Ухвала

від 08.02.2024 по справі 160/34589/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 лютого 2024 рокуСправа №160/34589/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняВасильченко Є.А. за участі: Представника позивача Представника відповідача Бурлаченко О.Л. Дзюби А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації до Новопавлівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

29.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації до Новопавлівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвало Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/34589/23 за позовом Першотравенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації до Новопавлівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25 січня 2024 року о 10:30 год.

26.01.2023 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, у зв`язку з не вірним визначенням позивача в даній справі, відсутністю підстав для звернення із позовом та пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування якого, зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснюють захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Також відповідач зазначає, що порушено тримісячний строк звернення до суду.

У судовому засідання засіданні, представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду підтримав, наполягав на його задоволенні. Представник вказане клопотання не визнав та заперечував проти задоволення такого клопотання.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представника відповідача, заперечення проти цього клопотання представників позивачів, суд доходить висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4, 5 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листами № 04/64-1244вих23 від 23.06.2023 року; № 04/64-1358вих23 від 11.07.2023 року; № 04/64-1451вих23 від 19.07.2023 року; № 04/64-2699вих 23 від 20.12.2023 року Першотравенська окружна прокуратура повідомляла Синельниківську районну державну адміністрацію щодо порушення інтересів держави, що полягали у порушенні відповідачем вимог чинного законодавства з питань охорони культурної спадщини, що призвело до руйнування об`єкта культурної спадщини пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером № 228 юудинок земської школи кінця ХІХ століття, що знаходиться

Проте, як вбачається з відповідей Синельниківської районної державної адміністрації № 13-2090/0/114-23 від 20.07.2023 року та № 13-3803/0/114-23 від 21.12.2022 року заходи щодо захисту та поновлення прав останньою не вжито, що свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень на захист інтересів держави.

Листом від 25.12.2023 року № 04/64-2730вих23 Першотравенською окружною прокуратурою повідомлено Синельниківську районну державну адміністрацію про те, що Першотравенською окружною прокуратурою відповідно до ст. 113-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прийнято рішення про звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Синельниківської районної державної адміністрації до Новопавлівської сільської ради.

Отже, з урахування вищезазначеного, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача стосовно того, що прокурор не довів та не зазначив суду, чому він не дотримався визначених нормами Закону України «Про прокуратуру» передумов, які передують подачі позову в контексті звернення до повноваженого органу.

Стосовно не вірного визначення позивача в даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської селищної міської ради.

Статтею 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено повноваження як обласних, так і районних державних адміністрацій у сфері охорони культурної спадщини. До повноважень органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій, серед іншого, належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації №28 від 20.04.2021 «Про делегування повноважень» відповідно до якого, делеговано повноваження по укладанню охоронних договорів на пам`ятки, розташовані на території громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області структурним підрозділам райдержадміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини

Таким чином, враховуючи відсутність окремого органу у сфері охорони культурної спадщини на території Новопавлівської об`єднаної територіальної громади, вищевказані повноваження на відповідній території відносно спірної пам`ятки належать саме Синельниківській районній державній адміністрації, а не Управлінню культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Стосовно пропуску прокурором строку звернення до суду.

Питання формулювання дефініції триваючого правопорушення та незастосування до нього строків звернення до суду неодноразово аналізувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі №464/2638/17, від 11.12.2018 у справі №242/924/17, від 11.12.2018 у справі №520/1353/17, від 23.10.2019 у справі № 127/2- 2177/2005, від 24.11.2020 у справі №815/460/18, від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а, від 25.11.2021 у справі №826/6064/17.

Визначення терміну «триваюче правопорушення» надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі №140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №242/924/17, «триваюче» правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічне визначення триваючому правопорушенню викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі №826/6064/17 встановив, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі №554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.

У постанові від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 Верховний Суд наголосив на тому, що бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд зазначає про відсутність підстав для висновку про пропуск прокурором строку звернення до суду.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 205, 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо оскарженню не підлягає, заперечення проти такої ухвали можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на рішення суду по суті.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко