Рішення

від 01.02.2024 по справі 500/7012/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7012/23

01 лютого 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради (надалі, відповідач), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 28.04.2023р. № 8/25/29 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язати Тернопільську міську раду прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у поданому клопотанні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 жовтня 2021 року до Тернопільської міської ради подано клопотання про безоплатне передання йому на підставі ст. 121 Земельного кодексу України у власність земельної ділянки із земель комунальної власності та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

У відповідь на подане клопотання від Відповідача отримано лист, із якого слідувала відмова у розгляді цього клопотання.

Не погоджуючись із викладеними у листі Відповідача мотивами не розгляду клопотання позивача, він звернувся з відповідним позовом до суду для відновлення своїх прав. За результатами розгляду позовної заяви постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 500/1084/22 визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду поданого ним клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Відповідача розглянути таке клопотання та прийняти мотивоване та належним чином оформлене рішення, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

На виконання вище зазначеного судового рішення Тернопільською міською радою (Відповідачем) прийнято рішення від 28.04.2023р. № 8/25/29 про відмову у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає рішення Тернопільської міської ради від 28.04.2023р. № 8/25/29 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 22.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

08.12.2023 року представником відповідача подано до суду письмові заперечення, де зазначено, що в ситуації яка склалася, земельна ділянка яку позивач бажає отримати у власність відноситься до земель комунальної форми власності та вільна від забудови, через що до застосування підлягають норми пп. 5 п. 27 ЗК України, які прямо забороняють надавати дозвіл на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельної ділянки у власність громадян.

Наведене узгоджується із ч. 7 ст. 118 ЗК України, котра говорить що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути в тому числі, лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Виходячи із наведеного, оспорюване рішення Тернопільської міської ради прийняте у спосіб та порядку передбаченими Земельним кодексом України, дане рішення є вмотивованим, оскільки норми законодавства на підставі яких воно прийняте відображено у преамбулі рішення, у зв`язку з чим даний позов є безпідставним.

Позивачем 11.12.2023 року через електронний суд було подано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 21.12.2023 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 23.01.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 23.01.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 01.02.2024 о 10:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.

31 січня 2024 року представником відповідача подано письмові пояснення по даній справі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно частини п`ятої ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 20 жовтня 2021 року до Тернопільської міської ради подано клопотання про безоплатне передання мені на підставі ст. 121 Земельного кодексу України у власність земельної ділянки із земель комунальної власності та надання мені дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

У відповідь на подане клопотання від Відповідача отримано лист, із якого слідувала відмова у розгляді цього клопотання. Не погоджуючись із викладеними у листі Відповідача мотивами не розгляду його клопотання, він звернувся з відповідним позовом до суду для відновлення своїх прав. За результатами розгляду позовної заяви постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 500/1084/22 визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду поданого ним клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Відповідача розглянути таке клопотання та прийняти мотивоване та належним чином оформлене рішення, згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

На виконання вище зазначеного судового рішення Тернопільською міською радою (Відповідачем) прийнято рішення від 28.04.2023р. № 8/25/29 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погодившись із рішенням Тернопільської міської ради від 28.04.2023р. № 8/25/29 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 Земельного кодексу України).

Пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, суд вважає, що вказана законодавча норма передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Поряд з цим, відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.

Повноваження міської ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у вирішенні питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його наданні органом місцевого самоврядування повинно прийматися відповідне рішення.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Тернопільської міської ради від 28.04.2023р. №8/25/29 відмовлено у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, по всій території України з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан. Таке рішення ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України. При цьому в подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався. Так, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №58/2023, що затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Відтак, наразі в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

Суд вважає, що тимчасова заборона, запроваджена підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, не повинна застосовуватись до досліджуваних у даній справі правовідносин між позивачем та Відповідачем, з огляду на наступне.

Як зазначено у позові та підтверджується матеріалами справи, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскарження відмови у задоволенні якого є предметом спору, подано позивачем Відповідачу 20 жовтня 2021 року, тобто ще до внесення змін до Земельного кодексу України в частині доповнення його Перехідних положень пунктом 27 (доповнення внесені Законом України № 2145-IX від 24.03.2022р.).

Із комплексного аналізу наведених у позові норм Земельного кодексу України випливає певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, зокрема: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні).

Таким чином, процес реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки, а, відповідно, й спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, розпочалися 20 жовтня 2021 року, а тому запроваджені Законом України № 2145-IX від 24.03.2022р. зміни до Земельного кодексу України в частині доповнення його Перехідних положень пунктом 27 в даному випадку не можуть застосовуватись.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, яким у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 вказано (дослівно): «..розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності».

Також суд зауважує, що у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, подане ним клопотання від 20 жовтня 2021 року Відповідач зобов`язаний був розглянути у місячний строк, тобто до 20 листопада 2021 року, проте безпідставно не розглянув, що випливає із наявної у справі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 500/1084/22. Тобто, у випадку правомірної поведінки Відповідача подане позивачем клопотання було б розглянуте до запровадження вище згаданих тимчасових положень Земельного кодексу України (п. 27 Перехідних положень), що також вказує на безпідставність застосування Відповідачем пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу й на те, що датою безоплатної передачі землі та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою вважається дата набрання чинності відповідним рішенням органу місцевого самоврядування (в даному випадку Відповідача). Законодавством не визначено, з якого моменту набирає чинності рішення органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, а тому по аналогії закону повинна застосовуватись норма, яка регламентує порядок набрання чинності рішеннями нормативно-правового характеру, а саме повинна застосовуватись частина 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно -правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Таким чином, Законом передбачена можливість встановлення строку введення в дію актів (рішень) органу місцевого самоврядування. Виходячи із наведеного, Відповідач не був позбавлений права надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою, ввівши в дію таке рішення після припинення (скасування) воєнного стану, не відступаючи тим самим від вимог, встановлених підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу земельних ділянок у власність. Відповідно до ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про порядок і строк виконання рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Питання щодо відстрочення і розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 378 КАС України.

Частиною 3 цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною четвертою ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи зазначене, суд констатує існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому виконання судового рішення в цій частині слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 28.04.2023р. №8/25/29 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Тернопільську міську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1 га, яка згідно з даними Публічної кадастрової карти України розташована поруч із земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:14:002:0299.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 90 коп. сплаченого судового збору.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34334305).

Головуючий суддяПодлісна І.М.