Ухвала

від 16.02.2024 по справі 280/2758/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/2758/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

ознайомившись з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року по справі №280/2758/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦСТАЛЬПОСТАВКА задоволено.

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 28.12.2023 вдруге подав апеляційну скаргу. Одночасно відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.01.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.

Згідно довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, копію ухвали від 08.01.2024 про залишення апеляційної скарги без руху, доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Львівській області 10.01.2024 о 01:00 год.

На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від Львівської митниці надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк. Так, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник посилається на те, що в межах процесуального строку він вже звертався до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду у даній справі, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 остання була повернута скаржнику через неусунення недоліків. Скаржник просить врахувати, що відповідач 20.12.2023 скерував заяву про долучення платіжного доручення до суду апеляційної інстанції, втім, повертаючи 21.12.2023 апеляційну скаргу, попереднім складом суду не враховано дану обставину. Повторно апеляційну скаргу подано скаржником в короткий термін. Відповідач зазначає, що невчасна сплата судового збору повязана із неналежним фінансовим забезпеченням ДПС та її теририторіальних органів, яким є скаржник. Зауважує, що апеляційна скарга подана у присічний річний строк, встановлений ч.2 ст.299 КАС України. Посилається на дію воєнного

стану в України та тимчасове призупинення у звязку з цим здійснення інших видатків, зокрема, на оплату судового збору.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд наголошує на тому, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Львівській області вже реалізовувало своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, однак ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 скаргу повернуто з підстави неусунення її недоліків в повному обсязі. Вдруге своє право на апеляційне оскарження рішення суду відповідач реалізував 28.12.2023.

Отже, суд погоджується із аргументами скаржника, що реалізація ним права на повторне звернення з апеляційною скаргою відбувался в короткий термін та без зайвих зволікань.

В той же час, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 08.01.2024, надаючи оцінку аргументам скаржника щодо дотримання ним процесуального строку під час первинного звернення зі скаргою (які також наведені в заяві, поданій на усунення недоліків апеляційної скарги), суд встановив те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено за наслідками розгляду справи у порядку письмового провадження 10.07.2023, його повний текст складено в цю ж дату.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (а.с.154) вказане рішення суду першої інстанції від 10.07.2023 було надіслано одержувачу ГУ ДПС у Львівській області через підсистему Електронний суд та доставлено до його електронного кабінету 12.07.2023, що наразі не спростовано скаржником.

Разом з тим, з первинною апеляційною скаргою ГУ ДПС звернулося лише 06.12.2023 (згідно штампу вхідної кореспонденції суду, сформована в підсистемі Електронний суд 05.12.2023), тобто після спливу майже п`яти місяців від дня вручення копії оскаржуваного судового рішення.

З огляду на встановлені обставини, суд відхилив аргументи скаржника щодо дотримання ним процесуального строку під час первинного звернення зі скаргою та вказав на їх необгрунтованість.

Окрім того, суд зауважив на необхідності зазначення відповідачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б свідчили про існування обставин об`єктивного і непереборного характеру, які істотно ускладнили або унеможливили своєчасне подання відповідачем первинної апеляційної скарги у межах встановленого законом строку, а також виправдовували таке значне зволікання зі зверненням з первинною апеляційною скаргою.

Натомість, в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій з метою усунення недоліків апеляційної скарги, причин, які позбавляли ГУ ДПС можливості звернутися з первинною апеляційною скаргою у більш стислі строки скаржник не зазначає, натомість посилається на дію воєнного стану та відсутність достатнього фінансування.

З приводу таких посилань суд зазначає те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі ГУ ДПС не зазначило. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку ГУ ДПС не надало.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснення ним перерозподілу коштів задля виконання вимог закону.

До того ж у даному випадку судовий збір сплачено скаржником лише 14.12.2023, у той час, коли право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і, відповідно, обов`язок щодо сплати судового збору у разі подання апеляційної скарги, у відповідача виникли в липні 2023 року.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині надання документа про сплату судового збору є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Посилання скаржника з приводу того, що судом не взято до уваги надання відповідачем доказів сплати судового збору з метою усунення недоліків первинної апеляційної скарги, суд не приймає, оскільки вказана обставина взята судом до уваги в ухвалі від 21.12.2023, а підставою для повернення такої скарги сулугувало не усунення інших її недоліків.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до апеляційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Для приведення апеляційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк у більше ніж п`ять місяців з моменту отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції є досить тривалим, з урахуванням часу подання апеляційної скарги 28.12.2023, та не може вважатися розумним й оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Аргументи скаржника, що апеляційна скарга подана в межах річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, а тому апеляційна скарга має бути прийнята до розгляду, є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів.

Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року по справі №280/2758/23.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року по справі №280/2758/23.

Ухвала набирає законної сили з 16.02.2024 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк