Справа № 357/11999/23
Провадження № 2/357/704/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., Кононюку П.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
В С Т А Н О В И В :
26.09.2023 представник позивача, адвокат Дзюба Максим Юрійович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 03.10.2023, обґрунтовуючи тим, що 18.10.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, на виконання якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 360 000 доларів США, про що ОСОБА_5 було складеною розписку. На умовах договору позики ОСОБА_5 мала погасити заборгованість перед ОСОБА_1 у строк до 01.07.2018. Напередодні настання строку повернення позики, ОСОБА_5 уклала договори дарування зі своєю дочкою ОСОБА_2 щодо наступних об`єктів нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, 23 червня 2018 року; земельної ділянки, кадастровий номер 3220487400:02:008:0065, 23 червня 2018 року; земельної ділянки, кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, 23 червня 2018 року; об`єкту нерухомого майна - квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 23 червня 2018 року; 9/10 частин квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 12 грудня 2017 року. Відчуживши вищевказане майно, ОСОБА_5 не погасила заборгованість перед ОСОБА_1 . У зв`язку із чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2021 у справі №357/13488/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021, було ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10062000 грн. Наразі відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, але закінчити його не вдається через відсутність у ОСОБА_5 достатньої кількості активів для погашення боргу. Вбачаючи в договорах дарування нерухомого майна, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ознаки фраудаторності, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності (справа № 369/14427/19). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2020 заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, було задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована 12.12.2017; земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, яка зареєстрована 23.06.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Трушківська, яка зареєстрована 23.06.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Пилипчанська, яка зареєстрована 23.06.2018; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 23.06.2018. В подальшому, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022, у справі №369/14427/19, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , 3-ті особи: ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 у справі №369/14427/19 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 залишено без змін. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 369/14427/19 відкрито касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень», про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2023. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023 у справі №369/14427/19 задоволено клопотання ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову, які вжито ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2020 у цивільній справі № 369/14427/19. Не погоджуючись із ухвалою про скасування заходів забезпечення позову, 13.07.2023 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду. Попри те, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, у справі № 369/14427/19, про скасування заходів забезпечення позову, не набрала законної сили, оскільки у визначені ЦПК України строки на неї було подано апеляційну скаргу, 19.07.2023, рішеннями державного реєстратора Ставищенської селищної ради Олефір Петра Петровича №№68520833, 68521173, 68521111, 68521012 та 68520924 від 19.07.202,3 було припинено дію обтяжень, які були накладені в інтересах ОСОБА_1 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2020 у справі № 369/14427/19. Скориставшись відсутністю обтяжень, 24.07.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за №1687. Предметом зазначеного договору купівлі-продажу була земельна ділянка з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050. Цього ж дня, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1685. Предметом зазначеного договору купівлі-продажу була земельна ділянка з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065. Крім того, 24.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1693. Предметом зазначеного договору купівлі-продажу була земельна ділянка з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955.Сторона позивача вважає, що вищевказані договори купівлі-продажу земельних ділянок є фраудаторними правочинами, які мають бути визнані недійсними, оскільки метою цих договорів є ухилення від виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2021 у справі № 357/13488/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 10062000 грн., а також можливого рішення про задоволення позову у цивільній справі № 369/14427/19. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). В даному випадку ОСОБА_2 , яка уклала договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяла очевидно недобросовісно та зловживала правом стосовно ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є співвідповідачем у цивільній справі № 369/14427/19, тому у випадку задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 буде скасовано її право власності на земельні ділянки і ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості її матері, ОСОБА_5 , зверне стягнення на вищезгадані земельні ділянки. Вчинені співвідповідачами правочини з купівлі-продажу земельних ділянок є продовженням заходів, які мають на меті створити перешкоди для виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 коштів за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Водночас, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження № 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Отже, той факт, що договори купівлі-продажу були укладені між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , як покупцями, під час розгляду справи (№ 369/14427/19), за результатом розгляду якої право власності ОСОБА_2 може бути припиненим, а боргові зобов`язання її матері, ОСОБА_5 , перед ОСОБА_1 виконаними - спонукало співвідповідачів досягнути протиправної мети укладенням таких договорів, а саме додатково унеможливити процедуру звернення стягнення на майно при виконанні рішення суду. Таким чином, оскільки оспорювані договори купівлі-продажу є недійсними, а недійсні договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю, тому рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. про реєстрацію права власності № 68572511 від 24.07.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050, № 68572069 від 24.07.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065 та № 68575241 від 24.07.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955 є такими, що підлягають скасуванню. Тому, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 24.07.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альоною Петрівною, зареєстрований в реєстрі за №1687, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220485100:05:008:0050, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 24.07.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альоною Петрівною, зареєстрований в реєстрі за №1685, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220487400:02:008:0065, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 24.07.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альоною Петрівною, зареєстрований в реєстрі за №1693, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220488300:01:002:0955, скасувати рішення приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альони Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: № 68572511 від 24.07.2023 (запис № 51101052) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: рішення щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220485100:05:008:0050 за ОСОБА_3 , скасувати рішення приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альони Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: № 68572069 від 24.07.2023 (запис № 51100705) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме рішення щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065 за ОСОБА_3 , скасувати рішення приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Приймак Альони Петрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: № 68575241 від 24.07.2023 (запис № 51103455) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955 за ОСОБА_4 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
05.10.2023 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
06.10.2023 судом постановлено ухвалу, про задоволення заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову, та вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1554342032204), власником якої є ОСОБА_4 , на земельну ділянку з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Трушківська (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1039139832204), власником якої є ОСОБА_3 та на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Пилипчанська (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 929828632204), власником якої є ОСОБА_3 .
02.11.2023 відповідачка - ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, не доведені належними та допустимими доказами та не підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 у справі №369/14427/19 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , 3-ті особи: ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень», про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2023 у справі № 369/14427/19 Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 залишено без змін та вказане рішення набрало законної сили 15.05.2023. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі №369/14427/19. Після набрання рішення суду першої інстанції законної сили, судом першої інстанції у справі №369/14427/19 розглянув клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та постановив ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2020. Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою від 03.07.2023, подав апеляційну скаргу, оскільки вважав ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову незаконною, а висновки про необхідність скасування заходів забезпечення позову передчасними. Постановою Київського апеляційного суду від 17.10.2023 у справі № 369/14427/19 ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову, залишено без змін. Постанова Київського апеляційного суду від 17.10.2023 набрала законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Так, 24.07.2023 нею було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, укладений з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1693, договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3220485100:05:008:0050, укладений з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1687 та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер: 3220487400:02:008:0065, укладений з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1685. Вказані правочини було укладено між відповідачами після набрання законної сили ухвалою суду від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову. Приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. 24.07.2023 здійснено державну реєстрацію права власності покупців земельних ділянок: ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, ОСОБА_3 на земельні ділянки, кадастрові номери: 3220485100:05:008:0050, 3220487400:02:008:0065. При цьому, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. було дотримано законодавчо встановленої процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проведено всі необхідні перевірки щодо наявності заборони відчуження (арешту) та інших обтяжень земельної ділянки та щодо наявності заборони відчуження (арешту) на майно ОСОБА_2 . Так, в пункті 7 Договорів купівлі-продажу-1, 2, 3 земельних ділянок зазначено:«Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності неї нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та суб`єкта, сформованих Приймак А.П, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, під забороною відчуження (арештом) земельна ділянка не перебуває, обтяження іпотекою відсутнє.». В пункті 8 Договорів купівлі-продажу-1,2, 3 земельних ділянок зазначено:«Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та податкові застави, виданого Приймак А.П., приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, у податковій заставі майно Продавця та кошти Продавця не перебувають.». Згідно пункту 9 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок:«Продавець свідчить, що вказана земельна ділянка до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, і під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких Продавець зобов`язаний утримувати за законом або за договором; земельна ділянка не надана в користування наймачам; нема прав третіх осіб щодо земельної ділянки (права застави, оренди, користування, сервітуту тощо)....». Договори купівлі-продажу -1, 2, 3 земельних ділянок від 24.07.2023, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстровані в реєстрі за №1693, 1687, 1685, містять усі істотні умови, передбачені чинним законодавством України, підписані сторонами, нотаріально посвідчені. При реєстрації, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. було встановлено відсутність заборони відчуження (арешту) та інших обтяжень щодо земельних ділянок, а також було встановлено відсутність заборони відчуження (арешту) на майно ОСОБА_2 , а відтак, приватним нотаріусом не встановлено підстав для відмови чи зупинення проведення реєстраційних дій, та відповідно він прийняв рішення, що наявні законні підстави, для виконання таких реєстраційних дій. Отже, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. у відповідності до п.6, 8, 18, абз. 9 п. 30, абз. 3 п. 31-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. З ст. 10, ст.22 та п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», було здійснено державну реєстрацію права власності на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 24.07.2023, зареєстрованих в реєстрі за №№ 1693, 1687,1685.При цьому, позивач та не надала жодного доказу визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, згідно яких право власності на відчужувані земельні ділянки належало їй, ОСОБА_2 . Отже, вона законно володіла земельними ділянками, оскільки недійсність правочинів на підставі яких вона набула зазначені земельні ділянки у власність, не встановлена законом та не визнано судом, а право власності на земельні ділянки було зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства України, та мала всі правові підстави розпоряджатися своєю приватною власністю на власний розсуд, оскільки на момент відчуження нею земельних ділянок не існувало жодної правової підстави, яка б забороняла їй або обмежувала її право розпоряджатися своїм майном. Одночасно, оскаржувані правочини купівлі-продажу земельних ділянок спрямовувались на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами та договори є реально виконаними. При цьому вона, як продавець, земельних ділянок, так і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли добросовісно, розумно, дотримувались вимог чинного законодавства, виконали належним чином обов`язки сторін договорів купівлі-продажу. Позивачем та надано жодного доказу щодо недодержання сторонами в момент вчинення оскаржуваних правочинів вимог чинного законодавства України. В момент вчинення оскаржуваних правочинів між нею, як продавцем, та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як покупцями земельних ділянок, було дотримано вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави недійсності правочину, встановлені відповідно до приписів частини першої статті 215 ЦК України. Також, позивач стверджує, що оскаржувані договори купівлі-продажу є фраудаторними правочинами і мають бути видані недійсними, оскільки метою цих договорів є ухилення ОСОБА_5 від виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/13488/18, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10 062 000,00 грн, тобто вимоги позивача обґрунтовані наявністю заборгованості у ОСОБА_5 відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/13488/18 у сумі 10062000,00 грн перед позивачем та намаганням ОСОБА_5 ухилитися від погашення цього боргу. Однак, ані ОСОБА_5 , яка згідно рішення суду у справі № 357/13488/18 має заборгованість перед позивачкою у сумі 10062000,00 грн, ані позивач - ОСОБА_1 не є сторонами оскаржуваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, сторони оскаржуваних правочинів не мали жодних взаємовідносин з позивачем, договори не укладали, жодних зобов`язань по відношенню до Позивача по справі не мають. Отже, позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона не с стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок. При цьому позивачка не надала жодного доказу щодо порушення її законних прав та інтересів в момент укладення договорів купівлі-продажу,тим більше, не навела доказів щодо недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог чинного законодавства, що є підставами недійсності правочинів в розумінні ст.215 ЦК України. Доводи позивачки щодо того, що ОСОБА_2 , укладаючи оскаржувані договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діяла очевидно недобросовісно та зловживала правом стосовно ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є співвідповідачем у цивільній справі № 369/14427/19, тому у випадку задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 буде скасовано її право власності на земельні ділянки і ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості її матері, ОСОБА_5 , зверне стягнення на вищезгадані земельні ділянки, є хибними та такими що мають бути відхилені судом, оскільки оскарження судового рішення в касаційному порядку не є підставою для зупинення дії судового рішення. Отже, доводи позивачки щодо фраудаторності та визнання недійсними правочинів, а саме: договорів купівлі-продажу земельних ділянок є хибними та такими, що грунтуються виключно на припущеннях позивачки, на яких доказування ґрунтуватися не може. А тому, просила відмовити у задоволенні позову повністю.
03.11.2023 відповідач - ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними та не підлягають задоволенню в повному обсязі. 24.07.2020 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., реєстровий номер 1693. Згідно даного договору він придбав земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Фурси, кадастровий номер 3220488300:01:002:0955 у ОСОБА_2 . Державним реєстратором приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. 24.07.2023 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, за ним, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68575241 від 24.07.2023. При цьому державним реєстратором приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. було дотримано законодавчо встановленої процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та проведено всі необхідні перевірки щодо наявності заборони відчуження (арешту) та інших обтяжень земельної ділянки та щодо наявності заборони відчуження (арешту) на майно ОСОБА_2 . Так, в пункті 7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023 зазначено: «Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та суб`єкта, сформованих Приймак А.П, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, під забороною відчуження (арештом) земельна ділянка не перебуває, обтяження іпотекою відсутнє. В п. 8 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023 зазначено: «Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та податкові застави, виданого Приймак А.П., приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, у податковій заставі майно Продавця та кошти Продавця не перебувають.». Згідно п. 9 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023: «Продавець свідчить, що вказана земельна ділянка до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, і спорі і під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких Продавець зобов`язаний утримувати за законом або за договором; земельна ділянка не надана в користування наймачам; нема прав третіх осіб щодо земельної ділянки (права застави, оренди, користування, сервітуту тощо)....». Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., реєстровий номер 1693, містить усі істотні умови, передбачені чинним законодавством України, підписаний сторонами, нотаріально посвідчений. Реєстрацію його права власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, було здійснено 24.07.2023. Таким чином, в момент вчинення правочину між ОСОБА_2 , як продавцем, та ним, ОСОБА_4 , як покупцем, щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, а саме, договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 24.07.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрованого в реєстрі за №1693, сторонами правочину було дотримано вимог чинного законодавства України, а також згідно проведених державним реєстратором перевірок, було встановлено відсутність заборони відчуження (арешту) та інших обтяжень щодо земельної ділянки, а також було встановлено відсутність заборони відчуження (арешту) на майно продавця земельної ділянки ОСОБА_2 . Також, при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023 та при здійсненні відповідної державної реєстрації права власності державним реєстратором приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., було дотримано законодавчо встановленої процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог, встановлених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснено державну реєстрацію. Отже, зважаючи на відсутність будь-яких заборони відчуження (арешту) та інших обтяжень щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:01:002:0955 та іншого майна ОСОБА_2 на момент укладення договору купівля-продажу земельної ділянки від 24.07.2023, вона мала всі правові підстави розпоряджатися своєю приватною власністю на власний розсуд, оскільки на момент відчуження нею земельних ділянок не існувало жодної правової підстави, яка б забороняла їй або обмежувала її право розпоряджатися своїм майном. Одночасно, правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, спрямовувався на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, договір є реально виконаним. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 діяли добросовісно, розумно, дотримувались вимог діючого законодавства, виконали належним чином обов`язки сторін у відповідності до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.07.2023. Відтак, він є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки він був вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державно реєстрі речових прав на нерухоме майно. Звертає увагу суду на те, що ані ОСОБА_5 , яка згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/13488/18 має заборгованість перед позивачем у сумі 10 062 000,00 гривень, ані позивач - ОСОБА_1 не є сторонами оскаржуваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Таким чином, позов подано неналежним позивачем, а саме - особою, з якою у нього не має жодних взаємовідносин, договір не укладав, жодних зобов`язань по відношенню до позивачки по справі не має. Також, позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в момент їх укладення її права та інтереси не порушувалися. Крім того, позивачка не надала жодного доказу щодо порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 її законних прав та інтересів в момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тим більше, не навела доказів щодо недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог чинного законодавства. Таким чином, сторонами правочину, а саме: договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 24.07.2023 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрованого в реєстрі за №1693, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_4 , як покупцем щодо земельної ділянки, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, було дотримано вимог чинного законодавства України при вчиненні даного правочину, сторони діяли добросовісно, розумно, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином. А доводи позивачки щодо фраудаторності правочину, а саме: договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого 24.07.2023 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрованого в реєстрі за №1693, та щодо визнання його недійсним і як наслідок скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях позивачки, є безпідставними та необґрунтованими. З огляду на фактичні обставини справи, а також з урахуванням того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження своїх вимог, вважає що правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому, просив відмовити у задоволенні позову до нього про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
06.11.2023 відповідачка - ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов є необґрунтованим та безпідставним та таким що не підлягає задоволенню в повному обсязі. 24.07.2020 між нею та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 3220485100:05:008:0050, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1687 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0895 га, кадастровий номер:3220487400:02:008:0065, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1685. 24.07.2020 державним реєстратором, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П. було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки, при цьому державним реєстратором було здійснено перевірки щодо наявності/відсутності заборон відчуження (арештів) щодо земельних ділянок, а також заборон відчуження (арештів) та інших обтяжень щодо продавця - ОСОБА_2 . Згідно п. 7, 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, зареєстрованого в реєстрі за №1687: «під забороною відчуження (арештом) земельна ділянка не перебуває, обтяження іпотекою відсутнє». Згідно пунктів 7, 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0895 га, кадастровий номер: 3220487400:02:008:0065, зареєстрованого в реєстрі за № 1685: «під забороною відчуження (арештом) земельна ділянка не перебуває, обтяження іпотекою відсутнє». Згідно п. 9 зазначених договорів, «Продавець свідчить, що вказана земельна ділянка до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, і спорі і під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом або за договором; земельна ділянка не надана в користування наймачам; нема прав третіх осіб щодо земельної ділянки (права застави, оренди, користування, сервітуту тощо), не застережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання земельної ділянки за призначенням немає». В позовній заяві позивачкою не наведено доказів щодо недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог чинного законодавства. Отже, оскільки при вчиненні оскаржуваних правочинів сторонами дотримано вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, то відсутні підстави для визнання недійсними оскаржуваних правочинів - договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Також, вважає, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона - ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельних ділянок, а позивачка не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, отже, оспорювані договори не порушують права та законні інтереси позивачки. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельних ділянок, кадастрові номери: 3220485100:05:008:0050 та 3220487400:02:008:0065, оскільки при укладенні та посвідченні угод щодо купівлі-продажу земельних ділянок, державним реєстратором було встановлено відсутність будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження продавцем, ОСОБА_2 своїм майном, а саме, земельними ділянками. Враховуючи зазначене, вважає що позовні вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, а тому просила відмовити у задоволенні позову.
04.12.2023 судом постановлено ухвалу, про відмову у задоволенні клопотання представника позивачки, адвоката Горшкової Анастасії Олександрівни, про зупинення провадження у справі, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
04.12.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
08.01.2024 відповідачка - ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що ознайомившись із підставами та доводами позивача зазначеними в позовній заяві та з оглядом на посилання позивача на висновки, яких дійшов Верховний суд у постанові від 22.11.2023 по справі №369/14427/19, зазначає, що не погоджується із вказаними доводами позивача та вважає їх хибними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях. Звертає увагу суду на те, що постанова Верховного суду по справі №369/14427/19, на яку посилається позивачка, винесена та набула чинності 22.11.2023, а оскаржувані договори купівлі-продажу нерухомого майна укладені 24.07.2023, тобто на момент коли були чинними рішення суду першої інстанції від 13.10.2022 та постанова Київського апеляційного суду від 15.05.2023, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, що свідчить про те, що правочини учинено нею у період, коли вона мала всі правові підстави розпоряджатися своєю приватною власністю на власний розсуд, оскільки на момент відчуження нею земельних ділянок не існувало жодної правової підстави, яка б забороняла їй або обмежувала її право розпоряджатися своїм правом та були відсутні судові рішення за позовом позивача про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, на підставі яких вона набула право власності на зазначені земельні ділянки. Також, оскарження позивачкою судового рішення в касаційному порядку не є перешкодою для розпорядження нею, ОСОБА_2 , своєю приватною власністю на власний розсуд, оскільки таке не передбачено законом. Також, звертає увагу, що всі оспорювані правочини спрямовувалися на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами та договори реально виконані. При цьому, всі відповідачі діяли добросовісно, їх поведінка відповідала критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов?язання, яке правомірно виникло,повинне бути виконане належним чином. А тому, доводи позивачки не знаходять свого підтвердження матеріалами справи. Вона повністю не погоджується із вказаними в позовній заяві доводами позивачки, оскільки вважає такі доводи хибними і безпідставними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях. До винесення Верховним судом постанови від 22.11.2023 року у справі №369/14427/19 та на момент укладання оскаржуваних правочинів вона не мала жодних зобов?язань перед позивачкою, а припущення про те, що укладення оспорюваних договорів мало на меті невиконання зобов?язань за договором позики перед кредитором особою що не є учасником цієї справи - ОСОБА_5 , не є достатнім для висновку про очевидну її недобросовісність та не є підставою для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними. Позивачкою не надано жодного доказу, який би вказував на наявність очевидної недобросовісності та зловживання правами стосовно позивача, яка не є кредитором ОСОБА_2 під час укладення оскаржуваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, тож посилання позивача на ці обставини є непідтвердженими. Доводи позивачки щодо того, що ОСОБА_2 , укладаючи оскаржувані договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діяла очевидно недобросовісно та зловживала правом стосовно ОСОБА_1 , оскільки вона є співвідповідачем у цивільній справі №369/14427/19, мають бути відхилені судом, оскільки постановою Верховного суду від 22.11.2023 у цій справі встановлено недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора ОСОБА_5 при укладанні договорів дарування земельних ділянок, водночас, Верховний суд у своєму рішенні яке є остаточним та оскарженню не підлягає, не встановив жодних ознак недобросовісності у діях ОСОБА_2 , ані при укладанні договорів дарування земельних ділянок з ОСОБА_5 , ані при укладанні інших договорів щодо розпорядження даними земельними ділянками. Лише наявність у іншої особи, попереднього власника земельних ділянок, непогашених грошових зобов?язань не дає кредитору достатніх підстав оскаржувати будь-які вчинені наступним власником правочини за відсутності належних правових підстав. До того ж, позивачка не є стороною спірних договорів, а відтак, за правилами частини 2 статті 215 ЦК України має право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину, якщо він доведе, що є заінтересованою особою та підтвердить, що його права і законні інтереси безпосередньо порушені договором та у результаті визнання договору недійсним та проведення реституції її права чи інтереси будуть відновлені. Позивачка не була стороною договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 24.07.2023, а майно, відчужене за цими договорами, є власністю інших осіб, укладення оскаржуваних договорів не порушує цивільних прав позивачки і визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок не призведе до відновлення її прав, а навпаки порушить права власників земельних ділянок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є добросовісними набувачами земельних ділянок, оскільки при укладенні та нотаріальному посвідченні угод щодо купівлі-продажу земельних ділянок, державним реєстратором було встановлено відсутність будь-яких заборон чи обмежень щодо розпорядження продавцем - ОСОБА_2 своїм майном - земельними ділянками (правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року по справі №925/1351/19). Відповідач вважає, що права ОСОБА_1 , як кредитора особи що не є учасником цієї справи - ОСОБА_5 , не можуть бути задоволені за рахунок нерухомого майна, зокрема земельних ділянок, власниками яких є інші особи, які не мали та не мають з ОСОБА_1 жодних правовідносин та які є добросовісними набувачами даних земельних ділянок. Вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок не суперечать вимогам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Водночас, вищенаведені обставини справи вказують на те, що позивачкою не підтверджено порушення спірними правочинами її прав або інтересів. Позивачкою не доведено порушення відповідачами основних принципів цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а також перевищення відповідачами своїх цивільних прав. Тому, враховуючи вищевикладене, просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_9 у повному обсязі.
Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Представник позивачки, адвокат Горшкова Анастасія Олександрівна, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачки - ОСОБА_2 , адвокат Червона Ганна Олександрівна, в судовому засіданні підтримала викладені у відзиві та додаткових поясненнях обставини та просила відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 13.11.2023 подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги не визнає та просила відмовити у задоволенні позову.
Відповідачка - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, 13.11.2023 подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести за її відсутності, позовні вимоги не визнає та просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , має 2 групу інвалідності, а відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , є дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується матеріалами справи (Т. 1 а.с. 11, 40, 41, 42, 123-124, 190-191).
18.10.2017 ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_1 суму в гривнях, що еквівалентно 360000,00 доларів США, які зобов`язується повернути до 01 липня 2018 року, про що склала відповідну розписку від 18 жовтня 2017 року.
06.07.2021 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі № 357/13488/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 18 жовтня 2017 року у розмірі 10 062 000,00 грн. (Т. 1 а.с. 14-27).
23.06.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3220485100:05:008:0050, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Пилипчанська сільська рада, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 627 (Т. 1 а.с. 28-31).
23.06.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер: 3220488300:01:002:0955, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 629 (Т. 1 а.с. 36-39).
23.06.2018 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,0895 га, кадастровий номер: 3220487400:02:008:0065, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Трушківська сільська рада, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О. Л., зареєстрований в реєстрі за № 631 (Т. 1 а.с. 32-35).
08.09.2020 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі №369/14427/19, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: об`єкт нерухомого майна: квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована 12.12.2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1435181432103, номер об`єкту в РПВН: 9688881, номер запису про право власності: 25330877; об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:002:0955, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, яка зареєстрована 23.06.2018 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1554342032204, номер запису про право власності: 26772854; об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером: 3220487400:02:008:0065, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Трушківська, яка зареєстрована 23.06.2018 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1039139832204, номер запису про право власності: 26773264; об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050, що знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с/рада Пилипчанська, яка зареєстрована 23.06.2018 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 929828632204, номер запису про право власності: 26772365; об`єкт нерухомого майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 23.06.2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 355703732224, номер запису про право власності: 26773636 (Т. 1 а.с. 43-47).
13.10.2023 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі №369/14427/19, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , 3-ті особи: ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.
15.05.2023 постановою Київського апеляційного суду, у справі №369/14427/19, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 залишено без змін (Т. 1 а.с. 48-65).
29.06.2023 ухвалою Верховного Суду у справі № 369/14427/19 відкрито касаційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень», про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2023 (Т. 1 а.с. 66-69).
03.07.2023 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, у справі №369/14427/19, задоволено клопотання ОСОБА_2 , про скасування заходів забезпечення позову та скасовано заходи забезпечення позову, які вжито ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2020 у цивільній справі № 369/14427/19 (Т. 1 а.с. 70-73).
13.07.2023 позивачка - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову (Т. 1 а.с. 74-80) та 17.10.2023 постановою Київського апеляційного суду, у справі №369/14427/19, ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2023, про скасування заходів забезпечення позову, залишена без змін, що визнається сторонами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
24.07.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 3220485100:05:008:0050, площею 0,10 газ цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Пилипчанська сільська рада, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1687 (Т. 1 а.с. 96-99).
24.07.2023 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220487400:02:008:0065, площею 0,0895 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Трушківська сільська рада, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1685 (Т. 1 а.с. 100-103).
24.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером: 3220488300:01:002:0955, площею 0,10 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1693 (Т. 1 а.с. 104-107).
Вищезазначені обставини також підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (Т. 1 а.с. 84-95).
Також, встановлено, що відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , а відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 (Т. 1 а.с. 125-128).
22.11.2023 постановою Верховного суду у справі №369/14427/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2023 скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів дарування від 23.06.2018, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко Оксаною Леонідівною та зареєстрованих в реєстрі за №№ 627, 629, 631, та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким визнано недійсними договори дарування від 23.06.2018, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко Оксаною Леонідівною та зареєстровані в реєстрі за № 627 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, площею 0,1000 га, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Пилипчанська сільська рада; №629 - щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, площею 0,1000 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси; №631 - земельної ділянки кадастровий номер 3220487400:02:008:0065, площею 0,0895 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, розташованої за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Трушківська сільська рада. В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.10.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 15.05.2023 залишено без змін (Т. 1 а.с. 235-243).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі№ 905/1227/17.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, та згідно статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
За пунктом 6 статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Отже, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів, в тому числі, на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.
Особа, яка відчужує майно на користь іншої особи за наявності спору щодо дійсності правочину на підставі якого продавцем було набуто право на це майно, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно потерпілої сторони, оскільки укладається договір купівлі-продажу, який порушує майнові інтереси потерпілого і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 вказано, що приватно -правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 757/33392/16, у якій зазначено, що правочином, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним правочином), може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Судом встановлено, що між позивачкою - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка не є учасником даної справи, наявні зобов`язання, які виникли за договором позики від 18 жовтня 2017 року.
Факт дійсності зазначеного боргового зобов`язання, його розмір та невиконання ОСОБА_5 підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.07.2021 у справі №357/13488/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.11.2021, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за розпискою від 18 жовтня 2017 року у розмірі10 062 000,00 грн, що становить еквівалент отриманих у позику 360 000,00 дол. США.
Позивачка - ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на фраудаторність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зазначаючи, що оспорювані правочини вчинені ОСОБА_2 без наміру створення правових наслідків. ОСОБА_2 , яка уклала договори купівлі-продажу земельних ділянок з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяла очевидно недобросовісно та зловживала правом стосовно ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є співвідповідачем у цивільній справі №369/14427/19, тому у випадку задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 буде скасовано її право власності на земельні ділянки і ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості її матері, ОСОБА_5 , зверне стягнення на вищезгадані земельні ділянки. Тобто, вчинені відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правочини з купівлі-продажу земельних ділянок є продовженням заходів, які мають на меті створити перешкоди для виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 коштів за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У правових висновках, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
У постанові від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц також зроблено наступні висновки, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Критеріями, які Верховний Суд називає для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.
Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Встановлено, що 24.07.2023 ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: 1) договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220488300:01:002:0955, укладений з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1693, договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220485100:05:008:0050, укладений з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., зареєстрований в реєстрі за № 1687 та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3220487400:02:008:0065, укладений з ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П.. зареєстрований в реєстрі за № 1685.
В пунктах 7, 8, 9 Договорів купівлі-продажу земельних ділянок зазначено, що згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності неї нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та суб`єкта, сформованих Приймак А.П, приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, під забороною відчуження (арештом) земельна ділянка не перебуває, обтяження іпотекою відсутнє, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та податкові застави, виданого Приймак А.П., приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 24 липня 2023 року, у податковій заставі майно продавця та кошти продавця не перебувають та продавець свідчить, що вказана земельна ділянка до цього часу нікому не продана, не подарована, не заставлена, і спорі і під забороною (арештом) та в податковій заставі не перебуває, внаслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом або за договором; земельна ділянка не надана в користування наймачам; нема прав третіх осіб щодо земельної ділянки (права застави, оренди, користування, сервітуту тощо).
Вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок від 24.07.2023, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округ) Київської області Приймак А.П., зареєстровані в реєстрі за №№ 1693, 1687, 1685, містять усі істотні умови, передбачені чинним законодавством України, підписані сторонами, нотаріально посвідчені. Реєстрацію відповідного права власності покупців земельних ділянок було здійснено 24.07.2023, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, позивачкою не доведено належними, достатніми та допустимими доказами обставини щодо недодержання сторонами, відповідачами у даній справі, в момент вчинення оскаржуваних правочинів вимог чинного законодавства України та не надано доказів для кваліфікації вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, як фраудаторних, оскільки відчуження майна відбулося особою, яка не є боржником, яка має значну непогашену заборгованість, на підставі оплатного правочину та на користь не пов`язаної особи.
Крім того, постановою Верховного суду від 22.11.2023 року, у цивільній справі № 369/14427/19, встановлено недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора ОСОБА_5 , при укладанні договорів дарування земельних ділянок, а саме: ОСОБА_5 при безоплатному відчуженні земельних ділянок діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам ОСОБА_1 , оскільки відчуження належного їй майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на її майно, як боржника за позиковим зобов`язанням.
Водночас, Верховний суд у своєму рішенні не встановив жодних ознак недобросовісності у діях відповідачки - ОСОБА_2 , ані при укладанні договорів дарування земельних ділянок з ОСОБА_5 , ані при укладанні інших договорів щодо розпорядження ОСОБА_2 даними земельними ділянками.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».
При цьому, особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Велика Палата Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 вказала, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту Одне право має захищатися одним позовом. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Тому, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Отже, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Крім того, завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яке прагне досягнути позивач, звертаючись до суду.
Предметом спору в даній справі є визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок укладені 24.07.2023: між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220485100:05:008:0050, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1687, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220487400:02:008:0065, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1685 та між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220488300:01:002:0955, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Приймак А.П., та зареєстрований в реєстрі за № 1693.
Так, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування
Однак, в даному випадку, обраний позивачкою спосіб захисту прав, шляхом визнання оспорюваних договорів недійсними є неефективним засобом відновлення порушеного права, оскільки, за загальним правилом, наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція, відповідно, визнання договорів щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком звільнення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивачки, яка не є власником майна, відчуженого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, провадження № 61-39342св18.
Згідно правового висновку, Верховного Суду зробленого у постанові від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц, позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно змісту ст.11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача та якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, суд залучає до участі співвідповідача лише за клопотанням позивача, однак, враховуючи зазначені положення ЦПК України, позивачка клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача, зокрема ОСОБА_5 , не заявила.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, зокрема, 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Однак, враховуючи вищезазначене, позивачка не скористалася своїм правом до закінчення підготовчого провадження у справі змінити предмет або підставу позову та залучити до участі у справі співвідповідача, а на підготовчому засіданні представник позивачки остаточно визначилася з предметом спору та характером спірних правовідносин, позовними вимогами та складом учасників судового процесу, які зазначені у позовній заяві.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Тому, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, заходи забезпечення позову, обрані ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року, у справі № 357/11999/23, провадження № 2-з/357/166/23, підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 158, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_4 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_10 ), про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, обрані ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року, у справі № 357/11999/23, провадження № 2-з/357/166/23, шляхом зняття арешту з нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером: 3220488300:01:002:0955, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с. Фурси (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1554342032204), власником якої є ОСОБА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером: 3220487400:02:008:0065, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с/рада Трушківська (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1039139832204), власником якої є ОСОБА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3220485100:05:008:0050, що знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, с/рада Пилипчанська (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 929828632204), власником якої є ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.\
Повний текст рішення складено 16.02.2024.
Суддя О. В. Бондаренко
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2024 |
Оприлюднено | 20.02.2024 |
Номер документу | 117040933 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Бондаренко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні