Постанова

від 17.04.2024 по справі 758/13435/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 758/13435/23 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністратиції) Віняр Руслана Мироновича , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресавтоком», про скасування постанови, закриття провадження у справі, стягнення збитків,

У С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Руслана Мироновича, третя особа - ТОВ «Експресавтоком», в якому позивач просив скасувати постанову про накладення адмінстягнення від 05.11.2023 серії 1КІ0000366195, винесену головним інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Р.М. про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП, накладення стягнення у виді штрафу, закрити провадження у справі, стягнути з відповідача-1 судовий збір та збитки в розмірі 1555,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова про накладення адмінстягнення є незаконною, оскільки належним доказом правопорушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення; технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення не має сертифікатів відповідності, доказів повірки; автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , не створював перешкод для інших учасників дорожнього руху; з фотознімків неможливо встановити місцезнаходження автомобіля. За повернення автомобіля позивачем було сплачено кошти в сумі 1555,4 грн, а саме: 1270,00 грн - оплата послуг з евакуації, 127,00 грн - комісія, 144,00 грн - оплата вартості зберігання автомобіля, 14,40 грн - послуги з переказу коштів. Сплачені кошти, на думку позивача, є збитками, які підлягають стягненню на його користь.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині розподілу судових витрат.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.04.2024.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Віняр Р.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 05.11.2023 серії 1КІ№0000366195 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 122 ч.3 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 05.11.2023 о 14:40 год. по вул. Хорива, 4 м. Київ транспортний засіб «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинено на перехресті або ближче 10 м від перехрестя, чим порушено п. 15.9 ґ ПДР України.

Позивач вважає постанову про накладення адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений безпосередньо на перехресті з круговим рухом, про що свідчить дія знаку 4.10 «Круговий рух». Зазначений знак 4.10 встановлений позаду автомобіля позивача. Транспортний засіб позивача здійснив зупинку безпосередньо на перехресті. Вказаний факт не викликає жодних сумнівів, а тому, твердження позивача про не здійснення інспектором вимірювань точної відстані суд не прийняв до уваги, оскільки порушення пп.«ґ» п.15.9 ПДР України, є очевидним. Будь-яких доказів на спростування доводів відповідача позивач суду не надав, а відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, було доведено правомірність своїх рішень, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачем було вчинено порушення п.п. ґ п. 15.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими, позаяк, у оскаржуваній постанові зазначено про те, що транспортний засіб зупинено на перехресті або блище 10 м від перехрестя, тобто, представник відповідача чітко не вказав де перебував автомобіль який належить позивачу, проте суд самостійно визначив, що транспортний засіб перебував на перехресті. На переконання апелянта, є хибним висновок суду про те, що вся територія в межах дії знаку 4.10 «Круговий рух» є перехрестям в розумінні ПДР, при цьому, чіткого зазначення про заборону зупинки на ділянках дороги з круговим рухом немає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частина 3 ст. 122 КУпАП, передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

У примітці ст. 122 КУпАП, роз`яснено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Розділом 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

У відповідності до п. 1.10 ПДР, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо)

Так, пунктом 15.9 «ґ» ПДР, визначено, що забороняється зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Відповідно до положень пункту 1.10 ПДР, перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

При цьому, за приписами п. 33.4 ПДР, наказовий знак 4.10 «Круговий рух» вимагає об`їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, показаному стрілками на перехресті з круговим рухом.

За нормами п. 10.6.6 ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» знак 4.10 «Круговий рух» потрібно застосовувати, щоб дозволити рух тільки в зазначеному стрілками напрямку, якщо організовано круговий рух транспортних засобів на перехресті (площі). Знак потрібно встановлювати на кожному в`їзді на перехрестя (площу) з рухом по колу.

Тож, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно виснував, що вся територія в межах дії знаку 4.10 «Круговий рух», є перехрестям у розумінні ПДР.

Відповідно до норм ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки, які зроблені АРМ Інспектора, з яких вбачається наявність в місці вчинення правопорушення знаку 4.10 «Круговий рух», з огляду на що, автомобіль «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений безпосередньо на перехресті з круговим рухом про що свідчить дія знаку 4.10 «Круговий рух». Зазначений знак 4.10 встановлений позаду автомобіля позивача.

Доводи позивача про обов`язок інспектора з паркування проводити заміри відстані є безпідставними, оскільки зупинка автомобіля здійснена безпосередньо на перехресті з круговим рухом, а не ближче ніж 10 м до перехрестя.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що у оскаржуваній постанові зазначено про те, що транспортний засіб зупинено на перехресті або блище 10 м від перехрестя, тобто, представник відповідача чітко не вказав де перебував автомобіль який належить позивачу, проте суд самостійно визначив, що транспортний засіб перебував на перехресті, позаяк, вказане не змінює фактичних обставин, які підтверджуються наданими фотоматеріалами, при цьому, суд не змінював фабулу справи, а лише встановив та констатував, що зупинка автомобіля здійснена безпосередньо на перехресті з круговим рухом, що не спростовується апелянтом відповідними доказами.

Між тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, сама по собі зупинка транспортного засобу на перехресті, в тому числі як видно на фото, суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху за приписами п.п. ґ) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП. При цьому, місце розташування транспортного засобу позивача не має жодних ознак спеціально відведеного майданчика для паркування.

Оскільки підтвердився факт скоєння позивачем правопорушення, наявність певних процедурних порушень при винесені оскаржуваної постанови, не є підставою для визнання її протиправною та скасування.

За викладених обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що інспетором винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому, в задоволенні даного позову про скасування постанови, закриття провадження у справі слід відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а колегією суддів таких обставин не встановлено.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2024 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко