Постанова

від 19.02.2024 по справі 643/7846/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7846/23

Провадження № 3/643/295/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

26.07.2023 року о 14 год. 58 хв. у м. Харкові по вул. Героїв Праці, буд. 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродня блідість обличчя, тремтіння пальців рук, сповільнення мови). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А відмовився.

Крім того, 12.08.2023 року о 14 год. 30 хв. у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 120, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у медичному закладі у лікаря-нарколога зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп`яніння підтверджується висновком КНП ХОР ОНД щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, номер висновку № 2107, складеному 16.08.2023, час 15:25 год.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Захисник ОСОБА_1 адвокат Негодова О.П. просила суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки:

- працівники поліції в порушення вимог п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції графу «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» заповнили із скороченням;

- були відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ;

- наявні в матеріалах справи відеозаписи не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони не є безперервними, постійно перериваються і з їх змісту неможливо встановити всіх обставин справи;

- з наданих суду відеозаписів неможливо встановити хто саме керує транспортним засобом;

- у протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2023 зазначено, що водій керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а не в стані наркотичного сп`яніння, як визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 і зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2023, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- висновок № 2107 від 16.08.2023 є недійсним і не може бути врахованим судом, оскільки складений з порушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2023 серії ААД № 457313, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.07.2023;

- рапортом від 26.07.2023;

- протоколом про адміністративне правопорушення від 20.08.2023 серії ААД № 287297, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2107 від 16.08.2023, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (опіати, катінони);

- відеозаписами з боді-камер працівників поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколів про адміністративне правопорушення були дотримані.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Надаючи оцінку аргументам сторони захисту, суд зазначає наступне.

Посилання захисника на те, що всупереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, відеозапис працівниками поліції не вівся безперервно, є безпідставними, враховуючи наступне.

Так, для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Дослідивши надані відеозаписи судом встановлено, що на ньому в достатній мірі зафіксовані всі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також суд зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак наркотичного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак наркотичного сп`яніння.

За таких обставин, доводи захисника щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння суд до уваги не приймає.

Посилання сторони захисту на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу суд вважає безпідставним, оскільки незгода водія з причинами зупинки, або його необізнаність про це, не нівелює його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

У постанові Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі № 953/7013/22 також зазначено, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

При цьому, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо незаконних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалися своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження її версії щодо незаконності дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів захисника в цій частині.

Щодо посилань захисника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справ справі № 686/11314/17, то суд вважає, що відсутні підстави для застосування цих висновків, оскільки ця справа розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП. У справі ж, яка розглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.

Крім того, одночасні твердження сторони захисту щодо незаконної зупинки і відсутність доказів того, що саме ОСОБА_1 керував зупиненим транспортним засобом є взаємовиключні з точки зору формальної логіки та розцінюються судом як обраний спосіб захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стосовно заперечень сторони захисту про порушення під час проведення лабораторних досліджень вимог Інструкції № 1452/735, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8 розділу III Інструкції № 1452/735, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно листа КНП ХОР «ОНД» № 346 від 25.09.2023, при проведенні токсикологічного дослідження застосовувався попередній імунохроматографічний метод дослідження (ІХГ) та підтверджуючий метод тонкошарова хроматографія. Обидва тести показали позитивні результати. Технічні засоби дослідження не використовувались.

Слід зауважити, що імунохроматографічний аналіз є одним із методів лабораторної діагностики, тобто є лабораторним дослідженням.

При цьому, слід зазначити, що даний вид швидких тестів класифікується як медичні вироби для діагностики in vitro (технічний регламент затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 03.10.2013 року), дозволені МОЗ і є сертифікованими. Результати швидких тестів фіксуються в акті медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які не відображаються на паперових носіях.

Таким чином, аналіз проведений лікарем у відповідності до Інструкції № 1452/735.

Водночас, експрес-тести за допомогою яких проводиться імунохроматографічний метод дослідження (ІХГ) не потребують метрологічного контролю, тому не входять до галузі атестації, а чинне законодавство України не вимагає встановлення кількісних показників наркологічної речовини для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Та обставина, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився за допомогою імунохроматографічного дослідження, який є видом експрес лабораторного дослідження, не ставить під сумнів висновок медичного огляду про його керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Доводи сторони захисту в частині того, що Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» не має права здійснювати проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп`яніння та видавати відповідний висновок, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

03.02.2017 року наказом Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації наказом № 48 було затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у п. 28 якого зазначено Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Рішенням ХІІ сесії VІІI скликання Харківської обласної ради № 411-VIII від 20.09.2022 (https://ts.lica.com.ua/77/text/31912) припинено Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» (код ЄДРПОУ 03293557), юридична адреса: 61045 Харківська область, місто Харків, вулиця Очаківська, будинок 15, - що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110), юридична адреса: 61013 Харківська область, місто Харків, вулиця Вятська, будинок 1. Вважати Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110) правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).

На момент складання висновку № 2107 від 16.08.2023 Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» не було припинено, а відтак відповідно до наказу Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 03.02.2017 № 48 мало право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції як правонаступник Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер».

Доводи сторони захисту в частині того, що в порушення вимог п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 висновок № 2107 ОСОБА_1 не видавався, внаслідок чого цей висновок є недійсним, суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений з`явитися до КНП ХОР «ОНД» та отримати цей висновок.

Інші доводи сторони захисту жодним чином не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак судом до уваги не приймаються.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Отже стаття 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Тобто положення закону не вимагають призначення адміністративного стягнення за кожне правопорушення окремо. Таким чином, правильним у такому випадку є визнання вини правопорушника за кожне правопорушення та обрання адміністративного стягнення в межах санкції за більш серйозне правопорушення, а в разі вчинення декількох епізодів правопорушення, передбачених однією нормою (або частиною норми) КУпАП, стягнення обирається в межах санкції цієї норми (частини норми).

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягненнясуд,враховуючи характервчинених правопорушеньта ступіньїх суспільноїнебезпеки -дані правопорушенняявляються грубимпорушенням правилдорожнього руху,є потенційнонебезпечними длясуспільства тастановлять реальнунебезпеку учасникамдорожнього руху,загрожують їхжиттю,здоров`ю,тяжкість ймовірнихнаслідків,а такожвідомості проособуОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко