Постанова

від 14.02.2024 по справі 725/4038/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2024 року місто Чернівці справа №725/4038/23

провадження №22-ц/822/44/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Факас А.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Саламандик Андрій Іванович на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 жовтня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилалася на те, що вона безперервно працювала в Обласному комунальному некомерційному підприємстві «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» тринадцять років на різних посадах.

Керівництво почало проводити реорганізацію підприємства та змінювати штатний розпис.

Згідно Наказу №5/ЗВ від 26 квітня 2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)» її звільнено 30 квітня 2023 року з адміністративно-господарської служби з посади ліфтера у зв`язку із скороченням штату.

З наказом про зміну штатного розпису та із новим штатним розписом її не було ознайомлено.

01 травня 2023 року вона вийшла з відпустки та їй було вручено копію наказу Х25-ЗВ від 26 квітня 2023 року про звільнення, про що вона і розписалася, та видано їй на руки трудову книжку.

Відповідачем не було дотримано 2-х місячний термін при скороченні.

Також роботодавцем у відповідності до вимог ст.43 КЗпП України не було повідомлено первинну профспілкову організацію про заплановане звільнення працівників. Не прийнято наказ про внесення змін до штатного розпису. Не з`ясовано переважне право на залишення на роботі. Не повідомлено державну службу зайнятості про заплановане звільнення працівників. Не запропоновано переведення на іншу роботу.

Просила скасувати Наказ №5/ЗВ від 26 квітня 2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити її на посаді ліфтера адміністративно-господарської служби Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни»; виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції жодним чином не спростовано аргументи позивача, так як і відповідачі не змогли спростувати наявні порушення.

Стверджуючи, що було внесено зміни в штатний розпис, самого штатного розпису не було досліджено, оскільки такого не було.

Роботодавцем у відповідності до вимог ст.43 КЗпП України не було повідомлено первинну профспілкову організацію про заплановане звільнення працівників. Не з`ясовано переважне право на залишення на роботі. Не повідомлено державну службу зайнятості про заплановане звільнення працівників. Не запропоновано переведення на іншу роботу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Вказало, що норми частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України в період дії воєнного стану керівником не застосовуються. ОСОБА_1 не працювала на керівній посаді і не мала права на особисте ознайомлення зі штатною структурою закладу і взагалі інформація такого характеру під час війни є закритою.

Крім цього, адвокату Саламандику А.І. на його запит ще 06 червня 2023 року була надана копія наказу про зміни до штатного розпису. В цьому наказі йшлося про виключення зі штатного розпису 2,0 ст. ліфтерів АГС, а не тільки однієї посади ліфтера, яку в той час займала позивачка.

Щодо неповідомлення первинну профспілкову організацію госпіталю про заплановане звільнення, то слід вказати, що з 09 лютого 2016 року ліфтер ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації, а тому допускається розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди профспілкової організації.

Щодо залишення ОСОБА_1 на роботі, то таких підстав не було, оскільки було скорочено дві посади ліфтерів. Більше посад ліфтерів на підприємстві не має.

Також вивільнення не було масовим, а скорочувалось тільки дві посади ліфтерів, а тому не потребувало офіційного повідомлення до Державної служби зайнятості у м.Чернівці.

27 лютого 2023 року тобто за два місяці до звільнення, було підготовлене письмове попередження про заплановане звільнення ОСОБА_1 , однак вона відмовилась підписати дане попередження, про що було складено акт №88 про відмову від підпису.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером з 13 квітня 2016 року, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.35).

Встановлено, що згідно Витягу з Наказу №18/1 від 16 лютого 2023 року про зміни до штатного розпису, наказано заступнику генерального директора з економічних питань Кучерявій Д.В. провести зміни в штатному розписі госпіталю з 01 травня 2023 року, а саме виключити з штатного розпису Адміністративно-господарської служби - Ліфтера - 2,0 ст. (а.с.32).

27 лютого 2023 року за вих.ном.№86 - ліфтера адміністративно-господарської служби ОСОБА_1 попереджувалась про заплановане звільнення з посади ліфтера (а.с.33).

Згідно акту №88 від 27 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 не погодилась із запланованим звільненням та відмовилась підписувати попередження (а.с.34).

Згідно Наказу (Розпорядження) №5/ЗВ від 26 квітня 2023 року «Про припинення трудового договору (контракту)» звільнено 30 квітня 2023 року ОСОБА_1 , з посади ліфтера, адміністративно-господарської служби, у зв`язку із скороченням штату на підставі Наказу № 18/1 від 16 лютого 2023 року (а.с.6, 32).

Згідно довідки ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» №257 від 27 червня 2023 року, станом на 30 квітня 2023 року ліфтер ОСОБА_1 не була членом первинної профспілкової організації (а.с.30).

Відповідно до Витягу з протоколу №4 засідання профспілкового комітету від 09 лютого 2016 року, за заявою ОСОБА_1 , виключено останню з профспілки з 01 березня 2016 року (а.с.31).

Згідно з наказом №38 від 01 травня 2023 року покладено виконання обов`язків ліфтера з 01 травня 2023 року на ряд працівників (а.с.19).

Згідно довідки №27 від 17.01.2024 року на момент звільнення ОСОБА_1 не було вільних посад, які би відповідали її освітньому та кваліфікаційному рівню працівника господарської служби.

Відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що згідно наказу при звільненні ОСОБА_1 , останній було нараховано та виплачено: вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, за відпрацьовані години та було утримано 6 календарних днів відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (а.с.36).

Доводи та мотиви апеляційного суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи відбулося з дотриманням норм КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення наведених вище процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проте з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

З Статуту обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» вбачається, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність і затверджує штатний розпис (п.4.8 Статуту).

Штатну чисельність Керівник Підприємства - Генеральний Директор визначає на власний розсуд на підставі фінансового плану Підприємства, погодженого в установленому чинним законодавством порядку та на підставі цього Статуту, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (п.8.3 Статуту).

Як вбачається з наказу №18/1 від 16.02.2023 року «Про зміни до штатного розпису», що заступнику генерального директора з економічних питань Кучерявій Д.В. провести зміни в штатному розписі госпіталю з 01.05.2023 року, а саме: виключити з штатного розпису адміністративного-господарської служби посади ліфтера - 2,0 ставки (а.с.32).

Отже, суд першої інстанції встановив факт зміни в організації виробництва і праці - скорочення штату працівників на підприємстві, а саме дві посади ліфтера.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника позивача про те, що відповідач не приймав наказу про скорочення штату працівників. На підставі вказаного наказу, відбулися зміни в штатному розписі.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» передбачено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

В силу частини другої статті 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Отже, статтею 49-4 КЗпП України визначений вичерпний перелік випадків обов`язку роботодавця проводити такі консультації, а саме: ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, який не поширюється на обставини цієї справи.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення роботодавцем вимог статті 49-4 КЗпП України, оскільки за змістом цієї норми вона застосовується у випадку запланованого масового вивільнення при ліквідації, реорганізації підприємств, зміни форм власності або часткового зупинення виробництва. Таких обставин судом не встановлено, оскільки обставини справи не свідчать про їх існування.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св20).

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

У випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).

Враховуючі вищенаведені правові норми та встановлені обставини справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який правильно вважав, що у відповідача дійсно мали місце зміни (скорочення) штату працівників, наслідком яких стало скорочення посади, яку займав позивач.

При цьому, є безпідставними доводи представника позивачки про те, що фактично не відбулися зміни в організації виробництва і праці, оскільки повноваження посади ліфтера були покладені на інших працівників підприємства. Як було зазначено вище, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця. Обов`язки ліфтерів виконують інші працівники, яким було розширено зону обслуговування і які на це погодились.

Встановлено, що відповідач 27 лютого 2023 року попереджав ОСОБА_1 про заплановане звільнення з посади ліфтера, проте остання відмовилася підписувати дане попередження, про що складений відповідний акт (а.с.33, 34).

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).

У частині другій вказаної статті визначений перелік осіб, яким при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається перевага в залишенні на роботі, а в частині третій статті 42 КЗпП України передбачено, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тлумачення статті 42 КЗпП України дає підстави для висновку, що переважне право на залишення на роботі при скороченні однорідних професій та посад визначається кваліфікацією і продуктивністю праці. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України, а також якщо це передбачено законодавством України.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що при її звільненні не було враховано переважне право на залишення на роботі.

Отже, переважне право на залишення на роботі враховується лише при скороченні однакових посад. При цьому, інші посади до уваги не беруться. Апеляційним судом встановлено, що на підприємстві було лише дві посади ліфтера і обидві були скорочені. Таким чином, переважне право позивачки на залишення на роботі не могло бути реалізоване, оскільки застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають однакові посади.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 сформульовано висновок про те, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Як вбачається з довідки №27 від 17.01.2024 року, що на момент звільнення ОСОБА_1 не було вільних посад, які би відповідали її освітньому та кваліфікаційному рівню працівника господарської служби.

Крім цього, позивач також не посилалась на те, що на день її звільнення були вільними будь-які посади, які би вона могла займати, і матеріали справи не містять докази цього.

Звільнення за ініціативи власника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП передбачає дотримання останнім певних вимог щодо процедури звільнення, а також гарантій для працівників, що вивільняються.

Такі вимоги та гарантії передбачені, зокрема, статтею 43 КЗпП України.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації, а тому профспілка не давала згоду на її звільнення (а.с.30, 31).

Безпідставними є доводи представника позивача про те, що відповідач не повідомив про заплановане звільнення державну службу зайнятості.

Відповідно до вимог статті 48, пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавець зобов`язаний інформувати центр зайнятості про заплановане вивільнення працівників за два місяця до вивільнення лише якщо звільнення на підставі скорочення є масовим. Масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом: одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників; трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників (ст..48 Закону України «Про зайнятість населення»).

Встановлено, що було скорочено лише дві посади ліфтера. Отже, скорочення не було масовим, а тому не було потребу повідомляти державну службу зайнятості.

Враховуючи наведене вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 не допустив порушень визначеної законодавством процедури звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, які б могли стати підставою для поновлення її на роботі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 жовтня 2023 року слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Саламандик Андрій Іванович - залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

І.Б. Перепелюк