Постанова

від 13.10.2010 по справі 2-а-3662/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 жовтня 2010 р.           Справа № 2-а-3662/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Гонтарука Віктора Миколайовича,

при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні  

за участю:

Представників позивача:   Швеця І.Л., Ковальчука С.В.

Представників відповідача: Радзіковської І.Т., Мазур О.О., Гуся В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія"   

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про: скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" до  Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.04.2010 року по 01.06.2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року, на підставі акту перевірки №275/2301/34504390 від 20.08.2010 року, у зв"язку з виявленим порушенням товариством вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ДПІ у м. Вінниці відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 451218,00 грн.

Позивач вважає прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року протиправним, а тому звернувся до суду із позовними вимогами про його скасування.

Ухвалою суду від 20.09.2010 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні 13.10.2010 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити, обгрунтовуючи свою позицію доказами та обставинами, наведеними в адміністративному позові та доданих до нього матеріалах, зокрема, висвітлювали позицію позивача у наступному.

Так, в акті перевірки (аркуш 10) зазначено: "Враховуючи те, що суми зазначених податкових накладних відображені у декларації з податку на додану вартість (скороченій) та повністю залишаються у розпорядженні СВАТ "Вінниччина" для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей відповідно до абз.4 п.1.2. Порядку, то вони не являються надмірно сплаченими.

Отже, суми від"ємного значення сформовані ТОВ ТПК "Марія" за рахунок включення до складу податкового кредиту за відповідний звітний період згідно зазначених податкових накладних, отриманих від СВАТ "Вінниччина", не мають права брати участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, так як вони не підлягають визначенню бюджетного відшкодування згідно п.1.8. ст.8 Закону у частині сплати даного податку.."

Однак, на думку представників позивача, працівниками ДПА у Вінницькій області в ході документальної перевірки не були враховані всі обставини, що стосуються господарських операцій підприємства (або мало місце перекручення норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями)).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 даного Закону сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього  пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному  значенні суми,  розрахованої  згідно  з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за  попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 цього ж Закону якщо  у наступному податковому періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх  податкових періодах постачальникам  таких  товарів  (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до  складу податкового  кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та  при  імпорті і включається  до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у  декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового  кредиту  починаючи  з першого звітного періоду 2011 року.

Позивач - ТОВ ТПК "Марія" - отримало від СВАТ "Вінниччина" товарно-матеріальні цінності, відповідні документи та провело розрахунки, тобто СВАТ "Вінниччина"  включило суми податку на додану вартість за виданими ТОВ ТПК "Марія" податковими накладними до податкових зобов"язань відповідного періоду, відобразило у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Крім того, важливим, на думку позивача, є також той факт, що СВАТ "Вінниччина" є постійним партнером  ТОВ ТПК "Марія" щодо поставки яблук. При цьому щоразу  ТОВ ТПК "Марія" отримувало від СВАТ "Вінниччина" продукцію, проводячи оплату, заявляло до відшкодування ПДВ, неодноразово проводились перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, доказом чого служать матеріали попередніх податкових перевірок, однак порушень з боку позивача податковою службою виявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, представники просили суд задовольнити позовні вимоги та скасувати  податкове повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 451218,00 грн.

Представники відповідача з вимогами позову не погодились з підстав, викладених в письмових запереченнях (вх.№20866 від 30.09.2010 року та вх.№20867 від 30.09.2010 року) та доповнень до них (вх.№21808 від 13.10.2010 року). При цьому зазначили про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесеність з дотриманням вимог чинного законодавства і відповідно до фактичних обставин справи. Зокрема, вказали наступне.

У довідках зустрічних перевірок основного постачальника ТОВ ТПК "Марія" - СВАТ "Вінниччина" вказано, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового зобов"язання та відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). Тобто СВАТ "Вінниччина" на момент здійснення операцій з позивачем перебувало на спеціальному режимі оподаткування, який визначений ст.8-1  Закону України "Про податок на додану вартість"

Пунктом 2 статті 8-1 даного Закону зазначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв"язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов"язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляду податку.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування виникає лише при надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов"язання у сплаті ПДВ в ціні товару.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 даного Закону визначено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто законодавцем передбачено, що однією з обов"язкових підстав бюджетного відшкодування податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Отже, на думку представників відповідача, суми від"ємного значення, сформовані ТОВ ТПК "Марія" за рахунок включення до складу податкового кредиту за відповідний звітний період згідно зазначених податкових накладних, отриманих від СВАТ "Вінниччина", не мають права брати участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, так як вони не відповідають визначенню бюджетного відшкодування згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині сплати даного податку.

Зважаючи на викладене, представники відповідача просили суду відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши адміністративну справу у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" (далі по тексту - ТОВ ТПК "Марія") зареєстровано Реєстраційною палатою Вінницької міської ради від 11.07.2006 року за №145825 серії АОО, реєстраційний номер 11741020000003998, код за ЄДРПОУ - 34504390

ТОВ ТПК "Марія" взято на податковий облік в органах податкової служби рішенням від 13.07.2006 року №406.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.04.2006 року №01864020, виданого ДПІ у м. Вінниці, індивідуальний податковий номер 345043902286, ТОВ ТПК "Марія" зареєстровано як платник податку на додану вартість з 27.04.2006 року.

На підставі п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), п.п.7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відповідно до наказу ДПА у Вінницькій області від 03.08.2010 року №425, на підставі направлення від 03.08.2010 року №354/23, виданого Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області, працівниками ДПА у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Марія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.04.2010 року по 01.06.2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року. За результатами перевірки складено акт №275/2301/34504390 від 20.08.2010 року, в якому зафіксовано встановлені порушення позивачем вимог чинного законодавства. Зокрема:

1. Перевіркою визначено ТОВ ТПК "Марія" бюджетне відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ:

- за квітень 2010 року (вх. від 19.05.2010 року №93563) в сумі 854,00 грн.;

- за травень 2010 року (вх. від 17.06.2010 року №103180) в сумі 752,00 грн.

2. ТОВ ТПК "Марія" на порушення п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 451218,00 грн., в т.ч.:

- за квітень 2010 року  - 87254,00 грн.

- за травень 2010 року - 363694,00 грн.

3. ТОВ ТПК "Марія" на порушення п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2010 року на суму 456564,00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, ТОВ ТПК "Марія", як наслідок,  подано до ДПА у Вінницькій області заперечення до акту перевірки №275/2301/34504390 від 20.08.2010 року, однак відповідь ДПА у Вінницькій області від 31.08.2010 року №19853/10 на дані заперечення свідчить про відхилення останніх.

З урахуванням виявлених порушень ДПІ у м. Вінниці винесене податкове повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 451218,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0002592300/0 від 06.09.2010 року.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку щодо задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

В судовому засіданні з"ясовано, що СВАТ "Вінниччина" є постійним партнером ТОВ ТПК "Марія" з поставки яблук, та згідно укладеного договору б/н від 03.08.2009 року ним було поставлено та передано у власність ТОВ ТПК "Марія" яблука, а ТОВ ТПК "Марія" в свою чергу прийнято даний товар та здійснено оплату вартості отриманого товару.

Взаєморозрахунки між підприємствами підтверджуються податковими накладними та видатковими накладними, а також виписками по особовому рахунку ТОВ ТПК "Марія", які долучені до матеріалів справи та були досліджені судом в ході її розгляду. Окрім того, судом встановлено, що в свою чергу не заперечувалось сторонами, факт сплати ТОВ ТПК "Марія" податку на додану вартість до державного бюджету.

При цьому судом при дослідженні акту перевірки від 20.08.2010 року встановлено, що за результатами перевірки не було виявлено взаємовідносин ТОВ ТПК "Марія" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, а також не встановлено укладення ТОВ ТПК "Марія" нікчемних правочинів.

Зазначене також підтвердилось і поясненнями представника відповідача, яка в судовому засіданні вказала, що податковою службою не ставиться під сумнів дійсність виконання умов договору, укладеного між ТОВ ТПК "Марія" та СВАТ "Вінниччина", а також факт сплати позивачем податку на додану вартість до державного бюджету. Окрім того, ДПІ у м. Вінниці визнається право позивача на формування податкового кредиту.

Оскільки, на думку відповідача, основною перешкодою для відшкодування ТОВ ТПК "Марія" податку на додану вартість є перебування СВАТ "Вінниччина" на спеціальному режимі оподаткування, згідно якого сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету, а тому не є надмірно сплаченою, з даного приводу судом зазначається наступне.

Так, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв"язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього  пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені  законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному  значенні суми,  розрахованої  згідно  з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за  попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В силу п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 цього ж Закону якщо  у наступному податковому періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх  податкових періодах постачальникам  таких  товарів  (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до  складу податкового  кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та  при  імпорті і включається  до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у  декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового  кредиту  починаючи  з першого звітного періоду 2011 року.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що  ТОВ ТПК "Марія" отримало від СВАТ "Вінниччина" товарно-матеріальні цінності, відповідні документи та провело відповідні розрахунки по оплаті товару.

СВАТ "Вінниччина" в свою чергу  включило суми податку на додану вартість за виданими ТОВ ТПК "Марія" податковими накладними до податкових зобов"язань відповідного періоду, відобразило у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Отже, ТОВ ТПК "Марія" фактично сплатило до державного бюджету суми податку на додану вартість та виконало усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування цих сум.

При цьому судом з"ясовано, що "СВАТ "Вінниччина" на момент здійснення операцій з позивачем перебувало на спеціальному режимі оподаткування, який визначений ст.8-1  Закону України "Про податок на додану вартість"

Пунктом 2 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Однак наявність у ТОВ ТПК "Марія" належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих СВАТ "Вінниччина" податкових накладних, в даному випадку є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Невиконання контрагентом - СВАТ "Вінниччина" - свого зобов"язання щодо сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі виконання останнім усіх передбачених законом умов щодо отримання такого відшкодування на наявності всіх документальних підтверджень розміру свого податкового кредиту.

Підсумовуючи вищенаведене, суд не вбачає в діях платника податку вини за невиконання його контрагентом свого зобов"язання щодо сплати податку до бюджету, тим більше, що СВАТ "Вінниччина" перебувало на спеціальному режимі оподаткування, визначеному  Законом України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку щодо неналежного виконання суб"єктом владних повноважень його обов"язку щодо доказування правомірності свого рішення, закріпленого частиною 2 статті 71 КАС України.

При цьому варто відзначити, що представниками відповідача при доказуванні обставин по справі та правомірності винесеного ним рішення не наведено переконливої законодавчо обгрунтованої аргументації в спростування позиції позивача по справі. Натомість, представниками позивача надано суду достатньо доказів, в тому числі і документально підтверджених (нормативно закріплених), в обгрунтування нечинності рішення відповідача.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Згідно п.1 ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та 3аконів України, а також міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ч.1 ст.1 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому наявні всі підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0002592300/0 від 06.09.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в порядок та строки, передбачені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови оформлено:   18.10.10  

Суддя          Гонтарук Віктор Миколайович

13.10.2010