Рішення

від 16.02.2024 по справі 758/13435/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13435/23

Провадження № 2-а/761/331/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Руслана Мироновича, третя особа - ТОВ «Експресавтоком», про скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Руслана Мироновича, третя особа - ТОВ «Експресавтоком», про скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення збитків, в якому позивач просив скасувати постанову про накладення адмінстягнення від 05.11.2023 р. серії 1КІ0000366195, винесену головним інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Р.М. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП, накладення стягнення у виді штрафу, закрити провадження у справі, стягнути з відповідача 1 судовий збір та збитки в розмірі 1555,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником автомобіля «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 . 05.11.2023 р. позивач виявив відсутність свого автомобіля, який залишив без порушення ПДР по вул. Хорива, 4 м. Київ.

В подальшому позивач дізнався, що його автомобіль був евакуйований та перебуває на штраф майданчику, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4.

Постанову про накладення адмінстягнення від 05.11.2023 р. серії 1КІ0000366195 позивач вважає незаконною, оскільки:

-належним доказом правопорушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення;

-технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення не має сертифікатів відповідності, доказів повірки;

-автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , не створював перешкод для інших учасників дорожнього руху;

-з фотознімків неможливо встановити місцезнаходження автомобіля.

За повернення автомобіля позивачем було сплачено кошти в сумі 1555,4 грн, а саме: 1270,00 грн - оплата послуг з евакуації, 127,00 грн- комісія, 144,00 грн - оплата вартості зберігання автомобіля, 14,40 грн - послуги з переказу коштів. Сплачені кошти, на думку позивача, є збитками, які підлягають стягненню на його користь.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, звертає увагу, що автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу був зупинений на перехресті з круговим рухом, чим було порушено п. 15.9 ґ ПДР України. Звертає увагу, що позивач заїхав на місце зупинки повз дорожній знак 4.10 «Круговий рух», а тому позивачу було відомо, що він заїжджає на перехрестя з круговим рухом з центральним острівцем, на якому розташовано Церкву ОСОБА_4 . Вказаний автомобіль був розташований таким чином, що створював перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною частиною дороги. Відсутність даних щодо вимірювання фактичної відстані не може слугувати підставою для скасування постанови. Факт зупинки автомобіля не заперечується позивачем. Також зазначає, що для повернення автомобіля звернувся не позивач, а інша особа - ОСОБА_3 . Фатофіксація вчинення правопорушення була здійснена належним технічним засобом - пристроєм «Автоматизоване робоче місце Інспектора», який має атестам відповідності Держспецзв`язку. Позивача правомірно притягнуто до адмінвідповідальності, факт протиправної поведінки відповідача та причинно-настілковий зв`язок відсутні, а тому підстави для скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення збитків, відсутні.

Позивач та представник відповідачів в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Частиною 2 статті 131 КАС України встановлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

У контексті наведеного, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи.

Частиною першою статті 205 цього Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. (ч.5 ст.205 КАС України).

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи предмет розгляду справи та тривалість її розгляду, характер доказів у справі, а також наявність відзиву відповідача 2, відсутність заперечень відповідачів щодо розгляду справи без позивача, беручи до уваги, що представник позивача підтримав позов у судовому засіданні 15.01.2024 р., суд вважає можливим провести судове засідання у відсутність сторін і закінчити справу.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 15.12.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом враховано, що постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року).

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Постановою головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Р.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 05.11.2023 р. серії 1КІ№0000366195 притягнуто ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за порушення ст. 122 ч.3 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. З постанови вбачається, що 05.11.2023 р. о 14:40 год. по вул. Хорива, 4 м. Київ транспортний засіб «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинено на перехресті або ближче 10 м від перехрестя, чим порушено п. 15.9 ґ ПДР України

Згідно ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

У примітці ст. 122 КУпАП роз`яснено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Розділом 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

У відповідності до п. 1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо)

Пунктом 15.9 «ґ» ПДР визначено, що забороняється зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до пункту 1.10 ПДР перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Згідно з п.33.4 ПДР наказовий знак 4.10 «Круговий рух» вимагає об`їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, показаному стрілками на перехресті з круговим рухом.

За правилами п.10.6.6 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 4.10 «Круговий рух» потрібно застосовувати, щоб дозволити рух тільки в зазначеному стрілками напрямку, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак потрібно встановлювати на кожному в`їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу.

Таким чином вся територія в межах дії знаку 4.10 «Круговий рух» є перехрестям у розумінні ПДР.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки, які зроблені АРМ Інспектораю

З наданих відповідачем фотознімків вбачається наявність в місці вчинення правопорушення знаку 4.10 «Круговий рух»

Вказане свідчить про те, що автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинений безпосередньо на перехресті з круговим рухом про що свідчить дія знаку 4.10 «Круговий рух». Зазначений знак 4.10 встановлений позаду автомобіля позивача.

Доводи позивача про обов`язок інспектора з паркування проводити заміри відстані не можна вважати обґрунтованими, оскільки зупинка автомобіля здійснена безпосередньо на перехресті з круговим рухом, а не ближче ніж 10 м до перехрестя.

Із вказаних фотографій чітко вбачається, що транспортний засіб позивача здійснив зупинку безпосередньо на перехресті. Вказаний факт не викликає жодних сумнівів, а тому твердження позивача про не здійснення інспектором вимірювань точної відстані суд не приймає до уваги, оскільки в даному випадку порушення пп.«ґ» п.15.9 ПДР України є очевидним. Будь-яких доказів на спростування доводів відповідача позивач суду не надав.

Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17 травня 2018 року у справі №670/346/17.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідальність за ст. 122 КУпАП настає виключно у випадку наявності перешкоди дорожнього руху або загрозі безпеки дорожнього руху.

Між тим, сама по собі зупинка транспортного засобу на перехресті, в тому числі як видно на фото, суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху за приписами п.п. ґ) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП.

Таким чином, суд не приймає посилання позивача щодо відсутності перешкоди дорожнього руху або загрозі безпеки дорожнього руху. При цьому, місце розташування транспортного засобу позивача не має жодних ознак спеціально відведеного майданчика для паркування.

Варто також зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Оскільки в судовому засіданні підтвердився факт скоєння позивачем правопорушення, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу скасування постанови, наявність певних процедурних порушень при винесені оскаржуваної постанови.

Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п.п. ґ п. 15.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову про скасування постанови, закриття провадження у справі слід відмовити в повному обсязі.

Крім цього, позовна вимога про стягнення збитків також задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною від вимог про скасування постанови, закриття провадження, в задоволенні яких було відмовлено.

Варто також зазначити, що дії інспектора щодо тимчасового затримання шляхом евакуації на спеціальний майданчик позивачем не оскаржувались, в судовому порядку протиправними не визнавались, а витрати на евакуацію та за збереження автомобіля були перераховані ТОВ «Експресавтоком», ГУНП у м. Києві, а не відповідачу у справі, що є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 262, 286 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 122, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 276, 279-1, 283, 284 КУПАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Руслана Мироновича, третя особа - ТОВ «Експресавтоком», про скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення збитків,-залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 37405284, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Руслан Миронович, м. Київ, вул. Леонтовича, 6,

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2024 року