Постанова

від 15.02.2024 по справі 640/29559/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/29559/20

адміністративне провадження № К/990/9361/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/29559/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРМ ПЛЕЙС.УКРАЇНА" до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРМ ПЛЕЙС.УКРАЇНА" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Парінов А.Б.),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехніка та побутова інженерія» (нове найменування ТОВ «КОМЕРС ПЛЕЙС.УКРАЇНА», згідно рішення від 23.06.2021 №23/06) (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, як відокремленого підрозділу Держмитслужби (далі також - відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.11.2020 №UA500020/2020/000158/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00575; зобов`язати відповідача надати до органу казначейської служби України висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 13.11.2020 №UA500020/2020/000158/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00575. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Сантехніка та побутова інженерія» (далі - покупець) та SMART ENVIROMENT TECHNOLOGIES Sp.zo.o. (далі - продавець) укладено договір поставки від 27.10.2020 №SET-17/1.

Згідно пункту 2.1. вказаного договору продавець зобов`язується передати у передбачені строки покупцеві товар та документами, що відносяться до нього, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму.

10.11.2020 позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію за №U500020/2020/234567, у якій для митного оформлення задекларовані такі товари як: фарби для малювання з пензликом та полотном, фарби для пальців, фарби акрилові, гуаш, фарби масляні, фарби акварель, набір фарб для текстилю, пластилін, набори пензликів, набори гелевих ручок та ін.

Митна вартість товару відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Митна вартість товару, яка визначена у митній декларації становить 1,40 дол. США/кг.

Для підтвердження зазначеної суми декларантом було надано до митного органу наступні документи: договір поставки від 27.10.2020 №SET-17/1, специфікація від 03.11.2020 №16520, інвойс від 03.11.2020 №16520, пакувальний лист від 03.11.2020 №16520, коносамент від 03.11.2020 №LSSZEC200906585.

За результатами розгляду митної декларації Товариством від митного органу отримано електронне повідомлення із письмовою консультацією та запропоновано надати додаткові документи, а саме: « 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаним із виконанням умов договору (угодою, контрактом); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) копію митної декларації країни відправлення та її переклад».

Декларантом на вказану пропозицію надіслано до митного органу лист, яким повідомлено про достатність усіх документів та додатково надано калькуляцію від 11.11.2020 та експертний висновок від 11.11.2020 №1109/20.

За результатами аналізу додаткових документів відповідач зазначив, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, та не спростовано наявні розбіжності у документах.

За наслідками викладеного, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2020 №UA500020/2020/000158/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригував заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100070/2019/244895 до рівня 5,86 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару відповідач видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00575.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся з до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, прийшов до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованих позивачем товарів іншого (шостого) методу. Також суд вказав, що рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати до органу казначейської служби України висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів, то суд вказав на її передчасність, оскільки Товариство із відповідною заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів не зверталося, а відтак прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем ні при поданні декларації, ні в подальшому на вимогу митного органу, ні суду першої інстанції не було надано відомостей з приводу вартості страхування товару, а відтак суд ствердив, що надана позивачем до митного оформлення документація не дозволяє встановити митну вартість поставленого товару за ціною контракту, документи місять числові розбіжності та недостовірні відомості, що, як наслідок, свідчить про обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Товариство вказує, що відповідно до умов поставки товару у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. З огляду на викладене, у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів та їх вартості за одиницю товару, митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що суперечить положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункти 1,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРМ ПЛЕЙС.УКРАЇНА" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу митний орган просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за резервним методом.

Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, митну вартість товару було визначено відповідачем за резервним методом.

Так, у ході вирішення спору судами встановлено, що висновки відповідача про непідтвердження позивачем заявленої митної вартості товарів ґрунтувались на тому, що:

- відповідно до наданої специфікації до контракту від 03.11.2020 № 16520 поставка товарів здійснюється на умовах CFR PIVDENNYI, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті та додатку до нього, комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

- в коносаменті від 03.09.2020 № LSSZEC200906585 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- відповідно до пп. п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) в вартість товару входить вартість упаковки. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару, при цьому відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновком якого у цій частині погодився й апеляційний суд, вказав, що ненадання доказів включення вартості упаковки до вартості товару не може, в даному випадку, слугувати підставою для коригування митної вартості товару, оскільки загальна вартість закупки включає в себе вартість самого товару, вартість упаковки, пакувальних матеріалів та пакувальних робіт.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до митного оформлення надавалась калькуляція від 11.11.2020 з описом витрат, що включені у вартість товару та покривають всі витрати на транспортування товарів до порта призначення, що відповідають умовам поставки CFR відповідно до специфікації. Згідно правил міжнародних перевезень «ІНКОТЕРМС-2020», умови CFR, що зазначені в документах, містять в собі вартість товару разом із морським фрахтом до порту та не потребують додаткових документів для підтвердження перевезень.

Суд першої інстанції вказав також на те, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, проте такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.12.2018 (справа №815/1670/17), від 19.09.2022 (справа № 1.380.2019.004890).

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що зміст спірного рішення про коригування митної вартості свідчить про те, що прийняття такого обґрунтовано також неподанням Товариством відомостей щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення. Суд ствердив, що відомостей з приводу вартості страхування позивачем не надано ні при поданні декларації, ні в подальшому на вимогу митного органу, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а відтак прийшов до висновку, що надана позивачем до митного оформлення документація не дозволяє встановити митну вартість поставленого товару за ціною контракту, документи місять числові розбіжності та недостовірні відомості. Такі висновки суду апеляційної інстанції стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

Як встановлено судами, поставка товарів здійснювалася на умовах CFR (PIVDENNYI).

Натомість, умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 1.380.2019.001657, №420/2850/19.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Відтак, безпідставними є твердження відповідача та суду апеляційної інстанції про те, що ненадання документів щодо страхування товару вказують на наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

Відтак, узагальнюючи наведене вище необхідно погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню; до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив Товариству у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 КАС України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.

Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм МК України, встановлені судом першої інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для підтвердження митної вартості товару, що ввозився позивачем, підтверджуються зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Товариство надало усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що підтверджують правильність визначення ним митної вартості товару за першим методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2020 №UA500020/2020/000158/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00575. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРМ ПЛЕЙС.УКРАЇНА" задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №640/29559/20 скасувати.

Залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року у справі №640/29559/20 .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва І.В. Дашутін