Ухвала

від 16.02.2024 по справі 160/33346/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог

16 лютого 2024 рокуСправа №160/33346/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши адміністративну справу №160/33346/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

20.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування у розпорядження командира солдата ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити індексацію грошового забезпечення за 2022 рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.01.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов.

25.01.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.01.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також 25.01.2024 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, згідно прохальної частини якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 18 жовтня 2022 року солдата ОСОБА_1 , номера обслуги радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити індексацію грошового забезпечення за 2022 рік.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із врахуванням заяви про зміну підстав позову залишено без руху після відкриття провадження в справі та встановлено позивачеві строк п`ять днів з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей щодо дати ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом (№125-РС від 23 листопада 2022 року); заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовними вимогами щодо нарахування належного грошового забезпечення при звільненні, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду від 02.02.2024 року від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій зазначено зокрема наступне.

Щодо строку звернення до адміністративного суду з вимогою про визнати протиправним та скасувати наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС.

Наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року № 125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування Позивача в розпорядження командира не був доведений до Позивача у спосіб і в порядку передбаченому законодавством. Вказаний наказ позивачу не оголошувався і копія наказу йому не вручалась. У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, Позивач не мав фізичної можливості ініціювати доведення йому наказу, чи вручення (отримання) його копії. Позивач був ознайомлений із названим наказом своїм представником при отримані відзиву на позовну заяву через електронний суд Єдиної судова інформаційно-телекомунікаційна системи 24 січня 2024 року. Тому, Позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів 24 січня 2024 року.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду в цій частині, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року по справі № 362/643/21.

Оскільки спірні відносини пов`язані з проходження публічної служби, то під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

Так, позивач оскаржує наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 18 жовтня 2022 року.

З даною вимогою позивач фактично звернувся до суду 20.12.2023 року оскаржуючи первісно наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування у розпорядження командира солдата ОСОБА_1 (без зазначення його реквізитів).

Судом з матеріалів позову встановлено, що згідно Витягу із наказу командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ від 02.08.2023 року №213-РС, відповідно до п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пп.б.

У зазначеному витягу із наказу від 02.08.2023 року №213-РС, в його описовій частині зазначено, що ОСОБА_1 з 23.11.2022 року було зараховано у розпорядження командира бригади.

Також, згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.08.2023 №218, солдата ОСОБА_1 звільненого наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.08.2023 року №213-РС з військової служби у відставку відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обовязков і військову службу" за пп.б та вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахуванння на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В зазначеному витягу з наказу також міститяться відомості, що ОСОБА_1 з 23.11.2022 року було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, зарахування військовослужбовців в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання здійснюється на підставі наказів по особовому складу.

Відтак, принаймні з 02.08.2023 року та з 04.08.2023 позивачу мало бути відомо про те, що його з 23.11.2022 року було зараховано у розпорядження командира бригади та військової частини НОМЕР_1 , на підставі відповідного наказу.

Посилання представника позивача, що наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування Позивача в розпорядження командира не був доведений до Позивача у спосіб і в порядку передбаченому законодавством та те, що Позивач був ознайомлений із названим наказом своїм представником при отримані відзиву на позовну заяву через електронний суд Єдиної судова інформаційно-телекомунікаційна системи 24 січня 2024 року лише вказує на те, що позивач отримав відомості про дату та номер оскаржуваного наказу.

Але про порушення на думку позивача його прав, фактично міг дізнатися з наказів від 02.08.2023 року №213-РС та від 04.08.2023 №218.

Суд вважає, що позивач у заяві про поновлення строку не зазначив, які об`єктивно непереборні, істотні перешкоди заважали йому звернутися до суду із позовними вимогами в межах місячного строку звернення до суду.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Скаржнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Щодо нарахування належного грошового забезпечення при звільненні, Позивач вважає, що офіційні тлумачення, які надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, мають імперативний метод правового регулювання щодо захисту порушених прав громадян при оплаті праці.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Так, до 19 липня 2022 року частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною другою цієї статті до 19 липня 2022 року було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з цим, пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, спірні правовідносини виникли після закінчення карантину.

Згідно матеріалів справи, а саме банківської виписки на ім`я ОСОБА_1 за період 01.11.2022-20.11.2023, йому грошове забезпечення при звільненні було виплачено 25.08.2023 року.

Частиною першою статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом, з даним позовом щодо належного нарахування та виплати грошового забезпечення при звільненні, позивач звернувся 20.12.2023, що свідчить про пропуск позивачем процесуального тримісячного строку на звернення до суду, оскільки останнім днем є 26.11.2023 року.

Позивач не навів суду об`єктивних та переконливих причин, які завадили позивачу надіслати позовну заяву до суду у строк встановлений нормами чинного законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС, позивач звернувся лише 25.01.2024 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого статтею 122 КАС України, а з вимогою щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби лише 20.12.2023 року тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для його поновлення.

На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У заяві ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 про:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 18 жовтня 2022 року солдата ОСОБА_1 , номера обслуги радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, залишити без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя Д.В. Сидоренко