Ухвала

від 19.02.2024 по справі 331/946/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024

Справа № 331/946/24

Провадження № 2/331/1122/2024

Суддя Жовтневого районного суду м.Запоріжжя Н.В.Фісун, розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно якої просить суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_3 неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .

Вказує, що встановлення фактів необхідне для подальшої реалізації своїх прав, як особи, що є членом сім`ї загиблого військовослужбовця. Крім того, такі факти спрямовані на захист прав та обов`язків доньки ОСОБА_2 . Сім`я кожного військового , який загинув, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни має право отримати компенсацію - одноразову грошову у розмірі 15 мільонів гривень .Крім того , відповідно до ст.1 ЗУ « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» члени сімей військових , які загинули , померли або пропали безвісти, мають право на пенсію.

Звертаючись з заявою про встановлення фактів ОСОБА_1 вказувала, що у свідоцтві про народження ОСОБА_2 батьком вказаний ОСОБА_4 , але вважає, що донька перебувала на утриманні ОСОБА_3 , так як вони складали повноцінну сім`ю.

Відповідно до приписів ст. 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 вимоги пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за донькою певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22.

У позовній заяві ОСОБА_1 мотивувала звернення до суду з заявою про встановлення фактів, які мають вирішальне значення для отримання в подальшому допомоги та інших пільг, передбачених законодавством України, з огляду на загибель ОСОБА_3 . Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_2 певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Схожий підхід застосований 23 травня 2022 року при розгляді справи №539/4118/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Відповідно до ст. 19 ч.1 п. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, аналіз змісту зазначених норм права свідчить, що позовна заява підсудна окружному адміністративному суду.

Захищеність інтересів неповнолітньої дитини повною мірою може забезпечуватись її законним представником, що прямо передбачено як ст. 242 ЦК України так і іншими нормативно-правовими актами.

Ч.1 ст.186 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.19, 186, 353, 354 ЦПК України,суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2024 року.

Суддя Жовтневого районного суду

м.Запоріжжя Н.В.Фісун