Рішення

від 15.02.2024 по справі 139/690/23

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/690/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк О.С.,

представника позивача прокурора Заболотної І.А.,

представника відповідачів - адвоката Залокоцької В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро.Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2023 року Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро.Поділля», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою за результатами розгляду звернення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.04.2023 №10-2-0.6-1873/2-23 та вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Могилів-Подільського району виявлено порушення вимог Земельного кодексу України при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у приватну власність безоплатно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Так, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно установлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-10695/15-19-СГ від 27.06.2019 затверджено документацію із землеустрою та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. 06.07.2019 державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 за ОСОБА_2 .

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 вже було безоплатно надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 0520687300:01:002:0097 для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-608/20-15-СГ від 19.06.2015.

Таким чином, ОСОБА_2 на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, попередньо отримавши у власність земельну ділянку з кадастровим номером 0520687300:01:002:0097.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання понад норму встановлену законом, тому вона підлягає витребуванню у добросовісного набувача та орендаря на користь держави.

05 жовтня 2023 року задоволено заяву керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову (а.с.77-78). Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, заборонено органам які проводять реєстрацію здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї, а державним реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до ДЗК щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого засідання на 09 листопада 2023 року.

24.10.2023 до суду надійшов відзив від представника відповідачів - адвоката Залокоцької В.Д. (а.с. 96-99) у якому вона вказує на відсутність підстав для подання позову прокурором. Зокрема, стверджує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у випадку, якщо захист здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади або якщо немає органу державної влади до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави. А тому, лист головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24 квітня 2023 року «Про вжиття заходів», як підстава для даного позову є нелогічним та абсурдним, в силу того, що Головне управління Держгеокадастру передало у приватну власність земельні ділянки, а на даний час просить вжити заходів для скасування своїх наказів. Крім того, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, вказує, що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення які стались в результаті дій третіх осіб вчинені щодо правочинів з нерухомим майном. Наполягає, що втрата ОСОБА_1 , як добросовісним набувачем свого статусу суперечитиме ст. 388 ЦК України та призведе до позбавлення його майна. Вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, необґрунтованим та таким, що порушує особисті матеріальні права ОСОБА_1 .

Від Могилів-Подільської окружної прокуратури 02.11.2023 надійшла відповідь на відзив (а.с.109-112), в якій прокурор зазначає, що не оспорює той факт, що відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем. Поряд з цим, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявленням щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатного чи безоплатного). В даній справі між власником і володільцем майна ОСОБА_1 немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу в особи, яка не мала права її відчужувати, не було волі держави на відчуження земельної ділянки, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області наказу № 2-10695/15-19-СГ від 27.06.2019, не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності з огляду на неправомірність дій органу виконавчої влади по передачі цієї землі у власність. Зазначає, що підставою для подачі даного позову та представництва інтересів Вендичанської селищної ради, є невжиття останньою жодних заходів спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.

За результатами підготовчого засідання ухвалою суду від 09.11.2023 (а.с.136) закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті. У цьому ж підготовчому засіданні представником відповідачів - адвокатом Залокоцькою В.Д. подано заяву про застосування строків позовної давності. У даній заяві адвокат вказує, що зважаючи на те, що спірний наказ було видано 27 червня 2019 року, Держгеокадастр був обізнаний про приватизацію оскаржуваної земельної ділянки та був органом уповноваженим здійснювати функції держави. А тому посилання прокурора на лист Держгеокадастру від 24 квітня 2023 року є абсурдним, оскільки орган державної влади при передачі земельної ділянки у власність зобов`язаний перевірити факт використання громадянином права на безоплатну приватизацію. Просила застосувати строк позовної давності та з цієї підстави відмовити у позові.

07.12.2023 судове засідання за клопотанням представника відповідачів-адвоката Залокоцької В.Д. було відкладено на 08.01.2024.

08.01.2024 за клопотанням прокурора судове засідання було відкладено на 25.01.2024 року.

25.01.2024 за клопотанням представника відповідачів-адвоката Залокоцької В.Д. судове засідання було відкладено на 15.02.2024.

У судове засідання представник Вендичанської селищної ради не з`явився, натомість подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.158).

Прокурор Заболотна І.А. в судовому засіданні заявлений позов підтримала за обставин у ньому викладених. Просила задоволити.

Представник відповідачів - адвокат Залокоцька В.Д. позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві. Вважає даний позов таким, що не підлягає до задоволення в силу необґрунтованості позовних вимог, порушення особистих матеріальних прав відповідача ОСОБА_1 та створенням індивідуального надмірного тягаря, а саме пошуку способів відшкодування останнім своїх витрат.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв, клопотань, пояснень не надав (а.с. 159).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, поштове повідомлення яке направлялося за його зареєстрованим місцем проживання повернулись до суду без вручення (а.с.162-163).

Керуючись ч.3 ст.211 та ч.1, п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі представника особи, в інтересах якої подано позов та без участі третіх осіб, які належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

У п. 7.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) вказано, що: «в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №915/478/18).

На обґрунтування підстав звернення до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування прокурор посилався на те, що Вендичанською селищною радою за підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступних правових норм та обізнаності про обставини виявлених порушень) та повноважень на звернення до суду, як уповноваженим суб`єктом, не вжито та не планується вжиття заходів із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави.

Зокрема, 09 червня 2023 року Могилів-Подільською окружною прокуратурою направлено лист до Вендичанської селищної ради із фактом виявлення порушення інтересів територіальної громади, та із клопотанням про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки.

13 червня 2023 року отримано лист (а.с.51) згідно якого Вендичанська селищна рада вказує, що заходи щодо витребування земельної ділянки у комунальну власність, у судовому порядку не вживались. Просять звернення прокуратури до суду із відповідним позовом в інтересах Вендичанської селищної ради.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ст. 56 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Могилів-Подільська окружна прокуратура у повідомленні від 09 червня 2023 року, адресованому Вендичанській селищній раді, доводила до її відома виявлені факти незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника земельної ділянки. В свою чергу селищна рада с. Вендичани своїм листом ствердила про відсутність заходів, вжитих на захист права власності територіальної громади, а також клопотала звернутись до суду із відповідним позовом прокуратуру.

З врахуванням вищенаведеного, та беручи до уваги, що прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави, обґрунтувала, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, послалася на визначені законом підстави для звернення до суду із даним позовом, а також зазначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, враховуючи, що обставини зазначені прокурором у позовній заяві та судовому засіданні в своїй сукупності свідчать про те, що Ведичанська селищна рада не вжила та не мала наміру вживати заходів щодо захисту порушеного права власності територіальної громади, підстави для повернення прокурору позову на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України відсутні.

Аналіз чинних Законів та нормативно-правових актів свідчить, що прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 19 Конституції України).

За приписами ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Відповідно до п. «б» ч. 1ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом Ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Пунктом «б» частини 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Судом встановлено, що 20 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність площею 1,7500 гектара на території Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 25).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 червня 2015 року № 2-608/20-1-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га із кадастровим номером 0520687300:01:002:0097 із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с.24).

Крім того, 03 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 2,0000 га на території Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, кадастровий номер 0522883800:02:002:0170, для ведення особистого селянського господарства. Також повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався (а.с.33).

11 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням у якому просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства як учаснику АТО загальною площею 2,0000 га (а.с.31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 червня 2019 року №2-10695/15-19-СГ затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18-19) стверджується, що 06 липня 2019 року ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Як вбачається із копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 липня 2019 року ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 (а.с.42) продав земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 (а.с.43-44). Цього ж числа ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на вказану земельну ділянку (Інформаційна довідка а.с.12-13 ).

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2019 року передав в оренду ФГ «Агро.Поділля» в тому числі і земельну ділянку площею 2,0000 га із кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лучинецької сільської ради строком на 15 років (а.с.45-47).

З врахуванням вищенаведеного матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав безоплатно дві земельні ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,25 га. (кадастровий номер 0520687300:01:002:0097) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 0522883800:02:002:0170), що розташована на території Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, яку згодом відчужив на користь ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 липня 2019 року і вказаний факт сторонами не оспорюється.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі N 706/1685/16-ц).

Як слідує із інформації Головного відділу Держгеокадастру у Вінницькій області № 10-2-0.6-1873/2-23 від 24 квітня 2023 року (а.с.17) ОСОБА_2 двічі скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що суперечить приписам частини четвертої статті 116 ЗК України. Відтак на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27 червня 2019 року №2-10695/15-19-СГ, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, безпідставно вибула із державної власності.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує на обов`язкову наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується (рішення ЄСПЛ: «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року»).

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (вказаний висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження №14-190цс20).

Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Таким чином, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 діяв неправомірно, надавши неправдиву та недостовірну інформацію щодо невикористання ним права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням. Відповідно, головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийняті рішення щодо надання дозволу на розробку документації, її затвердження та передачу землі у власність без перевірки обставин, необхідних для її передачі, всупереч закону, що у свою чергу призвело до того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади поза її волею.

Отже, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку на підставі завідомо неправдивих відомостей, в порушення передбаченого законом порядку, яку продав у подальшому добросовісному набувачу.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таким чином, витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача є обґрунтованим, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.

При цьому, інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно. А тому, вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.

Даний спосіб захисту порушеного права є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підстав вважати, що витребування земельної ділянки є «надмірним тягарем» для ОСОБА_1 немає, оскільки особа з власності якої витребовується земельна ділянка не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до проміжних набувачів, у яких він придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків, зокрема, на підставі статті 661 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 591/6566/20-ц, та від 25.07.2022 у справі № 278/607/17.

Разом з тим, на переконання суду витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації майна за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Законом визначено, що власник земельної ділянки може витребувати її у особи, яка нею лише користується на підставі правочину, укладеного із добросовісним набувачем. Адже у випадку витребування спірної земельної ділянки лише у добросовісного набувача не відбудеться ефективного захисту порушеного права, оскільки поновивши своє право власності власник не зможе його реалізувати через існування іншого зареєстрованого речового права.

Аналогічну позицію за схожими правовідносинами висловив Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, площею 2,0000 передана ФГ "Агро.Поділля" в оренду (а.с.45-48) та враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , наявні також підстави для її витребування від ФГ "Агро.Поділля", якому спірна земельна ділянка передана в оренду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для проведення у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації права власності на нерухоме майно за належним власником.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423- IX від 28.04.2021 Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком. Згідно з додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до переліку територіальних громад Вінницької області входить Вендичанська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади смт Вендичани, до складу якої віднесена, зокрема, колишня Лучинецька сільська рада колишнього Мурованокуриловецького району.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи вищевказані зміни до законодавства, спірна земельна ділянка площею 2 га. з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 повинна витребовуватись на користь нового власника Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Щодо доводів представника Фермерського господарства «Агро.Поділля» про пропуск, нібито, прокурором строку позовної давності для звернення в суд із цим позовом, суд враховує наступне:

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зроблено висновок, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, зокрема, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі №357/9328/15-ц).

З 27 травня 2021 року набули чинності зміни до Земельного кодексу України, а саме п. 24 розділу Х Перехідних положень відповідно до яких Вендичанська селищна рада отримала повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, а тому раніше не могла дізнатися про порушення інтересів територіальної громади.

Про наявні порушення Вендичанській селищній раді стало відомо з моменту отримання листа з Могилів-Подільської окружної прокуратури № 53-2797 вих-23 від 09 червня 2023 року (а.с.53).

Враховуючи, що Вендичанська селищна рада з наявних у неї відомостей не могла раніше знати про вибуття спірної земельної ділянки з державної власності, а про допущені порушення законодавства під час передачі землі у власність ОСОБА_2 прокурору стало відомо лише після опрацювання інформації ГУ Держгеокадстру у Вінницькій області від 24 квітня 2023 року № 10-2-0.6-1873/2-23, відповідно ця обставина свідчить про те, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався саме з червня 2023 року.

З цим позовом прокурор звернувся 05 жовтня 2023 року в межах встановленого законом строку позовної давності.

З врахуванням вищенаведеного, суд оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування від відповідачів на користь Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельної ділянки площею 2,0 га, з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170, що розташована на території колишньої Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району району Вінницької області, задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Агро.Поділля", задоволено, з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з них підлягає стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури в рівних частках сума судового збору (за подачу позову до суду та за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 6710 гривень (5368 грн + 1342 грн = 6710 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 15 321, 330, 387, 388 ЦК України, ст. 22, 78, 116, 118, 121, 152 ЗК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2,10,12,13,19,81,82,89,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Витребувати у Фермерського господарства «Агро.Поділля» в комунальну власність Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522883800:02:002:0170 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Лучинецької сільської ради Мурованокуриловецького району) Вінницької області.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерського господарства «Агро.Поділля» (юридична адреса: вул. Аграрна, буд. 120, с. Слобода-Шаргородська, Жмеринський район Вінницька область, код ЄДРПОУ 34121219) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6710 (шість тисяч сімсот десять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вендичанська селищна рада, код ЄДРПОУ 04326589, місцезнаходження: вул. Соборна, 55 Могилів-Подільського району Вінницької області.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: Фермерське Господарство «Агро.Поділля», ЄДРПОУ 34121219, юридична адреса: вул. Аграрна, буд. 120, с. Слобода-Шаргородська, Жмеринського району, Вінницька область, 23505.

Третя особа 1: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 39767547, адреса: вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027.

Третя особа 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 19.02.2024.

Суддя: