Постанова

від 14.02.2024 по справі 635/6825/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

14 лютого 2022 року

м. Харків

Справа № 635/6825/19

Провадження № 22-ц/818/9/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання : Носової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року, ухвалене суддею Шинкарчук Я.А., -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» про стягнення коштів.

В обгрунтування позовної заяви посилалась на те, що між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Роганська картонна фабрика» були укладені договори позики №2 від 02 жовтня 2017 року та №2 від 18 квітня 2018 року.

Відповідно до договору позики №2 від 02 жовтня 2017 року позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 650 000грн. На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами в період з 04 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2017 року загальну суму 599 992,грн., тоді як 03 вересня 2018 року позичальником повернена частина суми позики ? 50 000грн. Строк повернення суми позики за вказаним договором сплив 26 жовтня 2018 року, однак кошти не було повернені.

Згідно умов договору позики №2 від 18 квітня 2018 року позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 260 000грн. На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами в період з 19 квітня 2018 року по 26 квітня 2018 року загальну суму 245 000грн. Строк повернення суми позики за вказаним договором сплив 27 квітня 2019 року, однак кошти не було повернені.

Направлена 27 червня 2019 року відповідачу вимога про повернення коштів за договорами позики №2 від 02 жовтня 2017 року та №2 від 18 квітня 2018 року, не була задоволена, кошти не було повернені, а відтак.

Просила суд:

-стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики №2 від 02 жовтня 2017 року у сумі 549 992грн., проценти за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року у розмірі 83 297,42грн., суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 26 жовтня 2018 року по 02 вересня 2019 року за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року у сумі 14 103,90грн. та Інфляційні збитки за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року за період з 26 жовтня 2018 року по 02 вересня 2019 року у сумі 61 104,11грн., а всього 708 497, 43грн.;

-стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором позики №2 від 18 квітня 2018 року у сумі 245 000грн., проценти за Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 у сумі 14 998,70грн., суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 27 квітня 2019 року по 02 вересня 2019 року за Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 року у сумі 2 597,67грн. та інфляційні збитки за Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 року за період з 27 квітня 2019 року по 02 вересня 2019 року у сумі 3 920грн., а всього 266 516,37грн.

- вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Роганська картонна фабрика» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №2 від 02 жовтня 2017 року у сумі 549 992грн., три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період з 26 жовтня 2018 року по 02 вересня 2019 року за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року у сумі 14 103,90грн. та інфляційні збитки за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року у сумі 27 424,15грн., а всього 591 520,05грн.

Стягнуто з ПАТ «Роганська картонна фабрика» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №2 від 18 квітня 2018 року у сумі 245 000грн. та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період з 27 квітня 2019 року по 02 вересня 2019 року за Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 року у сумі 2 597,67грн., а всього 247 597,67грн.

В частині вимог про стягнення з ПАТ «Роганська картонна фабрика» на користь ОСОБА_1 процентів за користування за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року у розмірі 83 297,42грн. та суми інфляційних збитків за Договором Позики №2 від 02 жовтня 2017 року у розмірі 33 679,96грн. ? відмовлено.

В частині вимог про стягнення з ПАТ «Роганська картонна фабрика» на користь ОСОБА_1 процентів за користування Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 року у сумі 14 998,70грн. та інфляційні збитки за Договором Позики №2 від 18 квітня 2018 року за період з 27 квітня 2019 року по 02 вересня 2019 року у сумі 3 920грн. ? відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Роганська картонна фабрика» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 266,06грн.

В апеляційній скарзі АТ «Роганська картонна фабрика», просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні їх клопотання про зупинення провадження у справі. Зазначає, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом АТ «Роганська картонна фабрика» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання вищевказаних договорів недійсними. На їх думку розгляд даної справи неможливий до ухвалення рішення суду по вказаній справі.

Також звертає увагу на те, що повноваження адвоката позивача Пекареніної О.М. мають бути підтверджені ордером із підписом власника адвокатського об`єднання, уповноваженого на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного з адвокатським об`єднанням. Натомість, судом першої інстанції не було перевірено повноваження представника позивача.

Крім того, судом першої інстанції було порушено їх право на справедливий суд закріплене у ч.1 ст.1, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки їм було безпідставно відмовлено у задоволенні їх усного клопотання про надання часу для підготовки до судових дебатів.

Поміж іншого, суд першої інстанції повинен був застосувати положення ст.216 ЦК України та відмовити у задоволенні позову у зв`язку із нікчемністю правочинів. Вказує, що ОСОБА_2 , як Голова Правління був посадовою особою ТОВ "Роганська картонна фабрика". Статтею 17 Статуту Товариства регламентовано особливості віднесення правочинів до значних та правочинів, щодо яких є заінтересованість. Зазначає, що наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину. У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси Товариства, Наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на Загальні збори. Наголошує, що факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі та ОСОБА_2 від імені ПАТ "Роганська картонна фабрика" уклав договори позики із ОСОБА_1 , яка є його дружиною, свідчить про те, що укладені між ними правочини належать до правочинів, щодо яких є заінтересованість. Натомість Наглядова рада ТОВ жодним чином не схвалювала оспорювані правочини, отже квитанції до прибуткових касових ордерів не свідчать про визнання правочину обома сторонами. Вважає, що оскільки Наглядовою радою ПАТ "Роганська картонна фабрика" не вчинялися дії, які б свідчили про схвалення таких правочинів, отже такі правочини є нікчемними на підставі ст. 92, 203, 207, 215, 241 ЦК України, п. 17.13 Статуту ПАТ "Роганська картонна фабрика".

Представник позивача надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вказує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, а також вказує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Зазначає, що за весь період, протягом якого позивачем надавалися кошти за договором позики Наглядова рада жодного разу не оспорювала правомірність їхнього надходження. Наголошує, що кошти були позичені ОСОБА_2 , як особою, що діяла від імені та в інтересах відповідача для цілей ПАТ "Роганська картонна фабрика", а не для його власних потреб. Вказує, що відповідачем не надано ніяких доказів того, що ОСОБА_1 була заінтересована у розумінні ст. 71 ЗУ "Про акціонерні товариства", крім того, не надано доказів, що за результатами фінансової звітності ПАТ " Роганська картонна фабрика", правочини є значними. Зазначає, що надання ОСОБА_1 безвідсоткової позики свідчить про те, що була надана поворотна фінансова допомога. Звертає увагу на те, що представником відповідача не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені судом самостійно при вирішенні даної справи, та яким чином встановлені у справі за позовною заявою АТ "Роганська картонна фабрика" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними обставини вплинуть на оцінку доказів, якими учасники справи обгрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи з предмету та підстав позову. Також зазначає, що коли рішення по іншій справі матиме значенні для ухвалення судом іншого рішення, сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, зазначає, що відповідач з 2019 року не заявляв ніяких вимог до ОСОБА_1 щодо оскарження договорів позики. Вказує, що посилання на порушення ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, судова повістка направлялась на адресу ОСОБА_1 , проте повернулась на адресу суду апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21).

Представник ОСОБА_1 - Пекареніна О.М. була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, яка була направлена на адресу, зазначену останньою для листування.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство «Роганська картонна фабрика» були укладені договори позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018 (а.с. 13-15, 20-22 том 1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 договору позики №2 від 02.10.2017 позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 650 000,00 гривень (а.с. 13-15 том 1). На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами грошові кошти, а саме:

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №89 від 04.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №92 від 05.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №95 від 06.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №98 від 09.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №102 від 10.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №108 від 11.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №111 від 12.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №115 від 13.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №120 від 18.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №124 від 19.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.19 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №128 від 20.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.19 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №133 від 25.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.19 том 1).

Отже, в період з 04.10.2017 по 25.10.2017 позивачем до каси відповідача було внесено на виконання умов договору позики №2 від 02.10.2017 грошові кошти у розмірі 599 999,00 гривень, що відповідачем не заперечувалось.

Як вказано позивачем у тексті позовної заяви, що також не заперечувалось відповідачем, 03.09.2018 в рахунок виконання умов договору позики №2 від 02.10.2017 відповідачем повернені позивачу кошти у сумі 50 000,00 гривень.

За умовами договору позики №2 від 18.04.2018 (пункти 1.1 та 2.1) позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 260 000,00 гривень (а.с. 20-22 том 1). На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами грошові кошти, а саме:

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 19.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №39 від 20.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №42 від 23.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №45 від 24.04.2018 суму 45 000,00 гривень (а.с.37 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №49 від 26.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.37 том 1).

Отже, в період з 19.04.2018 по 26.04.2018 позивачем до каси відповідача було внесено на виконання умов договору позики №2 від 18.04.2018 суму у розмірі 245 000,00 гривень. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

У відповідності до пунктів 4.1 договорів№2 від 02.10.2017 та №2 від 02.10.2018, строк на який надається позика складає один календарний рік з моменту надходження суми позики до каси підприємства позичальника.

Також у пунктах 1.2 кожного з договорів, вбачається, що надана позика за вказаними договорами визначена сторонами як безвідсоткова. (а.с. 13, 20 том 1).

Вимога про дострокове повернення сум за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018 позивачем відповідачу була направлена 27 червня 2019 року (а.с. 24-25 том 1).

Відповідачем вимога про повернення коштів за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, не була задоволена, кошти не було повернені, а відтак, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань боржником позивач просить суд стягнути суми неповерненої основаної позики, а також проценти, інфляційні втрати та три відсотки річних підраховані у відповідності до статей 625 та 1049 ЦК України.

Обставини встановлені судом першої інстанції АТ «Роганська картонна фабрика» не визнає, в суді першої інстанціїпредставник відповідача наголошував, що договори позики № 2 від 02 жовтня 2017 року та № 2 від 18 квітня 2018 року є недійсними, повідомляв суд про те, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом АТ «Роганська картонна фабрика» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання вищевказаних договорів недійсними, звертався до суду з клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року у задоволенні клопотання представника АТ «Роганська картонна фабрика» про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2023 року позовні вимоги акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними - задоволено. Визнано недійсним договір позики №2 від 02 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Роганською картонною фабрикою" в особі голови правління ОСОБА_2, сума позики 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) грн. Визнано недійсним договір позики №2 від 18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Роганською картонною фабрикою" в особі голови правління ОСОБА_2, сума позики 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 19.09.2023 року.

Згідно даних ЄДРСР вказане судове рішення не оскаржувалось.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції не надав оцінки обставинам, з якими відповідач пов`язував недійсність правочинів, доводи відповідача не перевірив, обставини справи з`ясував неповно, отже ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2023 року визнано недійсним договір позики №2 від 02 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Роганською картонною фабрикою" в особі голови правління ОСОБА_2, сума позики 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) грн. та визнано недійсним договір позики №2 від 18 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Роганською картонною фабрикою" в особі голови правління ОСОБА_2, сума позики 260000 грн., тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за цими договорами позики, отже наразі права, за захистом яких звернулася ОСОБА_1 не можна вважати порушеними.

За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» про стягнення коштів.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Роганська картонна фабрика» про стягнення коштів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

В.Б. Яцина