Ухвала

від 09.02.2024 по справі 695/4784/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/4784/23

номер провадження 2/695/482/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Варданян Л.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Побиванця Ю.В.,

представника відповідача адвоката Сизька Д.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради (далі відповідач), в якому просить зобов`язати виконавчий комітет Гельмязівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі, створеної на підставі рішення виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради № 165 від 12.08.2021 для визначення збитків з приводу самовільного використання земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ІІ-ЧР № 013549 від 03.02.2003 площею ріллі 2,9705 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7121588400:06:002:0610 у межах та у спосіб визначені чинним законодавством.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка, яка перебувала в оренді ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПЛЕШКАНІ». Внаслідок неналежного використання орендарем вказаної земельної ділянки не за її призначенням, значно погіршено її стан та родючість. 25 вересня 2023 року позивач звернувся до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради із заявою до комісії з визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам на території Гельмязівської сільської ради для визначення збитків з приводу самовільного використання земельної ділянки, належної позивачу. Однак листом Гельмязівської сільської ради повідомлено позивача, що його заява не є предметом розгляду комісії, оскільки вказана комісія була створена з метою збільшення надходжень від плати за землю, захисту майнових прав сільської ради від несумлінних землекористувачів, не допущення безоплатного використання земельних ділянок. Вважаючи, таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2019 у справі № 917/902/18.

26 грудня 2023 року ухвалою Золотоніського міськрайонного суду відкрито провадження у справі на підставі даного позову за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду даної справи.

22 січня 2024 року представник відповідача адвокат Сизько Дмитро Борисович надав до суду клопотання, згідно з яким просить закрити провадження у даній справі, оскільки спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач, звертаючись з даним позовом до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в порядку цивільного судочинства посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2019 у справі № 917/902/18, які, на думку представника відповідача адвоката Сизька Дмитра Борисовича не є релевантними для даних правовідносин. Як зазначено у клопотанні спір, який виник між сторонами є публічно-правовим, а тому має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача адвокат Сизько Дмитро Борисович на задоволенні клопотання наполягав, просив суд закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Позивач та його представник адвокат Побиванець Юрій Володимирович проти задоволення клопотання заперечували посилаючись на те, що справа з аналогічними предметом та підставами спору розглядалася за правилами адміністративного судочинства, на підтвердження чого надали копію постанови Черкаського апеляційного суду від 02.06.2020 у справі № 695/403/20.

Суд вислухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, зазначає про таке.

Стаття 124 Конституції Українизакріплює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції Українипринципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до ч.1ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, ч. 1 ст.2 КАС України закріплено завдання адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч.1ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень», відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, позначаєорган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, а саме, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

На що неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема в постанові від 18.12.2019 року по справі № 0840/3447/18.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (пункти 5.7, 5.8 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, пункти 28-30 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.

Відповідно до позиції ВП ВС у справі №9901/393/19 від 08.10.2020 зауважено стосовно терміну «владні управлінські функції», що зміст поняття «владні» полягає в наявності в суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10),

від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру спірних правовідносин.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад органи, які відповідно доКонституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до положень ч.3 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Передбачений цією нормою Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Згідно з п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №165 від 12.08.2021 року та Положення про Комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, вказана Комісія наділена повноваженнями визначення розміру заподіяних збитків, відповідно до зазначених вище положень земельного законодавства та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З урахування наведеного вище, враховуючи підстави та предмет спору, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до вказаних норм законодавства, Виконавчий комітет Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у даних спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, оскільки, наділений повноваженням здійснювати публічно-владні управлінські функції, зокрема щодо визначення розміру збитків для власників землі та землекористувачів на території Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Суть позову полягає в тому, що ОСОБА_1 просить суд зобов`язати виконавчий комітет Гельмязівської сільської ради повторно розглянути його заяву на комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі, створеної на підставі рішення виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради. Тобто, зі змісту позовних вимог очевидно, що спір виник у зв`язку з невиконанням Виконавчим комітетом Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області своїх публічно-владних управлінських функцій.

Крім того, зазначений спір не має приватноправового характер, оскільки не обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу позивача. Якщо право позивача було порушено самовільним використанням земельної ділянки, то збитки були заподіяні орендарем, і відповідно будь-які майнові вимоги, будуть адресовані останньому, а сам процес визначення розміру заподіяних збитків жодним чином не порушує приватного права чи інтересу позивача.

Таким чином, на підставі викладеного вище, та враховуючи правову природу спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилання сторони позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 27.03.2019 у справі № 917/902/18, суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц наголосила, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

Слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Відтак враховуючи підстав та предмет даного спору, суд зауважує, що висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 27.03.2019 у справі №917/902/18 про те, що рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, не є релевантними для даних правовідносин.

З огляду на наведені обставини, безпідставними також є посилання сторони позивача на постанову Черкаського апеляційного суду від 02.06.2020 у справі № 695/403/20.

Згідно зп.1ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету (ч.2 ст. 255 ЦПК України).

Абзацом першим частини другої статті 256 ЦПК України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїпунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Абзацом першим частини першої статті 25 КАС України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Оскільки адресою місцезнаходження сторін у даному спорі є Золотоніський район Черкаської області, даний спір підсудний Черкаському окружному адміністративному суду.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 19,255,256,258,260,261,352,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради про зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції, а саме до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська