Постанова

від 02.07.2024 по справі 120/14036/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14036/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Біонафтобуд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2023 року приватне підприємство «Біонафтобуд» (ПП «Біонафтобуд») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919;

- скасувати податкову вимогу від 09.05.2023 року №0005520-1312-0232.

15 лютого 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Біонафтобуд» зареєстроване 23.04.2010 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради за №11741020000008524. Основним видом діяльності підприємства згідно з Статутом є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код ВЕД - 46.71). Місцем реєстрації та адреса провадження діяльності: Вінницька область, Вінницький район, м. Літин, вул. Кармелюка, 8.

Так, ПП «Біонафтобуд» отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження Вінницька область, Літинський район, вул. Кармелюка, 8, номер ліцензії №990614202100566 з терміном дії 02.12.2021 року по 02.12.2026 року.

Однак, ліцензія №990614202100566 була анульована відповідно до Розпорядження №168/Р/Л від 19.09.2022 року у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

У подальшому, підприємство отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, за адресою місцезнаходження: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд. 8, №990614202201523 з терміном дії з 17.10.2022 по 17.10.2027.

Так, посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17.01.2023 року №148к, проведено фактичну перевірку ПП "Біонафтобуд" за адресою: Вінницька область, Літинський район, смт. Літин, вул. Кармелюка, буд.8, з питань обліку та обігу пального, дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2020 року по 23.06.2023 року, за результатами якої складено акт №1230/02-32-09-01/37084919 від 30.01.2023.

Перевірка проводилась на підставі п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на виконання вимог п. 82.3 ст. 82 ПК України, та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області №100/02-32-09 від 17.01.2023. Доповідною запискою зазначено, про надання дозволу на проведення фактичної перевірки ПП "Біонафтобуд" на виконання листа ДПС України від 23.12.2022 року №17142/7/99-00-09-03-02-07.

У ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Зокрема, ПП "Біонафтобуд" в перевіряємому періоді, в тому числі в періоді з 20.09.2022 по 16.10.2022 (розрив в ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі) здійснювало отримання (придбання), зберігання дизельного пального без відповідних дозвільних документів, тобто без наявності ліцензії на право зберігання пального.

На підставі акта перевірки, 16.02.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено рішення №1845/02-32-09-01/37084919 про застосування фінансових санкцій в сумі 500 000,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.20.1.4п.20.1ст.20 Податкового кодексу України(ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1ст.75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3п.75.1ст.75 ПК України).

Відповідно до ст. 80 ПК Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Так, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 14.11.1995 року (Закон №481) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:

-ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною 5 ст. 3 Закону №481 встановлено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Статтею 15 Закону №481 визначено, що суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Отже, положення чинного законодавства надають можливість щодо торгівлі пальним та зберігання пального лише за наявності відповідної ліцензії.

Згідно ст. 15 Закону №481 ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій. Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступ.

Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 05.08.2015 року, видача ліцензій на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального віднесено до повноважень територіальних органів ДПС.

Так, ч. 53 ст. 15 Закону №481 визначено, що ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Згідно ст. 3 Закону №481 орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії вносить інформацію щодо розпорядження про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та/або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті; направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України (ПК України).

Розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, розпорядження про анулювання ліцензії суб`єкту господарювання має бути направленим рекомендованим листом з повідомленням про вручення в порядку, встановленому статтею 42 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядження про анулювання ліцензії від 19.09.2022 на адресу підприємства не надходили, а доказів його відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або направлення його в електронній формі не надав, відтак до моменту одержання повідомлення про анулювання ліцензії, ліцензія вважається дійсною.

При цьому, відповідачем анульована ліцензія через відсутність суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії, проте доказів встановлення такого факту матеріали справи не містять.

Більше того, 17.10.2022 за заявою позивача, йому видана нова ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, №990614202201523 з терміном дії 17.10.2022 по 17.10.2027 за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідачем.

Також, у ході проведеної фактичної перевірки відповідачем виявлено, що у вересні 2022 підприємством по акцизним накладним отримано дизельне пальне, всього 101213,7 л, в тому числі 26.09.2022 року дизпалива по акцизним накладним №73, №90 від 26.09.2022 року в загальній в кількості 52155,7л, а реалізовано 38260,0 л., залишився залишок дизельного пального (ліміт обсягу пального) дизельного пального в кількості 62953,7л.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що ПП "Біонафтобуд" отримувало дизельне пальне і відразу не здійснювало реалізацію дизельного пального, яке залишалось на залишку у підприємства і зберігалось без відповідної ліцензії на право зберігання пального.

За таких обставин, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким на підприємство накладено фінансову санкцію за здійснення господарської діяльності за зберігання пального без відповідної ліцензії.

Так, згідно ст. 15 Закону №481 видаються ліцензії, зокрема: 1) на право оптової торгівлі пальним за наявності місця оптової торгівлі пальним; 2) на право оптової торгівлі пальним за відсутності місця оптової торгівлі пальним; 3) на право зберігання пального.

При цьому, Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію.

Так, Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за умовами Договору №60/2 від 23.02.2022, укладеного між ПП "Біонафтобуд" та ТОВ "Немирів Нафтобаза", перший передає, а другий зобов`язується за винагороду прийняти нафтопродукти на відповідальне зберігання.

Отже, предметом зазначеного договору є послуги відповідального зберігання нафтопродуктів, які належить ПП "Біонафтобуд". Господарська діяльність зі зберігання нафтопродуктів здійснюється ТОВ "Немирів Нафтобаза" на підставі ліцензії на право зберігання пального, що зазначено у договорі.

Відтак, ліцензія на право у позивача оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, підтверджує відсутність у Позивача місця оптової торгівлі пальним, а відтак, зберігання пального здійснюється на підставі права користування (надання послуг) відповідно до договорів зберігання.

Таким чином, наявність у підприємства на балансі пального, не свідчить про зберігання його позивачем, оскільки за своїми ознаками (характеристиками) діяльність позивача не відповідає визначенню поняттю "діяльність зі зберігання пального".

При цьому, в акті відповідач самостійно вказує, що згідно з довідкою 20-ОПП відомості про об`єкти оподаткування акцизні стаціонарні склади на підприємстві відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акту фактичної перевірки спростовуються матеріалами справи, а тому спірне рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/ НОМЕР_1 за здійснення господарської діяльності за зберігання пального без відповідної ліцензії є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що рішення від 16.02.2023 року №1845/02-32-09-01/37084919, яким визначена сума грошового зобов`язання визнано протиправним та скасовано, а тому податкова вимога, яка направлена на підставі цього рішення також підлягає скасуванню як протиправна.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.