Ухвала

від 15.02.2024 по справі зпп/320/18/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 лютого 2024 року № ЗПП/320/18/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд:

- забезпечити адміністративний позов шляхом прийняття ухвали про забезпечення адміністративного позову, якою зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування заяви зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» до електронного кабінету платника податків надійшли витяг з розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, та витяг з розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року. При цьому, позивач готує позовну заяву та на виконання вимог ч.2 ст.153 Кодексу адміністративного судочинства України він звернеться до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним і скасування розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року.

Зазначає, що оскільки відповідачем анульовано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, позивач абсолютно позбавлений можливості здійснення господарської діяльності в сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв. Відповідно здійснення позивачем господарської діяльності залежить виключно від наявності відповідних ліцензій, їх анулювання призведе до повного зупинення господарської діяльності, що, зокрема, зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам. При цьому, зазначає, що у зв`язку з невиконанням вищезазначених заявок на поставку алкогольних напоїв йому вже завдані майнові збитки у вигляді нарахованих договірних штрафних санкцій за невиконання договірних зобов`язань щодо поставки алкогольних напоїв.

Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає процедури поновлення ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить із такого.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову, суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ЛВР АЛКО» є оптова торгівля напоями - код 46.34.

Згідно з Національним класифікатором України «Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016:2010» (Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457) код 46.34 включає оптову торгівлю алкогольними напоями (код 46.34.12).

З метою здійснення основного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022), та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту), терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 (реєстраційний №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022.

Такі ліцензії було анульовано згідно з розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024, яке ТОВ «ЛВР АЛКО» має намір оскаржити у судовому порядку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому

Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481 оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Саме встановлення факту торгівлі заявником алкогольними напоями без марок акцизного податку було вказано у розпорядженні ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 в якості підстави для анулювання ліцензій.

При цьому заявник стверджує, що засобами електронного зв`язку в електронній формі до електронного кабінету платника податків надійшли лише витяги з розпоряджень щодо анулювання ліцензії, при цьому самі розпорядження та акт перевірки, який би підтверджував такий факт, ним отриманий не був, у зв`язку з чим до контролюючого органу був направлений адвокатський запит від 06.02.2024 №06/02-2024 з проханням надати документально підтверджену інформацію щодо підстав для прийняття вищевказаного розпорядження.

Судом встановлено, що у відповідь на цей запит ГУ ДПС у Київській області листом від 09.02.2024 №7960/6/10-36-09-04-08 повідомило заявнику про те, що Державною податковою службою України листом від 01.02.2024 № 2729/7/99-00-09-02-01-07 направлено до Головного управління ДПС у Київській області копії матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС у Черкаській області по ТОВ «ЛВР АЛКО» для прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Водночас повідомлено, що фактичну перевірку ТОВ «ЛВР АЛКО» проведено Головним управлінням ДПС у Черкаській області, тому для отримання всіх необхідних матеріалів стосовно такої перевірки може звернутись до Головного управління ДПС у Черкаській області. Розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області від 06.02.2024 № 142-р «Про анулювання ліцензій» на підставі абзацу шостого частини п`ятдесят четвертої статті 15 Закону № 481 анульовано ТОВ «ЛВР АЛКО» ліцензії, а саме: на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026 та на право оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, терміном дії з 04.02.2021 до 04.02.2026.

При цьому, зі змісту акта фактичної перевірки від 22.12.2023 №13061/23-00-09-01-16/42784646 вбачається, що ним встановлено порушення ч.4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Суд враховує, що обставини, викладені в акті фактичної перевірки від 22.12.2023 №13061/23-00-09-01-16/42784646 заявник не визнає, вважає їх спірними, а тому має намір оскаржувати у судовому порядку розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024.

Вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки оптова торгівля алкогольними напоями є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки.

Надаючи оцінку ступеню й характеру ймовірних наслідків розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 про анулювання ліцензій товариства, суд виходить з того, що до розгляду справи по суті, прийняття рішення про анулювання ліцензій істотно впливає на ведення господарської діяльності заявника, а саме: блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити поставку алкогольних напоїв, за укладеними раніше угодами. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності на майбутнє.

Зокрема, заявником додано до матеріалів справи договори поставки, виконання яких залежить від можливості здійснення господарської діяльності у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями:

- договір поставки №ТА0644/13 від 01.08.2013, укладений з ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ», права та обов`язки за яким переведені на заявника на підставі Угоди про передачу прав та обов`язків від 01.07.2021;

- договір поставки №68 від 14.06.2021, укладений з ТОВ «ОМЕГА».

Умовами вищезазначених договорів поставки передбачено нарахування штрафних санкцій в значних розмірах у зв`язку з невиконання заявником, як постачальником, замовлень (заявок) на поставку алкогольних напоїв, та компенсацію збитків, завданих не поставкою алкогольних напоїв.

Заявником зазначено, що у зв`язку з прийняттям ГУ ДПС у Київській області Розпорядження №142-Р від 06.02.2024 року він був змушений припинити виконання своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами поставки, що призвело до невиконання ним заявок (замовлень) на поставку алкогольних напоїв, в тому числі:

- не виконані електронні замовлення ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» від 01.02.2024 року №31171228, від 02.02.2024 року №31172584, передбачений умовами п.8.3.2 Договору поставки №ТА0644/13 від 01.08..2013 року штраф за невиконання яких в разі не поставку зазначених в них товарів становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, а також в разі не поставки зазначених в них товарів понад 2 (два) календарних днів додатково до вищезазначеного штрафу нараховується пеня в розмірі 0,5% від загальної вартості непоставленого товару за кожний день прострочки поставки (п.8.4. Договору);

- не виконані електронні замовлення ТОВ «ОМЕГА» від 01.02.2024 року №341751, №361983, від 02.02.2024 року №342195, №362823, передбачений умовами п.6.7. Договору поставки №68 від 14.06.2021 року штраф за невиконання яких в разі не поставки зазначених в них товарів на 1 (один) календарний день становить 5% від загальної вартості непоставленого товару, вказаного в заявці, а в разі непостачання товару понад 1 (один) календарний день сума штрафу становить 20% від загальної вартості непоставленого товару, вказаного в заявці.

До матеріалів справи, заявником надано лист ТОВ «ОМЕГА» про нарахування штрафних санкцій від 07.02.2024 №5874, в якому повідомлено про те, що за Договором поставки N68 від 14.06.2021 року станом на 07.02.2024 не відвантажені товари згідно електронних замовлень від ТОВ «ОМЕГА» від 01.02.2024 року N361983, N341751 та від 02.02.2024 року N362823, N342195, в зв`язку з чим передбачений умовами п.6.7. Договору поставки N68 від 14.06.2021 року штраф становить 5% від загальної вартості непоставленого товару згідно електронних замовлень та повідомлено про необхідність сплати на користь ТОВ «Омега» нарахованої, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, штрафної санкції в розмірі 47 782, 50 грн.

Суд вважає, що анулювання ліцензій має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді оптової торгівлі алкогольними напоями, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ЛВР АЛКО» у вигляді зупинення господарської діяльності. Окрім того, вказана обставина може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, в зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вказані негативні наслідки, на переконання суду, навіть в разі вирішення спору на кориться позивача, неможливо буде усунути одночасно, а для їх поновлення необхідно буде в майбутньому докласти значних зусиль.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

Окрім цього, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 15 лютого 2023 року (справа № 160/9989/22), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23), від 09 серпня 2023 року (справа № 580/489/23), від 18 жовтня 2023 року (справа № ЗП/620/4/23), від 28 листопада 2023 року (справа № 160/7089/23), від 29 листопада 2023 року (справа № 380/11108/23), від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження цього розпорядження.

Таким чином, заява ТОВ «ЛВР АЛКО» про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО» про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

Зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) №260208202100004, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, та анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту) №260209202100003, дата реєстрації 28.01.2022 року, терміном дії з 04.02.2021 року до 04.02.2026 року, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВР АЛКО», ідентифікаційний код 42784646, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження ГУ ДПС у Київській області №142-Р від 06.02.2024 року.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 15 лютого 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кочанова П.В.