Рішення

від 19.02.2024 по справі 161/21766/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21766/23

Провадження № 2/161/740/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Коржик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В:

12.12.2023 року позивач ПрАТ «СГ «ТАС» через свого представника звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначивши, що 28.12.2020 року о 16:00, в м. Луцьку по пр-ту Відродження, 26, сталася ДТП за участю транспортного засобу MITSUBISHI Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок даної події автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2021 року відповідача було визнано винним у вчиненні вказаного ДТП. Поряд з тим, на дату такої події діяв договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00871719, яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортом - автомобілем BMW, д.н.з. НОМЕР_2 . На підставі наведеного, представник пошкодженого транспортного засобу звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування. З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , проведеного його огляд, складено відповідний акт та ремонтну калькуляцію, згідно яких вартість ремонту склала 107475,37 грн. Як наслідок, на користь страхувальника було виплачено 81300,37 грн. страхового відшкодування, а 26175 грн. зараховано до суми не сплачених страхових платежів. У свою чергу, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність її винуватця була застрахована у ПрАТ «УПСК» на підставі Полісу АР8257247. 25.05.2021 року страхувальником відповідача було проведено страхове відшкодування на користь ПрАТ «СГ «ТАС» на загальну суму 55377,69 грн. Відтак, різниця між завданою позивачу шкодою та здійсненим страховим відшкодуванням страхувальником ОСОБА_1 склала 52097,88 грн. та така підлягає стягненню з відповідача. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» в порядку суброгації 52097,68 грн. матеріальної шкоди та судові витрати по справі.

08.02.2024 року представником відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначив, що відповідно до Полісу АР8257247 страховий ліміт за шкоду, завдану майну становила 130000 грн., а тому різниця між здійсненим страховим відшкодуванням та фактично завданою майновою шкодою підлягає стягненню зі страховика його довірителя - ПрАТ «УПСК», оскільки така повністю покривається страховкою. У свою чергу, матеріали справи не містяться жодних доказів, які б підтверджували правильність проведення ПрАТ «УПСК» розрахунку та здійснення на його підставі страхового відшкодування на користь ПрАТ «СГ «ТАС» на загальну суму 55377,69 грн. Також, позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про відмову страховика ОСОБА_1 у здійсненні відшкодування повної суми заподіяної шкоди в межах ліміту відповідальності. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 44-48).

До початку судового засідання представником позивача було подано до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, про день, час, місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

З огляду на те, що відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якій обґрунтував свої заперечення з приводу заявлених позовних вимог, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.12.2020 року о 16:00, в м. Луцьку по пр-ту Відродження, 26, відбулася ДТП за участю транспортного засобу MITSUBISHI Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2021 року в справі № 161/287/21 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 6).

Вищевказана постанова набрала законної сили, є чинною та такою встановлено причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідача та заподіянням власнику транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_2 матеріального збитку.

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № FO-00871719 від 10.12.2020 року, на момент ДТП майнові інтереси ОСОБА_2 (а.с. 10-12), пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані у страховика ПрАТ «СГ «ТАС» (а.с. 16-22).

У свою чергу, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MITSUBISHI Outlander, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно Полісу АР8257247 (а.с. 23).

28.12.2020 року потерпіла в розглядуваній ДТП звернулася до страховика із заявою про настання події та виплати страхового відшкодування (а.с. 23).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію № 30605_16 від 04.01.2021 року, згідно яких загальний розмір шкоди склав 107475,37 грн. (а.с. 7-9, 13, 15).

12.01.2021 року ПрАТ «СГ«ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля BMW, д.н.з. НОМЕР_2 в загальному розмірі 81300,37 грн. (а.с. 25).

Також варто зауважити, що із загальної суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка склала 107475,37 грн., позивачем було утримано в якості несплачених страхових платежів - 26175 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.05.2021 року ПрАТ «УПСК» було перераховано ПрАТ «СГ «ТАС» 55377,69 грн. як страхове відшкодування згідно Полісу АР8257247 (а.с. 58).

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до ПрАТ «СГ«ТАС» після виплати страхового відшкодування за договором страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду.

Установивши, що ПрАТ «СГ «ТАС» здійснив на користь страхувальника виплату страхового відшкодування у розмірі 81300,37 грн., до позивача перейшло право вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі, який є різницею між вказаною сумою та сумою здійсненого ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування згідно Полісу АР8257247 в загальному розмірі 55377,69 грн.

Разом з тим, суд не приймає доводи сторони відповідача про те, що ПрАТ «УПСК» повинно було відповідати перед ПрАТ «СГ «ТАС» в межах страхового ліміту за шкоду, завдану майну, розмір якої згідно Полісу АР8257247 становив 130000 грн. з огляду на таке.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до змісту положень ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе обмежену відповідальність, та при настанні страхового випадку відшкодовує оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до лімітів відповідальності з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також за вирахуванням франшизи, якщо вона була встановлена договором. Обов`язок щодо сплати всіх інших сум, якщо страхове відшкодування не покрило завданої шкоди, покладається на винну особу.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст. ст. 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15 та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 754/1114/15-ц.

Із наведеного слідує, що ПрАТ «СГ «ТАС» не зобов`язане доводити обґрунтованість розміру страхового відшкодування, виплаченого страховиком винної особи. Крім того, ПрАТ «СГ «ТАС» не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому, не має права порушувати питання щодо дотримання ПрАТ «УПСК» умов вказаного договору, укладеного із ОСОБА_1 .

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 , які стосуються відшкодування коштів, які є різницею між фактично здійсненим страховим відшкодуванням (81300,37 грн.) та сплаченою ПрАТ «УПСК» сумою на користь позивача за Полісом АР8257247 (55377,69 грн.).

Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25922,68 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації.

Натомість, суд не вбачає жодних правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми несплачених страхових платежів у розмірі 26175 грн. з огляду на наступне.

Як уже зазначалося, відповідно до страхового акту № 00490/16/921 від 06.01.2021 року сума страхового відшкодування становить 107475,37 грн.., страхувальником не сплачено страховий платіж у розмірі 26175 грн., а тому сума, що підлягає до виплати, становить 81300,37 грн. (а.с. 13).

Відповідно до ст. 997 ЦК України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором або законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред`явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.

Пунктом. 13.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту передбачено, що у разі якщо на дату складання страхового акту є частини страхової премії за цим договором, що неоплачені (незалежно від того, чи дата оплати минула, чи ні), розмір страхового відшкодування в першу чергу направляється в рахунок оплати несплачених частин страхової премії. Частина страхової премії, що залишилась, перераховується в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 15.3.4 договору добровільного страхування наземного транспорту дія договору припиняється у разі несплати страхувальником страхової премії (або відповідно її частини) у встановлені цим договором строки та у визначених розмірах.

Враховуючи те, що страхувальник частину страхової премії у розмірі 26175 грн. вчасно не оплатив, а ПрАТ «СГ «ТАС» здійснив на користь страхувальника виплату страхового відшкодування у розмірі 81300,37 грн., то до ПрАТ «СГ «ТАС» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах фактичних витрат, а тому відсутні правові підстави для стягнення 26175 грн.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту позову ПрАТ «СГ «ТАС» слідує, що ціна його позову становила 52097,68 грн., однак, суд прийшов до висновку про його часткове задоволення та стягнення з відповідача 25922,68 грн., що складає 49,76 % заявлених позовних вимог.

Відтак, за наслідками розгляду даного спору із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1335,56 грн. (з розрахунку: 49,76 % від сплаченого судового збору - 2684 грн. (а.с.1)).

На підставі ст. т. 997, 1188, 1192 ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 274-279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в порядку суброгації матеріальну шкоду в розмірі 25922 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір в розмірі 1335 (одна тисяча триста тридцять п`ять) грн. 56 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», адреса місце знаходження: м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська