Рішення

від 16.02.2024 по справі 160/33346/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 рокуСправа №160/33346/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 20.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 про зарахування у розпорядження командира солдата ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити індексацію грошового забезпечення за 2022 рік.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

23.01.2024 року від відповідача надійшов відзив на позов.

25.01.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

30.01.2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також 25.01.2024 року від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, згідно прохальної частини якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 18 жовтня 2022 року солдата ОСОБА_1 , номера обслуги радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити індексацію грошового забезпечення за 2022 рік.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 із врахуванням заяви про зміну підстав позову залишено без руху після відкриття провадження в справі та встановлено позивачеві строк п`ять днів з дня отримання цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей щодо дати ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом (№125-РС від 23 листопада 2022 року); заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовними вимогами щодо нарахування належного грошового забезпечення при звільненні, з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду від 02.02.2024 року від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.

05.02.2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення та відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року у заяві ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 про:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 23 листопада 2022 року №125-РС про увільнення із займаної посади і зарахування у розпорядження командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 18 жовтня 2022 року солдата ОСОБА_1 , номера обслуги радіотелефоніста реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї.

- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із військової служби.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення при звільненні солдата ОСОБА_1 із військової служби, з врахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату різниці грошового забезпечення та грошової компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулий рік; грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік служби; одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, залишено без розгляду.

В іншій частині позовної заяви щодо зобов`язання командира військової частини НОМЕР_2 здійснити індексацію грошового забезпечення за 2022 рік продовжено розгляд справи.

У відзиві на позов, який надійшов до суду 23.01.2024 року щодо правових підстав виплати індексації грошового забезпечення, відповідачем зазначено зокрема наступне. Згідно статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядку), індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз`ясненнями Міністерством Соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0/14-15/10 від 09.06.2016№252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 №13700/3 та від 08.08.2017 №78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз`яснень Міністерством Соціальної політики України від 08.08.2017 №13700/3 та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Пунктом 5 Порядку визначено, що у місяці в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів. Виходячи з викладеного, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати лише з квітня 2018 року за умови перевищення встановленого порогу індексації в 103 відсотка. Таким чином, підсумовуючи та системно аналізуючи вищенаведені вимоги, військовою частиною НОМЕР_2 за період проходження ОСОБА_1 військової служби по мобілізації не порушено його прав та здійснено з Позивачем на час виключення зі списків всі передбачені законодавством розрахунки.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

Згідно Витягу із Наказу командира 46 окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ (по особовому складу) від 02.08.2023 року №213-РС, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" солдата ОСОБА_1 , з 23.11.2022 року зарахованого у розпорядження командира бригади, колишнього номера обслуги артилерійської батареї, звільнено з військової служби у відставку за пп. "б" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.08.2023 №218, солдата ОСОБА_1 , з 23.11.2022 року зарахованого у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього номера обслуги - радіотелефоніста 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 02.08.2023 року №213-РС з військової служби у відставку відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за пп.б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), вважати таким, що справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 04.08.2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення (за каталогом, коефіцієнтом 1,1) з вечері 04.08.2023 року.

Як зазначено позивачем у позові, йому індексація грошового забезпечення за 2022 рік не виплачувалась.

Зазначене також підтверджується відзивом на позов наданого відповідачем.

Позивач вважаючи, що йому не у повному обсязі виплачувалась індексація грошового забезпечення в період проходження військової служби, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

гідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Визначення індексації наведено у частині першій статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ), відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ч. 1 ст. 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами другою, шостою статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

При цьому, слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

На підставі системного аналізу наведених норм зроблено висновок, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.

Таким чином, відповідач, не проводячи позивачу виплату індексації грошового забезпечення, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 16.06.2016 року по 31.12.2022 року стало неналежне фінансування відповідача.

Водночас, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у 2022 році кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не повинно впливати на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні "Кечко проти України" від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

У справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

За таких обставин, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а непроведення та невиплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення не була проведена, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2022 рік.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за 2022 рік, як наслідок зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 2022 рік.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач на підставі п.9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в повному обсязі індексації грошового забезпечення за 2022 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію його грошового забезпечення за 2022 рік.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко