Постанова

від 14.02.2024 по справі 344/17676/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/17676/23

Провадження № 22-ц/4808/343/24

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микулич Ігор Володимирович, на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2023 року, у складі судді Атаманюка Б.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микулич Ігор Володимирович, до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року адвокат Микулич І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початку жовтня 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» через сильний зубний біль (22 зуба). Лікар ОСОБА_2 запропонувала здійснити резекцію 22 зуба під наркозом, на що позивачка погодилась.

09 листопада 2022 року лікуючий лікар ОСОБА_2 (по медичній документації ОСОБА_3 ) зробила позивачці резекцію 22-го зуба під наркозом у стаціонарі лицьового відділу Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», а 16 листопада 2022 року позивачка покинула приміщення лікарні, попередньо попередивши про це лікаря ОСОБА_2 , оскільки повинна була поїхати до Республіки Польща.

З моменту проведеної операції у позивачки різко погіршився стан здоров`я, відбулося підвищення рівня цукру, позивачка почала страждати безсонням, втратою пам`яті, підвищився артеріальний тиск, очний тиск. У період з 16.11.2022 по 01.01.2023 позивачка відчувала постійний біль, зокрема і на місці зробленої операції на 22 зубі. Після цього, позивачка не могла більше терпіти зубний біль, а тому 01.01.2023 повернувшись до міста Івано-Франківська із Республіки Польща та звернулася до відповідача щодо встановлення причини болю, зокрема перевірки швів зробленої резекції 22 зуба. ОСОБА_1 звернулась до завідувача відділення щелепо-лицьового відділу - лікаря Ігоря Гвоздина, який зняв нитки із шва на місці резекції 22 зуба.

Позивачка змінила місце надання медичних послуг, оскільки вважала, що лікарі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не надали їй якісно стоматологічні послуги. Так, вона звернулась за стоматологічними послугами до стоматологічної клініки Івано-Франківського національного медичного університету, де з 01.03.2023 до 01.05.2023 їй проводили стоматологічне лікування зубів.

03.02.2023 року позивачка зробила рентген знімки, за результатами яких встановлено, що лікар ОСОБА_2 зробила позивачці резекцію не 22 зуба, а 21 зуба, який був здоровий та не потребував лікування (двд-записи знімків). Звернувшись до зазначеного закладу, позивачка вказує, що на її прохання стоматолог відрізав їй 22 зуб від протезу, а корінь цього зуба витягнув елеватором. Ніякої резекції на корені 22 зуба не було.

Позивачка зазначала, що згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого 24463/2022 їй визначено діагноз: радикулярна киста від 22 та 21 зубів. У перебігу хвороби, проведено лікування, а саме: цистектомія та резекція верхівок 22 та 21 зубів під загальним наркозом. У детальному описі і назві процедури вказано, що з 09.11.2022 з 10:50 хв. до 12:30 хв. позивачка перебувала під наркозом, однак 09.11.2022 об 12:00 год. під кодом процедури - 97241-00 було здійснено лікуючим лікарем ОСОБА_3 резекцію кореня зуба. Один корінь (не зазначено який саме зуб). Отже, судячи із наявних записів, лікуючий лікар ОСОБА_3 здійснив резекцію кореня зуба (один корінь), однак не вказав якого саме зуба 22 чи 21. Також, із наведеної виписки медичної карти встановлено перебіг лікування саме у цистектомії та резекції верхівок 22 та 21 зубів. Без резекції кореня. Теж саме визначено і у епікризі виписному 24463/2022 де вказано, що лікуючим лікарем ОСОБА_3 було вчинено резекцію кореня зуба, один корінь (не зазначено якого саме зуба).

Позивачка стверджувала, що резекцію 21 зуба вона не просила робити, 21 зуб був здоровий. Такими діями лікарів відповідача, позивачці завдана матеріальна та моральна шкода, яка полягає у порушенні її прав як споживача.

Просила стягнути з відповідача у її користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 1051 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2023 року у задоволенні позову адвоката Микулича І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Микулич І.В. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду необґрунтованим, зазначає, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, судом неправильно досліджено та оцінено докази та неправильно встановлено правовідносини сторін, не застосовано норми законодавства, що підлягали застосуванню.

Відповідачем не спростовано обґрунтування викладені в позовній заяві та не надано достатніх доказів того, що лікуючий лікар ОСОБА_3 дотримався правил, визначених клінічним протоколом.

Вважає, що суд першої інстанції проігнорував твердження позивачки про те, що жодних дій, щодо подальшого лікування з боку відповідача не здійснено. Суд не врахував докази здійснення лікування, а саме щоденник лікаря ОСОБА_4 стоматологічної клініки Івано-Франківського національного медичного університету, де позивачка проходила ортопедичне та терапевтичне лікування.

У щоденнику лікаря ОСОБА_4 в позивачки не було встановлено захворювання «Інші кісти щелеп» та не проведено лікування такого захворювання, що свідчить про хибність встановленого діагнозу з боку лікаря відповідача.

Суд першої інстанції не дослідив докази, а саме рентген знімки та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження для залучення відповідних спеціалістів.

Вважає, що суд не дослідив те, що лікар відповідача своїми діями допустив лікарську помилку, яка стала причиною погіршення стану здоров`я апелянтки, а також змусив її самостійно шукати інші стоматологічні заклади для усунення причин зубних болів.

В медичній документації позивачці встановлено діагноз К09.2 - Інші кісти щелеп. Однак лікарем відповідача не дотримано клінічного протоколу надання медичної допомоги, лікуючий лікар відповідача згідно клінічного протоколу не провів жодних дій, які б відносились до даного діагнозу. Недотримання лікарями відповідача клінічного протоколу призвело до неналежного виконання приписів Основ законодавства про охорону здоров`я.

Суд не врахував норми ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності та диспозитивності.

З урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» подало відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги надуманими та безпідставними, оскільки працівниками відповідача дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Зазначає, що позивачка звернулась до відповідача щодо надання медичної допомоги згідно направлення КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради», з метою планової госпіталізації. При зверненні позивачка скаржилася не тільки на зубну біль 22 зуба, але й на біль який іррадіює у верхню губу, ліву підочну ділянку, біль при накушуванні, припухлість в проекції верхівок зубів; гіпереміє слизової оболонки, щільний болючий інфільтрат в проекції 21 зуба, перкусія 21, 22 зуба, діагностований хронічний періодонтит 21, 22 зуба в стадії загострення, що підтверджується даними клінічного і об`єктивного обстеження, результатами комп`ютерної томографії.

09.11.2022 позивачка була госпіталізована з діагнозом: Радикулярна киста 22 та 21 зубів. Надавши письмову інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, була прооперована лікарем ОСОБА_3 разом з асистентом ОСОБА_2 . Після проведеної операції на перев`язки позивачка не з`являлася та не виконувала рекомендації лікаря. 16.11.2023 позивачка була виписана зі стаціонару за порушення лікарняного режиму.

Вважає, що погіршення стану здоров`я позивачки у період з 01.11.2022 (передує даті звернення до відповідача) по 05.09.2023 спричинила наявність супутніх захворювань (гіпертонія, цукровий діабет, обтяжений алергічний анамнез (антибіотики), гінекологічна операція по видаленню яєчників, дані захворювання були наявні до проведення оперативного втручання.

Зазначає, що пацієнтка видалила оперований 22 зуб, після чого в неї з`явилися явища альвеолі ту - запалення лунки видаленого зуба. Дане оперативне втручання в стоматологічні клініці ІФНМУ не проводилося.

Апелянтка звернулася в стоматологічну університетську клініку не за послугами, а зі скаргою до ректора ІФНМУ ОСОБА_5 на професора ОСОБА_2 був скликаний консиліум на чолі з ректором ОСОБА_5 , професором ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які не виявили непрофесійного хірургічного лікування ОСОБА_2 . Також враховуючи емоційний стан хворої, було вирішено провести лікування альвеолі ту після видалення 22 зуба невідомим лікарем, і відновити 22 зуб мостоподібним протезом з опорою на 23 і 26 зуби, депульпувавши хворій 23 і 26 зуб з метою підготовки ортопедичного лікування.

Апелянтка заявила клопотання про можливість залучення відповідальних спеціалістів із належними знаннями та подальшим відтворенням рентген знімків.

10.09.2023 була створена комісія і ІФНМУ у складі голови комісії д.м.н. проф.. І.В. Палійчука, членів комісії: д.м.н. проф.. З.Р. Ожогана, к.м.н. доц. Г.П. Ничипорчука, яка провела аналіз комп`ютерних томограм та історії хвороби ОСОБА_1 і встановила, що хірургічне лікування було проведено згідно показів та виконано в повному об`ємі, неякісного надання хірургічної допомоги ОСОБА_1 перед протезуванням не виявлено. Отже, лікуючий лікар не допустив своїми діями лікарську помилку.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Микулич І.В. підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» Клекот О.А. заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням досліджених доказів, не встановлено жодного з елементів складу цивільного правопорушення, таких як: протиправної поведінки відповідача (працівників, які перебували з цим відповідачем в трудових обов`язках) та вини, яка пов`язана з неналежним наданням медичних послуг; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицева хірургія з 09.11.2022 по 16.11.2022, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 28.07.2023 року № 1782. Позивачці 09.11.2022 лікуючим лікарем ОСОБА_3 була проведена операція - резекція кореня 21-го зуба. Діагноз: Радикулярна киста від 22 та 21 зубів (а.с.11).

Згідно епікризу виписного та виписки із медичної карти стаціонарного хворого 24463/2022 позивачці визначено діагноз: радикулярна киста від 22 та 21 зубів. Позивачка перебувала на лікуванні з 09.11.2022 по 16.11.2022, і у перебігу хвороби 09.11.2022 лікарем ОСОБА_3 проведено лікування, зокрема: цистектомія та резекція верхівок 22 та 21 зубів (а.с.15-16).

ОСОБА_1 надала добровільну згоду на операцію та знеболення (а.с.67,68).

Позивачка до закінчення лікування без дозволу лікуючого лікаря покинула стаціонар, а виписку отримала після повторного звернення до медичного закладу.

У період з 01.03.2023 до 01.05.2023 ОСОБА_1 зверталась за наданням їй стоматологічних послуг до Івано-Франківського національного медичного університету де їй надавалось ортопедичне та терапевтичне лікування лікарем ОСОБА_4 , що підтверджується листом від 11.08.2023 № 06/2622 (а.с.17).

Згідно щоденника лікаря ОСОБА_4 позивачці надані наступні послуги з лікування: 01.03.2023 - рекомендувала провести електрофорез з йодидом калію в проекції верхівки коренів 21,22 зубів (10 сеансів); 20.03.2023 - під інфільтраційного анестезію проведено депульпування 23 та 26 зубів; 23.03.2023 - проведена інструментальна та мед.обробка к.к.23 зуба. Пломбування к.к.23 зуба методом латеральної кондексації гутанерія. Накладення тимчасової пломби на 23 зуб; 28.03.2023 - проведена інструментальна та мед.обробка к.к.26 зуба. Пломбування к.к.26 зуба методом латеральної кондексації гутанерія. Накладена тимчасова пломба на 26 зуб. Проведено Rtg-графію після пломбування 23 та 26 зубів (а.с. 19 зворот, 20).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обгрунтування позовних вимог, позивачка посилалася на те, що з моменту проведеної операції у неї різко погіршився стан здоров`я, відбулося підвищення рівня цукру, позивачка почала страждати безсонням, втратою пам`яті, підвищився артеріальний тиск, очний тиск. У період з 16.11.2022 по 01.01.2023 позивачка відчувала постійний біль, зокрема і на місці зробленої операції на 22 зубі.

Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин не подала суду будь-яких доказів.

Встановлено, що позивачка згідно пенсійного посвідчення (№ НОМЕР_1 ) являється інвалідом другої групи, загальне захворювання.

Згідно епікризу виписного та виписки із медичної карти стаціонарного хворого 24463/2022 у загальному анамнезі позивачки зазначено перенесені нею захворювання: гіпертонічна хвороба, цукровий діабет та перенесена гінекологічна операція. Госпіталізована зі скаргами на набряк та гіперемію СОПР у проекції верхівки 21 та 22 зубів, болючість при пальпації, відчуття «вирозшого» зуба, біль при накушуванні, важкість жування, дещо підвищену температуру, загальну слабкість. Позивачці визначено діагноз: радикулярна киста від 22 та 21 зубів та проведено лікування, зокрема: цистектомія та резекція верхівок 22 та 21 зубів (а.с.15-16).

Будь-яких доказів того, що після проведеного у відповідача лікування, загальний стан здоров`я позивачки різко погіршився, зокрема, що вона зверталася за медичною допомогою у з`язку з цим, матеріали справи не містять.

Долучені позивачкою дані аналізу крові на глюкозу, то такі відображені у різні періоди, зокрема: 08.11.2022 - 8,1 ммоль/л, 12.04.22 - 11,2 ммоль/л, 24.04.2023 -10,1 ммоль/л, 31.05.2023- 7,1 ммоль/л, 27.06.2023-7,5 ммоль/л, 12.07.2023 -7,5 ммоль/л, 09.2023 -9,5 ммоль/л, 22.08.2023- 12,0 ммоль/л.

Оскільки станом на час проведення операції (08.11.2022) рівень цукру становив 8,1 ммоль/л, а наступний аналіз крові на глюкозу станом на 12.04.2023 - 11,2 ммоль/л, тобто через п`ять місяців після лікування (і надалі до 22.08.2023), то такі не свідчать про різке погіршення стану здоров`я позивачки відразу після проведеної операції.

Посилання позивачки на те, що відповідачем їй надано неякісні стоматологічні послуги та допущено лікарську помилку не підтверджені будь-якими доказами.

Натомість відповідачем надано докази того, що позивачці проведено лікування згідно показів у повному об`ємі.

Під час проведеного надалі у період з 01.03.2023 до 01.05.2023 терапевтичного та ортопедичного лікування ОСОБА_1 в стоматологічній клініці ІФНМУ неякісного надання стоматологічних послуг виявлено не було.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачка не довела факту завдання їй шкоди, наданням неякісних стоматологічних послуг відповідачем.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував докази здійснення лікування в стоматологічній клініці Івано-Франківського національного медичного університету не заслуговують на увагу, оскільки позивачці було рекомендовано провести електрофорез з йодидом калію в проекції верхівки коренів 21,22 зубів (10 сеансів) та проведено депульпування 23 та 26 зубів і таке лікування не свідчить про неякісне хірургічне лікування ОСОБА_1 в щелепно-лицевому відділенні ОКЛ.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив докази, а саме рентген знімки та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження для залучення відповідних спеціалістів, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, зроблено висновок, що: «відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Колегія суддів вважає, що позивачкою та її представником не наведено вагомих обставин, які б давали підстави для висновку про наявність підстав для повернення до стадії підготовчого судового провадження.

29.09.2023 Івано-Франківським міським судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 26.10.2023.

Позивач скористався правом та надав відповідь на відзив КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».

Позивачка та її представник у підготовчому судовому засіданні 22.11.2023 просили закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду. Будь-яких клопотань про залучення спеціалістів чи призначення судової експертизи з урахуванням наданих відповідачем заперечень не заявляли.

А отже, доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження є необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної скарги не бере до уваги долучені до відзиву на апеляційну скаргу копію медичної карти стаціонарного хворого № 24463/2022 ОСОБА_1 та копію засідання комісії від 19.09.2023, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, відповідачем не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, його висновки про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги його обґрунтованості не спростовують, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микулич Ігор Володимирович, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 13 грудня 2023 року - без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин