Рішення

від 08.02.2024 по справі 351/1775/22

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/1775/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

за участю представника позивача-відповідача адвоката Кошман І.В.

відповідача - позивача ОСОБА_1

представника відповідача-позивача адвоката Ярмольчука В.С.

представника третьої особи Рощенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебував з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах. Від даних відносин з відповідачкою у них народилася донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що донька проживає з ним та перебуває на його повному утриманні, проте відповідачка під приводом побачення з дитиною забрала доньку та вивезла її в Рівненську область. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради від 25 березня визначено проживання малолітньої дитини разом з ним по його місцю реєстрації та проживання по АДРЕСА_1 . Стверджує, що проживання доньки разом з ним відповідає її інтересам та позитивно впливає на її психічний та емоційний розвиток. Він має можливість забезпечити належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідачка забезпечити не взмозі. Разом з тим зазначає, що він не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із донькою і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб донька не була позбавленна піклування матері.

18.04.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що вона позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Стверджує, що доводи позивача не стверджені будь-якими доказами. Вказує, що з народження донька проживала з нею. В 2021 році вони переїхали проживати в с.Устя Коломийського району Івано-Франківської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народився син ОСОБА_5 . В січня 2022 року вона разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 переїхала проживати в с.Здовбиця Рівненського району Рівненської області. Позивач протягом цього періоду знаходився за межами України. ОСОБА_7 бачився з дочкою, не проявляв до дитини любов і турботу. Жодної уваги не приділяв розвитку дитини. Він не був присутнім, ні коли дитина зробила перші кроки, ні коли почала говорити. Вихованням та розвитком дитини займалася виключно вона. 27 січня 2022 року позивач приїхав до неї з дочкою. Між ними була досягнена домовленість про те, що він забере тимчасово доньку до себе в с.Устя Коломийського району Івано-Франківської області. ОСОБА_2 не дотримався домовленості. Почав чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою. Скориставшись воєнним станом та внесенням змін до законодавства, вивіз дочку ОСОБА_6 за межі України. Все це робилося без її відома. Дочка просилася до неї, додому.

Вказує, що позивач намагається ввести суд в оману, використовуючи рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 25 березня 2021 року № 72-/2021, згідно з яким визначено місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком, ОСОБА_2 , по місцю реєстрації та проживання батька. Після того рішення, ОСОБА_2 звернувся в суд. Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2022 року у справі №351/344/22 відкрито провадження за позовом ОСОБА_2 до неї, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Під час розгляду зазначеної справи між нею та ОСОБА_2 було досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 погодився, що їхня донька повинна проживати разом з нею. Зі свого боку вона зобов`язалася не чинити перешкод для зустрічі ОСОБА_4 із позивачем, за умови повідомлення про таку зустріч Службу у справах дітей Здовбицької сільської ради для контролю повернення дитини матері. Позивач обіцяв підтримувати зв`язок з ОСОБА_4 , а саме: приїжджати, навідувати, передавати кошти на її утримання. Однак, за весь час ОСОБА_2 лише декілька разів зателефонував та розмовляв із донькою по телефону. З вересня 2023 року по теперішній час позивач жодного разу не приїхав на зустріч, коштів на утримання дитини не перераховував. Стверджує, що твердження ОСОБА_2 , що вона не в змозі забезпечити належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини є безпідставними. Вона може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Вона постійно слідкує за станом здоров`я дитини, піклується про неї, забезпечує усім необхідним, займається її підготовкою до навчання в школі. Також зазначає, що на сьогоднішній день відповідач є військовослужбовцем та служить в ЗСУ, а тому не матиме змоги займатися вихованням доньки. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.07.2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів.

04.09.2023 року ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області було об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , третя особа Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог, у позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї і ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_6 . З народження донька проживала з нею за адресою: АДРЕСА_2 . В 2021 році вони переїхали проживати в с.Устя Коломийського району Івано-Франківської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в неї народився син ОСОБА_5 . В січні 2022 року вона разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 переїхала проживати в с.Здовбиця Рівненського району Рівненської області. Відповідач протягом цього періоду знаходився за межами України. ОСОБА_7 бачився з дочкою. Не проявляв до дитини любов і турботу. Жодної уваги не приділяв розвитку дитини. 27 січня 2022 року відповідач приїхав до неї, щоб забрати дочку. Між ними була досягнута домовленість про те, що він забере тимчасово доньку до себе в с.Устя Коломийського району Івано-Франківської області. ОСОБА_2 не дотримався домовленості. Почав чинити перешкоди у спілкуванні з дочкою. Зазначає, що відповідач скориставшись воєнним станом вивіз дочку ОСОБА_6 за межі України, без її згоди. В Республіці Польща піклуванням дитини займалася тітка дочки - ОСОБА_9 . Адже ОСОБА_2 щодня працював. Відповідно відповідач не приділяв дочці належної уваги. Після того, як ОСОБА_2 повернувся в Україну, він почав вживати алкоголь. Їй подзвонила бабуся ОСОБА_10 , просила щоб вона забрала дочку. Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2022 року в справі № 351/1353/22, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП та оголошено йому усне зауваження. Вона не заперечує проти того, щоб ОСОБА_2 спілкувався та бачився з дитиною, однак, щоб уникнути в подальшому подібних непорозумінь між сторонами, просила завчасно його повідомляти про свій приїзд та писати у Службі у справах дітей повідомлення про повернення дитини. ОСОБА_2 погодився, що їхня донька повинна проживати разом з нею. Відповідач обіцяв підтримувати зв`язок з ОСОБА_4 , а саме: приїжджати, навідувати, передавати кошти на її утримання. Однак, за весь час ОСОБА_2 лише декілька разів зателефонував та розмовляв із донькою по телефону. З вересня 2023 року по теперішній час позивач жодного разу не приїхав на зустріч, коштів на утримання дитини не перераховував. Стверджує, що проживання дитини з матір`ю є для дитини більш прийнятним, оскільки в матері більше інстинктів, потреб і бажань приділяти дитині уваги та займатися її вихованням.

Крім того, вказує, що згідно судового наказу Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 561/2136/22, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07 жовтня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не сплачує аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість, а відтак відповідно до ст.196 СК України вона має право на стягнення неустойки (пені).

На підставі наведеного просить суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею та стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 100 відсотків заборгованості по аліментах.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Кошман І.В. просить позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задовольнити та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ярмольчук В.С. у судовому засіданні просять відмовити в задоволенні первісного позову з підстав наведених у відзиві та задовольнити позов ОСОБА_11 про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментіву.

Представник третьої особи ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що органом опіки та піклування при підготовці висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 було проведено обстеження умов її проживання та виховання та встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 дбає про дитину, за їх місцем проживання створені належні умови для розвитку та проживання дитини. Рішення органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 підтримала повністю.

Треті особи Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області у судове засідання не з`явилися.

Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що вони будуть почергово виховувати доньку. Проте одного разу ОСОБА_2 забрав ОСОБА_6 і довгий час не віддавав її поки ОСОБА_1 не поїхала з чоловіком до нього і не забрали доньку. ОСОБА_11 належним чином забезпечує виховання та проживання дитини.

Вислухавши пояснення учаників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 лютого 2018 року.

Відповідно до довідки про фактичне місце проживання особи без реєстації №817/07-11/23 від 06.04.2023 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 10 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_3 , вказано що: в будинку тепло, умови проживання хороші. У членів родини стосунки дружні.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Здовбицької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Здовбицької сільської ради № 96 від 27 липня 2023 року, доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

З висновку органу опіки та піклування вбачається, що за місцем проживання дитини за адресою АДРЕСА_3 для ОСОБА_4 створені всі належні умови для проживання, розвитку та виховання.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.150 Сімейного кодексу України одним із основних батьківських обов`язків є обов`язок належного виховання та розвитку дитини. Батьки зобов`язані піклуватися, зокрема, про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Зазначена норма встановлює заборону фізичних покарань дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Частиною 3 ст.151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно з ч.1, 2 ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, необхідно виходити з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, ухвалене рішення повинно відповідати інтересам неповнолітніх. При цьому, повинно бути ураховано, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Оцінивши докази в їхній сукупності, суд вважає доцільним визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що буде відповідати інтересам дитини.

При цьому суд враховує, що визначення місця проживання доньки з матір`ю не впливає на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним з батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 554/5428/21 та від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 196 СК України передбачає, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Як у свій час роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена у ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналогічна позиція має місце й на даний час.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі №711/679/21 (провадження №61-18434св21) визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частини першата друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19, положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Враховуючи, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів про ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів (його вини у виникненні заборгованості, як це передбачено ст.196 СК України), не надала суду довідку про суму заборгованості по аліментах та розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення пені за несплату аліментів задоволенню не підлягає.

За таких обставин позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 коп.

Керуючись ст.ст.12, 81, 82, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 , треті особи Служба у справах дітей Снятинської міської ради, Служба у справах дітей Мізоцької селищної ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення пені за несплату аліментів задоволити частково.

Визначити місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_4 ) на користь держави судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) 60 коп.на рахунок № UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві, код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя

Повний текс рішення суду виготовлено 16 лютого 2024 року.