Рішення

від 17.05.2021 по справі 635/6825/19

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.05.21

Справа № 635/6825/19

Провадження № 2/635/916/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

за участю представника позивача - адвоката Пекареніна О.М.,

представника відповідача - адвоката Бондарук Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика про стягнення коштів, ?

встановив:

У вересні 2019 року адвокат Пекареніна Орися Миколаївна, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , на підставі ордер на надання правової допомоги серії РН 695 № 043 виданого у відповідності до положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика про стягнення коштів, в якому просить:

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 2 від 02.10.2017 у сумі 549 992, 00 гривень, проценти за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у розмірі 83 297, 42 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у сумі 14 103, 90 гривень та Інфляційні збитки за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 у сумі 61 104,11 гривень, а всього 708 497, 43 гривень;

-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 245 000, 00 гривень, проценти за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 14 998, 70 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 2 597, 67 гривень та Інфляційні збитки за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 3 920,00 гривень, а всього 266 516, 37 гривень;

-стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Короткий зміст позовних вимог

В обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 вказала, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство Роганська картонна фабрика були укладені договори позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018.

Відповідно до договору позики №2 від 02.10.2017 позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 650 000,00 гривень. На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами в період з 04.10.2017 по 25.10.2017 загальну суму 599 992, 00 гривень, тоді як 03.09.2018 позичальником повернена частина суми позики ? 50 000,00 гривень. Строк повернення суми позики за вказаним договором сплив 26.10.2018, однак кошти не було повернені.

Згідно умов договору позики №2 від 18.04.2018 позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 260 000,00 гривень. На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами в період з 19.04.2018 по 26.04.2018 загальну суму 245 000, 00 гривень. Строк повернення суми позики за вказаним договором сплив 27.04.2019, однак кошти не було повернені.

Направлена 27.06.2019 відповідачу вимога про повернення коштів за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, не була задоволена, кошти не було повернені, а відтак, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань боржником позивач просить суд стягнути суми неповерненої основаної позики, а також додаткові суми, підраховані у відповідності до статей 625 та 1049 ЦК України, а саме: за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 проценти у розмірі 83 297, 42 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 у сумі 14 103, 90 гривень та Інфляційні збитки за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 у сумі 61 104,11 гривень; за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 проценти у сумі 14 998, 70 гривень, суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 2 597, 67 гривень та Інфляційні збитки за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 3 920,00 гривень.

Позиція відповідача щодо предмету спору

Обґрунтовуючи незгоду із позовними вимогами у даній справі, представниками відповідача (а.с. 53-81, 118-127, 132-133 том 1) заперечувалися дійсність укладених із позивачем угод, в тому числі, приведено наступні доводи.

Так, у відповідності до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні справа та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схвалений зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії що освідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні справа та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з вимогами частини першої статті 71 Закону України Про акціонерні товариства рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість (далі - правочин із заінтересованістю), приймається відповідним органом акціонерного товариства згідно з цією статтею, якщо ринкова вартість майна або послуг чи сума коштів, що є предметом правочину із заінтересованістю, перевищує 1 відсоток вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства. Статутом акціонерного товариства може бути встановлене нижче граничне значення, а також можуть встановлюватися додаткові випадки віднесення правочину до правочину із заінтересованістю. Таке рішення може містити перелік умов проекту правочину, які можуть змінюватися за рішенням виконавчого органу акціонерного товариства під час вчинення правочину із заінтересованістю. У разі відсутності такого переліку умови правочину не можуть відрізнятися від умов проекту, наданого відповідно до частини четвертої цієї статті.

Аналогічна процедура передбачена і Статутом Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика , зокрема, у пункті 17.9.1 передбачений перелік ознак якими має відповідати заінтересована особа, та зазначено, що внаслідок такого правочину особа придбаває майно, чи заінтересована в інших результатах правочину (а.с. 60-78 том 1).

Оскільки позивач не має доказів наявності згоди Наглядової ради відповідача на укладення відповідних договорів, ОСОБА_2 , як представник відповідача не був уповноважений на укладення договорів позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, з огляду на положення Закону України Про акціонерні товариства та Статуту, адже існує родинний зв`язок між ним та ОСОБА_1 , тому вони не можуть породжувати настання юридичних наслідків та є нікчемними.

Також було вказано на невідповідність призначення платежу в первинній документації та номерів договорів позики, які позивач вказує у позовній заяві.

Крім того, у відповідності до наказу відповідача №31 від 31.05.2005 (а.с. 58 том 1), який діяв на момент укладення договорів, був встановлений ліміт залишку готівки у касі у розмірі 20 000,00 гривень, що свідчить про те, що вносячи суми у розмірі від 45 000,00 до 50 000,00 гривень було перевищено відповідний ліміт.

Процесуальні дії у справі

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06 вересня 2019 року вказана справа надійшла в провадження судді Шинкарчука Я.А.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року вказаний позов залишено без руху, у зв`язку з недотримання положень статей 175 і 177 ЦПК України, описано недоліки, які слід усунути позивачу та надано строк для їх усунення.

26 вересня 2019 року від адвоката Пекареніної О.М. надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 10 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у даній справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

23 грудня 2019 року від представника Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика ? адвоката Павлович Євгенія Володимира, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №100600, виданого у відповідності до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , надійшов відзив на позов (а.с. 53-81 том 1).

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року закрито підтовче провадження у справі та призначено слухання справи по суті.

До канцелярії суду від представника Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика ? Друшлякова Станіслава Івановича, який діє на підставі довіреності №1 від 01 липня 2020 року виданої головою правління товариства (а.с. 122 том 1) та наказу №163-к від 24.06.2020 про прийняття на посаду юрисконсульта (а.с. 123 том 1), 17 липня 2020 року та 23 вересня 2020 року надійшли додаткові пояснення у справі у зв`язку з нововиявленими обставинами (а.с. 118-127 та а.с. 132-133 том 1, відповідно).

19 березня 2021 року та 05 квітня 2021 року від представника Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика ? адвоката Туліна Романа Андрійовича, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1031813, виданого у відповідності до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , через електронну пошту суду подано клопотання про зупинення провадження у даній справі, до вирішення Московським районним судом м.Харкова по суті та набрання законної сили судовим рішенням у справі №643/489/21 за позовом ПАТ Роганська картонна фабрика до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними (а.с. 172-190, а.с.183-200 том 1).

17 травня 2021 року від адвоката Пекареніної О.М. подано заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 204-208 том 1).

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні представник позивача ? адвокат Пекареніна О.М. вимоги позову підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ? адвокат Бондарук Яна Михайлівна, яка діє на підставі ордеру серії ВІ №104534, виданого 14 травня 2021 року у відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позову, в тому числі, вказавши на безпідставності укладення відповідних договорів ОСОБА_3 , як заінтересованою особою, без відповідного дозволу з боку наглядової ради акціонерного товариства, а також неможливість стягнення відсотків за користування отриманими коштами є неможливим, оскільки відповідні правочини є безвідсотковими.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Між фізичною особою ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство Роганська картонна фабрика були укладені договори позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018 (а.с. 13-15, 20-22 том 1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 договору позики №2 від 02.10.2017 позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 650 000,00 гривень (а.с. 13-15 том 1). На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами грошові кошти, а саме:

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №89 від 04.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №92 від 05.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №95 від 06.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.16 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №98 від 09.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №102 від 10.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №108 від 11.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.17 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №111 від 12.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №115 від 13.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №120 від 18.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.18 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №124 від 19.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.19 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №128 від 20.10.2017 суму 50 000,00 гривень (а.с.19 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №133 від 25.10.2017 суму 49 999,00 гривень (а.с.19 том 1).

Відтак, з огляду на приведене вище, в період з 04.10.2017 по 25.10.2017 позивачем до каси відповідача було внесено на виконання умов договору позики №2 від 02.10.2017 грошові кошти у розмірі 599 999,00 гривень, що відповідачем не заперечувалось.

Як вказано позивачем у тексті позовної заяви, що також не заперечувалось відповідачем, 03.09.2018 в рахунок виконання умов договору позики №2 від 02.10.2017 відповідачем повернені позивачу кошти у сумі 50 000,00 гривень.

Виходячи з приведених вище даних вбачається, що за договором позики №2 від 02.10.2017 відповідач має повернути позивачу грошову суму у розмірі 549 999,00 гривень, проте позивач за відповідним договором просить стягнути суму у розмірі менше ніж підрахована вище, а саме, 549 992,00 гривень. Вказана розбіжність є незначною та не може вплинути на достовірність висновків суду.

За умовами договору позики №2 від 18.04.2018 (пункти 1.1 та 2.1) позикодавець надає позичальнику позику, а останній зобов`язується повернути позику у розмірі 260 000,00 гривень (а.с. 20-22 том 1). На виконання умов приведеного договору позикодавцем до каси позичальника внесено частинами грошові кошти, а саме:

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 19.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №39 від 20.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №42 від 23.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.23 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №45 від 24.04.2018 суму 45 000,00 гривень (а.с.37 том 1);

-згідно квитанції до прибуткового касового ордера №49 від 26.04.2018 суму 50 000,00 гривень (а.с.37 том 1).

Відтак, як вбачається з приведеного, в період з 19.04.2018 по 26.04.2018 позивачем до каси відповідача було внесено на виконання умов договору позики №2 від 18.04.2018 суму у розмірі 245 000,00 гривень. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

У відповідності до пунктів 4.1 договорів№2 від 02.10.2017 та №2 від 02.10.2018, строк на який надається позика складає один календарний рік з моменту надходження суми позики до каси підприємства позичальника.

Також у пунктах 1.2 кожного з договорів, зазначено, що поскольку между Сторонами налаживаются тесные взаимовыгодные отношения, заем предоставляется заемщику на беспроцентной (безвозмездной) основе (мовою оригіналу документу) (а.с. 13, 20 том 1).

Відтак, надана позика за вказаними договорами визначена сторонами як безвідсоткова.

Вимога про дострокове повернення сум за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018 позивачем відповідачу була направлена 27 червня 2019 року (а.с. 24-25 том 1).

Відповідачем вимога про повернення коштів за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, не була задоволена, кошти не було повернені, а відтак, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань боржником позивач просить суд стягнути суми неповерненої основаної позики, а також проценти, інфляційні втрати та три відсотки річних підраховані у відповідності до статей 625 та 1049 ЦК України.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У відповідності до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступних висновків.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Так, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18) та від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18) та від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).

Як вбачається з наданих суду копій квитанцій до прибуткового касового ордера, позивачем на виконання вимог договору позики №2 від 02.10.2017 було внесено до каси відповідача грошові кошти у розмірі 599 999,00 гривень та на виконання вимог договору позики №2 від 18.04.2018 ? 245 000,00 гривень. Між іншим, відповідачем за договором позики №2 від 02.10.2017 були повернені позивачу грошові кошти у сумі 50 000,00 гривень.

Відтак, виходячи з приведеного вище, у суду не виникає сумнівів щодо дійсного змісту договорів позики грошових коштів №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, їх достовірності, а також реальності їх укладених та відповідно наявності обов`язку у відповідача повернути отриману позику.

Факт отримання грошових коштів за договорами позики відповідачем не заперечувався.

Слід також вказати, що суд в межах даного провадження не вирішує питання недійсності укладених правочинів, з огляду на відсутність зустрічних вимог відповідача з даного приводу. При цьому, факт отримання грошових коштів за договорами позики відповідачем не заперечувався.

Стосовно доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 , діючи від імені ПАТ Роганська картонна фабрика , при підписанні договорів, мав би їх погодити із Наглядовою Радою відповідача (пункт 17.9.1 Статуту відповідача та стаття 71 Закону України Про акціонерні товариства ), у зв`язку з чим договори є недійсними, суд приводить наступне.

Презумпція правомірності правочину (статті 204 ЦК України) передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки прямої вказівки закону немає на недійсність правочину, з огляду на приведені відповідачем доводи про відсутність згоди наглядової ради на підписання ОСОБА_2 від імені ПАТ Роганська картонна фабрика договорів позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 18.04.2018, зустрічні вимоги про визнання договорів недійсними не було заявлено та вказані договори не визнані судом недійсними (немає рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання таких договорів недійсними), суд керується принципом презумпції правомірності правочину та вирішує дану справу виходячи із дійсності договорів позики.

Разом з тим, пред`явлення ПАТ Роганська картонна фабрика у березні 2021 року до Московського районного суду м.Харкова позову про визнання договорів недійсними, тоді як позов у даній справі знаходиться в Харківському районному суді Харківської області ще з вересня 2019 року, не спростовує встановлених обставин у справі, в тому числі, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Щодо стягнення процентів від суми позики на підставі статті 1048 ЦК України

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Виходячи з положень статті 1046 ЦК України, договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобов`язання обмежується поверненням боргу.

Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.

Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

У текстах договорів позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 02.10.2018, зокрема, у пункті 1.2 кожного з договорів, зазначено, що поскольку между Сторонами налаживаются тесные взаимовыгодные отношения, заем предоставляется заемщику на беспроцентной (безвозмездной) основе (мовою оригіналу документу) (а.с. 13, 20 том 1).

Відтак, із змісту відповідних договорів вбачається, що сторони дійши згоди про безплатний характер позикових зобов`язань, тому позика є безвідсотковою.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1048 ЦПК України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми визначених статтею 625 ЦК України

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) зроблено висновок, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань .

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання .

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договорами позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 02.10.2018, із відповідача, окрім сум основного зобов`язання, підлягають стягненню ще й інфляційні збитки та три проценти річних від простроченої суми заборгованості.

Щодо інфляційних збитків

Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті Урядовий кур`єр .

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових прав, викладених у Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції ? це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). На суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому здійснено платіж. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Як встановлено з приведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання за договором позики №2 від 02.10.2017, такий розрахунок враховує індекси інфляції за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 становить 61 104,11 гривень, тоді як виходячи з приведених вище норм, має бути підраховано індекс інфляції за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року. Крім того, вказані у розрахунку індекси інфляції помісячно містять помилку, оскільки за даними Міністерства фінансів України у червні, липні та серпні 2019 року індекс інфляції був нижче одиниці (мала місце дефляція), а саме, 99,50%, 99,40% та 99,70 % відповідно.

Так само і підрахунок інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання за договором позики №2 від 02.10.2018 за період з 27.04.2019 по 02.09.2019, позивачем приведено з помилкою у визначених помісячних індексах інфляції за червень, липень та серпень 2019 року, тоді як у цих місяцях показники індексу інфляції були нижче одиниці (99,50%, 99,40% та 99,70 % відповідно), а також індекс інфляції має підстраховуватись за період з травня 2019 року по серпень 2019 року.

З метою дотримання принципу процесуальної економії, суд вважає за можливе виправити арифметичні помилки проведеного позивачем розрахунку та здійснити власний розрахунок.

Сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ІІс = (ІІ1 / 100) х (ІІ2 / 100) х (ІІ3 / 100) х ... (ІІZ / 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення; ІІ3 - індекс інфляції за третій місяць прострочення; ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Отже, сукупний індекс інфляції з листопада 2018 року по серпень 2019 року становить 1,049 = (101,40% * 100,80% ,*101,00%*100,50% * 100,90% * 101,00% * 100,70% * 99,50% * 99,40% * 99,70%):100%, тоді як з травня 2019 року по серпень 2019 року мала місце дефляція, оскільки сукупний індекс був менше одиниці ? 0,992 = (100,70 % * * 99,50% * 99,40% * 99,70%):100%.

Розмір інфляційних втрат підраховується за формулою: (сума боргу х процент інфляції) ? сума боргу.

З урахуванням наведеного, розмір інфляційного збільшення (сукупний індекс інфляції 1,049) за період прострочки відповідачем повернення позивачу суми позики (з листопада 2018 року по серпень 2019 року) за договором позики №2 від 02.10.2017 становитиме 27 424, 15 гривень (549 992, 00 гривень (розмір грошового зобов`язання) * 1,049 (сукупний індекс інфляції за відповідний період) ? 549 992, 00 гривень = 27 424, 15 гривень).

Відтак, підрахований розмір інфляційних збитків на суму основного зобов`язання за договором позики № 2 від 02.10.2017 у розмірі 549 992,00 гривень за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року складає 27 424, 15 гривень, що на 33 679, 96 гривень менше, ніж просить у позові позивач. Відтак, в частині вимог позивача про стягнення на його користь суми інфляційних збитків за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у розмірі 33 679, 96 гривень, слід відмовити.

Натомість, в період з травня 2019 року по серпень 2019 року мала місце дефляція, оскільки сукупний індекс був менше одиниці (0,992), а відтак інфляційні збитки за договором позики № 2 від 18.04.2018 за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 3 920,00 гривень підраховані позивачем із застосуванням сукупного індексу інфляції 101,6%, які просить стягнути з відповідача позивач, не підлягають задоволенню.

Стосовно трьох відсотків річних

В позовній заяві позивач просить за договором позики № 2 від 02.10.2017 стягнути три проценти річних від простроченої суми заборгованості (549 992,00 гривень) за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 у сумі 14 103, 90 гривень, а за договором позики № 2 від 18.04.2018 три проценти річних від простроченої суми заборгованості (245 000,00 гривень) за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 2 597, 67 гривень.

Три проценти річних від простроченої суми, розраховуються за формулою: СБ * 3% * КДП / КДР, де: СБ - сума боргу, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році (365).

Судом перевірено підрахований позивачем розмір трьох процентів річних, який відповідає розрахунку здійсненому за приведеною вище формулою.

Висновок за результатами розгляду справи

Оцінивши всі приведені сторонами доводи та наявні у справі документи в сукупності, виходячи із заявлених позивачами вимог, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика про стягнення коштів обґрунтований та підлягає задоволенню частково, виходячи з приведених вище у тексті рішення розрахунків.

При цьому, посилання відповідача не недійсність договорів позики №2 від 02.10.2017 та №2 від 02.10.2018, не спростовує на момент вирішення справи по суті, презумпції правмірності правочину, визначеної статте 204 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

У відповідності до квитанції №0.0.1452950104.1 від 02.09.2019, позивачем при звернення до суду з відповідним позовом було сплачено судовий збір на суму 9 605,00 гривень (а.с. 1 том 1).

Згідно положень Закону України Про судовий збір та виходячи із розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначених Законом України Про Державний бюджет на 2019 рік , за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, максимальний розмір судового збору становив п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно дорівнювало 9 605,00 гривень.

Виходячи із висновків суду приведених вище, з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 8 266,06 гривень.

Інших заяв про компенсацію судових витрат у даній справі до суду не надходили.

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 234, 256 ЦПК України, суд, ?

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2 від 02.10.2017 у сумі 549 992, 00 гривень, три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період з 26.10.2018 по 02.09.2019 за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у сумі 14 103, 90 гривень та інфляційні збитки за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року у сумі 27 424, 15 гривень, а всього 591 520 (п`ятсот дев`яносто одна тисяча п`ятсот двадцять) гривень 05 (п`ять) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 245 000, 00 гривень та три проценти річних від простроченої суми заборгованості за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 2 597, 67 гривень, а всього 247 597 (двісті сорок сім тисяч п`ятсот дев`яносто сім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

В частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 процентів за користування за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у розмірі 83 297, 42 гривень та суми інфляційних збитків за Договором Позики № 2 від 02.10.2017 у розмірі 33 679, 96 гривень ? відмовити.

В частині вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 процентів за користування Договором Позики № 2 від 18.04.2018 у сумі 14 998, 70 гривень та інфляційні збитки за Договором Позики № 2 від 18.04.2018 за період з 27.04.2019 по 02.09.2019 у сумі 3 920,00 гривень ? відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Роганська картонна фабрика на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 266 (вісім тисяч двісті шістдесят шість) гривень 06 (шість) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Публічне акціонерне товариство Роганська картонна фабрика , місцезнаходження за адресою: вул.Культури, 57 смт Рогань Харківського району Харківської області, 62481, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) ? 00278830.

Повне рішення складено 03 червня 2021 року

Суддя - Я.А. Шинкарчук