Рішення

від 06.02.2024 по справі 462/4559/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4559/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Палюх Н.М.,

при секретарі: Демидюк О.В.

з участю представника позивача Кубрака О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Василюк Володимир Михайлович про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «АВТОКАТ»звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.06.2018, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В. М. за №799, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом поновлення становища, що існувало до укладення договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018, припинити право власності ОСОБА_3 та поновити право власності за ОСОБА_2 ; скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №41417668 від 04.06.2018, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Василюка В. М. за ОСОБА_3 на квартиру загальною площею 29,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1567719346101); стягнути судові витрати.Свої вимоги мотивує тим, що 10.09.2018 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ «АВТОКАТ» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення переплати. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 у справі №914/905/18 рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2018 скасовано, позов ТзОВ «АВТОКАТ» про відшкодування збитків та стягнення переплати задоволено частково. 15.09.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавчі провадження, які були зведені у виконавче провадження НОМЕР_3. Проте, після відкриття 22.05.2018 Господарським судом Львівської області відносно ОСОБА_2 судового провадження у справі №914/905/18 за позовом ТзОВ «АВТОКАТ» про відшкодування збитків та стягнення переплати, 04.06.2018 ОСОБА_2 з метою уникнення стягнення з нього грошових коштів продав квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 , дружині ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М. за №799. Крім того, адреса проживання та реєстрації ОСОБА_2 не змінилась, він і надалі проживає у вищевказаній проданій дружині квартирі, що свідчить про умисне та цілеспрямоване ухилення боржника від виконання рішення суду про стягнення в порядку регресу збитків на суму 420 807,00 грн. Після винесення судових рішень, набрання ними чинності, відкриття виконавчих проваджень, боржником не здійснено жодної оплати заборгованості. Іншого нерухомого майна у власності боржника не має. Натомість, відповідачем вчинено дії для ухилення від виконання рішення суду, шляхом укладання Договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018. При укладенні даного договору мала місце лише імітація правочину, договір укладався з відсутністю наміру створити ті правові наслідки, які задекларовані у ньому, адже відповідач умисно вчинив погіршення свого матеріального становища, відчуживши належне йому майно з метою уникнення відповідальності перед кредитором та невиконання обов`язків за рішенням суду у справі №914/905/18. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи у змові, та маючи спільний умисел, уклали даний договір з єдиною метою - приховати нерухоме майно ОСОБА_2 з метою уникнення та ухилення ним від виконання своїх обов`язків за рішенням суду. З огляду на зазначені обставини є підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М. за №799.З врахуванням наведеного просять позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання /а.с.107/.

Ухвалою суду від 16 червня 2023 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» Кубрака Олега Олександровича про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру, загальною площею 29,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, яка належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.108-109/.

17 липня 2023 року представник відповідачів подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Покликається на те, що позивач вважає фраудаторним договір купівлі-продажу квартири, щоза адресою: АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1028 від 19.05.2008. Проте у 1995 році шлюб було розірвано. Таким чином, на момент придбання спірної квартири відповідачі не перебували у шлюбі та не вели спільний побут. Окрім того, місце реєстрації особи не завжди співпадає із місцем її постійного проживання. Таким чином, посилання позивача на те, що спірна квартира була придбана колишньою дружиною боржника, не вказує на добросовісність ОСОБА_3 . Таким чином, доказів того, що ОСОБА_3 не є добросовісним власником придбаної квартири, позивач не навів. Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу вказано, що згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 30.05.2018 ринкова вартість вищевказаної квартири становить 170459,00 грн. Таким чином, договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами є оплатний, більше того спірна квартира була продана за ринковою ціною, про що вказано у самому договорі купівлі-продажу. Більше того, у договорі купівлі-продажу вказано, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 171000,00 грн, які покупець оплатив продавцю до підписання цього договору в повній сумі. Таким чином, на добросовісність відповідача та дійсність договору купівлі-продажу вказує п. 3 договору, відповідно до якого покупець оплатила вартість квартири у повному розмірі до нотаріального посвідчення спірного договору. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову у повному розмірі /130-132/.

01 серпня 2023 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому зазначає, що факт того, що відповідачі не перебувають у офіційному шлюбі не впливає на те, що оспорюваний правочин був укладений між заінтересованими особами саме з метою уникнення стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 . До того ж, квартиру було відчужено за заниженою вартістю. Твердження відповідача про те, що місце реєстрації особи не завжди співпадає із місцем її постійного проживання не заслуговує на увагу, адже матеріалами справи підтверджується, що відповідачі зареєстровані та проживають за однією адресою в квартирі. Слід звернути увагу, що ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 зареєстрували у 2008 році своє місце проживання у квартирі, тобто вже після розірвання шлюбу між відповідачами. Окрім цього, після відчуження квартири ОСОБА_2 продовжив у ній проживати, що свідчить про удаваність правочину. Та і сам адвокат зазначає адресу місця проживання відповідачів аналогічну, що зазначена в позові та місцезнаходження квартири, чим фактично підтверджує твердження позивача. Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 04.06.2018 грубо порушує майнові права та інтереси позивача на відновлення свого порушеного зі сторони відповідача матеріального становища, у зв`язку із ухиленням останнього від сплати боргу. Просив позовні вимоги задовольнити /141-144/.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, занесено у протокол судового засідання від 08 листопада 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду /а.с. 201/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із підстав, аналогічних викладеним у позовної заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час і місце судових засідань повістками, котрі направлялися рекомендованими листами, проте наявних у справі доказів достатньо для ухвалення рішення.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Василюк В.М. не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі /а.с. 124/.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 12 травня 2022 року скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10 вересня 2018 року у справі №914/905/18 та додаткове рішення від 04 жовтня 2018 року. Прийнято нове рішення, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу збитків на суму 420 807,00 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» в порядку регресу збитки на суму 420 807,00 грн. Відмовлено в решті позовних вимог про стягнення 14 066,64 грн - залишкової суми, яка стягнута за рішенням суду в справі №910/14398/16, 43 469,37 грн - виконавчого збору згідно виконавчого провадження НОМЕР_4, 21 461,17 грн - судового збору за подання апеляційних скарг та касаційної скарги по справі №910/14398/16, 166 378,38 грн - витрат на правову допомогу по забезпеченню захисту по справі №910/14398/16. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» 6 312,11 грн - судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1 418,24 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» 9 468,15 грн - судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» 3966,88 грн - судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи /а.с.14-21/.

Вказаною постановою встановлено, що між ТОВ «Автокат» (експедитор) та ТОВ «Карі Україна» (замовник) укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг №030614-АК від 03.06.2014, за умовами якого експедитор зобов`язується організовувати за заявками доставку автомобільним транспортом ввірених йому замовником вантажів у пункти призначення та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату.

На виконання вищезазначеного договору позивач у справі запропонував ФОП ОСОБА_2 здійснити перевезення по маршруту Олександрія-Кіровоград-Кременчук-Мартусівка відповідно до заявки, що розміщена ТОВ «Карі Україна» на площадці електронних торгів Cislink.

За умовами укладеного між ТОВ «Автокат» та ФОП ОСОБА_2 договору №1102-ЕД від 02.03.2016 передбачено умови перевезення та додаткові умови (такі як: нагляд за розміщенням вантажу в кузові автомобіля для виключення перевантаження по осях, контроль за розташуванням більш цінного вантажу ближче до кабіни водія, повідомлення експедитора про розвантаження товару в телефонному режимі), а тому між сторонами виникли договірні зобов`язання з перевезення.

04.03.2016 при прийманні вантажу на складі вантажоодержувача ТОВ «Карі Україна» у пункті розвантаження за адресою: АДРЕСА_2 , комісією було виявлено нестачу 28 коробів та пошкодження 4 коробів із індивідуальними штрих-кодами.

Відповідно до розрахунку збитку від пошкодженого та втраченого товару затвердженого актом №UATT00112633 від 04.03.2016 та наявними у матеріалах справи рахунками фактури й накладними розмір таких збитків становить 420 807,00 грн.

У серпні 2016 року ТОВ «Карі Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення із ТОВ «Автокат» збитків в розмірі 420 807,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 позов задоволено. Стягнуто із ТОВ «Автокат» на користь ТОВ «Карі Україна» відшкодування збитків в сумі 420 807,00 грн.

Отже, на підставі судового рішення у справі №910/14398/16 ТОВ «Карі Україна» стягнуло з ТОВ «Автокат» завдані збитки в розмірі 420807,00 грн.

Ці збитки повністю сплачені ТОВ «Автокат» у порядку примусового виконання рішення суду відповідно до платіжного доручення №104048АXV9 від 04.04.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вже станом на день ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 ОСОБА_2 , будучи третьою особою у справі, не міг не знати про виникнення у нього фінансових зобов`язань стосовно ТОВ «Автокат».

На виконання вищевказаної постанови Господарським судом Львівської області 18 серпня 2022 року видано судові накази №914/905/18, на підставі яких приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавчі провадження НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 та НОМЕР_8, які постановою ВП НОМЕР_5 об`єднано у зведене виконавче провадження НОМЕР_3 /а.с.22-26/.

Окрім цього, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2023 року подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України у справі №914/905/18 - задоволено. Тимчасово обмежено боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на нього згідно зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_3 /а.с.27-31/.

Судом також встановлено, що станом на день відкриття провадження Господарським судом Львівської області у справі №914/905/18 22 травня 2018 року /а.с.13/, ОСОБА_2 на праві власності належала квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюбинським А.В., зареєстрованого в реєстрі за №1028 /а.с.35/.

04 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М., зареєстрованого в реєстрі за №799 /а.с.165/.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 31.10.2023 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.10.1989, який на підставі рішення суду м. Кіровська Луганської області від 19.07.1995 розірвано.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.05.2023 вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.93-95/.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 638/11094/20, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати правочин як фраудаторний, зокрема, відносяться: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника; пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, як на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), так і з посиланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, зокрема, статті 228, 234 ЦК України.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 171000 грн 00 коп, які покупець оплатив продавцю до підписання цього договору у повній сумі. Зазначена ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.

Згідно із п. 4 цього ж договору продавець свідчить, що згадана квартира до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим особам, не заставлена, у податковій заставі та в спорі і під забороною не перебуває, не є пам`яткою архітектури, прав щодо неї у третіх осіб не має. Продавець також свідчить, що внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі малолітніх, неповнолітніх дітей, яких продавець зобов`язаний утримувати.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 зроблено висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичом з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

З огляду на сталу практику Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

На переконання суду сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення позивачем, як стягувачем на його майно, як боржника, так як договір купівлі- продажу квартири укладений між колишнім подружжям, яке на день укладення спірного договору, так і на день звернення позивача до суду з даним позовом проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, спірний договір укладено 04.06.2018, тобто після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у справі №914/905/18 22 травня 2018 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокат» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу збитків у розмірі 420807,00 грн.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна уклали сторони, які є колишнім подружжям та останні не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Дії ОСОБА_2 щодо укладення договору купівлі-продажу зі своєю колишньою дружиною були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов`язань шляхом стягнення грошових коштів.

А тому заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 уклав оспорюваний правочин з метою ухилення в подальшому від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам стягувача.

Припинення права власності на спірне майно за договором купівлі-продажу не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Боржник ОСОБА_2 , уникаючи сплати боргу та відчужуючи належне йому майно на підставі договору купівлі-продажу, укладеного зі своєю колишньою дружиною діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно стягувача, оскільки припинення права власності ОСОБА_2 на належне йому майно порушує майнові інтереси ТзОВ «Автокат». Такі дії боржника не можуть залишатись поза реакцією суду, оскільки такі хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №522/5850/19.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи те, що відповідачами не надано будь-яких доказів на спростування викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та поновлення права власності підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення понесених судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає договір №01-12/05 про надання правової допомоги від 12.05.2023, додатком №1 до договору №01-12/05 про надання правової допомоги від 12.05.2023, платіжну інструкцію №7073 від 06.06.2023 на суму 50000,00 грн, призначення платежу: юридичні послуги (супровід) по договору №01-12/05 від 12.05.2023 без ПДВ, акт надання послуг №01-25/01 від 25.01.2024 та звіт про надання правової допомоги згідно з договором №01-12/05 про надання правової допомоги від 12.05.2023.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом з тим, суд враховує, що представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у якому покликається на те, що вимога про стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 50000,00 грн є необґрунтованою. Адвокатом при підготовці позову були використані документи, які надані позивачем та приватним виконавцем Шелінською Ю. або отримані з відкритих джерел, відтак формування доказової бази не складало жодних труднощів. 12 сторінок позову займають цитування норм Цивільного кодексу та висновків Верховного Суду, які є загальновідомими. Тому вважає, що заявлений розмір адвокатських витрат є значно завищеним та, у разі задоволення позову, підлягає зменшенню до суми 5000,00 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Представником позивача подано заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, у якому з такими твердженнями представника відповідачів він не погоджується. Вказує на те, що у даній справі відбулось 6 судових засідань, на які його явка була забезпечена. У справі було надано наступний обсяг правової допомоги: ознайомлення та вивчення матеріалів справи, підготовка та формування на відправку адвокатських запитів, формування правової позиції, аналіз судової практики та підготовка позову, формування пакету документів, підготовка та формування клопотання про витребування доказів, підготовка та формування заяви про забезпечення доказів, підготовка та формування клопотань про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, підготовка та формування відповіді на відзив, забезпечення участі в судових засіданнях, підготовка та формування заперечень на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, враховуючи категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням задоволення позову, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 30000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Крім того, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 6710 грн, які відповідно до вимог ст.141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,5, 12, 13,19, 76-83, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 12, 16, 202, 203, 234, 655ЦК України, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 04.06.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком Володимиром Михайловичем, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за №799.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, за ОСОБА_3 , проведену відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 04.06.2018.

Поновити право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 29,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567719346101, за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ» по 18355,00 грн судових витрат з кожного, які складаються з: 6710,00 грн судовий збір та 30000,00 грн витрат на правову допомогу.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКАТ», ЄДРПОУ: 39120932, адреса: 04073, м. Київ, пр.Степана Бандери, 6, оф. 808.

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Василюк Володимир Михайлович, адреса: 79031, м.Львів, вул.Стрийська,204.

Суддя: