Рішення

від 15.02.2024 по справі 120/14036/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 лютого 2024 р. Справа № 120/14036/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Приватного підприємства "Біонафтобуд" до: Головного управління ДПС у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулося з адміністративним позовом приватне підприємство "Біонафтобуд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919;

- скасування податкової вимоги від 09.05.2023 року №0005520-1312-0232.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що податковим органом проведена фактична перевірка підприємства з питань обігу пального за період з 01.02.2020 року по 27.01.2023 року. За результатами перевірки складений акт від 30.01.2023, у якому зафіксовані порушення статті 15 Закону У країни "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, здійснення отримання (придбання), зберігання дизельного пального без відповідних дозвільних документів, тобто без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі встановлених порушень, зафіксованих у акті фактичної перевірки, відповідачем винесено спірне рішення від 16.02.2023 №1845/02-32--09-01/37084919 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн. за здійснення господарської діяльності з оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, без наявності ліцензії.

На переконання позивача, висновки акту перевірки щодо здійснення підприємством господарських операцій без відповідних дозвільних документів є помилковими, оскільки ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, видана позивачу строком до 02.12.2026 року, тобто до цієї дати підприємство мало право здійснювати діяльність за вказаною ліцензією.

Разом з тим, позивач вказує, що з незрозумілих причин, відповідач, розпорядженням від 19.09.2022 року анулював ліцензію №990614202100566 з терміном дії з 02.12.2021 року по 02.12.2026 року в зв`язку з встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Позивач заперечує факт того, що він не здійснює своєї діяльності, оскільки навіть перевірка проводилась за адресою місцязнаходження підприємства Вінницька область, Літинський район, вул. Кармелюка, 8. До того ж, за вказаною адресою всі документи, які виносилися до та після неї вручалися керівнику підприємства.

Також позивач вказує, що жодні повідомлення на адресу підприємства про анулювання ліцензії не надходили, тому останній не знав та не міг знати про анулювання ліцензії.

В силу того, що положення Закону №481/95-ВР передбачають, що до моменту одержання платником повідомлення про анулювання ліцензії така ліцензія вважається дійсною, відтак позивач правомірно здійснював купівлю та продаж пального.

17.10.2022 року за заявою Позивача йому було видано нову ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202201523 з терміном дії з 17.10.2022 року по 17.10.2027 року, при цьому місцезнаходження підприємства зазначена та ж сама адреса.

Крім того, позивач вказав, що не здійснює зберігання пального, оскільки в нього відсутні в оренді або власності споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального. Дизельне паливо за потреби зберігається ТОВ "Немирів Нафтобаза" відповідно до умов Договору на зберігання пального.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає рішення про застосування фінансових санкцій таким, що суперечить Закону, тому звернувся до суду про його скасування, а також просить скасувати податкову вимогу, яка прийнята на підставі цього рішення.

Ухвалою від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху, з підстав того, що позивачем не сплачено суму судового збору в повному обсязі.

20.09.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доданою квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою від 26.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

17.10.2023 відповідач подав відзив, у якому вимоги заперечує. По суті спору зазначив, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ПП "БІОНАФТОБУД" за місцем зберігання пального, за адресою: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8, терміном 10 діб з 20.01.2023, з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2023 року по 23.06.2023 року.

Фактичною підставою для проведення перевірки підприємства, відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, стало отримання інформації про ймовірне порушення позивачем вимог законодавства, що регулює виробництво та обіг пального.

Джерелом цієї інформації став лист ДПС України від 23.12.2022 року №17142/7/99-00-09-03-02-07. Згідно з листом головним управлінням ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державною податковою службою України доручено організувати та провести фактичні перевірки, зазначених в переліку суб`єктів господарювання.

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт №1230/02-32-09-01/37084919 від 30.01.2023 відповідно до якого встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, ПП "БІОНАФТОБУД" здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. На підставі встановлених порушень, зафіксованих у акті фактичної перевірки ГУ ДГІС у Вінницькій області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 за №1845/02-32-09-01/37084919 в сумі 500 000,00 грн.

Відповідач вказує, що відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, відповідач вважає, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення фактичної перевірки.

Щодо встановленого порушення, то відповідач вказує, що положення ст. 15 №481/95-ВР надають платникам податків щодо торгівлі пальним та його зберігання лише за наявності відповідної ліцензії. У разі здійснення суб`єктом господарювання діяльності з обігу пального за відсутності передбаченої чинним законодавством ліцензії, такий притягується до відповідальності.

ПП "БІОНАФТОБУД" отримано ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8. Зокрема, №990614202100566 з терміном дії з 02.12.2021 року по 02.12.2026 року, №990614202201523 з терміном дії з 17.10.2022 по 17.10.2027 відповідно.

Разом з тим, ліцензія №990614202100566 була анульована відповідно до Розпорядження №168/Р/Л від 19.09.2022 року у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

Відповідно до Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП "БІОНАФТОБУД" фактично отримувало дизельне пальне від ТОВ "СОЛАР ЮГ" без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального або ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, в періоді з 20.09.2022 по 16.10.2022.

Таким чином, ПП "БІОНАФТОБУД" отримувало дизельне пальне і відразу не здійснювало його реалізацію, яке залишалось на залишку у підприємства і зберігалось без відповідної ліцензії на право зберігання пального.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що спірне рішення є правомірним, а відтак не підлягає скасуванню.

17.10.2023 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи в судовому засідання із викликом осіб.

Ухвалою від 15.02.2023 клопотання залишено без задоволення.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

ПП "Біонафтобуд" (код ЄДРПУО 37084919) зареєстроване 23.04.2010 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради за №11741020000008524. Основним видом діяльності підприємства згідно з Статутом є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код ВЕД - 46.71). Місцем реєстрації та адреса провадження діяльності: Вінницька область, Вінницький район, м. Літин, вул. Кармелюка, 8.

Підприємство отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження Вінницька область, Літинський район, вул. Кармелюка, 8, номер ліцензії №990614202100566 з терміном дії 02.12.2021 року по 02.12.2026 року, що підтверджується відповідачем.

Разом з тим, ліцензія №990614202100566 була анульована відповідно до Розпорядження №168/Р/Л від 19.09.2022 року у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

В подальшому, підприємство отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8, №990614202201523 з терміном дії з 17.10.2022 по 17.10.2027.

Працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.01.2023 року №148к, проведено фактичну перевірку ПП "БІОНАФТОБУД" за адресою: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд.8, з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2020 року по 23.06.2023 року.

Перевірка проводилась на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на виконання вимог п. 82.3 ст. 82 ПК України, та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області №100/02-32-09 від 17.01.2023.

Доповідною запискою зазначено, про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ПП "БІОНАФТОБУД" на виконання листа ДПС України від 23.12.2022 року №17142/7/99-00-09-03-02-07.

За результатами проведеної фактичної перевірки складений акт №1230/02-32-09-01/37084919 від 30.01.2023, відповідно до якого встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, перевіркою встановлено, що ПП "БІОНАФТОБУД" в перевіряємому періоді, в тому числі в періоді з 20.09.2022 по 16.10.2022 (розрив в ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі) здійснювало отримання (придбання), зберігання дизельного пального без відповідних дозвільних документів, тобто без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі встановлених порушень, зафіксованих у акті фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 за №1845/02-32-09-01/37084919 в сумі 500 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п.п. 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до п.п. 80.2.2 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно із матеріалами справи, наказом від 17.01.2023 №148к, з метою протидії незаконному обігу пального, впорядкування обліку пального та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та з питань дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ та Законів України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від №100/02-32-09 від 17.01.2023, наказано провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання "БІОНАФТОБУД" за адресою Вінницька область, Літинський район, вул. Кармелюка, 8, з 20.01.2023, терміном 10 діб, за період з 01.02.2020.

За результатами проведеної фактичної перевірки відповідач встановив порушення підприємством положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, перевіркою встановлено, що ПП "БІОНАФТОБУД" в перевіряємому періоді, в тому числі в періоді з 20.09.2022 по 16.10.2022 (розрив в ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі) здійснювало отримання (придбання), зберігання дизельного пального без відповідних дозвільних документів, тобто без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Так, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України (далі - Закон 481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Отже, положення чинного законодавства надають можливість щодо торгівлі пальним та зберігання пального лише за наявності відповідної ліцензії.

За обставин справи, ПП "БІОНАФТОБУД" отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8, №990614202100566 з терміном дії з 02.12.2021 року по 02.12.2026 року.

Дана ліцензія була анульована відповідно до Розпорядження №168/Р/Л від 19.09.2022 року, що не заперечується жодною із сторін.

17.10.2022 за заявою позивача, йому видана нова ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, №990614202201523 з терміном дії 17.10.2022 по 17.10.2027.

Позивач у своїх доводах покликається на те, що розпорядження про анулювання ліцензії та або повідомлення з цього приводу на його адресу не надходили. Свої дії вважає правомірними в силу того, що положення Закону №481/95-ВР передбачають, що до моменту одержання платником повідомлення про анулювання ліцензії така ліцензія вважається дійсною, тому він правомірно здійснював купівлю та продаж пального.

Відповідач, заперечуючи проти позову, доводи позивача в частині того, що повідомлення про анулювання ліцензії на адресу підприємства не надходили, не спростував, докази щодо вручення позивачу розпорядження від 19.09.2022 року не надав.

Суд, оцінюючи доводи сторін зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступ .

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 05.08.2015 року, видача ліцензій на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДПС.

Відповідно до ст. 1 Закону, анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Частина п`ятдесят третя статті 15 Закону №481/95-ВР встановлює, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

В силу приписів ст. 3 Закону, орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкту господарювання має бути направленим рекомендованим листом з повідомленням про вручення в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

За умови того, що відповідач не спростував ту обставину, що розпорядження про анулювання ліцензії від 19.09.2022 на адресу підприємства не надходили, а доказів його відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або направлення його в електронній формі не надав, то суд погоджується з мотивами позивача, що до моменту одержання повідомлення про анулювання ліцензії, ліцензія вважається дійсною.

В силу приписів ч. 53 ст. 15 Закону, ліцензія вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання.

Суд також погоджується з доводами позивача, що ліцензія безпідставно анульована через відсутність суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, оскільки докази встановлення такого факту матеріали справи не містять. Ба більше, 17.10.2022 за заявою позивача, йому видана нова ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, №990614202201523 з терміном дії 17.10.2022 по 17.10.2027 за адресою місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8, що підтверджується відповідачем.

Також відповідно до Акту фактичної перевірки зазначено, що у вересні 2022 підприємством по акцизним накладним отримано дизельне пальне, всього 101213,7 л, в тому числі 26.09.2022 року дизпалива по акцизним накладним №73, №90 від 26.09.2022 року в загальній в кількості 52155,7л, а реалізовано 38260,0 л., залишився залишок дизельного пального (ліміт обсягу пального) дизельного пального в кількості 62953,7л. Таким чином, ПП "БІОНАФТОБУД" отримувало дизельне пальне і відразу не здійснювало реалізацію дизельного пального, яке залишалось на залишку у підприємства і зберігалось без відповідної ліцензії на право зберігання пального.

Спірним рішенням на підприємство накладено фінансову санкцію за здійснення господарської діяльності за зберігання пального без відповідної ліцензії (а.с. 18-20).

Згідно із ст. 15 Закону №481 видаються ліцензії, зокрема: 1) на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі пальним; 2) на право оптової торгівлі пальним за відсутності місця оптової торгівлі пальним; 3) на право зберігання пального.

Статтею 1 Закону №481 надано визначення поняттям, зокрема: зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв.

Тому, застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Саме такий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а.

Позивач вказує, що у нього відсутні в оренді або у власності споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального. Дизельне паливо за потреби зберігається ТОВ "Немирів Нафтобаза".

Так, відповідно до матеріалів справи, за умовами Договору №60/2 від 23.02.2022, укладеного між ПП "БІОНАФТОБУД" та ТОВ "Немирів Нафтобаза", перший передає, а другий зобов`язується за винагороду прийняти нафтопродукти на відповідальне зберігання.

Отже, предметом зазначеного договору є послуги відповідального зберігання нафтопродуктів, які належить ПП "БІОНАФТОБУД". Господарська діяльність зі зберігання нафтопродуктів здійснюється ТОВ "Немирів Нафтобаза" на підставі ліцензії на право зберігання пального, що зазначено у договорі.

Разом з тим, ліцензія на право у позивача оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, підтверджує відсутність у Позивача місця оптової торгівлі пальним, а відтак, зберігання пального здійснюється на підставі права користування (надання послуг) відповідно до договорів зберігання.

Таким чином, наявність у підприємства на балансі пального, не свідчить про зберігання його позивачем, оскільки за своїми ознаками (характеристиками) діяльність позивача не відповідає визначенню поняттю "діяльність зі зберігання пального".

До того ж в Акті Відповідач самостійно вказує, що згідно з довідкою 20-ОПП відомості про об`єкти оподаткування акцизні стаціонарні склади на підприємстві відсутні.

На підставі вищевикладеного, висновки Акту фактичної перевірки спростовуються матеріалами справи, тому спірне рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919 за здійснення господарської діяльності за зберігання пального без відповідної ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо скасування податкової вимоги від 09.05.2023 року №0005520-1312-0232, то вона прийнята на підставі ст. 59 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 ПК, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.15 статті 56 ПК, скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до п.п. 56.17.1 п. 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.

Підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК, передбачає, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже з аналізу наведених вище положень слід дійти висновку, що на узгоджену суму податкового зобов`язання контролюючий орган направляє податкову вимогу, у строки та порядку, що передбачені положеннями Податкового кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до рішення від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919, сума фінансової санкції на дату прийняття спірної вимоги вважалася узгодженою, а тому на суму грошового зобов`язання, який набув статусу податкового боргу, відповідач направив податкову вимогу.

Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу. Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі № 821/1258/17.

Разом з тим, за умови того, що рішення від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919, яким визначена сума грошового зобов`язання, суд визнав протиправним та скасував, тому податкова вимога, яка направлена на підставі цього рішення підлягає скасуванню як протиправна.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "Біонафтобуд" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області форми "Ю" від 09.05.2023 року №0005520-1312-0232.

Стягнути на користь приватного підприємства "Біонафтобуд" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 10 184,00 грн (десять тисяч сто вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ПП "Біонафтобуд" (код ЄДРПОУ -37084919, вул. Кармелюка, 8, смт. Літин, Вінницький район, Вінницька область, 23300)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - ВП 44069166, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21000)

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна