Постанова

від 08.02.2024 по справі 2-1191/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Черкаси

Справа № 2-1191/11Провадження № 22-ц/821/283/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Мунтян К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на протиправність та бездіяльність державного виконавця, у складі головуючого судді Піньковського Р. В.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на протиправність та бездіяльність державного виконавця.

Скаргу мотивував тим, що 01 лютого 2023 року згідно виконавчого листа № 2-1191-11 від 23.07.2013, відповідно до якого відкрито виконавче провадження № 70760330, ним сплачено борг в розмірі 94716, 40 грн та винагороду приватному виконавцю Недоступу Д. М.

Постановою приватного виконавця Недоступа Д. М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 70760330.

03 травня 2023 року він звернувся до начальника ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Гудзовського О. з заявою, відповідно до якої просив вилучити відомості відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його майна.

03 травня 2023 року головним державним виконавцем ВДВС у місті Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Т. Д. винесено постанову про відновлення ВП № 58543724, відносно боргу за виконавчим листом № 2-1191-11 від 23.07.2013, який на той час вже був стягнутий і сплачений державному виконавцю Недоступу Д. М.

Вважаючи вказані дії незаконними і протиправними, він звернувся до начальника ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Гудзовського О. зі скаргою, на що останнім було винесено постанову про скасування ВП № 58543724 від 03.05.2023.

Крім того, 19 травня 2023 року він отримав від начальника ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Гудзовського О. рішення від 19 травня 2023 року № 2533615, де зазначено, що ним не сплачено виконавчий збір у розмірі 8519,67 грн на користь держави, яке, на думку ОСОБА_1 , є протиправним та таким, що порушує його законні права, передбачені п. 5 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».

Знову ним 23.05.2023 на адресу начальника ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Гудзовського О. була написана заява про вилучення його з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його майна, на що знову отримав відповідь, що вказані дії будуть можливі, коли буде сплачено виконавчий збір.

01 червня 2023 року він написав скаргу на бездіяльність та протиправність дій державного виконавця до Міністерства юстиції України.

08 червня 2023 року отримав від начальника ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Гудзовського О. рішення № 30015-5 на написану ним заяву від 23.05.2023, де вказав, що ним не сплачено виконавчий збір, тому державний виконавець не може зняти арешт з його майна.

Вважає, вказані дії державного виконавця незаконними, тому звернувся до суду з даною скаргою.

Просив поновити строки для звернення зі скаргою відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України у зв`язку з вчиненням ним дій, протягом даного строку, щодо оскарження та відновлення його порушених прав. Зобов`язати ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнати свою протиправність дій щодо неправомірного рішення сплати виконавчого збору, зняти арешт з його майна шляхом винесення відповідної постанови та вилучити відомості відносно нього з Єдиного реєстру боржників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою на протиправність та бездіяльність державного виконавця.

У задоволенніскарги боржника ОСОБА_1 на протиправність та бездіяльність державного виконавця відмовлено.

Ухвала судумотивована тим,що 11.03.2019 державним виконавцем під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 58543724 було вказано про необхідність стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 8519,67 грн, а 26.03.2020 виконавчий лист повернуто стягувачеві без подальшого виконання на підставі п. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Стягувач ПАТ КБ «Приватбанк» втретє подав виконавчий лист № 2-1191-11 2/705/44/13 від 23.07.2013 до виконання приватному виконавцю Недаступу Д. М., який закінчив виконавче провадження № 70760330 стягненням боргу з ОСОБА_1 та основної винагороди приватного виконавця, при цьому розмір виконавчого збору в розмірі 8519,67 грн, який має бути стягнутий на користь держави в межах виконавчого провадження № 58543724, так і залишився не сплачений, що не надає державному виконавцю повноважень для зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Судом зазначено, що в даному випадку, враховуючи приписи ч. 7 ст. 9 та ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», в разі повернення виконавчого листа без виконання на державного виконавця не покладається обов`язку здійснити зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 та вилучення з реєстру боржників відомостей щодо останнього, оскільки п. 5 ст. 37 Закону на основі якого виконавчий лист № 2-1191-11 2/705/44/13 від 23.07.2013 вдруге був повернутий органом ДВС стягувачу ПАТ КБ «Приватбанк», не є підставою для скасування заходів примусового виконання рішень, що свідчить про правомірність дій державного виконавця та про відсутність порушених прав та інтересів скаржника.

Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на протиправність та бездіяльності державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Бойко Т. Д. є необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу необґрунтованою, постановленою при неповноті встановлених обставин, просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 8519,67 грн за виконавчим провадженням № 58543724. Вилучити відомості відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників. Зняти арешт з його майна, шляхом винесення відповідної постанови.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що основною вимогою та ціллю, написаної ним скарги від 26 липня 2023 року було визнати дії державного виконавця протиправними, а саме щодо зняття з нього виконавчого збору за виконавчим провадженням № 58543724 відповідно до виконавчого листа № 2-1191-11 від 23.07.2013 та зняття арешту з його майна, шляхом винесення відповідної постанови та вилучення відомостей відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників, що було неможливим у зв`язку з незаконною вимогою державного виконавця, щодо повторного зняття з нього виконавчого збору у розмірі 8519,67 грн.

Зазначає, що ним за виконавчим листом № 2-1191-11 від 23.07.2013, сплачено заборгованість в повному обсязі (85196,73 грн) та стягнуто основну винагороду приватного виконавця у повному обсязі (8519,67 грн), відповідно до постанови «про закінчення виконавчого провадження» від 02.02.2023 по ВП № 70760330, виданої приватним виконавцем Недоступом Д. М.

Також, державний виконавець 03 травня 2023 року виніс незаконно постанову про відновлення виконавчого провадження № 58543724, на що 15 травня 2023 року ним була написана скарга до Гудзовського О. - начальника відділу державної виконавчої служби у місті Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо протиправності дій державного виконавця, а саме: незаконність відновлення виконавчого провадження, в результаті чого, 19 травня 2023 року було винесено постанову щодо скасування виконавчого провадження № 58543724.

Вважає, що стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Зокрема, в даній ситуації на нього покладають обов`язок сплатити виконавчий збір і винагороду приватного виконавця, яку він вже сплатив, тобто подвійно сплатити за виконання однієї і тієї ж дії, що є несправедливим.

Вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні не бачить протиправності та бездіяльності державного виконавця, але в ту ж чергу він не вирішив питання, щодо поставлених ним вимог, а саме: скасувати виконавчий збір у розмірі 8519,67 грн за виконавчим провадженням № 58543724, який є безпідставним, адже відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження»: «Виконавчий збір не стягується: 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем», а в даному випадку приватний виконавець виконав рішення і стягнув борг у повному обсязі та винагороду приватного виконавця, що за своєю правовою природою є тотожними (10% від боргу) за виконавчим листом № 2-1191-11 від. 23.07.2013; - зняття арешту з мого майна, шляхом винесення відповідної постанови; вилучення відомостей відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників.

30.01.2024надійшов відзивВідділу державноївиконавчої службиу містіУмані Уманськогорайону Черкаськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)на апеляційнускаргу вякому просивсуд відмовитиповністю узадоволенні апеляційноїскарги ОСОБА_1 . Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року по справі № 2-1191/11 4-с/705/28/23 залишити без змін.

Вважає, що посилання скаржника на протиправність та бездіяльність дій державного виконавця є безпідставними, а апеляційна скарга ОСОБА_1

є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини

Згідно відомостей єдиного Реєстру виконавчих проваджень на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження № 39205490, відкрите 04.08.2013 на підставі заяви стягувача ПАТ КБ «Приватбанку» з примусового виконання виконавчого листа № 2-1191-11 2/705/44/13 виданого 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 солідарно заборгованості в розмірі 100633,36 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було звернено стягнення на майно боржника, а саме автомобіль Opel Ascona, д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті його реалізації ДП СЕТАМ на депозитний рахунок відділу ДВС надійшли кошти в розмірі 18780,29 грн та були перераховані за призначенням. З них 200 грн перераховано витрати виконавчого провадження, 1600 грн - витрати виконавчого провадження за проведення експертної оцінки майна, 1543,66 грн - виконавчий збір на користь держави, 15436,63 грн перераховано на користь стягувача.

26.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВН), стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк» повторно пред`явлено на виконання до відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист № 2-1191-11 2/705/44/13 виданий 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 солідарно залишку заборгованості в розмірі 85196,73 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

11.03.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58543724.

11.03.2019 у ВП № 58543724 була винесена постанова про стягнення виконавчого збору на користь держави.

11.03.2019 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 58543724 у ході примусового виконання зазначеного рішення суду за виконавчим листом № 2-1191-11 2/705/44/13 виданим 23.07.2013, було накладено арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 349675181 від 09.10.2023 номер запису обтяження № 2451373, 11.09.2013 державним реєстратором Сивачук К. С. відповідно до постанови ВП 39205490 від 06.09.2013, що видана Уманським МВ ДВС Уманського МРУЮ, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Номер запису про обтяження 33494718, 02.10.2019 ОСОБА_2 , Уманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі постанови про арешт майна боржника № 58543724 від 27.03.2019 Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області накладає арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

26.03.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою про закінчення ВП № 70760330 від 02.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д. М. прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1191-11 виданого 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору № 248815-CRED від 05/09/2008 13182,08 доларів США, що становить 100330,00 грн відповідно до курсу НБУ, станом на час звернення до суду та заборгованість по пені в сумі 303,36 грн. Згідно заяви стягувача залишок заборгованості становить 85196,73 грн.

03.05.2023 за вх. № 3833/26.9-43/5 до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 про відновлення виконавчого № 58543724, вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з майна боржника.

03.05.2023 згідно квитанції № 1155432106 боржником сплачено на депозитний рахунок відділу ДВС витрати виконавчого провадження в розмірі 250 грн.

03.05.2023 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 58543724, копію якої направлено боржнику до відома.

15.05.2023 до ВДВС надійшла скарга ОСОБА_1 на протиправність дій державного виконавця, щодо винесення вищевказаної постанови.

19.05.2023 постанова від 03.05.2023 скасована постановою начальника відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовським О. О.

23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського О. О. з проханням про вилучення відомостей відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його майна, на підставі сплати ним боргу та винагороди приватному виконавцю Недоступу Д. М. відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.02.2023 ВП № 70760330.

Згідно відповіді ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області від 08.06.2023 № 30015-5 заявнику ОСОБА_1 було роз`яснено, що виконавчий лист № 2-1191-11 2/705/44/13 виданий 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області двічі був пред`явлений до виконання в ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

За змістом ст. ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 зроблено висновок, що: «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

В ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 є боржником виконавчого провадження. Такі обставини не підлягають встановленню в адміністративному судочинстві, зважаючи на завдання адміністративного суду відповідно до ст. 2 КАС України та встановлену юрисдикцію. На такий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду згідно зі ст. 19 КАС України.

Із змісту скарги ОСОБА_1 слідує, що скаржник не погоджується із вимогою сплати ним виконавчого збору, як передумову для вилучення відомостей відносно нього з бази даних Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його майна, оскільки виконавче провадження завершене у зв`язку зі сплатою заборгованості та виконавчого збору за виконавчим листом від 23.07.2013 № 2-1191-11.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються ЗУ від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3).

Згідно з ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Зокрема, відповідно до ст. 27 цього Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4).

Частиною 5 ст. 27 «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

У разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 6 ст. 27 «Про виконавче провадження»).

Матеріалами справи стверджується, що 04.08.2013 відкрите виконавче провадження № 39205490 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1191-11 2/705/44/13, виданого 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_1 солідарно заборгованості в розмірі 100633,36 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було звернено стягнення на майно боржника, а саме автомобіль Opel Ascona, д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті його реалізації ДП СЕТАМ на депозитний рахунок відділу ДВС надійшли кошти в розмірі 18780,29 грн та були перераховані за призначенням. З них 200 грн перераховано витрати виконавчого провадження, 1600 грн - витрати виконавчого провадження за проведення експертної оцінки майна, 1543,66 грн - виконавчий збір на користь держави, 15436,63 грн перераховано на користь стягувача.

26.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ в редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові висновки щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII, в редакції, діючій до 28 серпня 2018 року, зокрема, у постановах 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19 та від 20 травня 2021 року у справі № 640/32814/20.

Разом з тим, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів»

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

11.03.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58543724.

11.03.2019 у була винесена постанова про стягнення виконавчого збору на користь держави у розмірі 8519,67 грн.

26.03.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку тим, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Отже, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості ОСОБА_1 , база обрахунку виконавчого збору змінювалася, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, на момент винесення постанови 11.03.2019 у ВП №58543724 про стягнення виконавчого збору на користь держави діяла редакція ЗУ «Про виконавче провадження» від 28 серпня 2018 року, якою керувався державний виконавець відмовляючи у вилученні відомостей відносно ОСОБА_1 з бази даних Єдиного реєстру боржників та зняття арешту з його майна.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У постановах від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 Верховний Суд констатував, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, встановлено, що вжиті державним виконавцем дії у ВП № 58543724 не призвели до стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 2-1191-11 2/705/44/13, виданим 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 солідарно заборгованості в розмірі 100633,36 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

В подальшому, постановою про закінчення ВП № 70760330 від 02.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д. М. прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1191-11, виданого 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору № 248815-CRED від 05/09/2008 13182,08 дол. США, що становить 100330,00 грн відповідно до курсу НБУ, станом на час звернення до суду та заборгованість по пені в сумі 303,36 грн. Згідно заяви стягувача залишок заборгованості становить 85196,73 грн.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.02.2023 в/п № 70760330, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д. М., рішення в примусовому порядку фактично виконане, заборгованість в розмірі 85196,73 грн на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнута в повному обсязі, а також стягнута основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.

Вирішено припинити чинність арешту всіх грошових коштів боржника, на які накладено арешт постановою приватного виконавця Недоступа Д. М. № 70760330 від 16.01.2023.

В основу скарги ОСОБА_1 покладені твердження про безпідставне (подвійне) стягнення державним виконавцем виконавчого збору, який вже стягнутий приватним виконавцем, що входить в предмет доказування в рамках цього провадження.

Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При цьому слід зауважити, що 26.03.2020 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», що не містить обов`язку для державного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Таким чином доводи державного виконавця про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Щодо стягнення виконавчого збору після передачі виконавчого документа приватному виконавцю (а.с. 79), то такий випадок врегульований приписами ч. 8 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно яких під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Отже, встановивши факт передачі виконавчого документа приватному виконавцю, державний виконавець повинен дотримуватися вимог ч. 8 ст. 27 наведеного Закону.

Виходячи із логічного тлумачення цих норм слідує, що виконавчий збір стягується лише один раз і не залежить від того, якими визначеними законом органами та особами здійснюється (продовжується) примусове виконання судових рішень (зокрема, державним чи приватним виконавцем). Вказані норми мають своєю метою унеможливити подвійне стягнення вказаних коштів з боржника.

Згідно із ст. 31 ЗУ № 1403-VIII від 02.06.2016 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця.

За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково.

Солідарні боржники несуть солідарний обов`язок із сплати основної винагороди.

З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затв. постановою КМ України № 643 від 08.09.2016, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Статтею 45 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (п. 3 ч. 1).

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч. 2).

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є одною й тою ж сумою коштів, що стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 відсотків), тобто коштами виконавчого провадження. При цьому, з урахуванням приписів ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця; подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.

Як з`ясовано під час судового розгляду, кошти виконавчого провадження - це основна винагорода, сплачена боржником ОСОБА_1 приватному виконавцю у розмірі 85196,73 грн та витрати виконавчого провадження 1000 грн та основну винагороду приватного виконавця в сумі 8519,67 грн, що складає 10 відсотків від суми стягнення за рішенням суду.

Викладене вказує, що вимога державного виконавця, щодо сплати виконавчого збору, свідчать про подвійне стягнення з боржників вищевказаних коштів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1191-11 2/705/44/13, виданого 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області.

Отже, з урахуванням того, що внесені ЗУ від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до ст. 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника ОСОБА_1 , що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, виконавче провадження передано на виконання приватному виконавцю якому сплачено в повному обсязі витрати виконавчого провадження та винагороду приватному виконавцю, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі у розмірі 8519,67 грн.

Частиною 1 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження України та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Ведення автоматизованої системи виконавчого провадження, складовою якої є Єдиний реєстр боржників, регламентується ЗУ «Про виконавче провадження», Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 року №2832/5) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, в Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в автоматизованій системі виконавчого провадження після впровадження Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження», відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 7 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження», а також п. 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.

Так, зокрема, ч. 7 ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Враховуючи наявність постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д. М. від 02.02.2023 у ВП №70760330 про закінчення виконавчого провадження, наявні підстави для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.

Щодо зняття арешту, то слід зазначити, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

У постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» регулює випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Частиною четвертою цієї статті передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, зокрема надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав неможливості встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Отже, що на момент повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Разом з тим, ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок по виконавчому листу № 2-1191-11 виданому 23.07.2013 Уманським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору № 248815-CRED від 05/09/2008 13182,08 доларів США, що становить 100330,00 грн відповідно до курсу НБУ, станом на час звернення до суду, заборгованість по пені в сумі 303,36 грн, сплатив витрати виконавчого провадження та винагороду приватному виконавцю, результатом чого стало винесення приватним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання рішення суду.

Тобто наявніпідстави длязняття арештуз майна ОСОБА_1 на підставіп.2ч.4ст.59ЗУ «Провиконавче провадження»,що невраховано державним виконавцем та відмовлено скаржнику у знятті арешту з майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни рішенняє:1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;4)порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

За встановлених обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправність та бездіяльність державного виконавця у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На ряду з цим, ухвала Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року в частині поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду зі скаргою на протиправність та бездіяльність державного виконавця є законною та обгрунтованою.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року скасувати в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на протиправність та бездіяльність державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 на протиправність та бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.

Визнати дії відділу Державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 8519,67 грн, відмови в знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника, серія та номер: 58543724, виданого 27.03.2019, видавник: Уманський МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та відмови у вилученні відомостей відносно ОСОБА_1 з бази даних Єдиного реєстру боржників - неправомірними.

Зобов`язати відділ Державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) усунути наведені порушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко