Ухвала

від 12.04.2024 по справі 2-1191/11

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 12.04.2024

Справа № 2-1191/11

6/501/49/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання -Тимко М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №2-1191/2011, виданого 29.05.2013 на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.11.2012 у справі №2-1191/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 із заявою в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-1191/2011, виданий 29.05.2013 на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.11.2012 у справі №2-1191/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що 29.05.2013 Іллічівським міським судом Одеської області було видано виконавчий документ про стягнення з заявника заборгованості на користь АБ «Укргазбанк», а в 17.02.2014 на підставі вищевказаного виконавчого документу було відкрито виконавче провадження. В подальшому 23.06.2015 виконавчий документ було повернуто стягувачу. Заявник вважає, що в 2020 році було передано на примусове виконання до приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. виконавчий лист №2-1191/2011 від 29.05.2013 з пропуском строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з вказаною заявою (т.2 а.с.84-85).

Приватний виконавець надав письмові пояснення щодо вищевказаної заяви, в яких вказує, що приватним виконавцем були вчиненні всі процесуальні дії у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», підстави визнавати виконавчий лист №2-1191/2011 таким, що не підлягає виконанню, - відсутні, тому у задоволенні заяви просить відмовити в повному обсязі (т.2 а.с.171-173).

Представник АБ «Укргазбанк» також надав письмові пояснення, в яких звернув увагу та надав письмові докази щодо відсутності підстав вважати, виконавчий документи таким, що не підлягає виконанню. У задоволенні заяви ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі (т.2 а.с.127-130).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2012 Іллічівським міським судом Одеської області, було ухвалено рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Одеської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» заборгованість у сумі 94140,98 доларів США та 64176,26 грн., та про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Одеської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» витрати з оплати державного мита в сумі 1700 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

29.05.2013 з метою примусового виконання рішення суду Іллічівським міським судом Одеської області, було видано виконавчі листи №2-1191/2011, які в подальшому стягувачем були передані на примусове виконання.

Постановою державного виконавця від 17.02.2014 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», ВП №42079016, а постановою від 23.06.2015 виконавчий документ щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №42079016 повернуто стягувачу (т.2 а.с.139,140).

Постановою державного виконавця від 23.07.2015 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», ВП №48182114, а постановою від 29.12.2015 виконавчий документ щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №48182114 повернуто стягувачу (т.2 а.с.142,143).

Постановою державного виконавця від 16.05.2016 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», ВП №51089516, а постановою від 30.06.2016 виконавчий документ щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №51089516 повернуто стягувачу (т.2 а.с.145,146).

Постановою державного виконавця від 01.11.2016 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», ВП №52782576, а постановою від 29.12.2016 виконавчий документ щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №52782576 повернуто стягувачу (т.2 а.с.148,149).

Постановою державного виконавця від 23.04.2018 було відкрито виконавче провадження №56242820 на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 94140,98 доларів США та 64176,26 грн. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», а постановою від 28.10.2020 виконавчий документ щодо ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №56242820 повернуто стягувачу (т.2 а.с.150,151).

Постановою державного виконавця від 11.11.21020 було відкрито виконавче провадження №63584890 на підставі виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 94140,98 доларів США та 64176,26 грн. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» (т.2 а.с.153).

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню; суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

З п.п.5, 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Доводи заявника зводяться до того, що стягувачем було пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання в 2020 році, тому є усі законні підстави для визнання виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 таким, що не підлягає виконанню.

Суд вважає, що така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник був зобов`язаний вказати передбачені процесуальним законом підстави, для того щоб суд мав можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, це посилання на відсутність повністю чи частково обов`язку боржника погасити перед стягувачем борг у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням, тощо.

Проте, у заяві не наведено жодних доводів, які б дали змогу суду вирішити питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року (справа №593/841/14) дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першоїстатті 26 Закону № 606-XIV).

Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (визнання мирової угоди), або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу.

Разом з тим, за наявності рішення суду з обов`язком боржника щодо виплати боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, боржником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано зазначене рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджується, що боржник погасила наявну перед стягувачем заборгованість.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (визнання мирової угоди), або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу.

Разом з тим, за наявності рішення суду з обов`язком боржника щодо виплати боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, боржником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано зазначене рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, проаналізувавши заяву боржника та наявні в матеріалах докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа №2-1191/2011 від 29.05.2013 таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст.259-260, 261, 432 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №2-1191/2011, виданого 29.05.2013 на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16.11.2012 у справі №2-1191/2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 12 квітня 2024 року.

Суддя