Постанова

від 15.02.2024 по справі 914/791/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 914/791/23

Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду

від 19.10.2023

у складі колегії суддів: Гриців В.М. - головуючий, Зварич О.В., Кравчук Н.М.,

у справі за заявою ОСОБА_2

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і руху справи

1. Господарський суд Львівської області ухвалою від 04.04.2023 відкрив провадження у справі № 914/791/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (далі - боржник, ОСОБА_2 ), ввів процедуру реструктуризації боргів і мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначив керуючим реструктуризації боргів арбітражну керуючу Москву Юлію Орестівну.

2. 27.04.2023 на адресу суд надійшла заява ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) про грошові вимоги до боржника на суму 3 300 000,00 грн., яку ухвалою суду від 28.04.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2023.

3. Господарський суд Львівської області ухвалою від 30.05.2023 у справі №914/791/23 визнав вимоги ОСОБА_3 в розмірі 3 305 368,00 грн., з яких: 5 368,00 грн. судового збору - підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 3 300 000,00 грн. основного боргу - підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів.

4. ОСОБА_1 (кредитор у справі № 914/791/23, далі - ОСОБА_1 , скаржник) подала апеляційну скаргу, просила скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.05.2023 у справі № 914/791/23, постановлену за результатами розгляду вимог кредитора ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення у формі постанови, якою відмовити повністю у визнанні вимог ОСОБА_3 в розмірі 3 305 368,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.05.2023 у справі № 914/791/23.

6.1. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням пункту 17 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини першої статті 2, частини 2 статті 9, частини 2 і 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ) дійшов висновку, що у цій справі апеляційний суд помилково відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.05.2023, постановлену за результатами розгляду вимог окремого кредитора - ОСОБА_3 .

6.2. Апеляційний господарський суд зазначив, що хоч стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, однак в цьому випадку процесуально вірними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. ОСОБА_1 13.11.2023 засобами електронного зв`язку, звернулась з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/791/23.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/791/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023.

9. 06.12.2023 від ОСОБА_3 надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до яких кредитор просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 вважаючи, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду від 19.10.2023 не підлягає касаційному оскарженню в силу положень частини третьої статті 9 КУзПБ.

10. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/791/23 залишено без руху.

10.1. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

10.2. 25.12.2023 від заявника касаційної скарги надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги на суму 2 684,00 грн.

11. Ухвалою від 15.01.2024 Верховний Суд прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/791/23 до провадження;

11.1. Постановив здійснити перегляд ухвали Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/791/23 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

11.2. Надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30.01.2024.

11.3. Витребував з Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 914/791/23.

11.4. Матеріали справи № 914/791/23 надійшли до Верховного Суду 19.01.2024 у кількості 2-х т. із супровідним листом від 15.01.2024 № 914/791/23/2/24 від Господарського суду Львівської області.

11.5. Від кредитора ОСОБА_3 23.01.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій зазначений кредитор просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 914/791/23 - залишити без змін.

12. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX, та з огляду на обставини, вказані у пунктах 9, 11.4. цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 914/791/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

13. Скаржниця аргументувала необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, від 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18.

13.1. Скаржниця зазначила, що зазначені правові позиції Верховного Суду, викладені в оскаржуваній ухвалі від 19.10.2023 у справі № 914/791/23 Західного апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження з непередбачених статтею 264 ГПК України підстав не можуть братися до уваги в правовідносинах у справі № 914/791/23, оскільки: в зазначених правових висновках Верховного Суду правовідносини в майбутньому не позбавляють кредитора оскаржити дії суду, викладені в ухвалах суду про рух справи разом із кінцевим рішенням суду, на відміну від ухвали суду, якою визнано вимоги кредитора, що і є кінцевим рішенням господарського суду.

13.2. Також скаржниця зазначила, що про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у випадку оскарження кредитором ухвали суду окремого кредитора, повноважень судом апеляційної інстанції закрити апеляційне провадження на підставі статті 264 ГПК України, з непередбачених такою нормою підстав, без оскарження кредитором ухвали суду про визнання вимог іншого кредитора одночасно із ухвалою суду за результатами попереднього засідання, виникає необхідність надання правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

18. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо підставності закриття апеляційним судом апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду, якою були затверджені кредиторські вимоги кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність.

19. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.

20. Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, для запобігання будь-яким зловживанням системою оскарження.

21. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

22. За приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

23. Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

24. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону. Тобто, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

25. Статтею 255 ГПК України визначений перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

26. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 ГПК України, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).

27. Водночас, частиною першою статті 3 ГПК України унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Частиною шостою статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

29. Відповідно до частини п`ятої статті 232 ГПК України у випадках, передбачених цим Кодексом або Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовий розгляд закінчується постановленням ухвали, прийняттям постанови чи видачою судового наказу.

30. Згідно із пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

31. Водночас, 21.10.2019 введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019, відповідно до пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня ведення в дію КУзПБ визнано таким, що втратив чинність.

32. Статтею 9 КУзПБ визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

33. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, є такою, що може бути оскаржена в апеляційному порядку.

34. Статтею 113 КУзПБ визначено, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

35. Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

36. Отже, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в силу прямої вимоги закону.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

37. За наявними матеріалами справи вбачається, що заява ОСОБА_3 про грошові вимоги до боржника на суму 3 300 000,00 грн. надійшла на адресу суду 27.04.2023, ухвалою суду від 28.04.2023 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.05.2023.

38. Також за наявними матеріалами справи вбачається, що суд не здійснював розгляд заявлених кредиторських вимог різними кредиторами в одному судовому засіданні, а розглянув такі вимоги в різні дні з прийняттям по кожному кредитору окремої ухвали (наприклад, ухвала від 24.10.2023 - про розгляд кредиторських вимог Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області).

39. Разом з тим, за наявною в відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією, 30.05.2023 місцевий господарський суд, поміж іншим, визначив розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 7 324 198,66 грн., що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів боржника, до яких також включено кредиторські вимоги ОСОБА_3 в розмірі 3 305 368,00 грн.

40. З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу, що скасування оскаржуваної ухвали саме по собі не вплине на визначений ухвалою 30.05.2023 розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 7 324 198,66 грн., що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів боржника.

41. Отже, розгляд заяви ОСОБА_3 про розгляд кредиторських вимог хоч і здійснювався окремо в межах провадження у справі про неплатоспроможність, однак по суті не є самостійним рішенням, яке стосується вимог відповідного кредитора та, з урахуванням зазначених у пунктах 27 - 36 мотивувальної частини цієї постанови, така ухвала сама по собі не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

42. Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що така ухвала не може бути оскаржена без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

43. Посилання скаржника на необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, від 08.01.2019 у справі № 922/1906/18, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, від 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі № 917/1185/18, колегія суддів вважає необґрунтованим.

44. Системний аналіз змісту зазначених постанов та висновків апеляційного суду свідчить про те, що в цьому випадку апеляційний суд застосував правову позицію Верховного Суду лише в частині визначеної необхідної процесуальної поведінки суду у випадку помилкового відкриття апеляційного провадження. Тому, за наявності різних встановлених обставин, підстави для відступу саме від викладеної у зазначених постановах правової позиції відсутні.

45. Суд звертає увагу, що касаційна інстанція згідно з приписами частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.

Висновки за результатами касаційного провадження

47. Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

49. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. На підставі викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

51. У зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України покладається на ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 № 914/791/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков