Ухвала

від 30.09.2010 по справі 13/376-06-12320а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-23043/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Острович С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до якої приєдналась Біляївська міжрайонна прокуратура Одеської області

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2007 року

у справі  №13/376-06-12320А

за позовом Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (надалі –ДПІ у Біляївському районі Одеської області )

до Державного сільськогосподарського науково-виробничого підприємства «Експериментальна база «Дачна»селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (надалі –ДСГНВП «Експериментальна база «Дачна»)

за участю Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області

про  стягнення податкового боргу, -

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому поставлено питання, про стягнення з ДСГНВП «Експериментальна база «Дачна»до бюджету податкового боргу з податку на прибуток підприємств і організацій, що переходять у державну власність у сумі 39712,27грн., по частині прибутку державних підприємств, що вилучаються до бюджету у сумі 349,75 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на 07.11.2007 року заборгованість відповідача по податкам та зборам складає 40062,02грн., яка в установленому законом порядку ним не погашена, що наносить шкоду інтересам держави. Отже, на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції подають до суду позови про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок майна боржників.

Постановою господарського суду Одеської області від 23 січня 2007 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДСГНВП «Експериментальна база «Дачна»податковий борг по податку на прибуток у сумі 39712,27грн.; заборгованість у сумі 349,75грн.; судовий збір у розмірі 400,62 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що станом на 07.11.2006 року у відповідача утворився податковий борг по податку на прибуток підприємств і організацій, що переходять у державну власність, у сумі 39712,27грн., по частині прибутку державних підприємств, що вилучаються до бюджету, у сумі 349,75грн. Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме, актами перевірок, податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ, уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 23.08.2006 року, розрахунками та іншими доказами. Посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості перед бюджетом, а також на те, що в суді розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав,  матеріалами справи не підтверджується.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2007 року апеляційне провадження у даній справі було зупинено до вирішення господарським судом Одеської області пов’язаної з нею справи, а саме, №14/120-07-2805А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року провадження у справі було поновлено за клопотанням відповідача, у зв’язку з прийняттям Одеським апеляційним адміністративним судом ухвали від 26.10.2007 року у справі №14/120-07-2805А(№22а-1202/2007).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що борг відповідача в сумі 40062,02грн. утворився у зв’язку з несплатою визначеного податкового зобов’язання за податковими повідомленнями рішеннями №0002871501 від 21.10.2005 року та №00079715000 від 11.09.2006 року. Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0002871501 від 21.10.2005 року було скасовано в судовому порядку. Крім того, відповідач, який є державним сільськогосподарським товариством та не є акціонерним товариством та емітентом корпоративних прав не підпадає під дію ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», а отже посилання податкового органу на п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанцій ДПІ у Біляївському районі Одеської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2007 року та просить направити справу до Одеського апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням №0002871501/0 від 21.10.2005 року та №0007971500/0 від 11.09.2006 року від 11.09.2006 року.

За даними податкового органу, станом на 07.11.2006 року за відповідачем рахується заборгованість по податкам та зборам у розмірі 40062,02грн.

У розрахунку створеної заборгованості по ДСГНВП «Експериментальна база «Дачна», долученого до матеріалів справи (а.с.24 т.1), позивач зазначає, що податковий борг позивача на 27.09.2006 року складає 40062,02грн., який він і просить стягнути.

Однак, слід зазначити, що вищезазначений розрахунок податкового органу є необґрунтованим.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач звертав увагу суду на те, що господарським судом Одеської області розглядався спір між тими самими сторонами, про той самий і з тих самих підстав. За результатами розгляду постановою господарського суду Одеської області, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду, позовні вимоги ДСГНВП «Експериментальна база «Дачна»були задоволені, копії рішень долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив лише, що вищевикладені обставини не підтверджуються матеріалами справи, необгрунтувавши свої висновки.

Відповідно до 165 КАС України, ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов до висновків, і з закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Натомість, судом першої інстанції було лише викладено позовні вимоги та зазначено, що, відповідно до матеріалів справи, позовні вимоги є обґрунтованими.

Також, слід зазначити, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом були взяті до уваги постанова господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.20.2005 року, по справі №14/120-07-2805А. Вказаними судовими рішеннями було скасовано податкове повідомлення-рішення №0002871501/0 від 21.12.2005 року, а отже, на думку колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду, підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 39712,27грн. у податкового органу відсутні.

Однак, слід звернути увагу на те, що відповідачем до матеріалів справи також було долучено акт звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2005 року та лист №136 від 01.07.2006 року на ім’я начальника Біляївської ДПІ. Відповідно до вищезазначеного, у підприємства, на думку відповідача, є переплата по розрахункам з бюджетом, а отже, він просив провести перерахунок та повернути надлишок перерахованих до бюджету коштів.

Разом з тим, апеляційним судом під час розгляду справи не було досліджено вищезазначених обставин.

Крім того, у касаційній скарзі позивач посилається на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.207 року було скасовано податкове повідомлення-рішення №0007971500/0 від 11.09.2006 року, яким відповідачу визначено податкове зобов’язання в сумі 349,75грн. Однак, вищезазначене судове рішення оскаржене податковим органом до апеляційного суду, а отже, не набрало законної сили.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Разом з тим, у касаційній скарзі позивачем поставлено питання по скасування ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року.

Відповідно до ч.2 ст.211 КАС України, ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку що провадження в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року відкрито помилково та підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 214, 220, 221, 223, 227, 230, 231,  Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області до якої приєдналась Біляївська міжрайонна прокуратура Одеської області –задовольнити частково.

Закрити касаційне провадження в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2007 року.

Постанову господарського суду Одеської області від 23 січня 2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.