у відповідній частині. Тож Суд відхиляє протилежні аргументи Нацбанку (пункт 7.1).

8.20. При цьому Суд зазначає, що ухвалене судом першої інстанції протилежне судове рішення (про відмову в задоволенні скарги Нацбанку) також є таким, що постановлене без врахування судом першої інстанції встановлених законом порядку і вимог для розгляду та вирішення спору про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство, оскільки це рішення постановлене місцевим судом за відсутності в ухвалі належного мотивування для відповідного рішення та з порушенням відповідних норм матеріального та процесуального права.

8.21. Поряд із викладеним, відхиляючи аргументи Нацбанку в тій частині (пункт 7.1), в якій він посилається на встановлену нормами частини третьої статті 9 КУзПБ процесуальну заборону на касаційне оскарження окремих судових рішень у справі про банкрутство, зокрема судових рішень, ухвалених за результатами розгляду скарги на дії арбітражного керуючого (ліквідатора), Суд зазначає про таке.

У цій справі Суд дійшов висновку про фактичний розгляд судами попередніх інстанцій за оскаржуваними рішеннями не скарги на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. в тому розумінні, який закладений законодавцем у частині третій статті 60 та частині шостій статті 61 КУзПБ, а позову у спорі про відшкодування головою ліквідаційної комісії Боржника Гусаром І. О. шкоди, завданої Нацбанку, тоді як заперечення у скарзі Нацбанку на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. є лише складовою обґрунтувань та вимог за позовом у такому спорі (пункти 8.14 - 8.17).

Дійшовши цього висновку, Суд зазначає, що суди припустилися порушення встановлених законом (зокрема статтею 7 КУзПБ) порядку та вимог для розгляду та вирішення спору про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство (пункти 8.17).

Тому за наведених недоліків та порушень, допущених судами попередніх інстанцій при ухваленні як оскаржуваної постанови, так і скасованої нею ухвали, згідно з якими у цій справі з порушенням встановленого законом порядку фактично розглянутий позов та вирішений спір про відшкодування шкоди, завданої особі арбітражним керуючим у справі про банкрутство, Суд доходить висновку про непоширення встановлених нормами частини третьої статті 9 КУзПБ процесуальних обмежень на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, зокрема і оскаржуваної постанови апеляційного суду.

8.22. Крім того, Суд зазначає, що за висновку про порушення у спірних правовідносинах правил та порядку заявлення, розгляду вимог та вирішення судом спору про відшкодування шкоди, завданої арбітражним керуючим (пункти 8.14 - 8.17), Суд не розглядає та не оцінює інші аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2), оскільки ці аргументи вимагають розгляду та оцінки по суті вимог Нацбанку, заперечуваних ним дій/бездіяльності голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. та висновків судів у цій частині, що не допускається за наведених у цій справі допущених порушень матеріального та процесуального права, а здійснюється касаційним судом при перегляді судових рішень у разі дотримання при їх ухваленні правил та порядку заявлення, розгляду відповідних вимог, тобто у вирішеному судом у межах справи про банкрутство за правилами позовного провадження спорі про відшкодування шкоди, завданої арбітражним керуючим.

8.23. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України, дійшовши висновків про відсутність підстав для задоволення скарги Нацбанку на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О. з мотивів, викладених в цій постанові, скасуванню підлягають і оскаржувана постанова апеляційного суду, і скасована нею ухвала суду першої інстанції, як такі, що постановлені всупереч нормам матеріального і процесуального права, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні скарги Нацбанку на дії голови ліквідаційної комісії Боржника Гусара І. О.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Сеніко" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 у справі № 910/21840/14 скасувати.

3. Ухвалити у справі № 910/21840/14 нове рішення: відмовити у задоволенні скарги Національного банку України на дії голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Сеніко" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк