Постанова

від 29.11.2007 по справі 13/376-06-12320а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/376-06-12320А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2007 р. Справа № 13/376-06-12320А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючого судді: Л.В. Поліщук

суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання С.Б. Іоффе,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

від відповідача –В.М. Сомок,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, с. Дачне Біляївського району Одеської області

на постанову господарського суду Одеської області від 23.01.2007р.

у справі №13/376-06-12320А

за позовом ДПІ у Біляївському районі Одеської області

до державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, с. Дачне Біляївського району Одеської області

про стягнення 40062,02грн.,

встановив:

ДПІ у Біляївському районі Одеської області звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з                                              державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення 40062,02грн., які складають заборгованість по податку на прибуток підприємств і організацій, що переходять у державну власність у сумі 39712,27грн. та по частині прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету у сумі 349,75грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 23.01.2007р. (суддя О.Л. Панченко) позов задоволено. Постанова мотивована тим, що станом на 07.11.2006р. у відповідача утворився податковий борг по податку на прибуток підприємств і організацій, що переходять у державну власність, у сумі 39712,27грн., та по частині прибутку державних підприємств, що вилучаються до бюджету, у сумі 349,75грн. Представлені матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог, які підтверджуються актами перевірок, податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.08.2006р., розрахунками та іншими доказами. Посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості перед бюджетом, а також на те, що в суді розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судом до уваги не прийняті, тому що зазначене не підтверджується матеріалами справи.

Державне сільськогосподарське науково-виробниче підприємство „Експериментальна база „Дачна” селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, не погоджуючись із постановою суду, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, та не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Обґрунтовуючи свої заперечення, скаржник послався на те, що згідно ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” державні підприємства повинні сплачувати до Державного бюджету частину прибутку (доходу). У відповідності з п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” сплата державним підприємством на користь держави частини прибутку прирівнюється до дивідендів. У свою чергу, пп. 3 п. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що дивіденди, які сплачуються до бюджету державними підприємствами, є складовою частиною податку на прибуток, а тому цей платіж частини прибутку, який встановлений вищезгаданими законами про державні бюджети, є частиною податку на прибуток, що відноситься до загальнодержавних податків, оскільки згідно ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” будь-які податки і збори (обов'язкові платежі) повинні бути включені в цей закон, а інших податків і зборів, до яких міг би бути віднесений такий платіж, в законі не передбачено. Підприємство є сільськогосподарським, і, відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно ст. 1 вказаного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок конкретних податків і зборів, у тому числі і податку на прибуток підприємств, що і є підставою для підприємств, що сплачують такий фіксований податок, бути звільненими від сплати податку на прибуток. До того ж, Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок” зупинено для сільськогосподарських товаровиробників платників фіксованого сільськогосподарського податку дія Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Отже, на  сільськогосподарських товаровиробників платників фіксованого сільськогосподарського податку не розповсюджується обов'язок сплати частини прибутку відповідно до ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Згідно ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, встановлення і відміна податків і зборів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими, міськими радами відповідно до цього закону і інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм стягування податків і зборів, а також пільги по оподаткуванню не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, окрім законів про оподаткування. Крім того, ст. 7 цього Закону встановлено, що зміна податкових ставок і механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть вводитися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином, у разі суперечності ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” і ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” до податкових законів повинні застосовуватися норми податкових законів. Апелянт вважає за можливе у разі виникнення суперечки з вищезгаданого питання між платниками ФСН і податковими органами застосування пп. 4.4.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”. Відповідно до вказаної норми у випадках, коли норми різних законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення обов'язків платника податків, унаслідок чого виникає можливість ухвалити рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу, рішення в рамках апеляційного узгодження ухвалюється на користь платника податків.

ДПІ у Біляївському районі Одеської області у запереченнях на апеляційну скаргу просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність, оскільки згідно обліковим даним ДПІ у Біляївському районі за відповідачем рахується заборгованість до бюджету в сумі 40062,02грн. Зазначена заборгованість утворилась згідно податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі, які відповідачем оскаржені не були та відповідно є чинними. Згідно п.п. 7.8.2  п. 7.8 ст. 7 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” крім випадків, передбачених пунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Таким чином, відповідач повинен сплачувати авансові платежі, оскільки він фактично сплачує суму дивідендів до бюджету.

За клопотанням відповідача Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 12.04.2007р. зупинив апеляційне провадження у даній справі до вирішення судом спору по справі № 14/120-07-2805А про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Біляївському районі Одеської області  № 0002871501/0 від 21.10.2005р., № 2/397 від 28.12.2005р., на які послався позивач при розгляді цієї справи. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.10.2007р. апеляційна скарга ДПІ у Біляївському районі Одеської області залишена без задоволення, а постанова господарського суду Одеської області від 01.06.2007р. у справі № 14/120-07-2805А без змін. Керуючись п. 5 ст. 156 КАС України Одеський апеляційний господарський суд ухвалою від 06.11.2007р. поновив апеляційне провадження, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правомірність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Із наданого ДПІ у Біляївському районі Одеської області розрахунку податкового боргу відповідача в сумі 40062,02грн. станом на 27.09.2006р. вбачається, що цей борг утворився у зв'язку з несплатою визначеного податкового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями                  № 0002871501 від 21.10.2005р. у сумі 39712,27грн. і № 00079715000                      від 11.09.2006р. в сумі 349,75грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 01.06.2007р. у справі № 14/120-07-2805А, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2007р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області                          № 0002871501/0 від 21.10.2005р. скасоване. Отже, підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 39712,27грн. за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Стосовно стягнення недоїмки в сумі 349,75грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0007971500/0 від 11.09.2006р., то апеляційна інстанція вважає, що в даному випадку також відсутні підстави для стягнення, оскільки податкова інспекція визначила відповідачу податкове зобов'язання за платежем: частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України                                    „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334 із подальшими змінами та доповненнями (далі –Закон № 334).

Згідно п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Пунктом 1.9 ст. 1 Закону № 334 визначено, що дивіденд –це платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Згідно ст. 67 Закону України „Про Державний бюджет України на                   2006 рік” господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку па прибуток підприємств. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної вказаною статтею Закону України „Про Державний бюджет України на                  2006 рік”, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 17.05.2006р.                 № 678 „Питання відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році”, відрахування частини прибутку (доходу) здійснюється державними сільськогосподарськими підприємствами - у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 3 п. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами належать до загальнодержавних податків.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Так, інших податків і зборів, до яких можливо віднести дивіденди, в законі не передбачено.

Оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством, то відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”. Згідно ст. 1 вказаного Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок конкретних податків і зборів, у тому числі і податку на прибуток підприємств, що є підставою для підприємств, що сплачують такий фіксований податок, бути звільненими від сплати податку на прибуток.

ДСНВП „ЕБ „Дачна” не є акціонерним і не є емітентом корпоративних прав, тому не підпадає під дію ст.67 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, оскільки є державним сільськогосподарським підприємством.

Таким чином, є безпідставними посилання відповідача на те, що одночасно зі сплатою частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету позивач повинен відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” як емітент корпоративних прав сплачувати до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Отже, податкова інспекція неправомірно визначила відповідачу податкові зобов'язання за платежем: частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету.

Враховуючи викладене, постанова місцевого господарського суду про задоволення позову підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Одеської області від 23.01.2007р. у справі № 13/376-06-12320А скасувати, в позові відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                          Л.І. Бандура

Суддя                                                                                          В.Б. Туренко