Рішення

від 16.02.2024 по справі 703/5524/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/5524/23

2/703/245/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області, треті особи: Коростишівська державна нотаріальна контори Житомирської області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради про зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради, із вказаним позовом, в якому просила скасувати заборону відчуження житлового будинку з побутовими будівлями і надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 7110500000:02:002:0214 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану Державним реєстратором, Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області за реєстраційним номером обтяження №8918961 від 21 березня 2006 року, та від 03 березня 2015 року, що був перенесений реєстратором з архівного запису за № 2994362 від 21 березня 2006 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позов обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем в порядку спадкування по заповіту після смерті свого дядька - ОСОБА_2 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09 вересня 2023 року вона отримала два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою O.A. на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_2 .

Маючи намір продати вказане будинковолодіння та земельну ділянку під час підготовки документів, при усному зверненні до нотаріуса та реєстратора Центра надання адміністративних послуг ВК Смілянської міської ради позивач дізналась, про накладену на нього заборону відчуження. Так, підставою обтяження є повідомлення колгоспу ім. Суворова, Житомирської області, (Черняхівський район с. Сліпчиці) на невизначене майно належне ОСОБА_2 . Виникнення - 01 червня 1966 року, за реєстраційним № 570, архівний номер 2023648ZITOMIR5, внутрішній номер 72012E3625F13E303254.

За відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 2994362, вказаний архівний запис щодо заборони відчуження майна, 21 березня 2006 року було перенесено до Реєстру реєстратором Коростишівської державної нотаріальної контори (12500 Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Соборна Площа, 18), тобто за місцем розташування об`єкту обтяження невизначеного майна в с. Віленька Коростишівського району).

02 березня 2015 року державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенко Т.О., на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду №703/359/15-ц 2/703/307/15 від 06 лютого 2015 року, було зареєстроване право власності на нерухоме майно за дядьком позивача ОСОБА_2 за номером відомостей про речове право 8919072.

В подальшому державний реєстратор Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенко Т.О., не зважаючи на саме місце розташування об`єкту обтяження - майна в с. Віленька Житомирської області, здійснив перенесення вищевказаного архівного запису про обтяження, а саме 21 березня 2006 року та 03 березня 2015 року на підставі архівного повідомленням колгоспу с. Віленька Коростишівського району Житомирської області виданого 01 червня 1966 реєстр № 570, внутрішній номер 72012Е3625F13Е303254, вчинив запис про обтяження за номером 8918961, та переніс запис про заборону на відчуження об`єкту обтяження розташованого в с. Віленька Коростишівського району Житомирської області на нерухоме майно належне ОСОБА_2 , жителя м. Сміла Черкаської області. Дані дії реєстратор провів вдруге 03 березня 2015 року після реєстрації речових прав на нерухоме майно, одразу після реєстрації в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно за рішенням суду після померлої дружини.

Таким чином, на думку позивача дане перенесення архівного запису про наявність обтяження державним реєстратором проведено помилково, а саме не за місцем розташування об`єкту обтяження, а виключно за співпадінням в реєстрі даних щодо прізвища, ім`я та по батькові особи ОСОБА_2 . Водночас, позивач наголошує, що цих даних недостатньо для ідентифікації особи. При цьому місце розташування майна, яке є об`єктом обтяження не співпадає з місцем розташування майна, що належало дядьку позивача, оскільки останній в с. Віленька Коростишівського району Житомирської області ніколи не проживав та нерухомого майна там не мав.

Позивач зазначила, що вона зверталась до Коростишівської державної нотаріальної контора Житомирської області та до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради із заявами про зняття заборони на відчуження з належного їй майна, однак їй було відмовлено.

Вказує, що має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність заборони позбавлена можливості це зробити.

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи, що в позасудовому порядку врегулювати питання зняття арешту із належного позивачу майна неможливо, остання звернулася до суду з означеним позовом.

Ухвалою судді від 22 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив, третій особі роз`яснено право щодо надання письмових пояснень щодо позову або відзиву.

21 грудня 2023 року від відповідача - Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області до суду надійшло заперечення на позовну заяву, у якому завідувач Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області Ломакова М.І. просила в задоволенні позовних вимог відмовити в зв`язку з визначенням позивачем неналежного відповідача у справі.

Узагальнені доводи та заперечення наведені у запереченнях зводяться до того, що нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови про вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не містить конкретних позовних вимог до Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області як до учасника справи в статусі відповідача, що суперечить ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка є порушником права, така особа є неналежним відповідачем. Проте, в даному позові не оскаржуються дії або бездіяльність нотаріуса, мова йде саме про визнання за особою її законного права володіти, користуватися та розпоряджатися її власністю. Відтак, оскільки нотаріус не заявляє будь-які права на предмет спору, а лише вчинив процесуальні реєстраційні дії щодо спірного майна в межах його повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, то він є неналежним відповідачем у даній справі, а тому пред`явлені до нього позовні вимоги є безпідставними. Вказує, що у конкретній справі виник спір щодо накладеного обтяження між позивачем та особою, яка може претендувати на дане майно. В даному випадку це Колгосп ім.Суворова, за повідомленням якого і було накладено відповідну заборону реєстратором - Коростишівською державною нотаріальною конторою. Саме ця юридична особа виступала кредитором даного правочину та саме для забезпечення її вимог накладалася заборона відчуження нерухомого майна. Припинення цієї юридичної особи та відсутність її правонаступників, не є підставою для визнання Коростишівської державної нотаріальної контори відповідачем по даній справі. Враховуючи, що обтяження на нерухоме майно на даний час перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні власністю, на переконання завідувача Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області, обґрунтованим було б звернення позивача до суду з вказаним позовом до органів місцевого самоврядування, оскільки за відсутності у Колгоспу ім.Суворова правонаступників, на нерухоме майно позивача може претендувати держава в особі органу місцевого органу самоврядування.

19 січня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, в якому просила замінити неналежного відповідача Коростишівську державну нотаріальну контору Житомирської області на належного відповідача - Черняхівську селищну раду (Черняхівської громади).

Ухвалою суду від 19 січня 2024 року задоволено лопотання позивача ОСОБА_1 про заміну первісного відповідача належним відповідачем та про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Замінено неналежного відповідача - Коростишівську державну нотаріальну контору Житомирської області на належного - Черняхівську селищну раду Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Коростишівську державну нотаріальну контору Житомирської області. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив, третій особі роз`яснено право щодо надання письмових пояснень щодо позову або відзиву. Розгляд справи відкладено на 09 год. 30 хв. 16 лютого 2024 року.

Правом для надання відзиву відповідач - Черняхівська селищна рада Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області, не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак в направленій до суду заяві просила розгляд справи проводити у відсутність сторони позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача селищний голова Черняхівської селищної ради Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області в судове засідання не з`явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Треті особи представник Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області та Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради в судове засідання також не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, письмові пояснення щодо позову на адресу суду не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 09 вересня 2023 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою O.A., зареєстрованого в реєстрі за № 1083, належить житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 11)

Крім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 09 вересня 2023 року державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевою O.A., зареєстрованого в реєстрі за № 1084, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд площею 0,0623 га, кадастровий номер 7110500000:02:002:0214, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Вказане майно позивач успадкувала по заповіту після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , сформованої 03 жовтня 2023 року за №348847396, на майно, яке позивач успадкувала по заповіту після смерті ОСОБА_2 накладено заборону відчуження (а.с. 22-32).

Так, підставою обтяження є повідомлення колгоспу ім. Суворова, Житомирської області, (Черняхівський район с. Сліпчиці) на невизначене майно належне ОСОБА_2 . Виникнення - 01 червня 1966 року, за реєстраційним № 570, архівний номер 2023648ZITOMIR5, внутрішній номер 72012E3625F13E303254.

За відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер обтяження 2994362, вказаний архівний запис щодо заборони відчуження майна, 21 березня 2006 року було перенесено до Реєстру реєстратором Коростишівської державної нотаріальної контори (12500 Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Соборна Площа, 18), тобто за місцем розташування об`єкту обтяження невизначеного майна в с. Віленька Коростишівського району).

02 березня 2015 року державним реєстратором Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенко Т.О., на підставі рішення Смілянського міськрайонного суду №703/359/15-ц 2/703/307/15 від 06 лютого 2015 року, було зареєстроване право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 за номером відомостей про речове право 8919072.

В подальшому державний реєстратор Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області Миколенко Т.О., здійснив перенесення вищевказаного архівного запису про обтяження, а саме 21 березня 2006 року на підставі архівного повідомленням колгоспу с. Віленька Коростишівського району Житомирської області виданого 01 червня 1966 реєстр № 570, внутрішній номер 72012Е3625F13Е303254, вчинив запис про обтяження за номером 8918961, та переніс запис про заборону на відчуження об`єкту обтяження розташованого в с. Віленька Коростишівського району Житомирської області на нерухоме майно належне ОСОБА_2 , жителя м. Сміла Черкаської області. Дані дії реєстратор провів вдруге 03 березня 2015 року після реєстрації речових прав на нерухоме майно, одразу після реєстрації в Державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно за рішенням суду.

Таким чином, дане перенесення архівного запису про наявність обтяження державним реєстратором проведено помилково, а саме не за місцем розташування об`єкту обтяження, а виключно за співпадінням в реєстрі даних щодо прізвища, ім`я та по батькові особи ОСОБА_2 . Водночас, цих даних недостатньо для ідентифікації особи. При цьому місце розташування майна, яке є об`єктом обтяження не співпадає з місцем розташування майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_3 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матеріали справи не містять доказів на предмет того, що останній проживав чи був власником нерухомого майна в с. Віленька Коростишівського району Житомирської області.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Коростишівської державної нотаріальної контора Житомирської області та до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області із заявами про зняття заборони на відчуження з належного їй майна.

Згідно листа Коростишівської державної нотаріальної контори № 471/02-14 від 11 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 повідомлено, що колгосп ім. Суворова, за повідомленням якого було проведено реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , припинив своє існування, документи, на підставі яких накладалося обтяження, знищені за закінченням терміну зберігання. При цьому державна нотаріальна контора на момент накладення вказаної заборони не вчиняла нотаріальну дію, а виступала як єдиний реєстратор з функцією державної реєстрації обтяжень, як публічних, так і приватних. 21 квітня 2000 року вказана заборона була внесена до новоствореного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зазначено також, що оскільки повідомлення про припинення зобов`язань, згідно яких будо накладено вказане обтяження, до нотаріальної контори не надходило, зняти заборону не представляється можливим (а.с.34).

Згідно листа начальника Центру надання адміністративних послуг № 01-16/1481 від 01 листопада 2023 року, ОСОБА_1 повідомлено, що державним реєстратором Миколенком Т.О. було перенесено запис про обтяження з архівного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження майна, визначити наскільки вказане перенесення відомостей про обтяження було помилковим неможливо, оскільки державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації. Відтак повідомлено, що накладене реєстратором обтяження, зняти не можливо та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 37).

Відтак, внесення відповідного запису про накладення обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника нерухомого майна, щодо вільного розпорядження належним йому майном.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, законодавець пов`язує можливість звернення особи з даним позовом у разі порушення права власності на майно, на яке накладено арешт.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в накладенні обтяження у вигляді заборони відчуження на все невизначене нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності, яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 . На час розгляду справи виконавчі провадження по відношенню ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебувають, що вказує на незаконність обтяження майна належного позивачу. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

Враховуючи, що обтяження на нерухоме майно на даний час перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні власністю, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду з вказаним позовом до Черняхівської селищної ради Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області, оскільки за відсутності у колгоспу ім. Суворова правонаступників, на нерухоме майно позивача може претендувати держава в особі місцевого органу самоврядування.

За вказаних обставин, позовні вимоги до відповідача щодо зняття обтяження з майна позивача підлягають задоволенню, оскільки остання звернулася до суду за захистом свого оспорюванного права у обраний нею спосіб, що повністю відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи наявність вказаного обтяження, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування заборони відчуження, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та скасування обтяження майна належного позивачу, оскільки накладення обтяження у виді заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна перешкоджає вільному розпорядженню майном, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судом обставини, а саме відсутність підстав для подальшого обтяження майна, що порушує права власності позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Черняхівської селищної ради Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області, треті особи: Коростишівська державна нотаріальна контори Житомирської області, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради про зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна задовольнити.

Скасувати обтяження заборону відчуження житлового будинку з побутовими будівлями і надвірними спорудами, розташованого на земельні ділянці кадастровий номер 7110500000:02:002:0214 за адресою: по АДРЕСА_1 , зареєстровану за реєстраційним номером обтяження: 8918961; дата державної реєстрації: 21 березня 2006 року; державний реєстратор: Миколенко Тарас Олександрович, Смілянське міськрайонне управління юстиції; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 19739089 від 03 березня 2015 року; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження № 2994362 від 21 березня 2006 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Черняхівська селищна рада Черняхівської громади Житомирського району Житомирської області - код ЄДРПОУ:04344156, адреса: Житомирський район, Житомирської області, смт. Черняхів, майдан Рад, буд.1, поштовий індекс: 12301.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Коростишівська державна нотаріальна контора Житомирської області - адреса: Житомирський район, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Соборна Площа, буд.18.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради - адреса: вул.. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська область.

Головуючий: Ю. В. Крива